Ухвала № 138402287 у справі № 120/12538/25 від 22.07.2026

УХВАЛА

м. Вінниця

22 липня 2026 р. Справа № 120/12538/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою від 10 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху з тих підстав, що позовна заява та долучені до неї документи не містять обґрунтованого розрахунку суми, про стягнення якої йдеться у позові.

15 вересня 2025 року на виконання вимог ухвали від 10 вересня 2025 року представником позивачки подано до суду заяву, у якій наведено обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди, на стягненні якої наполягає позивач.

Ухвалою суду від 27 травня 2025 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

22.09.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшли клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження та про виклик свідків.

06.10.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про призначення судової психологічної експертизи за позовною заявою.

У подальшому згідно розпорядження №37 від 18.03.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл адміністративних справ, які перебували у провадженні судді - Яремчука Костянтина Олександровича.

Автоматизованою системою документообігу суду в порядку, встановленому ст. 31 КАС України, визначено головуючу суддю у цій справі - Бошкову Юлію Миколаївну.

Ухвалою суду від 23.03.2026 суддя Бошкова Юлія Миколаївна прийняла справу №120/12538/25 до свого провадження.

Визначаючись щодо поданих позивачем клопотань суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання щодо порядку розгляду даної адміністративної справи, суд зважає на те, що ч. 1, 2 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).

Разом з тим, норми КАС України не містять заборони на зміну способу розгляду справи в межах одного виду провадження в залежності від процесуальної ситуації (у разі зміни складу суду, обсягу заявлених доводів, процесуальної поведінки учасників справи або інших обставин), що впливають на доцільність проведення судового засідання.

Таким чином, перехід від розгляду справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін до письмового провадження без їх виклику не суперечить вимогам КАС України та є процесуально допустимим способом організації судового розгляду, за умови забезпечення учасникам справи права на подання доказів, пояснень, заяв та заперечень у письмовій формі відповідно до статті 262 КАС України.

З огляду на зазначене та враховуючи, що справа за поданим позовом не підпадає під винятки, передбачені частиною 4 статті 257 КАС України, для розгляду справ у спрощеному позовному провадженні, та характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання, суд, керуючись пунктом 10 частини шостої статті 12, частиною другою статті 257 та статтею 262 названого Кодексу, вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Також, надаючи оцінку клопотанням представника позивача від 22.09.2025 про виклик та допит свідків, а саме позивача у якості свідка, суд враховує наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 65 КАС України, як свідок в адміністративній справі, судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з`ясувати у справі. Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім`я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання.

Згідно з статтею 92 КАС України, виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка мас бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі. В ухвалі про відкриття провадження у справі або в іншій ухвалі, якою суд вирішує питання про виклик свідка, суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду.

При цьому, з аналізу наведеного вбачається, що така заява може бути подана у випадку розгляду справи з викликом сторін за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Разом з тим, суд у відповідній ухвалі дійшов висновку про можливість розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, що виключає можливість виклику свідків.

Водночас, суд наголошує, що оцінка усім доводам та підставам позову може бути надана на підставі інших доказів, які містяться у матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви позивача про виклик та допит свідків, слід відмовити.

Суд, дослідивши подане позивачем клопотання про призначення судово-психологічної експертизи, зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Отже, призначення експертного дослідження може мати місце, якщо його результати розкриють обставини справи, підтвердять чи спростують доводи учасників справи тощо.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування.

Призначення експертизи в адміністративній справі може мати місце за наявності певних умов, у тому числі, коли для правильного з`ясування обставин у справі необхідні знання в іншій сфері, ніж право.

Водночас, суд враховує, що КАС України та Закон України «Про судову експертизу» не передбачають обов`язкового призначення судом експертизи у справах, де однією із позовних вимог є вимога про відшкодування моральної шкоди. Також норми зазначених актів законодавства не надають висновку судово - психологічної експертизи переваги порівняно із іншими засобами доказування, що можуть підтвердити чи спростувати як факт, так і розмір заподіяної моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52).

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 55).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України) (п. 57).

Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 640/24641/20 та від 25 вересня 2023 року у справі № 340/1300/20.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд зазначає, що при розгляді цієї справи правова оцінка факту заподіяння позивачу моральної шкоди та її розміру надаватиметься із урахуванням норм Цивільного кодексу України та зазначених висновків Верховного Суду, у яких визначено стандарти доказування в адміністративних справах, де однією із вимог заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про призначення судово-психологічної експертизи.

Крім того, суд зазначає, що відмова у задоволенні клопотання про призначення судової психологічної експертизи не позбавляє позивача права доводити факт заподіяння йому моральної шкоди іншими належними та допустимими доказами, передбаченими статтями 72-76 КАС України. Позивач має право подати будь-які докази, які, на його переконання, підтверджують факт моральних страждань, їх характер, тривалість, обсяг та причинно-наслідковий зв`язок із оскаржуваними діями чи рішеннями відповідача, а суд надасть таким доказам належну правову оцінку під час вирішення спору по суті відповідно до вимог статті 90 КАС України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданих представником позивача клопотань про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, виклик свідків та призначення судової психологічної експертизи, оскільки наведені у них доводи не свідчать про наявність обставин, які б зумовлювали необхідність вчинення відповідних процесуальних дій, а їх задоволення не є необхідним для всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи. Наявні у матеріалах справи докази є достатніми для вирішення спору по суті, а заявлені клопотання не містять належного обґрунтування їх необхідності та не спростовують можливості розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження за наявними письмовими доказами. За таких обставин у задоволенні зазначених клопотань слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 260 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про призначення справи № 120/12538/25 до розгляду за правилами загального позовного провадження - відмовити.

У задоволенні заяви представника позивача про виклик свідків - відмовити.

У задоволенні заяви представника позивача про призначення судової психологічної експертизи - відмовити

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна