УХВАЛА
16 липня 2026 року
м. Київ
справа № 757/38773/17
провадження № 61-8792ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Бєлкін Марк Леонідович, про зупинення виконання та дії постанови Київського апеляційного суду від 01 червня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, уточненим у подальшому, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики у гривні еквівалентну 1 249 287,70 доларів США на день платежу, проценти за користування позикою у розмірі 21 768 577,85 грн та три проценти річних у розмірі 3 498 000,75 грн.
26 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просив визнати недійсним договір позики від 10 липня 2014 року, укладений між сторонами.
Печерський районний суд м. Києва рішенням від 26 листопада 2025 року відмовив в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики.
Київський апеляційний суд постановою від 01 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнив частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року скасував та ухвалив нове судове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_2 задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову суму еквівалентну 1 249 287,70 доларів США за курсом НБУ на день здійснення платежу або стягнення, три проценти річних у розмірі 3 498 000,75 грн.
Відмовив ОСОБА_2 у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування грошовими коштами.
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики відмовив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 24 292,00 грн.
30 червня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бєлкін М. Л., через підсистему «Електронний суд», подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2026 року в указаній справі.
Верховний Суд ухвалою від 06 липня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Бєлкін М. Л., на постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2026 року в указаній справі. Витребував матеріали цивільної справи № 757/38773/17 з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Бєлкін М. Л., про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 01 червня 2026 рокувідмовив.
15 липня 2026 року до Верховного Суду, через систему «Електронний суд», надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Бєлкіна М. Л. про зупинення виконання та дії постанови Київського апеляційного суду від 01 червня 2026 року.
Заява мотивована тим, що на розгляді в Рогатинському районному суді Івано-Франківської області перебуває справа № 349/1176/25 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про недійсність договору позики та недійсність розписки, які датовані 10 липня 2014 року. Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2026 року у справі № 349/1176/25 було зупинено провадження до набрання законної сили рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року в цивільній справі № 757/38773/17-ц. 11 червня 2026року ОСОБА_2 подав до Обухівського районного суду Київської області черговий позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, в якому також як на преюдиційне рішення ОСОБА_2 посилається на оскаржувані у даній справі судові рішення. Таким чином, у судах знаходяться ще дві справи, в яких на ці самі обставини позивач посилається як на преюдиційні, отже наявні підстави для зупинення дії оскаржуваних судових рішень.
Крім того, позивачем вживаються заходи щодо отримання виконавчого документа та звернення судового рішення до примусового виконання. У випадку стягнення з ОСОБА_1 коштів за оскаржуваним судовим рішенням у розмірі 1 249 287,70 доларів США за курсом НБУ на день здійснення платежу або стягнення, трьох процентів річних у розмірі 3 498 000,75 грн та судового збору у розмірі 24 292,00 грн на користь ОСОБА_2 , здійснити поворот виконання рішення буде неможливо, оскільки, як зазначалось у касаційній скарзі ОСОБА_2 постійно проживає за межами Українита провів відчуження своїх активів в Україні.
Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Заява (клопотання) про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання рішення або зупинення його дії, такими мотивами, зокрема, може бути відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення, неможливість повороту виконання рішення у разі його скасування тощо.
Отже, метою вирішення питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії є недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка подала касаційну скаргу та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв`язку з виконанням (дією) судового рішення.
З урахуванням завдань та основних засад цивільного судочинства, визначених частинами першою, третьою статті 2 ЦПК України, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки. Клопотання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має бути мотивованим та містити обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Системний аналіз частини першої статті 436 ЦПК України дає підстави вважати, що зупинення виконання оскаржуваного судового рішення застосовується у випадку, якщо судове рішення підлягає примусовому виконанню, й зупинення дії судового рішення, якщо рішення не передбачає примусового виконання.
Верховний Суд вважає за доцільне частково задовольнити клопотання про зупинення виконання та дії оскаржуваного судового рішення до закінчення його касаційного перегляду та зупинити саме його виконання, враховуючи розмір суми стягнутої з відповідача.
Наведені у клопотанні доводи та надані до нього докази дають підстави для висновку про необхідність зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 01 червня 2026 року до закінчення касаційного провадження.
Керуючись статтею 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Бєлкін Марк Леонідович, про зупинення виконання та дії постанови Київського апеляційного суду від 01 червня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позикизадовольнити частково.
Зупинити виконання постанови Київського апеляційного суду від 01 червня 2026 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко