УХВАЛА
13 липня 2026 року
м. Київ
справа №580/1180/24
адміністративне провадження №К/990/28580/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів - Дашутіна І.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевірив касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі №580/1180/24
за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Черкаській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просив суд:
- скасувати наказ Державної податкової служби України від 11 січня 2024 року №38-о «Про припинення державної служби ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління Головного управління ДФС у Черкаській області;
- стягнути з Головного управління ДПС у Черкаській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 січня 2024 року до 02 лютого 2024 року (дату подачі первісної позовної заяви) включно у розмірі 14426,24 грн та за період з 05 лютого 2024 року до часу винесення рішення про поновлення на роботі (т.1 а.с.1-13).
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року, адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Державна податкова служба України звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Скаржник підставами касаційного оскарження визначає пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував частину четверту статті 78 КАС України, частину сьому статті 78 КАС України, частину другу статті 2 КАС України, частину другу статті 9 КАС України, статті 65, 66, 77, 87 Закону № 889-VIII без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах: постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/9966/23; постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 160/5671/21; постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 140/6115/21; постанові Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а.
Суд зазначає, при встановленні доцільності посилання скаржника на постанови Верховного Суду у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Суд зазначає, що формальне посилання на постанови Верховного Суду (цитування окремих абзаців зазначених постанов) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано подібності правовідносин у справах, на яку вона посилається.
Зазначені у скарзі правові позиції Верховного Суду, викладені у перелічених скаржником постановах, мають загальний характер та сформульовані з урахуванням конкретних обставин тих справ, у яких вони були ухвалені.
Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування положень частини четвертої статті 78 КАС України, частини сьомої статті 78 КАС України, частини другої статті 2 КАС України, частини другої статті 9 КАС України також мають загальний характер. Ці правові позиції спрямовані на тлумачення основних засад адміністративного судочинства та принципів доказування, однак не містять конкретного висновку щодо застосування відповідних норм у правовідносинах, подібних до спірних.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстави касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частин четвертої та сьомої статті 78 КАС України.
При цьому вказував про не врахування висновків Верховного Суду з приводу застосування вказаної норм права.
Разом з тим, Суд наголошує, що дані норми права мають загальний характер.
Отже посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України Суд вважає не доведеним.
Умовою для застосування пункту 2 частини другої статті 353 КАС України має слугувати висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, які стороною позивача не обгрунтовані в якості підстав для касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені належним чином передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду касаційної скарги в новій редакції, в якій належним чином навести підстави касаційного оскарження та вимоги касаційної скарги до суду касаційної інстанції, із врахуванням зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332 КАС України Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі №580/1180/24 - залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали, шляхом подання касаційної скарги в новій редакції, в якій обґрунтувати наявність передбачених підстав касаційного оскарження судових рішень.
3. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в установлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
І.В. Дашутін
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду