СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
14 серпня 2026 року Харків Справа № 40/112-09
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Демідова П.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави, в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції - Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (вх. № 1452 Х/2),
на рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2009 у справі №40/112-09 (суддя Хотенець П.В.),
за позовом фізичної особи-підприємця Саніної Ірини Михайлівни, м. Харків,
до Харківської міської ради,
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2009 року фізична особа-підприємець Саніна Ірина Михайлівна (далі - ФОП Саніна І.М., позивачка) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (далі - відповідач) про визнання права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху з існуючим відокремленим входом (колишня квартира № 21) літ. "А-5", загальною площею 78.0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 124.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачці на підставі договору купівлі-продажу № 653 від 20.12.1999 належить квартира АДРЕСА_1 .
У зв`язку із виникненням права власності Саніної І.М. вказане нерухоме майно було зареєстроване КП "Харківське міське БТІ" та до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис реєстровий № П-2-2187 від 20.12.1999.
Рішенням Харківської міської ради від 03.11.2004 №1055 ОСОБА_1 дозволено вищевказану квартиру перевести у нежиле приміщення.
24.11.2006 ОСОБА_1 отримала дозвіл ДАБК м. Харкова №06/501 на виконання будівельних робіт.
На підставі вказаних рішення та дозволу позивачка як власниця вказаного приміщення провела реконструкцію у квартирі для використання її під нежитлове (торгівельне) приміщення для здійснення господарської діяльності.
Проте, зазначене приміщення не було введено в експлуатацію у встановленому чинним законодавством України порядку та є самовільно збудованим об`єктом.
У подальшому ТОВ "Харківреконструкція" (ліцензія АА №775360) виготовлено технічний висновок "Про можливість збереження самовільно виконаної реконструкції кв. № 21 в житловому будинку по вул. Сумській, 124 у м.Харкові та подальшої експлуатації під магазин непродовольчих товарів", відповідно до якого усі основні будівельні конструкції деформацій не мають і знаходяться у задовільному технічному стані, відповідають існуючим архітектурним, будівельним, санітарним та пожежним нормам та придатні для подальшої експлуатації. Будівельна готовність нежитлової будівлі 100%.
Посилаючись на вищевказані обставини, ФОП Саніна І.М. просила суд визнати за нею право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху з існуючим відокремленим входом (колишня квартира № 21) літ. "А-5", загальною площею 78.0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 124.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.04.2009 у справі №40/112-09 позовні вимоги задоволено. Визнано право власності на нежитлові приміщення першого поверху з існуючим відокремленим входом (колишня квартира № 21) літ. "А-5", загальною площею 78.0 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 за ФОП Саніною І.М.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вказане нежитлове приміщення, яке зазначено в технічній документації, та розташована за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 124, знаходиться у користуванні позивачкм з підстав, не заборонених законом, відповідно до ст. 328 ЦК України, у зв`язку з чим право власності на вказаний об`єкт нерухомості може бути визнане за позивачкою згідно приписів ст.ст. 376, 392 ЦК України. Суд також встановив, що станом на момент звернення позивачки до суду реконструкцію вказаного об`єкту нерухомого майна закінчено, приміщення придатне для подальшого використання за цільовим призначенням. На підставі технічного висновку, виконаного ТОВ "Харківреконструкція", здійснена реконструкція відповідає будівельним нормам і правилам та не порушує прав інших осіб, даний об`єкт потрібен позивачці для здійснення підприємницької діяльності.
Не погодившись з ухваленим рішення суду першої інстанції, 03.07.2026 керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави, в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції - Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації, як особи, що не приймала участі у справі, подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2009 у справі №40/112-09 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані необхідністю усунення порушень вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, допущених під час проведення реконструкції пам`ятки культурної спадщини без погодження органу охорони культурної спадщини, що призвело до подальшого незаконного оформлення права власності на такий об`єкт за позивачкою. Звернення прокурора до суду спрямоване на відновлення законності у спірних правовідносинах, забезпечення належної охорони об`єкта культурної спадщини та недопущення незаконного вибуття пам`ятки з-під державного контролю, що становить як державний, так і суспільний інтерес.
В апеляційній скарзі прокурор також просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2009 у справі №40/112-09, посилаючись на те, що уповноважений державою орган на виконання функцій у спірних правовідносинах - Департамент культури і туризму Харківської ОДА протягом тривалого часу самостійно не вживав належних заходів на захист інтересів держави, а підставою для проведення перевірки прокуратурою стали обставини, що свідчили про актуальність захисту об`єкта культурної спадщини, зокрема, широке висвітлення у ЗМІ наслідків російських обстрілів історичного центру міста Харкова та пошкодження пам`яток архітектури, розташованих по вулиці Сумській, і саме з цією метою прокурор 23.06.2026 ознайомився з матеріалами справи № 40/112-09, що надало йому можливість об`єктивно оцінити наявність достатніх підстав для висновку про порушення інтересів держави та необхідність їх судового захисту в судовому порядку.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №40/112-09 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №40/112-09.
13.07.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №40/112-09.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 апеляційну скаргу керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова на рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2009 у справі № 40/112-09 залишено без руху; встановлено апелянту строк - впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме, надати до Східного апеляційного господарського суду: заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2009 у справі №40/112-09, в якій вказати документально обґрунтовані підстави для поновлення строку; докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 61,20грн; докази надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачці - ФОП Саніній (Ореховій) І.М. за адресою: АДРЕСА_3 , з урахуванням положень ст.ст. 42, 258, 259 ГПК України; роз`яснено заявнику, що якщо апелянт не усуне недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважається неподаною та повертається апелянту.
Так, Східним апеляційним господарським судом в ухвалі від 20.07.2026 було встановлено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене 29.04.2009. Разом з цим, апеляційна скарга подана прокурором 06.07.2026, тобто більше ніж через 17 років після ухвалення оскаржуваного рішення.
Судом зазначено, що положення ч. 2 ст. 261 ГПК України не свідчать про безумовний обов`язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.
Натомість, як вбачається із аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності. При цьому скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, незалученою до участі у справі.
Разом з цим, суд відзначив, що неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
Таким чином, за загальним правилом, встановленим наведеними положеннями ГПК України, прокурор, звертаючись з апеляційною скаргою в інтересах держави, в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції - Департаменту культури і туризму Харківської ОДА, повинен навести обґрунтовані обставини та надати відповідні докази для підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
У кожному конкретному випадку суд відповідно до ст.ст. 73, 76 - 79 ГПК України встановлює на підставі належних, допустимих та достовірних доказів поважність причин пропуску скаржником строку та ухвалює рішення щодо його поновлення чи відмову у його поновленні. Таким чином, саме на скаржника покладено обов`язок довести суду наявність поважних причин пропуску строку.
Із змісту апеляційної скарги встановлено, що в обґрунтування поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 29.04.2009 керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова посилався на те, що прокурор участі у справі не приймав, про ухвалення оскаржуваного рішення йому стало відомо після проведення перевірки прокуратурою на підставі обставин, що свідчили про актуальність захисту об`єкта культурної спадщини, зокрема широке висвітлення у ЗМІ наслідків російських обстрілів історичного центру міста Харкова та пошкодження пам`яток архітектури, розташованих на вулиці Сумській, і саме з цією метою прокурор 23.06.2026 ознайомився з матеріалами справи №40/112-09.
Разом з цим, апеляційний господарський суд визнав необґрунтованими наведені доводи, оскільки у поданому клопотанні прокурор не зазначив, у чому саме була об`єктивна неможливість проведення відповідної перевірки протягом значного проміжку часу з 2009 року до 2026 року (17 років) та чому звернення до суду першої інстанції про ознайомлення з матеріалами справи не могло відбутися раніше, зокрема у 2009 - 2025 роках, з урахуванням:
1) наданих прокурору Законом України "Про прокуратуру" (у редакції, на час спірних правовідносин) повноважень щодо здійснення прокурорського нагляду за додержанням і правильним застосуванням законодавства органами державної влади та місцевого самоврядування, у тому числі відповідачем - Харківською міською радою та Департаментом культури і туризму Харківської ОДА;
2) інформація про виявлені порушення щодо проведення самовільної реконструкції була виявлена органами ДАБК м. Харкова ще 28.02.2008 (тобто до ухвалення оскаржуваного рішення), що надавало прокурору можливість дізнатись про виявлення відповідного порушення;
3) відомості щодо зареєстрованого права власності на спірну нежитлову будівлю за ФОП Саніною І.М. є загальнодоступними та внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
4) оскільки починаючи з 2011 року оскаржуване судове рішення від 29.04.2009 у справі №40/112-09 містилося у загальному та відкритому доступі Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому у органів прокуратури були усі правові підстави та можливості з`ясувати обставини реконструкції спірного об`єкту нерухомого майна та звернутися з відповідною апеляційною скаргою.
Враховуючи наведені обставини, апеляційний господарський суд визнав наведені прокурором підстави пропуску строку для подання апеляційної скарги неповажними, залишив апеляційну скаргу без руху та надав прокурору додатковий строк для надання заяви про поновлення строків на апеляційне провадження, в якій вказати документально обґрунтовані підстави для поновлення цього строку.
Прокурор надіслав до апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків (вх. №8459 від 31.07.2026), до якої додано:
- заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2009 у справі №40/112-09 з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку;
- платіжну інструкцію №1866 від 10.07.2026 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 243,60грн,
- копію поштової квитанції разом із описом вкладення у цінний лист на ім`я ФОП Саніна (Орехова) І.М., як доказ надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачці за адресою її реєстрації.
У зв`язку із відпусткою судді Россолова В.В., який входив до складу колегії суддів, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О.
07.08.2026 до Східного апеляційного господарського суду від ФОП Саніної І.М. надійшли заперечення проти поновлення прокурору строку на апеляційне оскарження, в яких позивачка просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2009 у справі №40/112-09, а апеляційну скаргу - повернути без розгляду.
Обґрунтовуючи свої заперечення, позивачка зазначає таке:
- прокурором не наведено будь-яких нових чи додаткових обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, а оцінку всім його доводам щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які викладені у заяві про поновлення строків, було надано Східним апеляційним господарським судом в ухвалі від 20.07.2026 про залишення апеляційної скарги;
- прокурор не був позбавлений об`єктивної можливості звернутися із апеляційною скаргою раніше, оскільки починаючи з лютого 2011 року оскаржуване судове рішення від 29.04.2009 у справі №40/112-09 знаходилося у загальному та відкритому доступі Єдиного державного реєстру судових рішень, як і була публічною інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (із внесенням запису про право власності на підставі такого судового рішення);
- позивачка, як і всі інші власники приміщень на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Сумська. 124, відкрито володіла належною їй власністю, про факт проведення реконструкції були повідомлені органи державної влади та місцевого самоврядування, а тому у прокуратури, як і у Департаменту культури і туризму Харківської ОДА були всі можливості реагувати на проведену реконструкцію, якщо б вони вважали таку незаконною;
- внаслідок ракетного обстрілу центральної частини м. Харкова належні Саніній І.М. нежитлові приміщення фактично були знищені, як і знищена частина житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 124. У зв`язку з цим є безпідставними доводи прокурора про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які зводяться виключно до виявлення відповідних обставин у зв`язку з повномасштабною збройною агресією рф проти України, а також забезпечення належної фіксації завданої шкоди для її подальшого відшкодування державі.
У зв`язку із відпусткою судді Крестьянінова О.О., який входив до складу колегії суддів, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Демідова П.В.
Розглянувши матеріали господарської справи, наведені скаржником (прокурором) доводи в обґрунтування клопотання про поновлення строку та заперечення позивачки, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення у справах "Ейрі проти Ірландії" та "Гарсія Манібардо проти Іспанії",).
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абз. 3 пп. 3.1 п. 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).
Однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (п. 8 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п.40, 41, від 03.04.2008).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення ЄСПЛ у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Київська окружна прокуратура м. Харкова та Департамент культури і туризму Харківської ОДА не були сторонами та учасниками провадження у даній справі № 40/112-09.
Колегія суддів зазначає, що 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". Крім того, 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно з п. 13 ч. 1 роз. ХІ "Перехідні положення" ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
При цьому, ч. 3 ст. 3 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Отже, судові рішення, ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності новою редакцією ГПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, прокурор з апеляційною скаргою звернувся 03.07.2026, в якій оскаржує рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2009. Тобто ним пропущено визначений процесуальним законом строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду першої інстанції у справі №40/112-09 більше ніж на 17 років.
Згідно зі ст. 93 ГПК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
Законодавець у п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) закріпив норму, відповідно до якої суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (ч. 2 ст. 261 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017).
Здійснюючи аналіз вказаних вище норм, Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі № 22/96-10/90/08 виснував, що у зазначеній статті ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) визначені підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими з порушенням строку. При цьому ч. 3 ст. 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
У постанові від 07.11.2023 у справі № 40/223-05 Верховний Суд виснував, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності ст. ст. 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги (див. також ухвалу Верховного Суду від 04.12.2023 у справі №32/257-10).
Досліджені судом матеріали справи свідчать про те, що, залишаючи без руху апеляційну скаргу прокурора, Східний апеляційний господарський суд в ухвалі від 20.07.2026 відповідно до положень ч. 3 ст. 260 ГПК України надав можливість скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги шляхом обґрунтування додаткових підстав для поновлення строку.
Однак прокурором фактично не наведено інших документально підтверджених обставин, ніж ті, про які зазначав у попередньому клопотанні та які були визнані судом апеляційної інстанції неповажними.
Так, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на оскарження рішення місцевого господарського суду, прокурор у заяві від 30.07.2024 зазначає наступне:
- прокурором було встановлено, що спірні нежитлові приміщення літ. "А-5", які розташовані в житловому будинку за адресою: вул. Сумська, 124, м. Харків, є частиною пам`ятки містобудування та архітектури місцевого значення "Жилий будинок" 1934 року (охоронний номер 7431-Ха), що прийнята на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 №334 та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 №1883;
- приводом для початку встановлення прокуратурою підстав для представництва інтересів держави в суді в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та звернення до суду з апеляційною скаргою стали в першу чергу постійні обстріли рф міста Харкова, у тому числі прицільного знищення пам`яток культурної спадщини, численні публікації в ЗМІ про етноцид українського народу з боку держави-агресора, а також широке висвітлення у засобах масової інформації наслідків російських обстрілів історичного центру міста Харкова та пошкодження пам`яток архітектури, розташованих на вулиці Сумській;
- з метою отримання можливості оцінити наявність достатніх підстав для висновку про порушення інтересів держави та необхідність їх судового захисту, прокурор 23.06.2026 ознайомився з матеріалами господарської справи №40/112-09;
- також листом від 01.07.2026 вих. №50-100-3786вих-26 прокурор повідомив уповноважений орган - Департамент культури і туризму Харківської ОДА про виявлені порушення та намір подати апеляційну скаргу у справі №40/112-09; Департамент листом від 03.07.2026 №05-22/1778 повідомив окружну прокуратуру, що реконструкція спірних нежитлових приміщень була проведена без отримання письмового дозволу органу охорони культурної спадщини та без погодження науково-проєктної документації, а також не заперечував щодо вжиття заходів представницького характеру органами прокуратури; отже, незважаючи на незаконність оскаржуваного рішення суду, Департаментом заходи щодо його перегляду в апеляційному порядку не вживались, що зумовило необхідність втручання прокурора з метою захисту вищевказаних інтересів держави в особі органу, який допустив бездіяльність;
- за результатами ознайомлення з матеріалами справи №40/112-09 прокурором встановлено, що орган охорони культурної спадщини взагалі не був залучений до участі у вказаній справі, а отже про порушення інтересів держави він дізнався лише з листа окружної прокуратури;
- за твердженням прокурора, початок перебігу строку звернення прокурора до суду пов`язується не з моментом прийняття чи оприлюднення відповідного рішення у ЄДРСР, а з моментом, коли він об`єктивно отримав або міг отримати достатні матеріали, які підтверджують ознаки порушення інтересів держави, а отже, саме 23.06.2026 прокурору стало відомо про порушення інтересів держави, тому з цієї дати має починатися відлік строку на апеляційне оскарження судового рішення;
- також прокурор зазначив, що оскільки уповноважений орган не був залучений до участі у справі №40/112-09 та рішення суду не отримував, тому присічний строк на оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2009 у справі № 40/112-09 застосуванню не підлягає. У зв`язку з наведеним, на думку прокурора, апеляційну скаргу подано в межах процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України.
Досліджуючи наведені прокурором доводи в контексті питання щодо питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, судова колегія враховує наступне.
Положення ч. 2 ст. 261 ГПК України не свідчать про безумовний обов`язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається із аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності (див. постанову Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 40/223-05).
Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі № 22/96-10/90/08 зазначив, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої ч. 2 ст. 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими наведеними нормами ГПК України (див. також постанови Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 904/158/20, від 20.04.2023 у справі № 9/41, від 07.11.2023 у справі № 40/223-05).
За змістом положень ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.
Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами ст. 119 ГПК України, згідно з ч. 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлення поважності причин пропуску процесуального строку у розумінні положень ст. 86 ГПК України здійснюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (див. постанови Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15).
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного із процесуальних строків (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 32/257-10).
Можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку, і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об`єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалося, залежить від їх доведення заявником, і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі (висновки Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 13/197-10).
Колегія суддів у цій справі №30/112-09 враховує, що з приписів ч. 2 ст. 261 ГПК України не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається із системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.
Наведена норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
Отже, норми ГПК України підлягають застосуванню до всіх без винятку учасників судового процесу, а окремі норми визначають початок перебігу процесуального строку на оскарження судових рішень саме для осіб, які не брали участі у розгляді справи, а суд вирішив питання про їх права та інтереси, та передбачають можливість поновлення процесуального строку на оскарження судових рішень (схожі за змістом правові висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №922/765/15).
Апеляційний господарський суд враховує, що положеннями ст. 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою, а положеннями ст. 8 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 11 ГПК України - що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (п. 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania). Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд. Відкриття апеляційного провадження щодо перегляду рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили та чинне декілька років, без наявності виключних обставин, що свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, є порушенням принципу остаточності судового рішення як складової принципу юридичної визначеності, що суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06, від 16.11.2022 у справі № 13/197-10).
