ЄУН 337/4236/26
Провадження №2-з/337/18/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2026 року Суддя Хортицького районного суду м. Запоріжжя Мурашова Н.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
ВСТАНОВИВ:
30.06.2026 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ТОВ «Слон Кредит», в якому просить:
1.Визнати протиправними дії ТОВ «Слон Кредит» щодо невизнання юридичної сили Кваліфікованого електронного підпису (КЕП / Дія.Підпис) Позивача та протиправної відмови у прийнятті й розгляді електронних заяв військовослужбовця від 21.01.2026, 28.01.2026 та заяви-претензії від 03.02.2026, поданих у формі електронних документів.
2. Визнати протиправною бездіяльність ТОВ «Слон Кредит» щодо незастосування до ОСОБА_1 пільг, передбачених ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та не зупинення нарахування процентів за кредитним договором №2589183 від 13.11.2025 з моменту першого його цифрового звернення.
3. Визнати недійсними п.1.5.1 та п.1.5.2 кредитного договору № 2589183 від 13.11.2025 щодо встановлення прихованої підвищеної процентної ставки 15% в день за перший день користування кредитом та щодо встановлення стандартної ставки 3% в день, як такі, що суперечать ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.14 Закону України № 2011-XII.
4.Визнати недійсними п.8.6 та п.8.7 кредитного договору № 2589183 від 13.11.2025 в частині обмеження прав споживача на дистанційне представництво за допомогою КЕП, вимог особистої явки військовослужбовця з передової або надання паперових нотаріально завірених копій документів та надання права відповідачу здійснювати взаємодію з третіми особами без їхньої прямої індивідуальної згоди.
5. Звернути увагу Національного банку України як регулятора на зафіксовані в ході судового розгляду факти маніпулятивного розрахунку денної процентної ставки у п.1.7.1 договору та систематичного порушення ТОВ «Слон Кредит» ліцензійних умов та граничних процентних ставок споживчого кредитування, встановлених Законом України №3498-IX, для вжиття відповідних заходів регуляторного впливу.
6. Стягнути з ТОВ «Слон Кредит» на користь позивача основну суму безпідставно одержаних коштів (сплачених відсотків та прихованих комісій) за договором №2589183 у розмірі 48 278,00грн (на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України).
7. Стягнути з ТОВ «Слон Кредит» на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 965,47грн, 3% річних у розмірі 587,07грн та проценти за користування чужими грошима за ставкою НБУ в сумі 2 544,00грн на підставі ст.536 та 625 Цивільного кодексу України за весь час неправомірного утримування коштів за договором № 2589183.
8. Стягнути з ТОВ «Слон Кредит» на користь позивача моральну шкоду в розмірі 100 000,00грн за системний фінансовий терор, умисне створення логістичних перешкод для представництва бійця на передовій, загрозу розголошення даних близьким родичам та демонстративне ігнорування соціальних гарантій військовослужбовців в особливий період (на підставі ст. 23 ЦК України).
9. На підставі ч.4 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» стягнути з ТОВ «Слон Кредит» на користь позивача штраф у розмірі 50% від суми, присудженої судом на його користь за цим позовом.
10. Зобов`язати ТОВ «Слон Кредит» зарахувати безпідставно стягнені кошти в рахунок повного погашення основного боргу (тіла кредиту в розмірі 32 000,00 грн) за відкритим договором №2589183, а залишок коштів перерахувати на його рахунок у АТ КБ «ПриватБанк»: IBAN НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 06.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за цим позовом без повідомлення (виклику) сторін.
Крім того, 01.07.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій він просить:
- тимчасово, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, зупинити обов`язок ОСОБА_1 щодо внесення щомісячних періодичних платежів за договором про надання споживчого кредиту №2589183 від 13.11.2025 (включаючи платіж від 10 липня 2026 в сумі 7 200,00 грн та всі наступні платежі за Графіком);
-тимчасово, на час розгляду справи по суті, заборонити ТОВ «Слон Кредит» здійснювати нарахування будь-яких відсотків, комісій, пені, а також штрафів у розмірі 3 200,00 грн та 640,00 грн щодня (відповідно до пунктів 6.4, 6.4.1, 6.4.2 договору) за кредитним договором №2589183 від 13.11.2025;
-тимчасово зупинити дію п.5.8 Договору № 2589183 від 13.11.2025 та заборонити ТОВ «Слон Кредит» (а також його платіжним еквайрингам) здійснювати автоматичне (безакцептне) списання коштів з будь-яких банківських карткових рахунків ОСОБА_1 ;
-тимчасово, до вирішення спору по суті, заборонити ТОВ «Слон Кредит» (а також залученим ним колекторським компаніям або новим кредиторам) здійснювати будь-яку взаємодію, телефонні дзвінки, направлення повідомлень чи СМС-розсилок з використанням альфаімен SlonCredit, Slon Credit, Slon_Credit, Slon.Credit, SL0N-CREDIT, SL0N_CREDIT, SL0N CREDIT, SL0N.CREDIT безпосередньо до Позивача, а також до його матері - ОСОБА_2 (тел. НОМЕР_2 ), близьких родичів, побратимів чи командування військової частини з питань виконання вказаного договору відповідно до пунктів 4.1.5, 4.1.7, 5.7, 8.7, 8.8 та 9.8 договору;
-тимчасово, до набрання законної сили рішенням суду, заборонити ТОВ «Слон Кредит» вчиняти дії щодо відступлення права вимоги за договором третім особам (факторингу), а також ініціювати будь-які запити, збирати, отримувати та обробляти інформацію щодо ОСОБА_1 від мобільних операторів, інтернет-провайдерів, банків та інших надавачів платіжних послуг на підставі положень розділу 9 Кредитного договору №2589183 від 13.11.2025;
-тимчасово заборонити ТОВ «Слон Кредит» (а також залученим ним колекторським компаніям або новим кредиторам) вчиняти будь-які дії щодо направлення відомостей про заборгованість чи прострочення ОСОБА_1 до ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ БЮРО КРЕДИТНИХ ІСТОРІЙ», ПАТ «ПВБКІ», ПАТ «МБКІ», а також до Кредитного реєстру Національного банку України.
Вказану заяву позивач мотивував тим, що наразі наявна реальна, задокументована та триваюча загрози його правам споживача-військовослужбовця в особливий період, яка не може бути ефективно захищена або поновлена майбутнім фінальним рішенням суду про стягнення коштів, що є самостійною процесуальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Відповідач на даний момент не ініціював примусових стягнень через органи державної виконавчої служби чи приватних виконавців, а всі попередні щомісячні платежі за вказаним кабальним договором (по 7 200,00грн кожен) позивач здійснював самостійно в ручному режимі через банківські установи (додаток Приват24) виключно під безперервним психологічним та фінансовим тиском Відповідача, з єдиною метою - захисту спокою своєї родини та недопущення штучного руйнування ділової репутації бійця ЗСУ під час виконання бойових завдань на передовій. Черговий періодичний платіж за Графіком у сумі 7 200,00грн встановлено Відповідачем на 10 липня 2026 року. Невжиття заходів тимчасового забезпечення позову до вказаної дати поставить Позивача перед протиправним вибором, який у будь-якому випадку завдасть йому та його близьким особам незворотної шкоди, яку неможливо буде виправити чи скомпенсувати фінальним судовим рішенням: 1. Загроза незворотного руйнування ділової репутації в Бюро кредитних історій: якщо Позивач, реалізуючи свої законні соціальні гарантії за ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відмовиться 10 липня 2026 року добровільно вносити ручний платіж за незаконно нарахованими відсотками МФО, Відповідач на підставі пунктів 6.4 та 9.7 договору вже на 4-й день прострочення автоматично нарахує кабальний штраф у розмірі 3 200,00 грн (та по 640,00 грн щодня) й миттєво надішле відомості про дефолт Позивача до ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ БЮРО КРЕДИТНИХ ІСТОРІЙ» (УБКІ). Фіксація негативного статусу злісного неплатника повністю знищить репутацію військового. Ефективно поновити записи в БКІ після завершення судового розгляду є неефективним та тривалим процесом, що повністю нівелює дію спеціальних пільг військовослужбовців. 