СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
20 липня 2026 року м. Харків Справа № 40/112-09
Східний апеляційний господарський суд у складі судді-доповідача: Мартюхіної Н.О.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави, в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції - Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (вх. № 1452 Х/2),
на рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2009 у справі №40/112-09 (суддя Хотенець П.В.),
за позовом фізичної особи - підприємця Саніної Ірини Михайлівни, м. Харків,
до Харківської міської ради,
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2009 року фізична особа - підприємець Саніна Ірина Михайлівна звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху з існуючим відокремленим входом (колишня квартира № 21) літ. "А-5", загальною площею 78.0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 124.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачці на підставі договору купівлі-продажу № 653 від 20.12.1999 належить квартира АДРЕСА_1 .
У зв`язку із виникненням права власності Саніної І.М. вказане нерухоме майно було зареєстроване КП "Харківське міське БТІ" до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис реєстровий № П-2-2187 від 20.12.1999.
Рішенням №1055 Харківської міської ради від 03.11.2004 Саніній І.М. дозволено вищевказану квартиру перевести у нежиле приміщення.
24.11.2006 Саніна І.М. отримала дозвіл ДАБК м. Харкова № 06/501 на виконання будівельних робіт.
На підставі вказаних рішення та дозволу позивачка як власниця вказаного приміщення провела реконструкцію у квартирі для використання її під нежитлове приміщення для здійснення господарської діяльності.
Проте, зазначене приміщення не було введено в експлуатацію у встановленому чинним законодавством України порядку та є самовільно збудованим об`єктом.
У подальшому ТОВ "Харківреконструкція" (ліцензія АА № 775360) виготовлено технічний висновок "Про можливість збереження самовільно виконаної реконструкції кв. № 21 в житловому будинку по вул. Сумській, 124 у м. Харкові та подальшої експлуатації під магазин непродовольчих товарів", відповідно до якого усі основні будівельні конструкції деформацій не мають і знаходяться у задовільному технічному стані, відповідають існуючим архітектурним, будівельним, санітарним та пожежним нормам та придатні для подальшої експлуатації. Будівельна готовність нежитлової будівлі 100%.
Посилаючись на викладені обставини, ФОП Саніна І.М. просила суд визнати за нею право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху з існуючим відокремленим входом (колишня квартира № 21) літ. "А-5", загальною площею 78.0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 124.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.04.2009 у справі №40/112-09 позовні вимоги задоволено. Визнано право власності на нежитлові приміщення першого поверху з існуючим відокремленим входом (колишня квартира № 21) літ. "А-5", загальною площею 78.0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 124 за ФОП Саніною І.М.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вказана нежитлова споруда, яка зазначена в технічній документації, та розташована за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 124, знаходиться у користуванні позивача з підстав, не заборонених законом, відповідно до ст. 328 ЦК України, у зв`язку з чим право власності на вказаний об`єкт нерухомості може бути визнане за позивачкою згідно приписів ст.ст. 376, 392 ЦК України. Суд також встановив, що станом на момент звернення до суду реконструкція вказаного об`єкту нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень першого поверху з існуючим відокремленим входом (колишня квартира № 21) літ. "А-5", загальною площею 78.0 кв.м. закінчено, реконструйоване приміщення придатне для подальшого використання за цільовим призначенням. На підставі технічного висновку, виконаного ТОВ "Харківреконструкція", реконструкція відповідає будівельним нормам і правилам та не порушує прав інших осіб, даний об`єкт потрібен позивачці для здійснення підприємницької діяльності.
Не погодившись з ухваленим рішення суду першої інстанції, 03.07.2026 керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави, в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції - Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації, як особи, що не приймала участі у справі, подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2009 у справі №40/112-09 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані посиланням на необхідність усунення порушень вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, допущених під час проведення реконструкції пам`ятки культурної спадщини без погодження органу охорони культурної спадщини та подальшого незаконного оформлення права власності на такий об`єкт. Звернення прокурора до суду спрямоване на відновлення законності у спірних правовідносинах, забезпечення належної охорони об`єкта культурної спадщини та недопущення незаконного вибуття пам`ятки з-під державного контролю беззаперечно становлять як державний, так і суспільний інтерес.
