ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
УХВАЛА
про відмову у відкритті апеляційного провадження
"17" липня 2026 р. Справа № 918/1192/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Павлюк І.Ю.
судді Поліщук П.Я.
судді Розізнана І.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. 3013/26 від 23.06.2026) на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.05.2026 у справі №918/1192/25 (повний текст складено 27.05.2026)
за позовом ОСОБА_1
до відповідача ОСОБА_2
про визнання дій неправомірними та стягнення в сумі 375 000 грн 00 коп.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.05.2026 у справі №918/1192/25 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою поштовим зв`язком 22.06.2026, в якій просить поновити позивачу строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області у справі №918/1192/25. Прийняти до розгляду нові докази на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України. Скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 25.05.2026 та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зупинити провадження у справі № 918/1192/25 у зв`язку зі смертю відповідача 10.06.2026 до вступу у справу спадкоємців. Звільнити від сплати судового збору.
03.07.2026 матеріали справи №918/1192/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. 3013/26 від 23.06.2026) на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.05.2026 у справі №918/1192/25 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати Північно-західному апеляційному господарському суду належні докази надсилання копії апеляційної скарги відповідачу ОСОБА_2 та надати суду апеляційної інстанції відповідну заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо існують інші поважні підстави для поновлення строку.
У вказаній ухвалі суд виснував, що наведені скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження причини не можна вважати поважними, а наведені скаржником обставини об`єктивно не є непереборними та такими, що не давали змоги позивачу вчасно звернутись до суду із апеляційною скаргою, оскільки позивач отримав оскаржуване рішення до свого електронного кабінету, а тому відповідно до положень статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення повного тексту судового рішення вважається 27.05.2026 та саме з цієї дати останній вважається таким, що отримав оскаржуване рішення. У зазначеному клопотанні апелянт не наводить жодних обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення, підтверджені належними доказами та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду із відповідною апеляційною скаргою у встановлені законом строки.
17.07.2026 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій скаржник просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду поважними та поновити цей строк. Прийняти цю заяву про усунення недоліків та відкрити апеляційне провадження у справі.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, наявні у справі матеріали, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, з огляду на таке.
Мотивуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження заявник зазначає, що в ухвалі суду зазначено, що рішення нібито доставлено до Електронного кабінету 27.05.2026. Наголошує, що скаржник є фізичною особою-громадянином, ніколи особисто не реєстрував, не верифікував через КЕП та не використовував Електронний кабінет у системі Електронний суд і не знав про його існування. Паперової копії рішення не отримував.
Скаржник звертає увагу, що формальний 20-денний строк закінчився 16.06.2026. Апеляційну скаргу першу було здано на пошту 18.06.2026. Просить суд перевірити штамп на конверті та долучає квитанцію з с. Ремчиці пересувного поштового відділення. У населеному пункті відсутнє стаціонарне відділення зв`язку, а діє виключно пересувне відділення АТ "Укрпошта", яке працює за обмеженим графіком (раз на тиждень). Апеляційну скаргу було здано у перший же день приїзду мобільного відділення після вихідних, що підтверджується паперовим чеком від 18.06.2026. Повні додатки було дослано за першої технічної можливості 22.06.2026 через поштове відділення райцентру м. Сарни, однак суд апеляційної інстанції помилково вказав на 23.06.2026, що також зафіксовано поштовою квитанцією з описом. Крім того апелянт зазначає, що 10.06.2026 та 04.06.2026 останній перебував на амбулаторному лікуванні, що є поважною причиною/ксерокопії довідок додаються/. Також скаржник більше днів перебував на амбулаторному лікуванні, але цього достатньо для поважності пропуску на апеляційне оскарження.
Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абз. 8 п. п. 2.2 п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 р. № 5-р/2020).
Водночас, таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.
Окремо судова колегія враховує частину 4 статті 13 ГПК України відповідно до якої кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
В свою чергу, неусунення певних недоліків скарги передбачають різні правові наслідки, а саме:
- повернення судом апеляційної інстанції скарги - у разі неусунення недоліків щодо її форми та змісту, при цьому скаржник не позбавлений права знову подати апеляційну скаргу з дотриманням встановлених до неї законом вимог;
- відмова судом апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження - у разі неусунення недоліків, пов`язаних із невиконанням вимог щодо дотримання строку та ініціюванням перед судом питання про його поновлення, що також є передумовою для відмови в подальшому у відкритті провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що визначальним при вирішенні питання про поновлення процесуального строку є встановлення наявності об`єктивних та непереборних обставин, які фактично унеможливили своєчасне звернення особи до суду з апеляційною скаргою у межах строку, встановленого процесуальним законом.