З огляду на вказані вище норми процесуального права та висновки Верховного Суду, встановивши, що апеляційну скаргу у цій справі прокурором подано зі значним пропуском строку (понад 17 років), надаючи оцінку доводам повторно поданого клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 29.04.2009 у справі №40/112-09, апеляційний господарський зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 Конституції України (чинної на час виникнення спірних правовідносин та виключена у 2016) прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються зокрема представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення від 29.04.2009) визначено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Органи прокуратури України, зокрема, становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим; здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об`єднань чи їх органів (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про прокуратуру").
Повноваження прокурора при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням застосуванням законів визначалися ст. 20 цього Закону. Так, прокурору надавалося право витребувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи.
Колегія суддів зазначає, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 29.04.2009 вищенаведені положення Закону України "Про прокуратуру" надавали право прокурору витребувати від органів державної влади або органів місцевого самоврядування рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і необхідні документи.
Отже, органи прокуратури, як єдина централізована система, у відповідності до ст. 121 Конституції України та ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" щонайменше з квітня 2009 року (хоча реконструкція розпочалася приблизно у 2004 - 2006 роках) могли дізнатись як про обставини реконструкції спірних нежитлових приміщень, так і про ухвалення оскаржуваного рішення від 29.04.2009 у справі №40/112-09 та бездіяльність відповідного державних та місцевих органів, до компетенції яких входить нагляд за архітектурою та охороною культурної спадщини.
Однак, жодних обґрунтованих доводів щодо неможливості довідатися про вказане порушення прокурором не наведено.
Пунктами 8, 8.1, 8.2 наказу Генеральної Прокуратури України "Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень" від 29.11.2006 №6-гн (який був чинним на момент прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що з метою ефективного та своєчасного застосування повноважень щодо захисту в суді прав громадян або інтересів держави шляхом участі у справах за позовами інших осіб, ініціювання перегляду судових рішень у справах, розглянутих без участі прокурора, виявляти та відслідковувати відомості про наявність на розгляді у судах справ чи винесених судових рішень, що порушують права громадян або інтереси держави та потребують застосування представницьких повноважень прокурора. Активно застосовувати надані законом повноваження щодо участі за своєю ініціативою у розгляді будь-якої справи та вступу у справу, якщо цього вимагає захист прав і законних інтересів громадян або держави.
У клопотанні про поновлення строків скаржник зазначає, що ні прокуратура, ні Департамент не були учасниками справи під час її розгляду Господарським судом Харківської області.
Водночас, відповідно до ст. 35 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній станом на дату прийняття оскаржуваного рішення) прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов`язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання.
Як вже зазначалося, органи прокуратури станом на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції (у 2009 році) здійснювали прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів органами державної та місцевої влади.
Отже, в органів прокуратури, починаючи з квітня 2009 року (реконструкція розпочалася значно раніше ще у 2006 році), були усі правові підстави та можливості з`ясувати обставини реконструкції спірних нежитлових приміщень, ознайомитися з матеріалами справи №40/112-09 та звернутися з відповідною апеляційною скаргою, що зроблено не було.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015, право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників регіональних прокуратур.
Відповідно до п. 8 наказу Генеральної прокуратури України № 6гн від 28.05.2015 "Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень" (далі - Наказ № 6гн), який був чинний до 2018 року, прокурорам усіх рівнів наказано у межах компетенції забезпечувати своєчасне реагування на незаконні судові рішення в цивільних, господарських, адміністративних справах та якісну підготовку апеляційних, касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заяв про перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами.
У підпункті 8.1 Наказу №6гн вказано на необхідності дотримуватися визначених процесуальним законодавством строків подання скарг, заяв до суду, за наявності підстав подавати клопотання про їх поновлення, указуючи поважні причини їх пропуску. Ураховувати присічні строки, встановлені законодавством, для подачі скарг, заяв до суду.
Підпунктом 8.2. Наказу № 6гн наказано з метою забезпечення реагування на незаконні судові рішення, що зачіпають інтереси громадян і держави та постановлені без участі прокурора, постійно здійснювати моніторинг розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також отриманої від органів державної влади та органів місцевого самоврядування інформації з цього питання.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" (у редакції, чинній станом на дату прийняття оскаржуваного рішення) кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Особи, які не беруть (не брали) участі у справі, мають право ознайомитися з судовим рішенням у повному обсязі, якщо воно безпосередньо стосується їхніх прав, свобод, інтересів чи обов`язків, у порядку, передбаченому цим Законом.
Отже, органи прокуратури мали об`єктивну можливість дізнатися про наявні обставини як щодо реконструкції спірних нежитлових приміщень у 2009 році, так і про ухвалення оскаржуваного рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2009 у справі №40/112-09, яке з 10.02.2011 знаходиться у загальному та відкритому доступі Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/5540588).
Судова колегія також враховує, що у даному випадку Київська окружна прокуратура м. Харкова знаходиться у межах центрального району міста Харкова по вул. Сумській на відстані менше одного кілометру від спірного нежитлового приміщення за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 124.
Згідно наявного в матеріалах справи Технічного звіту та Висновку на проєкт будівництва, а також долучених позивачем до справи фотоматеріалів вбачається, шо нежитлове приміщення 1-го поверху з існуючим відокремленим входом (колишня квартира № 21) літ. "А-5", загальною площею 78.0 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 124 було переобладнано під магазин непродовольчих товарів, який з лицьової (фасадної) сторони має вивіску та виокремлений вхід з вул. Сумської.
При цьому, вказане вище нежитлове приміщення по вул. Сумській, 124, не є підвальним, ізольованим чи внутрішньобудинковим (дворовим) з обмеженим фактичним чи візуальним доступом, а розташовано саме в центральній прохідній частині міста Харкова, було і є відкритим публічним місцем, знаходиться у вільному доступі для всіх громадян і транспорту з самого початку реконструкції по сьогоднішній день
Повністю весь перший поверх цього будинку з фасадної сторони уздовж вулиці Сумської зайнятий торгівельними / комерційними приміщеннями із вільними та загальнодоступними входами для відвідувачів, місцями для переміщення та паркування автомобілів.
Наведені обставини свідчать про те, що за умови фактичного, тривалого і відкритого володіння та користування позивачкою таким приміщенням, всі уповноважені державні та місцеві органи, як і органи прокуратури під час виконання своїх службових повноважень щонайменше з 2009 року мали безперешкодну можливість виявити зміни у багатоквартирному буднику та, зокрема проведення позивачкою реконструкції спірного нежитлового приміщення, у тому числі навіть візуально - без проведення будь-яких спеціальних перевірок державних реєстрів, однак прокурор звернувся до суду за захистом порушених прав держави лише у липні 2026 року, тобто більше ніж через 17 років після ухвалення оскаржуваного рішення.
Суд апеляційної інстанції враховує, що основним аргументом прокурора в обґрунтування визначення моменту виявлення порушення та початку проведення перевірки є обставини постійних обстрілів ворожим агресором міста Харкова, у тому числі знищення багатьох пам`яток культурної спадщини в центральній частині міста по вул. Сумській. Водночас, суд наголошує, що такі обставини не були новими, тобто такими, що об`єктивно не могли бути виявлені прокурором до червня 2026 року, оскільки вони розпочалися ще у лютому 2022 року та тривають досі.
Колегія суддів зауважує, що обставини, на які посилається прокурор в обґрунтування поважності пропуску строків на апеляційне оскарження, зокрема, що пов`язані з обстрілом центральної частини міста Харкова в районі вул. Сумської, буд. 124, мали місце та були широко висвітлені у засобах ЗМІ (https://dumka.media/ukr/war/1767359805-u-tsentri-harkova-dvi-balistichni-raketi-vluchili-v-zhitloviy-budinok-sinegubov;https://gwaramedia.com/dvi-rosijski-raketi-vluchili-u-bagatopoverhivku-v-harkovi-foto/) ще 02.01.2026, тобто за 7 місяців до звернення прокурора до суду з апеляційною скаргою.
Тобто, посилання прокурора на виявленні ним порушення щодо реконструкції пам`ятки архітектури лише у червні 2026 року не свідчать про відсутність можливості дізнатися про такі порушення значно раніше.
Як вже вказувалось, поновлення строків має здійснюватися лише за умови доведення заявником того, що пропуск строку мав місце з об`єктивних, незалежних від його волі причин.
При цьому суд зауважує, що сам лише момент виявлення прокурором порушення автоматично не визначає початок перебігу строку на апеляційне оскарження, оскільки у даному випадку ключове значення має те, коли державний орган або прокурор об`єктивно могли і повинні були дізнатися про порушення інтересів держави.
Досліджені судом матеріали справи не містять та прокурором до апеляційної скарги не було надано жодних доказів на підтвердження того, що прокурор був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень (як у Харківської міської ради, так і Харківської ОДА) всю необхідну інформацію для проведення перевірки та подання апеляційної скарги.
Таким чином, органи прокуратури мали всі можливості пересвідчитися та з`ясувати, які дії та заходи були вчинені Харківською міською радою та Департаментом культури і туризму Харківської ОДА для захисту об`єктів культурної спадщини. Будь-яких доказів того, що протягом 2009 - 2026 прокурором запитувалася відповідна інформація та ухилення останніх від її надання прокурору матеріали справи не містять.
За таких обставин, апеляційний господарський суд зазначає, що органи прокуратури не були позбавлені ані процесуальної, ані фактичної можливості звернутися до Департаменту культури і туризму Харківської ОДА для з`ясування відповідних обставин.
Проте, як у першому, так і у повторному клопотанні про поновлення строків на апеляційне оскарження прокурор посилається на те, що приводом для початку проведення перевірки стали постійні обстріли міста Харкова, у тому числі пам`яток архітектури у центральній частині міста по вул. Сумській. Однак, прокурором не зазначено, коли саме розпочалась перевірка (з урахуванням того, що такі обставини тривають з лютого 2022 року) та в чому саме полягала об`єктивна неможливість виявлення цих обставин протягом досить тривалого часу з 2009 по 2026 роки (17 років) для своєчасного вжиття заходів щодо виявлення порушень та їх захисту в судовому порядку.
Обстріл чи руйнування пам`яток архітектури у 2026 році, на що посилається прокурор, не може вважатися причиною не проведення перевірок державних органів раніше. Разом з цим, проведення прокурором процедури фіксації руйнувань та внесення відповідних даних до Міжнародного реєстру збитків чи внутрішніх українських баз є окремим повноваженням, пов`язаним з техніко-юридичним обліком завданої шкоди. Однак, проведення такої процедури не скасовує і не підміняє собою загальних повноважень та обов`язків прокуратури щодо належного виявлення та реагування на порушення закону державними органами, відповідальними за охорону пам`яток архітектури, які (порушення), за твердженням прокурора, мали місце ще у 2009 році.
Водночас прокурором не наведено належного мотивування щодо того, які саме об`єктивні обставини перешкоджали провести перевірку та звернутися до уповноважених органів за отриманням інформації та, відповідно, раніше звернутися до суду з апеляційною скарго, зважаючи також й на те, що інформація про виявлені порушення щодо проведення самовільної реконструкції була виявлена ще 28.02.2008 органами ДАБК м. Харкова, що підтверджується наявною у справі постановою №241 про самовільну реконструкцію, якою стягнуто з Саніної І.М. штраф у розмірі 170,00грн.
Що стосується доводів прокурора про те, що в тексті оскаржуваного рішення суду відсутні будь-які посилання на постанову органів ДАБК м. Харкова від 28.02.2008 № 241, а про існування вказаної постанови прокурору стало відомо лише 23.06.2026 під час ознайомлення з матеріалами справи № 40/11-09, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 7 Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 №225 (чинного на момент винесення постанови) Інспекції ДАБК у своїй діяльності взаємодіють з іншими спеціально уповноваженими державними органами, що здійснюють контроль за дотриманням природоохоронних, санітарно-гігієнічних, протипожежних вимог, охорони праці та інших вимог у сфері містобудування.
Отже, органи ДАБК у своїй діяльності мали взаємодіяти з контролюючими органами, у т.ч. з прокуратурою з питань дотримання містобудівного законодавства, через обмін інформацією, реагування на виявлені порушення закону, проведення перевірок та захисту інтересів держави в судах.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 43 Закону України "Про охоронну спадщину" (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) незаконні дії (пошкодження, руйнування, знищення), вчинені фізичною особою, що призвели до істотних змін пам`яток, їхніх територій, охоронюваних археологічних територій, а також їхніх частин, тягнуть за собою кримінальну відповідальність згідно з законом.
Статтею 298 Кримінального кодексу України встановлено відповідальність, зокрема, за знищення чи пошкодження пам`яток культурної спадщини.
Прокурором не надано суду доказів неможливості виявлення, встановлення та ініціювання правоохоронними органами розслідування за пошкодження (незаконну реконструкцію) пам`ятки архітектури, що входить безпосередньо до їх повноважень, протягом періоду часу з 2009 по 2026 рік.
Отже, звертаючись до суду з апеляційною скаргою поза межами усіх розумних строків, прокурор не довів, що ним або відповідним органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій, були використані або використовувалися всі можливі заходи спрямовані на виявлення та усунення порушення охорони пам`яток архітектруи, якщо воно дійсно мало місце.
Інформація щодо зареєстрованого за позивачкою права власності на спірну нежитлову будівлю на спірну нежитлову будівлю є загальнодоступною та внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Колегія суддів зазначає, що державна реєстрація права власності за позивачкою на спірне нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення такого права. Зважаючи на те, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є відкритими та загальнодоступними, держава в особі компетентних органів, а також прокурор, проявляючи належну обачність, мали об`єктивну можливість дізнатися про можливе порушення інтересів держави, у тому числі з цього часу. Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2026 у справі №917/250/24 та від 03.06.2026 у справі №917/676/24.
