Дата документу 10.07.2026
Справа № 501/2973/26
2/501/2314/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2026 року суддя Чорноморського міського суду Одеської області Петрюченко М.І., перевіривши виконання вимог статей 175-177, 185-187 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) по справі за
позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Волкогонова О.К.,
до
відповідача: ОСОБА_2
предмет та підстави позову: про захист особистих немайнових прав
ВСТАНОВИВ:
Представник ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист особистих немайнових прав.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Як роз`яснено п.12 постанови Пленуму Верховною Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
Однак, позивачем до позовної заяви не визначено власника веб-сайта, на якому розміщувалися інформаційні матеріали про позивача та/або відомостей неможливості отримання даної інформації.
Також, позивачем не додано доказів розповсюдження інформації, оскільки роздруківки сторінки з мережі Інтернет не підтверджені іншими засобами доказування (не визнані іншою стороною, не підтверджені висновками спеціальних експертиз, записом відповідних файлів на оптичний диск), тому не доводять факт розміщення відповідної інформації, а головне - особу, що таку інформацію розмістила (порушника).
Крім того, відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.
Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).
В ухвалі від 06.11.2023 у справі № 447/2862/22 Верховний Суд зазначив, що змістом позовних вимог є визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально однозначно та зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовом, повинна однозначно зазначити ті дії, рішення чи бездіяльність відповідача, які порушили її право, та повинна зазначити спосіб захисту свого порушеного права. Виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, має їм відповідати, тобто бути нерозривно з ним пов`язаним. Отже, наведена норма процесуального права імперативно визначає обов`язок позивача у разі подання позову чітко сформулювати свої вимоги, обґрунтувати їх так, щоб вимоги позову відбивали позицію позивача в цивільному судочинстві, зокрема й в частині вибраного ним способу захисту порушеного права.
Саме позивачу належить диспозитивне право визначати у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, а суд, в свою чергу, має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
При цьому, від якості позовних матеріалів, чіткості викладення змісту вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Позовна заява ОСОБА_1 в порушення приписів ч.4 ст.175 ЦПК України містить загальні вимоги щодо поширеної відповідачем інформації в соціальних мережах, яка стосується позивача.
Однак, позов не містить чітких конкретизованих позовних вимог, зокрема не зазначено яку саме інформацію позивач просить визнати такою, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, яка конкретно інформація має бути вилучена та спростована, у разі задоволення позову.
Відповідно до ст.185 ЦПК України, позовна заява подана без додержання вимог, викладених в статях 175 і 177 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Волкогонова О.К. до ОСОБА_2 про захист особистих немайнових прав - залишити без руху та надати позивачу строк на усунення недоліків терміном, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, з урахуванням вимог викладених в ухвалі.
Роз`яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Чорноморського міського
суду Одеської області М.І.Петрюченко