Справа №760/19161/25 2-з/760/234/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 липня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Пилипенко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві заяву представника позивача за позовом ОСОБА_1 -адвоката Чучковської Анни Вячеславівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини та встановлення способу участі батька у вихованні дітей та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей разом із батьком -
В С Т А Н О В И В:
У провадженні судді Солом`янського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 -адвоката Чучковської Анни Вячеславівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини та встановлення способу участі батька у вихованні дітей та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей разом із батьком.
10.07.2026 до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Чучковської А.В. про забезпечення позову, в якій остання просить суд забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_2 як особисто, так й із залученням третіх осіб (у тому числі, але не обмежуючись - родичів, знайомих, працівників охоронних структур та детективних агенцій, а також співробітників поліції охорони та будь-яких інших осіб, які можуть забезпечувати фізичною силою відібрання дитини від матері), вчиняти дії, спрямовані на зміну місця проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактичним місцем проживання яких наразі є проживання разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі № 760/19161/25.
Свої вимоги заявник мотивує тим, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 21.07.2025 було відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено судовий розгляд у порядку загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду від 06.10.2025 було прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей разом із батьком.
Ухвалою суду від 29.08.2025 частково задоволено заяву про забезпечення зустрічного позову ОСОБА_2 та визначено час спілкування з дітьми ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), шляхом телефонного та відеоконференцзв`язку кожного понеділка, середи та п`ятниці з 19:00 год. до 20:00 год. у присутності матері ОСОБА_1 , яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 20.11.2025 та постановою Верховного Суду від 17.06.2026.
Представник позивача зазначає, що відповідач вищевказану ухвалу суду не виконав та вивіз трирічну доньку ОСОБА_4 без дозволу матері у невідоме для позивача місце, у зв`язку з чим остання звернулась до правоохоронних органів.
Як зазначає представник позивача у поданій заяві малолітня ОСОБА_4 перебувала у м. Кагул Республіки Молдова.
Відносно малолітнього ОСОБА_3 ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10.10.2025 було вжито заходи забезпечення первісного позову шляхом заборони виїзду за межі України на час розгляду справи, яка була залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 18.12.2025 та постановою Верховного Суду від 17.06.2026.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30.10.2025 була задоволена заява позивача за зустрічним позовом про забезпечення зустрічного позову шляхом визначення ОСОБА_1 часу для спілкування з донькою ОСОБА_4 шляхом телефонного та відеоконференцзв`язку кожного понеділка, середи та п`ятниці з 10:00 год. до 11:00 год. у присутності батька, ОСОБА_2 .
Посилається, що ОСОБА_2 не виконував також і дану ухвалу суду, переконуючи ОСОБА_1 та представників виконавчої служби, що дитина сама не бажає спілкуватися з матір`ю, для чого були записані відео за участю дитини, яка на камеру підтверджувала слова батька.
Як зазначає представник позивача, 16.02.2026 малолітня ОСОБА_4 була вилучена міграційними органами Республіки Молдова та передана позивачу, з якою наразі і проживає. Після повернення до матері, дитина пройшла диспансерний огляд, під час якого було виявлено низку порушень здоров`я, зокрема невроглогічних.
Крім цього , вказує, що фахівцями дошкільного освітнього закладу, який відвідує ОСОБА_4 , було помічено ряд негативних змін у спілкуванні з однолітками та загальній поведінці.Негативні зміни також були помічені фахівцями дошкільного освітнього закладу, який відвідує ОСОБА_3 , які виразились у погіршенні спілкування з однолітками та зниженні навчальної активності через відсутність спілкування із сестрою, з якою останній до моменту її вивезення за межі України, зі слів матері, мав тісний емоційний контакт.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30.01.2026 були скасовані вжиті ухвалою суду від 29.08.2025 заходи забезпечення позову в частині визначення ОСОБА_2 часу на спілкування з донькою.
З огляду на викладене, представник позивача вважає, що вжиті судом заходи забезпечення позову у даній цивільній справі не є достатніми для виключення можливості ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду по даній справі.
Представник позивача також звертає увагу у своїй заяві, що відносно ОСОБА_2 триває кримінальне розслідування, якого останній намагається уникнути, переховуючись за кордоном. Вказує, що діти відповідно до висновку експерта, на якій посилається представник позивача, зазнали психологічної травми розлученням один з одним, сам відповідач не розуміє наслідки своєї поведінки, зловживає своїми процесуальними правами та навмисно затягує розгляд справи, а тому представник позивача переконаний в необхідності застосувати заходи забезпечення позову, зазначені в поданій заяві, оскільки вони є співмірними з правовою природою спору та відповідатимуть найкращім інтересам малолітніх дітей, а тому просить суд задовольнити заяву у повному обсязі.
10.07.2026 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану заяву було передано для розгляду судді Букіній О.М.
Сторони в судове засідання не з`явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи подальше вчинення дій, що можуть порушити права та інтереси позивача, поновлення яких є предметом судового розгляду.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може, зокрема, вчиняти дії на порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача, які він має намір захистити (поновити).