Відтак, зважаючи, що інформація про ухвалення оскаржуваного рішення від 29.04.2009 та про реєстрацію права власності на нерухоме майно містилася у відкритих Державних реєстрах, у тому числі у ЄДРСР з 2011, не була обмеженою для прокуратури, була офіційною, відкритою та загальнодоступною, тому у органів прокуратури, починаючи з лютого 2011 року були усі правові підстави та можливості з`ясувати обставини реконструкції спірного об`єкту нерухомого майна та звернутися до суду з відповідною апеляційною скаргою.
Однак, прокурором не доведено, що в цій справі можливість вчасного подання ним апеляційної скарги не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення.
Натомість, пропуск строку на апеляційне оскарження судових рішень через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
З огляду на викладене у сукупності, суд доходить висновку, що наведені скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження причини не можна вважати поважними, а наведені скаржником обставини об`єктивно непереборними, такими, що не залежали від його волевиявлення та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, які не давали змоги прокуратурі звернутись до суду з апеляційною скаргою раніше 03.07.2026, тобто більше ніж через 17 років від дати прийняття оскаржуваного рішення від 29.04.2009.
Разом з цим, судова колегія наголошує, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні ЄСПЛ від 15.05.2025 у справі "Пожарська проти України", у якому з огляду на свою практику у справах "Пономарьов проти України" (заява №3236/03, від 03.04.2008) та "Устименко проти України" (заява № 32053/13, від 29.10.2015) Суд констатував порушення Україною щодо ОСОБА_2 пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з порушенням принципу юридичної визначеності, який є одним з елементів закріпленого в цій статті права на справедливий суд.
ЄСПЛ у згаданому вище рішенні вказав на те, що суд у справі заявниці, порушуючи принцип юридичної визначеності, прийняв до розгляду апеляційну скаргу за відсутності достатніх підстав для поновлення строку і задовольнив скаргу, подану поза межами встановленого законодавством строку для апеляційного оскарження.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.05.2025 у справі "Пожарська проти України" (CASE OF POZHARSKA v. UKRAINE), підставою, на яку посилався Пенсійний фонд у своїй заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, було несвоєчасне вручення постанови суду першої інстанції. Ніщо не вказує, що були надані будь-які докази на підтримку цього твердження. Пенсійний фонд навіть не навів точної дати, коли йому нібито повідомили про постанову. У будь-якому випадку, очевидно, що він дізнався про постанову не пізніше лютого 2012 року, оскільки постанова була виконана (див. пункт 3). Проте національні суди поновили строк на оскарження, не пояснивши причини для цього та не коментуючи спосіб, у який вони вважали це можливим, незважаючи на положення національного законодавства, яке, як вбачається, забороняло таке поновлення у випадку спливу однорічного строку. З огляду на свою практику із цього питання Суд констатував, що у цій справі постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження та скасування ухваленої на користь заявниці постанови суду першої інстанції порушило принцип юридичної визначеності (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 2а-2340/11).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 30.11.2023 у справі "ВАТ "Сквирасільрибгосп" проти України" (CASE OF SKVYRASILRYBGOSP, VAT v. UKRAINE) заява № 27128/11, Суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у цій справі порушено у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування для задоволення клопотання про поновлення строку для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, адже, задовольняючи це клопотання, апеляційний суд просто підтримав аргумент заступника прокурора, що строк було пропущено з "поважних причин", оскільки йому стало відомо про рішення суду від 24.03.2010 приблизно через шість місяців, не перевіривши, чи міг прокурор або загалом органи державної влади, у тому числі Генеральна прокуратура України та Сквирська РДА, від імені яких він подав апеляційну скаргу, бути повідомлені про рішення раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2024 у справі № 22/045-10).
Враховуючи наведені висновки Верховного Суду та практики ЄСПЛ, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором у даному випадку не доведено, що в цій справі можливість вчасного подання ним апеляційної скарги була пов`язана дійсно з непереборними чи об`єктивними причинами та не мала суб`єктивного характеру.
Разом з цим, суд звертає увагу, що звернення з апеляційною скаргою є суб`єктивною дією заявника, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
Таким чином, викладені у клопотанні прокурора причини пропуску строку на апеляційне оскарження судова колегія не розцінює як непереборні та такі, що об`єктивно перешкоджали вчасно звернутися до суду апеляційної інстанції зі скаргою, а тому не може визнати поважними.
За положеннями ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись ст. 119, 234, 242, 260, 261 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави, в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції - Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації на рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2009 у справі №40/112-09.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя П.В. Демідова