КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
13 липня 2026 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/13439/2026
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1
на рішення Подільського районного суду міста Києва
від 16 квітня 2026 року
у цивільній справі № 758/12427/25 Подільського районного суду міста Києва
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , 12.06.2026 безпосередньо до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» подала апеляційні скарги, які зареєстрована 15.06.2026.
Згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. «Надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).
Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , апеляційний суд виходить із того, що апеляційні скарги ідентичні за змістом та містять ідентичні вимоги. Уникаючи надмірний формалізм, що передбачав повернення другої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за можливе розглядати обидві подані скарги, як одну апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року.
Дослідивши матеріалів апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
1. Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2026 ухвалено рішення Подільського районного суду міста Києва, дата виготовлення повного тексту не зазначена.
Відтак останнім днем строку подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції є 18.05.2026 включно. Апеляційна скарга подана 15.06.2026, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 не порушує.
Відсутність чіткого, окремого клопотання про поновлення строку, яке б містило обґрунтовані та доведені поважні причини його пропуску, та яке б відповідало вимогам процесуального закону щодо форми та змісту, перешкоджає суду вирішити це питання.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України. (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).
Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 357 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
З огляду на викладене, апелянту, на виконання вищевказаних положень закону, необхідно надіслати на адресу апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважності причини пропуску такого строку.
2. Статтею 356 ЦПК України встановлено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Відповідно до положень п. 2 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі у тому числі апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Апелянтом в апеляційній скарзі не зазначено позивача - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та відповідача - ОСОБА_2 . Відповідно, апелянтом не додано належних доказів надсилання апеляційної скарги таким учасникам справи.
3. Разом з апеляційною скаргою апелянт заявила клопотання про звільнення або відстрочення від сплати судового збору. В обґрунтуванні клопотання зазначає, що на даний час вона не має постійного доходу та фактичної можливості сплатити судовий збір у встановленому розмірі. Через складне матеріальне становище не користується банківськими рахунками, активний банківський рахунок відсутній. Можливості надати додаткові фінансові документи наразі не має. Вказує, що інший відповідач у справі ОСОБА_2 інтереси якого вона представляє, є недієздатною особою, перебуває у закладі закритого типу, що також унеможливлює сплатити судовий збір. Просить суд врахувати її фактичне матеріальне становище, відсутність можливості особисто перебувати та складність збору документів у поточних обставинах.
Дослідивши клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення клопотання відсутні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 136 ЦПК України та частини 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Умови за яких суд може звільнити від сплати судового збору визначені у статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Так, відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до частини 3 вказаної статті Закону, при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Конструкція частин 1, 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, є не обов`язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 940/2276/18 (провадження № 11-336апп20) дійшла висновку, що з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов`язків» (рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Вимога про сплату судового збору є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати судового збору заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд зауважує, що заявницею до клопотання не додано жодних документів, які б об`єктивно підтверджували її незадовільний майновий стан, відсутність доходів чи рахунків у банківських установах. Сама лише вказівка на складне матеріальне становище та складність збору документів без надання відповідних доказів (зокрема, довідки про доходи з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, відомостей з органів Пенсійного фонду України, довідки про перебування на обліку в центрі зайнятості тощо) не може бути достатньою підставою для звільнення від виконання законодавчо встановленого обов`язку зі сплати судового збору.
Також апелянтом не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку визнаний недієздатною особою, перебуває у закладі закритого типу, а також доказів, які б засвідчували наявність у заявниці повноважень на представництво його інтересів у суді (рішення суду про встановлення опіки, посвідчення опікуна тощо).
За таких обставин, оскільки клопотання ґрунтується виключно на твердженнях апелянта, які не підтверджені жодними доказами, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору (або його відстрочення), у зв`язку з чим у його задоволенні слід відмовити.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою встановлено ставку судового збору -1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір при подачі апеляційної скарги на рішення суду, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Рішення оскаржується в повному обсязі. За подачу позовної заяви підлягав сплаті судовий збір в розмірі 3 028 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Отже, за подання апеляційної скарги у даній справі підлягає сплаті судовий збір в розмірі 3 633,60 грн ((3 028*150%) * 0,8) за наступними реквізитами:
Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Соломян. р-н/22030101;
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.);
Код банку отримувача (МФО): 899998;
Рахунок отримувача: [рахунок приховано];
Код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 13.02.2020 по справі № 910/4557/18 в квитанції (платіжному дорученні) про сплату судового збору необхідно зазначати номер справи та дату судового рішення, що оскаржується.
Оригінал документу про сплату судового збору із зазначенням відомостей про те, за яку саме апеляційну скаргу сплачується судовий збір, необхідно подати до Київського апеляційного суду.
Згідно з ч. 2 ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, яка передбачає залишення позовної заяви (апеляційної скарги) без руху з наданням строку для усунення виявлених судом недоліків.
За вказаних обставин, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення виявлених судом недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 185, 356, 357 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.
Роз`яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у випадку не усунення у встановлений термін виявлених судом недоліків у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Інформацію по справі можна отримати в мережі Інтернет на офіційному сайті Київського апеляційного суду за веб адресою: https://www.kas.gov.ua/CourtPortal.WebSite/Home/PoshukSprav
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. П. Євграфова