2. Загроза психологічного терору близьких осіб Позивача: у разі відмови від добровільного ручного внесення коштів 10 липня, Відповідач та залучені колекторські компанії, керуючись підписаним «Інформаційним повідомленням споживача від 13.11.2025 року» (письмовий доказ додається), розпочнуть щоденний агресивний колекторський тиск та розголошення даних про борг безпосередньо матері Позивача - ОСОБА_2 (номер телефону НОМЕР_2 ). Завдана матері військовослужбовця психологічна шкода та тиск під час перебування її сина на лінії вогню не зможуть бути виправлені чи скомпенсовані рішенням суду про стягнення грошей. Таким чином, якщо суд не зупинить обов`язок оплати на час спору, Позивач буде вимушений знову під примусом віддати 10 липня останні 7 200,00грн свого грошового забезпечення військового за протиправно нараховані відсотки, фінансуючи незаконні дії кредитора під час суду, замість отримання встановленого державою соціального захисту. Також звертає увагу, що відповідно до прямої та імперативної норми пункту 15 статті 14 Закону України № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Відповідач був зобов`язаний автоматично та повністю зупинити нарахування будь-яких процентів, комісій штрафів та пені з моменту отримання інформації про його статус військовослужбовця. Закон не надає фінансовій установі права вибору - нараховувати чи ні. Зупинення нарахувань є обов`язком кредитора за законом. Проте ТОВ «Слон Кредит», повністю усвідомлюючи статус діючого військовослужбовця, учасника бойових дій (що підтверджено їхнім листом № 26-492), свідомо та демонстративно проігнорувало цю законодавчу вимогу держави, продовживши щомісячне нарахування та стягнення кабальних відсотків. Таке відкрите нехтування спеціальним законом з боку Відповідача свідчить про його завідомо протиправну поведінку, що робить заходи забезпечення позову у вигляді заборони здійснювати нарахування будь-яких відсотків єдиним ефективним засобом захисту його прав під час перебування на передовій. Заявлені заходи є повністю співмірними: вони тимчасово заморожують обов`язок ручного внеску за одним конкретним договором № 2589183, не завдають компанії збитків, а лише зберігають існуючий стан правовідносин до винесення рішення суду по суті.
Відповідно до ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені ст.150 ЦПК України. Зокрема, згідно з п.2 ч.1 цієї статті позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Згідно з ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції".
Заява про забезпечення позову за формою та змістом повинна відповідати вимогам, визначеним ст.151 ЦПК України та подається після відкриття провадження у справі до суду, у провадженні якого перебуває справ (ч.1 ст.152 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Суд вважає, що заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відповідає вимогам ст.151 ЦПК України, підстав для її повернення немає, у зв`язку з чим вона підлягає судовому розгляду без повідомлення учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Забезпечення позову - це фактично сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, тобто це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому акту правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину, а також має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову заявник/позивач повинен належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтвердити такі обставини належними й допустимими доказами.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Так, предметом позову в цій справі фактично є визнання протиправною відмови відповідача в застосуванні до позивача пільг, передбачених ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та продовження нарахування позивачу процентів за кредитним договором №2589183 від 13.11.2025, визнання недійсними умов кредитного договору №2589183 від 13.11.2025 в частині встановлення прихованої підвищеної процентної ставки та в частині обмеження прав споживача на дистанційне представництво за допомогою КЕП, вимог особистої явки військовослужбовця з передової або надання паперових нотаріально завірених копій документів та надання права відповідачу здійснювати взаємодію з третіми особами без їхньої прямої індивідуальної згоди, а також стягнення з відповідача безпідставно одержаних коштів (сплачених відсотків та прихованих комісій), штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами та моральної шкоди.
