Справа №760/19161/25 2-з/760/244/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 липня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Пилипенко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві заяву представника позивача за позовом ОСОБА_1 -адвоката Чучковської Анни Вячеславівни про заміну одного заходу забезпечення позову іншим у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини та встановлення способу участі батька у вихованні дітей та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей разом із батьком -
В С Т А Н О В И В:
У провадженні судді Солом`янського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини та встановлення способу участі батька у вихованні дітей та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей разом із батьком.
16.07.2026 до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Чучковської А.В. про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, в якій остання просить суд вжиті Солом`янським районим судом м. Києва у цивільній справі № 760/19161/25 заходи забезпечення позову на підставі ухвали суду від 29.08.2025 з урахуванням висновків ухвали Солом`янського районного суду від 30.01.2026, змінити, визначивши ОСОБА_2 час спілкування з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом опосередкованого контакту у спосіб обміну відеоповідомленнями не частіше двох разів на місяць, мати дитини - ОСОБА_1 повинна передавати дитині те, що батько надсилає (за умови, що вона вважає це прийнятним), а також відправляти відеоповідомлення дитини у відповідь на відеоповідомлення батька.
Свої вимоги заявник мотивує тим, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 21.07.2025 було відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено судовий розгляд у порядку загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду від 06.10.2025 було прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей разом із батьком.
Ухвалою суду від 29.08.2025 частково задоволено заяву про забезпечення зустрічного позову ОСОБА_2 та визначено час спілкування з дітьми ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), шляхом телефонного та відеоконференцзв`язку кожного понеділка, середи та п`ятниці з 19:00 год. до 20:00 год. у присутності матері ОСОБА_1 , яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 20.11.2025 та постановою Верховного Суду від 17.06.2026.
Представник позивача зазначає, що відповідач вищевказану ухвалу суду не виконав та вивіз трирічну доньку ОСОБА_4 без дозволу матері у невідоме для позивача місце, у зв`язку з чим остання звернулась до правоохоронних органів.
Як зазначає представник позивача у поданій заяві малолітня ОСОБА_4 перебувала у м. Кагул Республіки Молдова.
Відносно малолітнього ОСОБА_3 ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10.10.2025 було вжито заходи забезпечення первісного позову шляхом заборони виїзду за межі України на час розгляду справи, яка була залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 18.12.2025 та постановою Верховного Суду від 17.06.2026.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30.10.2025 була задоволена заява позивача про забезпечення первісного позову шляхом визначення ОСОБА_1 часу для спілкування з донькою ОСОБА_4 шляхом телефонного та відеоконференцзв`язку кожного понеділка, середи та п`ятниці з 10:00 год. до 11:00 год. у присутності батька, ОСОБА_2 .
Посилається на те, що під час виконання ухвали про забезпечення позову від 29.08.2025 ОСОБА_2 під час спілкувння із сином, ОСОБА_3 здійснював на нього психологічний тиск, що в подальшому призвело до випадків уникнення дитини від спілкування з батьком.
Крім цього, вказує, що фахівцями дошкільного освітнього закладу, який відвідує ОСОБА_3 , було помічено ряд негативних змін у спілкуванні з однолітками та загальній поведінці, які виразились у погіршенні спілкування з однолітками та зниженні навчальної активності.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30.01.2026 були скасовані вжиті ухвалою суду від 29.08.2025 заходи забезпечення позову в частині визначення ОСОБА_2 часу на спілкування з донькою, в частині спілкування із сином - залишено без змін.
У своїй заяві від 16.07.2026 представник позивача вважає, що вжиті судом заходи забезпечення позову у даній цивільній справі в частині спілкування ОСОБА_2 із малолітнім сином ОСОБА_3 шляхом відеоспілкування є такими, що суперечать інтересам дитини, адже тиск батька на сина під час відеоконференцзв`язку негативно впливає на психо-емоційний стан дитини, натомість спілкування батька із сином шляхом обміну відеоповідомленнями дозволить ОСОБА_2 донести свої почуття та турботу до сина, а малолітньому ОСОБА_3 дозволять не втратити зв`язок із батьком без шкоди для емоційного та психологічного стану останнього.
