КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 753/15387/25 Головуючий у суді першої інстанції - Колесник О.М.
Номер провадження № 22-з/824/812/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(додаткове судове рішення)
15 липня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 та заяву ОСОБА_3 , про ухвалення додаткового судового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Колесника О.М., у місті Києві, у справі за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,-
ВСТАНОВИВ:
У липні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, відповідно до якого просила суд:
- визнати за нею право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ;
- визнати за нею право власності на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , в порядку поділу майна подружжя;
- визнати за нею право власності на автомобіль марки „SKODA", модель „FABIA", а за відповідачем - на автомобіль марки „NISSAN", модель „ROGUE", д.н.з. НОМЕР_1 в порядку поділу майна подружжя і стягнути з відповідача на її користь 200 000 грн грошової компенсації.
У серпні 2025 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, відповідно до якого просив суд:
- визнати за ним в порядку поділу майна подружня право власності на 1/2 частики квартири АДРЕСА_1 ;
- визнали за ним в порядку поділу майна подружжя право володіння на 3/4 частки майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 ;
- визнати за ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружня право володіння на 1/4 частки майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 ;
- визнати за ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружжя право власності на автомобіль марки Skoda, модель Fabia, рік випуску 2007, VIN НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 ;
- визнати за ним в порядку поділу майна подружня право власності на автомобіль марки Nissan, модель Rogue. рік випуску 2019, VIN НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 ;
- стягнути з нього на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі різниці вартості автомобіля марки Nissan, модель Rogue, piк випуску 2019, VIN НОМЕР_7 , д.н.з. НОМЕР_8 від автомобіля марки Skoda, модель Fabia, рік випуску 2007, VIN НОМЕР_9 / НОМЕР_10 , д.н.з. НОМЕР_11 у розмірі 163 405 грн.
Також просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь сплачений судовий збір в розмірі 15 140 грн, витрати на професійну правову допомогу, вартість проведення незалежної оцінки у розмірі 3 500 грн.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року первісний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 103,3 кв. м., житловою площею 57,2 кв. м. в порядку поділу майна подружжя. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 103,3 кв. м., житловою площею 57,2 кв. м. в порядку поділу майна подружжя, в задоволенні решти позовної вимоги первісного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Визнано за ОСОБА_3 право на майнові права на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 46,87 кв. м. в порядку поділу майна подружжя. Визнати за ОСОБА_1 право на майнові права на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 46,87 кв. м. в порядку поділу майна подружжя, в задоволенні решти позовної вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на транспортний засіб марки „SKODA", модель „FABIA", д.н.з. НОМЕР_11 , 2007 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_9 в порядку поділу майна подружжя.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб марки „NISSAN", модель „ROGUE", д.н.з. НОМЕР_1 , 2019 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_7 в порядку поділу майна подружжя.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 163 405 грн грошової компенсації в рахунок різниці вартості виділених у власність транспортних засобів, в задоволенні решти позовної вимоги первісного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 7 570 грн судового збору, 12 000 грн витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, 3500 грн вартості проведення незалежної оцінки транспортного засобу, а всього 23 070 грн, в задоволенні стягнення решти суми судового збору за зустрічним позовом ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задоволено частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року скасовано в частині вирішення первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ квартири АДРЕСА_1 , а також розподілу судових витрат та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 у вказаній частині задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 650/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , в якості особистого майна та 175/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , в порядку поділу майна подружжя, а всього визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстр. АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_12 ) право власності на 825/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 103,3 м2, житловою площею 57,2 м.2 .
Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстр. АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_13 ) право власності на 175/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 103,3 м2, житловою площею 57,2 м.2 в порядку поділу майна подружжя.
В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на квартири АДРЕСА_1 , відмовлено.
В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги у розмірі 18735,35 грн.
12 червня 2026 року на адресу апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.
В подальшому, 16 червня 2026 року на адресу апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. Вказані заяви є тотожними між собою, а тому їх слід вважати однією заявою поданою представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення. У вказаній заяві сторона відповідача за первісним позовом просить суд ухвалити додаткове рішення у даній справі, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 23 000, 00 грн.
Вказана заява мотивована тим, що до останнього судового засідання, а саме 20 травня 2026 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було подано заяву про стягнення понесених судових витрат, окрім цього було зроблено відповідну заяву під час судових дебатів.
Разом з цим, у постанові Київського апеляційного суду від 27 травня 2026 року не було вирішено питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем за первісним позовом.
Зазначає, що між ОСОБА_1 та АБ «Романа Сацика» був укладений договір про надання правової допомоги № 1892 від 18 квітня 2025 року.
28 липня 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду.
Всього під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції АБ «Романа Сацика» було надано правової допомоги ОСОБА_1 на суму 23 000, 00 грн.
Відтак, посилаючись на положення статті 270 ЦПК України просив задовольнити її заяву в повному обсязі.
25 червня 2026 року на адресу апеляційного суду від ОСОБА_3 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій просить ухвалити додаткове рішення у даній справі, яким стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000, 00 грн.
Вказана заява мотивована тим, що у апеляційній скарзі нею було зроблено заяву про стягнення з відповідача за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000, 00 грн та додано докази на підтвердження вказаного, а саме: копію платіжної інструкції № 8401-9541-2452-9792 від 02 січня 2026 року; копію договору №03/03/25 про надання правової допомоги адвоката; копію Додатка № 2 від 17 грудня 2025 року.
Проте у постанові Київського апеляційного суду від 27 травня 2026 року не було вирішено питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем за первісним позовом.
Відтак, посилаючись на положення статті 270 ЦПК України просила задовольнити її заяву в повному обсязі.
Заперечення на вищевказані заяви до суду апеляційної інстанції не надходили.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи заяв про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку,що заява ОСОБА_1 , подана представником ОСОБА_2 та заява ОСОБА_3 , про ухвалення додаткового судового рішення підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що суд вирішує лише питання про судові витрати, то вважає за можливе розглядати вказану справу без повідомлення учасників справи.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Зазначений висновок міститься у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 306/1198/17 від 08 квітня 2020 року.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141 ЦПК України).
Щодо поданої представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заяви про ухвалення додаткового рішення у даній справі колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції представляв ОСОБА_2 , що підтверджується ордером серії АІ № 2063080 та копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 62 від 19 жовтня 2018 року (а.с. 58 з.б., 59).
Крім того, у матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги № 1892 від 18 квітня 2025 року, укладений між АБ «Романа Сацика» та ОСОБА_1 ..
Підпунктом 1.1. сторони погодили, що АБ зобов`язується за завданням клієнта надавати клієнту правову допомогу у справі № 753/6888/25 (далі - «послуги»), а клієнт зобов`язується оплатити надання послуг та фактичні витрати виконавця, необхідні для виконання цього Договору.
Відповідно до п.п. 3.2. та 3.3. розмір гонорару та порядок його оплати визначається сторонами у Додатку № 1 до цього Договору. При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний виконавцю для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю виконавцем інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду адвоката у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів Клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин виконавця з клієнтом; кваліфікація, професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація виконавця. Розмір гонорару не залежить від досягнення або недосягнення виконавцем позитивного результату, якого бажає клієнт, якщо сторони додатково не домовляться про інше (а.с. 201-209, т.1).
Згідно із додатковою угодою від 28 липня 2025 року до договору про надання правової допомоги № 1892 від 18 квітня 2025 року сторони дійшли згоди змінити пункт 1.1. Договору та викласти в наступній редакції: «1.1. За цим Договором Адвокатське бюро зобов`язується за завданням Клієнта надавати Клієнту правову допомогу у справі № 753/15387/25 (далі - «послуги»), а Клієнт зобов`язується оплатити надання послуг та фактичні витрати виконавця, необхідні для виконання цього Договору. Всі інші умови Договору та додатку до Договору залишаються без змін (а.с. 211, т.1).
Додатковою угодою № 1 до договору про надання правової допомоги № 1892 від 18 квітня 2025 року сторони, керуючись п. 9.2. Договору дійшли взаємної згоди продовжити термін дії Договору в наступній редакції: «9.1. Даний договір укладений на строк до 31.12.2026 р. та набирає чинності з моменту його підписання». Всі інші умови Договору та додатку до Договору залишаються без змін (а.с. 56, т.3).
Стороною відповідача за первісним позовом надано детальний опис виконаних робіт, з якого вбачається, що АБ «Романа Сацика» було надано ОСОБА_1 правової допомоги на суму 23 000, 00 грн (а.с. 105, т.3).
Вбачається, що 20 травня 2026 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було подано заяву про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат, понесених останнім на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Щодо поданої ОСОБА_3 заяви про ухвалення додаткового рішення у даній справі колегія суддів зазначає наступне.