В даному випадку протиправність дій відповідача ТОВ «Слон Кредит» як кредитора щодо відмови в застосуванні до позивача як військовослужбовця передбачених законодавством пільг щодо звільнення від сплати процентів за користування кредитними коштами, а також недійсність певних умов кредитного договору є обставинами, які підлягають обов`язковому доведенню під час судового розгляду вказаної справи.
В той же час, позивач вимагає застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати нарахування будь-яких відсотків, комісій, пені, штрафів за кредитним договором №2589183 від 13.11.2025, вимагати їх сплати та здійснювати автоматичне (безакцептне) списання коштів з будь-яких банківських карткових рахунків позивача, зупинення дії оспорюваних умов кредитного договору та обов`язку позивача як позичальника здійснювати щомісячні періодичні платежі на виконання кредитного договору.
Суд вважає, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову фактично за своїм змістом ототожнюються із заявленими позовними вимогами і мають ознаки вирішення спору по суті до ухвалення фінального рішення, що з урахуванням вимог ч.10 ст.150 ЦПК України є грубим порушенням процесуального закону.
В даному випадку, не розглядаючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, зупиняючи виконання прав та обов`язків сторін правочину, в даному випадку кредитного договору, шляхом заборони відповідачу здійснювати нарахування процентів та інших платежів за кредитним договором, шляхом зупинення обов`язку позивача вносити щомісячні періодичні платежі за кредитним договором, зупинення дії оспорюваних умов кредитного договору, суд фактично порушить презумпцію правомірності правочину, який станом на дату розгляду заяви про забезпечення позову недійсним судом не визнаний.
Крім того, згідно з ч.1 ст.216 ЦПК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, у разі, якщо позивач доведе наявність підстав для застосування до нього як військовослужбовця передбачених законом пільг щодо сплати процентів та для визнання певних умов кредитного договору недійсними, і суд своїм рішенням визнає їх такими, всі нараховані відповідачем як кредитором проценти та інші платежі не підлягають стягненню з позивача, а фактично сплачені ним безпідставно платежі, в т.ч. на виконання недійсних умов кредитного договору, підлягають поверненню позивачу як безпідставно набуті чи можуть бути зараховані на погашення тіла кредиту, про що і заявляє позивач в прохальній частині свого позову.
За таких обставин реальноїзагрози майновим правм позивача як позичальника за кредитним договором на етапі розгляду справи не встановлено.
Заборона відповідачу нараховувати проценти, інші платежі та звільнення позивача від виконання його обов`язків за чинним кредитним договором на період, протягом якого справа буде розглядатися в суді,жодним чином не захищаєвиконання майбутнього рішення за заявленим позовом у випадку його задоволення, а у разі відмови в позові буде непропорційним та необґрунтованим втручанням в господарську діяльністьвідповідача, а також порушенням принципу обовьязковості виконання умов чинного договору.
Також суд вважає, що позивач, вимагаючи застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати будь-яку взаємодію з ним та іншими близькими йому особами з питань виконання вказаного договору, вчиняти дії щодо відступлення права вимоги за кредитним договором третім особам, повідомляти про нього як боржника інформацію до кредитних спілок тощо, не навів жодних обґрунтувань тому, яким чином ці заходи забезпечать подальше виконання рішення суду у разі задоволення позову та допоможуть уникнути будь-яких труднощів при виконанні.
В даному випадку, на думку суду, визначені позивачем заходи не відповідають меті інституту забезпечення позову і є неправомірними.
На підставі вищевикладеного, в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст.2,149-154,157,259-261 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити повністю.
Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Н.А.Мурашова
06.07.2026