ОКРЕМА ДУМКА
18 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/4708/25
Судді Верховного Суду Вронської Г.О.
розглядаючи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаське промислово-транспортне підприємство"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Юзіков С. Г.) від 03.12.2025 та
на постанову Центрального апеляційного господарського суду (Кошля А.О., Демчина Т.Ю., Кучеренко О.І.)
від 24.02.2026
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська локомотивобудівна компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаське промислово-транспортне підприємство"
про стягнення 15 728 400 грн
Хід розгляду справи
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська локомотивобудівна компанія" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаське промислово-транспортне підприємство" (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення збитків.
2. Позов обґрунтований неналежним виконанням Відповідачем умов Договору найму транспортного засобу з екіпажем 23/22 від 14.02.2022 щодо збереження об`єкту найму локомотиву ЧМЕЗ № 6196.
3. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 03.12.2025, залишеним без змін Центральним апеляційним господарським судом у постанові від 24.02.2026 у справі № 904/4708/25, позов задовольнив, стягнув з Відповідача на користь Позивача 15 728 400,00 грн збитків, 188 740,80 грн судового збору.
4. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що через повномасштабне вторгнення РФ на територію України та ведення бойових дій з 24.02.2022, а з 20.05.2022 - окупацією м. Маріуполя, орендоване майно фактично є втраченим для Позивача. Відсутність у Відповідача можливості повернути локомотив з оренди, здійснювати контроль над орендованим майном підпадає під поняття втрати, що обумовлює обов`язок Відповідача компенсувати вартість неповернутого орендованого майна, адже відповідно до умов договору найму ризик випадкової втрати майна покладено на наймача. Крім того, суди дійшли висновку про наявність усіх необхідних елементів відповідальності, а саме: протиправної бездіяльності (неповернення майна після закінчення строку найму), наявності збитків (ринкова вартість локомотива), причинного зв`язку між неповерненням майна та зменшенням майнової сфери позивача, а також відсутності доказів, що свідчать про відсутність вини Відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та правова позиція інших учасників справи
5. 13 березня 2026 року Відповідач (Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2026 у справі №904/4708/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
6. Підставою касаційного оскарження Скаржник вказав пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
7. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив, що наразі відсутні висновки Верховного Суду щодо питання комплексного застосування статті 218 ГК України, статті 614 ЦК України та статті 803 ЦК України, частин 3, 9 статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
8. 27 травня 2026 року, в межах встановленого Верховним Судом строку, Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.07.2026 справу № 904/4708/25 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.09.2024 у справі № 911/981/23, від 10.12.2024 у справі № 905/1734/23 та від 14.01.2025 у справі № 914/3483/23, щодо визначення належного відповідача у такій категорії спорів.
10. Верховний Суд в ухвалі від 07.07.2026 зазначив про те, що у цій справі Позивачем, як власником майна, переданого у найм, заявлено вимоги про відшкодування Відповідачем, як наймачем/ орендарем, збитків, завданих у зв`язку з неповерненням переданого у найм транспортного засобу (локомотиву), який опинився на тимчасово окупованій території.
Зміст та мотиви окремої думки
11. Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - Об`єднана палата) ухвалою від 18.09.2026 постановив справу №904/4708/25 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
12. Об`єднана палата наявність підстав для повернення справи відповідній колегії суддів обґрунтувала, зокрема, таким:
- за встановленими судами попередніх інстанцій обставинами щодо наявності у визначеної Позивачем особи Відповідача обов`язку відповідати за позовом ця справа №904/4708/25 не є подібною до справ №914/3483/23, №905/1734/23 та №911/981/23, в яких суди встановили відсутність вини відповідача у невиконанні договірних зобов`язань щодо повернення переданого в найм майна;
- наведений у постановах Верховного Суду у справах №914/3483/23, №905/1734/23 та №911/981/23 висновок не має універсального характеру, позаяк питання про те, чи підлягають застосуванню положення ч.9 ст.5 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у спорах про стягнення збитків (шкоди) у випадку неповернення переданого в оренду майна, яке перебувало (перебуває) на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України при вирішенні питання щодо належного відповідача за таким спором залежить від встановлених судом фактичних обставин кожної конкретної справи;
- передаючи цю справу на розгляд Об`єднаної палати, колегія суддів у контексті положень ч. 2 ст. 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) не навела вагомих і достатніх аргументів, які би дійсно свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2024 у справі №911/981/23, від 10.12.2024 у справі №905/1734/23 та від 14.01.2025 у справі №914/3483/23.
13. Я не погоджуюсь з ухвалою Об`єднаної палати від 18.09.2026, виходячи з наступного.
14. Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності у постановах від 10.09.2024 у справі № 911/981/23, від 10.12.2024 у справі № 905/1734/23 та від 14.01.2025 у справі № 914/3483/23 фактично виснував, що виходячи з норми частини 6 статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" позивач як власник майна має право на відшкодування матеріальної шкоди російською федерацією, отже, в частині позовної вимоги про стягнення збитків наймач є неналежним відповідачем.
15. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, вважала за необхідне відступити від вказаного вище висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.09.2024 у справі № 911/981/23, від 10.12.2024 у справі № 905/1734/23 та від 14.01.2025 у справі № 914/3483/23, щодо неналежного відповідача у такій категорії спорів, шляхом його уточнення.
16. Однак, Об`єднана палата вважає, що оскільки у цій справі №904/4708/25 суди встановили наявність вини Відповідача у невиконанні договірних зобов`язань щодо повернення переданого в найм майна, а у справах №914/3483/23, №905/1734/23 та №911/981/23 - відсутність вини, то правовідносини не є подібними.
17. Наявність чи відсутність вини є фактичною обставиною, що встановлюється судом у кожній справі і належить безпосередньо до застосування норми (ч. 6 ст. 5 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", у редакції на момент спірних відносин), а не до її тлумачення.
18. Питання, чи взагалі має значення вина наймача для застосування ч. 6 ст. 5 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", і є тим правовим питанням, яке колегія суддів винесла на розгляд Об`єднаної палати.
19. Об`єднана палата у пунктах 41, 43 ухвали фактично висловилася по суті спору, вказавши, що:
- застосування ч.9 ст.5 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у спорах про стягнення збитків (шкоди) у випадку неповернення переданого в оренду майна, яке перебувало (перебуває) на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України при вирішенні питання щодо належного відповідача за таким спором залежить від встановлених судом фактичних обставин кожної конкретної справи (п.41);
- відсутні вагомі і достатні аргументи, які би дійсно свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2024 у справі №911/981/23, від 10.12.2024 у справі №905/1734/23 та від 14.01.2025 у справі №914/3483/23 (п.43).
20. Отже, ухвала про повернення справи колегії суддів для розгляду фактично обґрунтована відсутністю підстав для відступу від тих висновків Верховного Суду, питання щодо відступу від яких колегія суддів ініціювала в ухвалі про передання справи на розгляд Об`єднаної палати.
21. Натомість таке питання (щодо наявності чи відсутності підстав для відступу від висновків щодо застосування норм права) має вирішуватися під час розгляду справи по суті, зокрема, в контексті оцінки тих мотивів, якими колегія суддів обґрунтовує необхідність такого відступу.
Суддя Г. Вронська