Встановлено, що предметом як первісного, так і зустрічного позову є, зокрема, вимоги про визначення місця проживання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом з матір`ю та відповідно з батьком.
З матеріалів справи вбачається, що на момент подання первісного позову до суду малолітні діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , проживали разом із матір`ю, ОСОБА_1 .
Як свідчать матеріали поданного клопотання, незважаючи на наявність спору у суді щодо визначення місця проживання дітей сторін, відповідач 06.10.2025 вивіз малолітню доньку, ОСОБА_4 , за кордон та протягом тривалого часу переховував дитину у Республіці Молдова.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30.10.2025 була задоволена заява позивача за зустрічним позовом про забезпечення зустрічного позову шляхом визначення ОСОБА_1 часу для спілкування з донькою ОСОБА_4 шляхом телефонного та відеоконференцзв`язку кожного понеділка, середи та п`ятниці з 10:00 год. до 11:00 год. у присутності батька, ОСОБА_2 .
Представник позивача зазначає, що під час виконання вищевказаної ухвали суду відповідач ОСОБА_2 під час визначеного часу спілкування матері з дитиною чинив на останню психологічний тиск, що призвело до скорочення тривалості часу спілкуваня ОСОБА_1 з донькою, а згодом і зовсім унеможливило таке спілкування, та посилається при цьому на наявний в матеріалах справи висновок експерта № 261 за результатами проведення психологічного експертного дослідження від 16.02.2026, в якому значиться, що дитина відповідного віку, схильна до навіювального та керованого впливу зі сторони дорослих та не може повною мірою усвідомлювати значення наданих нею свідчень.
З матеріалів справи вбачається, що малолітня ОСОБА_4 була повернута матері міграційними органами Республіки Молдова у лютому 2026, після чого позивачем було ініційовано відвідування дитиною низки вузькопрофільних спеціалістів, таких як дитячого ортопеда-травматолога, дитячого невролога, дитячого гінеколога, дитячого уролога, дитячого кардіоревматолога, з консультативнх висновків якіх вбачається, що ОСОБА_4 має певні проблеми зі здоров`ям.
Представник позивача у заяві про забезпечення позову наголошує на тому, що наразі існує реальна загроза з боку відповідача вчинити дії, які призведуть до унеможливлення виконання рішення суду в даній справі або суттєвого його ускладнення, що можуть виразитися у повторному вивезенні дітей без відома матері за межі території України, оскільки відповідач наразі перебуває під слідством,а цивільна справа ще не вирішена судом.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 523/11320/19 (провадження № 61-6385св21).
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька).
Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).
Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини.
Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 4 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
У даній справі між сторонами склалися відносини, які позбавляють можливості добровільно вирішити питання, з ким саме будуть проживати їх діти на час вирішення спору щодо визначення місця їх проживання в судовому порядку.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).
У постанові Верховного Суду від 4 серпня 2022 року, прийнятій у справі №359/8620/20 (провадження № 61-4428св22) за подібних правовідносин, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду також погодилась з висновками суду апеляційної інстанції про необхідність забезпечення позову про визначення місця проживання малолітніх дітей, зокрема, шляхом заборони відповідачу змінювати місце перебування малолітньої дитини без повідомлення позивача.
ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловікпроти України, № 15123/03, § 45, 6 грудня 2007 року).
Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Тобто, питання обгрунтованості позовних вимог перевіряються судом під час розгляду справи по суті і не мають розглядатися при забезпеченні позову, оскільки дана процесуальна дія є оперативним заходом, що вживається для забезпечення виконання рішення суду у разі його потенційного задоволення.
Водночас слід звернути увагу, щозгідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
У відповідності до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.
Отже, заборона вчиняти дії щодо зміни місця проживання дітей є співмірним заходом забезпечення позову, ніяким чином не порушуватиме прав відповідача за первісним (позивача за зустрічним) та не призведе до негативних наслідків для останнього, а також відповідатиме інтересам дітей, адже зможе усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дітей з огляду на наявність спору про визначення місця такого проживання.
Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, дійшов висновку про те, що обраний представником позивача вид забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності і спроможний забезпечити можливе виконання судового рішення вразі задоволення первісного позову.
У той же час, суд вважає, що невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій та інших судових спорів.
Разом з цим, суд вважає, що обрання такого виду забезпечення позову слугуватиме забезпеченню найкращих інтересів дітей, що у свою чергу не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного з батьків.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Чучковської Анни Вячеславівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини та встановлення способу участі батька у вихованні дітей, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей разом із батьком, задовольнити.
Заборонити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) як особисто, так й із залученням третіх осіб (у тому числі, але не обмежуючись - родичів, знайомих, працівників охоронних структур та детективних агенцій, а також співробітників поліції охорони та будь-яких інших осіб, які можуть забезпечувати фізичною силою відібрання дитини від матері) вчиняти дії, спрямовані на зміну місця проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактичним місцем проживання яких наразі є проживання разом з матір`ю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі №760/19161/25.
Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя: О.М. Букіна