Щодо звернення скаржника до суду 18.06.2026 колегія суддів звертає увагу на наступне.
Скаржник зазначає, що з першою апеляційною скаргою скаржник звернувся 18.06.2026 на підтвердження чого додає квитанцію з с. Ремчиці пересувного поштового відділення.
Як зазначалося в ухвалі суду від 07.07.2026, враховуючи, що рішення суду ухвалене 25.05.2026, повний текст складено та підписано 27.05.2026, то останнім днем 20-денного строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення є 16.06.2026.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що формальний 20-денний строк закінчився 16.06.2026.
Суд звертає увагу, що апеляційна скарга (вх. 3013/26 від 23.06.2026) до суду надіслана поштовим зв`язком, що підтверджується поштовим конвертом з ідентифікатором R3 4502 0020 943. З поштового конверту та деталей трекінгу вбачається, що поштове відправлення прийнято 22.06.2026.
Враховуючи наведене, скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у разі як звернення до суду 18.06.2026, так і 22.06.2026.
Щодо безпідставності доводів скаржника про відсутність Електронного кабінету, як вже було зазначено в ухвалі суду від 07.07.2026, з відповіді №37279257 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС вбачається, що ОСОБА_1 має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС з 06.03.2020.
Суд звертає увагу, що ідентифікаційний код, який зазначений в апеляційній скарзі є ідентичним тому, який зазначено у вказаній довідці та належить фізичній особі ОСОБА_1 .
Також суд звертає увагу, що на підтвердження отримання оскаржуваного рішення скаржником 27.05.2026, матеріали справи містять довідку про доставку в електронному вигляді рішення від 25.05.2026 до електронного кабінету ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У постанові від 13.02.2025 у справі № 910/13445/22 Верховний Суд зазначив наступне:
"7.41. Верховний Суд відзначає, що фізична особа та фізична особа-підприємець не зобов`язані реєструвати свої електронні кабінети в ЄСІКС.
7.42. Втім, відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, які кореспондуються з положеннями частини сьомої статті 6 ГПК України, особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
7.43. Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
7.44. Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення: (1) шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та (2) в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІКС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІКС (Близький за змістом правовий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 906/1093/22, від 03.04.2024 у справі № 910/9569/23).
7.45. Відповідно до пунктів 2, 4 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є (1) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, (2) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду".
Разом з тим наведені скаржником обставини щодо амбулаторного лікування, відсутності стаціонарного відділення зв`язку, на думку суду, не свідчать про існування непереборних перешкод для реалізації права на апеляційне оскарження.
Також суд не приймає до уваги посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №916/4915/24, оскільки як встановлено судом: "81. Доказів реєстрації ОСОБА_1 у підсистемі "Електронний суд" матеріали справи не містять".
Водночас, як встановлено судом у цій справі, ОСОБА_1 має Електронний кабінет ЄСІТС.
Підсумовуючи суд констатує, що наведені апелянтом обставини в їх сукупності не свідчать про об`єктивну неможливість позивача подати апеляційну скаргу у визначений нормами Господарського процесуального кодексу України двадцятиденний строк, який є об`єктивно достатнім для кожного учасника процесу.
Європейський Суд з прав людини наголошує, що одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Так, у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008).
Враховуючи вищезазначене, оскільки позивач ОСОБА_1 не обґрунтував та не підтвердив, а суд не встановив наявність обставин, які об`єктивно перешкодили останньому подати апеляційну скаргу у встановлений процесуальним законом строк, тому вказані скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнаються неповажними, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до норм п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України.
При цьому легітимна мета обмеження прав дотримана, права заявника не порушені, оскільки після звернення із апеляційною скаргою суд залишав її без руху, надавши скаржнику можливість звернутись з іншим обґрунтованим клопотанням про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, навівши поважні підстави для його поновлення та надавши суду докази відповідно до вимог ст. 74, 76-79 ГПК України.
Керуючись статтями 260, 234, 235, 261 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. 3013/26 від 23.06.2026) на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.05.2026 у справі №918/1192/25.
2. Апеляційну скаргу разом з доданими до неї документами повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк, передбачені ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Поліщук П.Я.
Суддя Розізнана І.В.