Представник позивача також звертає увагу у своїй заяві на те, що відносно відповідача було видано обмежувальний припис у справі про вчинення домашнього насильства відносно вже колишньої дружини, ОСОБА_1 , яке відбувалось у присутності малолітнього ОСОБА_3 , зі встановленням відповідних обмежень та заборон, у зв`язку з чим ОСОБА_3 як очевидець даних подій, зазнав психоемоційних страждань, які були посилені вимушеною розлукою із сестрою, ОСОБА_4 , яка була вивезена ОСОБА_2 без дозволу та відома матері за кордон, та в подальшому поглиблення таких страждань під час спілкувння з батьком за допомогою відеоконференцзв`язку.
У зв`язку з викладеним, представник позивача просить суд задовольнити клопотання та змініти захід забезпечення позову в частині спілкування ОСОБА_2 із малолітнім сином, який хоча і обмежуватиме право батька на спілкування із сином, проте відповідатиме якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
16.07.2026 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану заяву було передано для розгляду судді Букіній О.М.
Сторони в судове засідання не з`явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи подальше вчинення дій, що можуть порушити права та інтереси позивача, поновлення яких є предметом судового розгляду.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може, зокрема, вчиняти дії на порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача, які він має намір захистити (поновити).
Встановлено, що предметом як первісного, так і зустрічного позову є, зокрема, вимоги про визначення місця проживання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом з матір`ю та відповідно з батьком.
З матеріалів справи вбачається, що на момент подання первісного позову до суду малолітні діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , проживали разом із матір`ю, ОСОБА_1 .
Як свідчать матеріали поданного клопотання, незважаючи на наявність спору у суді щодо визначення місця проживання дітей сторін, відповідач 06.10.2025 вивіз малолітню доньку, ОСОБА_4 , за кордон та протягом тривалого часу переховував дитину у Республіці Молдова.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва 29.08.2025 частково задоволено заяву про забезпечення зустрічного позову ОСОБА_2 та визначено час спілкування з дітьми ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), шляхом телефонного та відеоконференцзв`язку кожного понеділка, середи та п`ятниці з 19:00 год. до 20:00 год. у присутності матері ОСОБА_1 , яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 20.11.2025 та постановою Верховного Суду від 17.06.2026.
При чому, у даній постанові Верховного Суду наголошено, що захід забезпечення прозову, визначений в ухвалі суду першої інстанції, не позбавляє батька права на спілкування з дітьми та участь у їх вихованні, а лише тимчасово врегульовує порядок такого спілкування на час розгляду спору. Визначений спосіб контакту забезпечує підтримання емоційного зв`язку батька з дітьми, відповідає їхнім найкращим інтересам, запобігаючи надмірній зміні місця перебування та можливим стресовим ситуаціям у зв`язку з цим.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30.01.2026 були скасовані вжиті ухвалою суду від 29.08.2025 заходи забезпечення позову в частині визначення ОСОБА_2 часу на спілкування з донькою, в частині спілкування із сином ОСОБА_3 - залишено без змін.
Представник позивача зазначає, що під час виконання вищевказаної ухвали суду відповідач ОСОБА_2 під час визначеного часу спілкування з малолітнім сином здійснює на нього психологічний тиск, що призводить небажання останнього спілкуватися з батьком, негативно впливає на психо-емоційний стан дитини, пригнічує його та призводить до перебування дитини у стрессовому стані, та посилається на відповідні характеристики з навчального закладу, де проходить навчання ОСОБА_3 , наявні в матеріалах цивільної справи.
Представник позивача у заяві про заміну заходу забезпечення позову наголошує на тому, що зміна заходу забезпечення позову у вигляді спілкування ОСОБА_2 із ОСОБА_3 шляхом телефонного та відеоконференцзв`язку на спілкування у вигляді обміну відеоповідомленями відповідатиме найкращим інтересам дитини та дозволить уникнути психоемоційних страждань, які переживає дитина під час спілкування з батьком.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 523/11320/19 (провадження № 61-6385св21).
