УХВАЛА
17 липня 2026 р. Справа № 520/1750/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П`янової Я.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про недовіру суддям П`яновій Я.В., Бегунцу А.О., Русановій В.Б. у справі № 520/1750/26
за позовом ОСОБА_1
до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
На зазначене рішення суду ОСОБА_1 та Державна казначейська служба України подали до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - П`янова Я.В., судді: Бегунц А.О., Русанова В.Б.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Державної казначейської служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 у справі №520/1750/26 та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
17.07.2026 ОСОБА_1 подав до Другого апеляційного адміністративного суду заяву про недовіру суддям П`яновій Я.В., Бегунцу А.О., Русановій В.Б. при розгляді апеляційних скарг у справі № 520/1750/26.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що ним уже подавалися заяви про недовіру вищезазначеному складу суду при розгляді справи № 520/1750/26. Проте ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду у задоволенні зазначених заяв відмовлено з підстав того, що наведені заявником доводи фактично зводились до незгоди із судовими рішеннями, ухваленими у справах № 520/24103/25 та № 520/29667/25.
Водночас, у заяві про недовіру суддям від 17.07.2026 позивач повторно посилається на незгоду із судовими рішеннями, ухваленими у справах № 520/24103/25 та № 520/29667/25 та зауважує, що постановлені у цій справі ухвали про відмову у задоволенні його заяв про відвід і недовіру суддям не відновили його довіру до визначеного складу суду та не зобов`язують його довіряти зазначеним суддям. У зв`язку із цим позивач наполягає на своїй недовірі суддям П`яновій Я.В., Бегунцу А.О. та Русановій В.Б., зазначаючи, що його влаштує будь-який інший склад суду.
Колегія суддів зазначає, що подана Калабуховим Анатолієм Митрофановичем заява про недовіру за своїм змістом є заявою про відвід колегії суддів, визначеної для розгляду цієї справи, а тому підлягає розгляду відповідно до положень статей 36 - 40 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши доводи поданої заяви, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений відвід є необґрунтованим, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Водночас не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії", "Ветштайн проти Швейцарії").
Між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру").
Таким чином для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Згідно з ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Як убачається зі змісту заяви ОСОБА_1 , підставою для її подання є загальна недовіра позивача до колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - П`янової Я.В. суддів: Бегунца А.О., Русанової В.Б., яка, за твердженням заявника, виникла у зв`язку з ухваленням ними судових рішень під час розгляду апеляційних скарг у справах № 520/24103/25 та № 520/29667/25.
Проаналізувавши підстави наведені позивачем в обґрунтування поданої заяви, колегія суддів дійшла висновку, що вони фактично зводяться до незгоди заявника із судовими рішеннями, ухваленими у справах № 520/24103/25 та № 520/29667/25, зокрема, викладеними в них правовими висновками та застосованими суддями нормами матеріального і процесуального права.
Надаючи оцінку обґрунтованості, поданій ОСОБА_1 заяві, колегія суддів бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу «a priori» не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту. До таких, зокрема, належить незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання (ч. 4 ст. 36 КАС України).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що незгода учасника справи із судовим рішенням, його мотивами або процесуальними діями суду сама по собі не є належним та достатнім доказом упередженості чи необ`єктивності судді і не може свідчити про наявність підстав для його відводу.
Такий правовий підхід викладено в ухвалі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 0440/6728/18, а також в ухвалах від 27.10.2020 у справі № 826/8426/14, від 06.10.2022 у справі № 640/17351/19, від 24.01.2023 у справі № 826/9693/13-а та від 11.07.2023 у справі № 200/5179/22 та інших.
Схожа позиція висловлена й Радою суддів України у рішенні від 07 вересня 2017 року №46, у пункті 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних, чи інших питань у тій самій справі не породжує у діяльності судді конфлікту інтересів.
У свою чергу, наведені у заяві ОСОБА_1 мотиви, якими заявник обґрунтовує недовіру до колегії суддів, не можуть бути підставою для відводу, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях та суб`єктивному сприйнятті заявником прийнятих судових рішень, а не на об`єктивних обставинах, передбачених процесуальним законом.
Водночас колегія суддів зазначає, що у поданій ОСОБА_1 заяві не наведено жодних фактів, які б свідчили про упередженість, необ`єктивність чи небезсторонність суддів під час розгляду цієї справи.
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість суддів: П`янової Я.В., Бегунца А.О. та Русанової В.Б. у результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості при розгляді цієї справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не встановлено.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та необхідність передати матеріали, поданої ОСОБА_1 заяви для визначення судді, яким буде здійснюватись її розгляд, за допомогою автоматизованої системи документообігу суду.
Керуючись ст. 27, 28, 29, 30, 31, 40, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
Визнати заявлений Калабуховим Анатолієм Митрофановичем відвід колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - П`янової Я.В., суддів: Бегунца А.О., Русанової В.Б. у адміністративній справі № 520/1750/26 - необґрунтованим.
Передати справу № 520/1750/26 для вирішення питання про відвід іншим складом суду у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя П`янова Я.В.
Судді Бегунц А.О. Русанова В.Б.