В апеляційній скарзі прокурор також просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2009 у справі №40/112-09, посилаючись на те, що уповноважений державою орган на виконання функцій у спірних правовідносинах - Департамент культури і туризму Харківської ОДА протягом тривалого часу не вживав належних заходів на захист інтересів держави, а підставою для проведення перевірки прокуратурою стали обставини, що свідчили про актуальність захисту об`єкта культурної спадщини, зокрема широке висвітлення у ЗМІ наслідків російських обстрілів історичного центру м. Харкова та пошкодження пам`яток архітектури, розташованих на вулиці Сумській, і саме з цією метою прокурор 23.06.2026 ознайомився з матеріалами справи, що дало можливість об`єктивно оцінити наявність достатніх підстав для висновку про порушення інтересів держави та необхідність їх судового захисту.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи № 40/112-09 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №40/112-09.
13.07.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 40/112-09.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначена апеляційна скарга не відповідає вимогам глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
По-перше, розглянувши клопотання прокурора про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд зазначає таке.
15.12.2017 набрав чинності ГПК України у новій редакції.
Так, відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Пунктом 13 ч. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення місцевого господарського суду, яке є предметом апеляційного оскарження, прийняте 29.04.2009, тобто до набрання чинності ГПК України в редакції від 15.12.2017.
Відповідно до вимог ст. 93 ГПК України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
Як убачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене 29.04.2009. Разом з цим, апеляційна скарга подана прокурором 06.07.2026, тобто більше ніж через сімнадцять років після ухвалення оскаржуваного рішення.
Разом з тим, суд вважає, що обставини, на які посилається апелянт, як на підставу поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2009 у справі №40/112-09, не можуть бути визнані об`єктивними та поважними, виходячи з наступного.
Виходячи зі змісту ч.ч. 2 та 3 ст. 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Зазначені правові позиції наведені у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15, від 16.04.2021 у справі № 904/3258/14, від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 08.10.2019 у справі № 5011-46/18261-2012.
Разом з цим, у постанові Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19 зазначено, що з приписів ч. 2 ст. 261 ГПК України не вбачається безумовного обов`язку відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається з системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.
Наведена норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої ч. 2 ст. 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №909/117/17, від 03.04.2023 у справі №906/1357/20, від 16.12.2024 у справі №910/15808/19, від 03.04.2025 у справі №910/6180/20.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях Європейського суду з прав людини, у т. ч. рішення у справі "МШ "Голуб" проти України" від 18.10.2005, рішення справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, рішення у справі "Меньшакова проти України" від 08.04.2010, рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
У постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі №521/2816/15-ц наголошено, що саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов`язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків.
Таким чином, за змістом наведених норм та судової практики Верховного Суду, подання апеляційної скарги особою, яку не було повідомлено про розгляд справи або не було залучено до участі в ній, навіть у разі, якщо рішення суду стосується її прав, інтересів та (або) обов`язків, не звільняє цю особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд, у свою чергу, має оцінити надані стороною пояснення та докази на предмет їхньої поважності та обґрунтованості відповідно до вимог ГПК України.
Як вбачається із змісту апеляційної скарги, керівник Київської окружної прокуратури міста Харкова просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 29.04.2009, посилаючись на те, що прокурор участі у справі не приймав, про ухвалення оскаржуваного рішення йому стало відомо після проведення перевірки прокуратурою на підставі обставин, що свідчили про актуальність захисту об`єкта культурної спадщини, зокрема широке висвітлення у ЗМІ наслідків російських обстрілів історичного центру м. Харкова та пошкодження пам`яток архітектури, розташованих на вулиці Сумській, і саме з цією метою прокурор 23.06.2026 ознайомився з матеріалами справи № 40/112-09.
Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, на час спірних правовідносин) визначено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України підпорядкованими йому прокурорами.
Органи прокуратури України, зокрема, становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим; здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об`єднань чи їх органів (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про прокуратуру").
У свою чергу, відповідно ч. 3 ст. 9 Закону України "Про прокуратуру" прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міжрайонні, міські, транспортні та інші прирівняні до них прокурори, заступники і помічники прокурорів мають право брати участь у засіданнях Рад відповідного рівня, їх виконавчих комітетів, інших органів місцевого самоврядування.
Повноваження прокурора при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням застосуванням законів визначалися статтею 20 цього Закону. Так, прокурору надавалося право витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи.
При цьому апеляційний господарський суддів враховує, що прокурор у поданому клопотанні не зазначає, в чому саме була об`єктивна неможливість проведення вказаної перевірки протягом значного проміжку часу (17 років) з 2009 року до 2026 року та чому звернення до суду першої інстанції про ознайомлення з матеріалами справи не могло відбутися раніше, зокрема у 2009- 2025 роках.
Як вже зазначалося, органи прокуратури станом на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції (у 2009 році) здійснювали прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів органами державної та місцевої влади. Отже, в органів прокуратури, починаючи з 2009 року, були усі правові підстави та можливості звернутися з відповідною апеляційною скаргою в межах строку на апеляційне оскарження, що зроблено не було.
Суд також враховує, що у даному випадку Київська окружна прокуратура міста Харкова знаходиться у межах центрального району міста Харкова по вул. Сумській на відстані менше одного кілометру від спірних нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 124.
Отже, органи прокуратури мали об`єктивну можливість дізнатися про наявні обставини як щодо реконструкції спірних нежитлових приміщень, так і про ухвалення оскаржуваного рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2009 у справі №40/112-09, яке з 10.02.2011 знаходиться у загальному та відкритому доступі Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/5540588).
Також прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень (як у Харківської міської ради, так і Харківської обласної державної адміністрації) всю необхідну для подання апеляційної скарги інформацію. У свою чергу, будь-яких доказів ухилення останніх від надання такої інформації прокурору матеріали справи не містять.
Отже, органи прокуратури мали можливість пересвідчитися та з`ясувати, які дії та заходи були вчинені Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, у тому числі щодо захисту об`єктів культурної спадщини.
За таких обставин, суд зазначає, що органи прокуратури не були позбавлені ані процесуальної, ані фактичної можливості звернутися до Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації для з`ясування відповідних обставин. Проте, у клопотанні про поновлення строків на апеляційне оскарження прокурором не зазначено в чому саме полягала об`єктивна неможливість встановлення протягом досить тривалого часу (з 2009 по 2026 роки) цих обставин для своєчасного вжиття заходів щодо виявлення порушень та їх захисту в судовому порядку.
Водночас прокурором не наведено належного мотивування щодо того, які саме об`єктивні обставини перешкоджали провести перевірку та звернутися до уповноважених органів за отриманням інформації та, відповідно, раніше звернутися до суду з апеляційною скарго, зважаючи також й на те, що інформація про виявлені порушення щодо проведення самовільної реконструкції була виявлена ще 28.02.2008 органами ДАБК м. Харкова, що підтверджується наявною у справі постановою №241 про самовільну реконструкцію, якою стягнуто з ОСОБА_1 штраф у розмірі 170,00грн.
Також інформація щодо зареєстрованого права власності на спірну нежитлову будівлю є загальнодоступною та внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відтак, зважаючи, що інформація у відкритих Державних реєстрах, у тому числі у ЄДРСР з 2011 про прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції, не була обмеженою для прокуратури, була офіційною та доступною, у органів прокуратури, починаючи з лютого 2011 року були усі правові підстави та можливості з`ясувати обставини реконструкції спірного об`єкту нерухомого майна та звернутися з відповідною апеляційною скаргою.
З огляду на викладене, суд не може визнати наведені прокурором підстави пропуску строку для подання апеляційної скарги поважними.
За положеннями ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
По-друге, згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI з наступними змінами.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, зокрема, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, що становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви, скарги.
Згідно п. а) ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державне мито», в редакції, що діяла на час подання позовної заяви (22.04.2009), ставка державного мита за подання позовної заяви складала 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у 2009 році становив 17грн.
Таким чином, сума судового збору за подання апеляційної скарги становитиме 76,50грн (17грн * 3 * 150%).
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи, що апеляційна скарга подана прокурором у цій справі в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", тому за подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає сплаті судовий збір в розмірі 61,20грн (76,50грн х 0,8).
Однак, при поданні апеляційної скарги скаржником в порушення п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі. У переліку доданих до апеляційної скарги додатків також не зазначено про додавання доказів сплати судового збору.
По-третє, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу.
Приписами ч. 1 ст. 41 ГПК України визначено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу (ст. 259 ГПК України).
Відповідно до ч. 7 ст. 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Отже, відповідно до положень ГПК України обов`язок надсилання копій апеляційної скарги іншим учасникам справи покладається на апелянта.
Належними доказами відправлення учаснику справи копії апеляційної скарги та доданих до неї документів є: 1) документи, що підтверджують надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, або 2) опис вкладення у поштове відправлення та документи, що підтверджують надання поштових послуг.
Як встановлено судом, прокурором до апеляційної скарги додано докази направлення копії скарги лише Харківській міській раді та Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації, проте не додано доказів направлення копії апеляційної скарги позивачу ФОП Саніній (Ореховій) Ірині Михайлівні за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вбачається із системи "Діловодство спеціалізованого суду", позивачка не має зареєстрованого електронного кабінету у системі "Електронний суд" (відповідна реєстрація не є обов`язковою для фізичних осіб), тому належним доказом направлення копії апеляційної скарги з додатками позивачу є опис вкладення у поштове відправлення та документи, що підтверджують надання поштових послуг, яких прокурором не було надано суду.
Таким чином, скаржником не надано належних доказів надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами позивачу у справі у порядку ст.ст. 42, 258, 259 ГПК України.
Суд зазначає, що не повідомлена сторона у справі належним чином, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об`єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу, у тому числі надати свої пояснення/заперечення щодо відкриття апеляційного провадження у цій справі.
Неповідомлення інших учасників справи про звернення з апеляційною скаргою порушує процесуальні права цих учасників, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені у ст. 2 ГПК України.
Враховуючи, що результат апеляційного перегляду рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2009 у справі №40/112-09 беззаперечно буде впливати на права та обов`язки позивача, заявник апеляційної скарги повинен направити її копію з доданими до неї документами відповідному учаснику справи.
Статтею 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За приписами ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наданням прокурору строку для усунення вказаних недоліків.
З метою усунення недоліків, викладених у цій ухвалі, скаржнику необхідно надати суду: 1) обґрунтовану заяву про поновлення строку з додатковими аргументами та доказами на підтвердження об`єктивної неможливості звернення до суду з апеляційною скаргою у період з 2009 року до 2026 року; 2) докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 61,20грн; 3) докази направлення апеляційної скарги з додатками позивачу.
Відповідно до ч. 6 ст. 260 ГПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 174, 234, 235, 258, 260 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова на рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2009 у справі №40/112-09 залишити без руху.
2. Встановити апелянту строк - впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду:
- заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2009 у справі №40/112-09, в якій вказати документально обґрунтовані підстави для поновлення строку;
- докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 61,20грн;
- докази надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачці - ФОП Саніній (Ореховій) Ірині Михайлівні за адресою: АДРЕСА_2 , з урахуванням положень ст.ст. 42, 258, 259 ГПК України.
3. Роз`яснити заявнику, що якщо апелянт не усуне недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважається неподаною та повертається апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя - доповідач Н.О. Мартюхіна