Вбачається, що інтереси ОСОБА_3 в Київському апеляційному суді представляла Сівак О.В. на підставі ордеру серії АА № 0059810 (а.с. 94, т.3). В матеріалах справи також міститься копія свідоцтва Сівак О.В. про право на зайняття адвокатською діяльністю від 16 березня 2017 року № 61 (а.с. 156, т.2).
03 березня 2025 року між адвокатом Сівак О.В. та ОСОБА_3 укладено договір № 03/03/25.
Відповідно до п.п. 1.1. вказаного договору зазначено, що предметом договору є надання адвокатом всіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів клієнта, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених даним договором (а.с. 13-17, т.3).
Згідно із п.п. 3.1. розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату, визначається за домовленістю сторін виходячи зі складності правового питання, справи, її тривалості, важливості питання, що вирішується для клієнта.
Додатком № 2 до договору № 03/03/25 про надання правової допомоги адвоката від 03 березня 2025 року сторони погодили, що на виконання приписів п. 2.10 договору, у зв`язку із виявленим бажанням клієнта щодо оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року винесеного у справі № 753/15387/25 з позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, за підготовку адвокатом апеляційної скарги на вище зазначене рішення суду, підготовку клопотання про долучення доказів та за участь у одному судовому засіданні в Київському апеляційному суді клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 15 000, 00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 8401-9541-2452-9692 ОСОБА_3 сплатила Сівак О.В. за надані послуги за договором № 03/03/25 про надання правової допомоги у сумі 15 000, 00 грн (а.с. 11, т.3).
Суд апеляційної інстанції враховує, що при подачі апеляційної скарги позивачем за первісним позовом було заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України) (постанова Верховного Суду від 02 лютого 2026 року у справі № 740/1678/17, від 09 березня 2026 року у справі № 483/1432/23, від 11 березня 2026 року у справі № 463/8501/23, від 16 березня 2026 року у справі № 925/1566/24).
Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:
«141. У частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
[…] 144. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
145. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення».
До того ж Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висловлювалася з питання розподілу витрат на правничу допомогу між сторонами. Зокрема, у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року, ухваленій за наслідками вирішення справи № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:
«21. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
22. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
[…] 36. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами [цитування частини шостої статті 137 ЦПК України].
Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл витрат в суді апеляційної інстанції, колегія суддів застосовує принцип пропорційності. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 27 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Вбачається, що суд апеляційної інстанції визнав доводи апеляційної скарги доведеними на 82, 5%.
Таким чином, виходячи з суми витрат за розгляд в суді апеляційної інстанції, понесені ОСОБА_1 (23 000, 00 грн), застосувавши коефіцієнт (17,5%-доводи апеляційної скарги, які суд не визнав доведеними), стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 4 025, 00 грн (23000х0,175).
Разом з тим, виходячи з суми витрат за розгляд в суді апеляційної інстанції, понесені ОСОБА_3 (15 000, 00 грн), застосувавши коефіцієнт (82,5%-доводи апеляційної скарги, які суд визнав доведеними), стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягають витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 12 375, 00 грн (15000х0,825).
Підстав для зменшення такого розміру, з огляду на відсутність заперечень сторони позивача та відповідача у справі за первісним позовом на заяви про ухвалення додаткового рішення, не встановлено.
Враховуючи надані представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та надані ОСОБА_3 докази понесених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, а також відсутність заперечень сторони позивача та відповідача у справі на подані заяви про ухвалення додаткового рішення, а також враховуючи принцип співмірності та об`єктивності понесених судових витрат, апеляційний суд доходить висновку про часткове задоволення поданих заяв та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 4 025, 00 грн, та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 12 375, 00 грн.
З урахуванням положень визначених ч. 10 ст. 141 та ч. 12 ст. 265 ЦПК України, суд вважає за необхідне здійснити зустрічне зарахування визначених судом судових витрат на правничу допомогу та у зв`язку з цим стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 8 350 грн ( 12 375, 00 - 4025) як компенсацію витрат, понесених з оплати правничої допомоги на стадії апеляційного розгляду справи.
Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Керуючись ст.ст.133, 137, 141, 270 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , та заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову, якою з стягнути ОСОБА_1 (зареєстр. АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_13 ) на користь ОСОБА_3 (зареєстр. АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_12 ) 8 350 грн (вісім тисяч триста п`ятдесят гривень) як компенсацію витрат, понесених з оплати правничої допомоги на стадії апеляційного розгляду вказаної справи
В іншій частині заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , та заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення, залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови.
Судді :
_______________ ________________ ______________
М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О. Фінагеєва