Посилаючи у своїй заяві про заміну одного заходу забезпечення позову іншим представник позивача звертає увагу суду на наслідки встановленого ухвалою суду заходу забезпечення позову, який полягає у визначенні батькові часу та способу для спілкування з дитиною, проте не обґрунтовує належним чином, як саме заміна заходу забезпечення позову сприятиме унеможливленню виконання в майбутньому рішення суду відповідачем після розгляду справи судом. Тобто, із даної заяви не вбачається, як саме заміна заходу забезпечення позову у вигляді зміни способу та часу спілкування батька з дитиною вплине на подальше виконання рішення суду у разі його винесення на користь позивача.
Щодо доводів представника позивача відносно заміни заходів забезпечення позову в даній цивільній справі для покращення психо-емоційного стану дитини та забезпечення її найкращих інтересів під час спілкування з батьком, суд повідомляє про таке.
Судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька).
Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
У статті 7 СК України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Коли сім`я руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи забезпечити інтереси дитини, щоб дитина зростала у благополучному середовищі, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення зростання дитини у найсприятливішому середовищі.
Забезпечення позову у спорах щодо визначення місця проживання малолітньої дитини має на меті гарантувати дотримання інтересів дитини, створити передумови, які унеможливлять недобросовісну поведінку батьків, забезпечать фундамент для належного виконання судового рішення.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).
Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з одним із батьків повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19, від 17 травня 2021 року у справі № 761/25101/20, від 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20.
Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що той із батьків, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а інший з батьків не має права перешкоджати спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається в якнайкращих інтересах дитини.
Отже, заміна вже постановленого ухвалою суду від 29.08.2025 заходів забезпечення позову у даній цивільній справі шляхом визначення спілкування ОСОБА_2 із малолітнім сином ОСОБА_3 за допомогою телефонного та відеоконференцзв`язку кожного понеділка, середи та п`ятниці з 19:00 год. до 20:00 год. у присутності матері ОСОБА_1 , на захід забезпечення позову, який полягає у визначенні ОСОБА_2 часу спілкування з ОСОБА_3 шляхом опосередкованого контакту у спосіб обміну відеоповідомленнями не частіше двох разів на місяць, мати дитини - ОСОБА_1 повинна передавати дитині те, що батько надсилає (за умови, що вона вважає це прийнятним), а також відправляти відеоповідомлення дитини у відповідь на відеоповідомлення батька, не є співмірним заходом забезпечення позову, порушуватиме права відповідача за первісним позовом на безпосереднє спілкування з дитиною та підтримання з нею психо-емоційного зв`язку, адже зменшення спілкування до двох разів на місяц, а також зміна їх способу, який звужується до обміном відеоповідомленнями, не зможе повною мірою забезпечити як батька, так і дитину, у спілкуванні один з одним та підтримці необхідного родинного зв`язку між ними.
На переконання суду, представник позивача також недовів, яким чином заміна заходу забезпечення позову унеможливить утруднення виконання рішення суду в даній цивільній справі в майбутньому та гарантуватиме його виконання у випадку задоволення первісних позовних вимог.
Доводи представника позивача в обгрунтування поданного клопотання щодо наявності винесеного рішенням суду обмежувального припису відносно ОСОБА_2 за вчинення домашнього насильства по відношенню до позивача не враховується судом під час розгляду даної заяви, адже дана обставина не має прямого відношення до розгляду справи та не підтверджує необхідність обмежити спілкування батька із дитиною ОСОБА_5 .
Суд також звертає увагу на те, що визначені ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29.10.2025 заходи забезпечення позову не скасовані судом касаційної інстанції з підстав їх співмірності з предметом позову, а також є такими, що забезпечують підтримання емоційного зв`язку батька з дитиною та відповідає найкращим інтересам останнього.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про заміну одного заходу забезпечення позову іншим не підлягає задоволенню.
Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви представника позивача за позовом ОСОБА_1 -адвоката Чучковської Анни Вячеславівни про заміну одного заходу забезпечення позову іншим у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини та встановлення способу участі батька у вихованні дітей та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей разом із батьком, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О.М. Букіна