ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/14986/26
У Х В А Л А
з питань вжиття заходів забезпечення позову
22 липня 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, дій, зобов`язання до вчиненя дій
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі за текстом позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі за текстом відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 26 травня 2026 року;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" стосовно Голда ОСОБА_2 статусу "В розшуку" з причини «неоновлення даних у зв`язку зі зміною місця проживання";
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" статус "В розшуку" щодо ОСОБА_1 ;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту "в" частини шостої статті 37 Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" у редакції, чинній у 2003 році, та внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Ухвалою від 22.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
20.07.2026 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про перебування ОСОБА_1 у статусі "В розшуку" - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі та заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти будь-які дії, безпосередньо пов`язані з реалізацією зазначеного статусу "В розшуку", до набрання законної сили рішенням суду.
Заява обгрунтована протиправністю, на думку позивача, дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" стосовно Голда ОСОБА_2 статусу "В розшуку" з причини "неоновлення даних у зв`язку зі зміною місця проживання". Зазначає, що внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" відомості не відповідають дійсності з огляду на те, що позивач не змінював свого місця проживання.
Таким чином позивач вважає, що наявність у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" статусу "В розшуку" створює для нього реальний ризик застосування адміністративних та мобілізаційних процедур до моменту вирішення спору судом. Зазначає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову можуть може настати істотне ускладнення або фактична неможливість виконання майбутнього судового рішення, необхідність докладати значних зусиль для відновлення порушених прав, істотне ускладнення реалізації позивачем права на ефективний судовий захист.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи подані заявником матеріали, суд вважає за можливе розглянути відповідну заяву без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходив з такого.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені вказаною статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Зазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям вказаної статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
У зв`язку з цим необхідно, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач просить суд:
- "зупинити дію відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про перебування ОСОБА_1 у статусі "В розшуку"";
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти будь-які дії, безпосередньо пов`язані з реалізацією зазначеного статусу "В розшуку", до набрання законної сили рішенням суду.
Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти).
Статтею 1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" визначено що, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Отже, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів є лише електронною базою даних, а не рішенням суб`єкта владних повноважень. Відтак, вжиття заходів забезпечення позову у цій справі у спосіб запропонований позивачем, а саме зупиненням дії відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про перебування ОСОБА_1 у статусі "В розшуку", не відповідає визначеним статтею 151 КАС України заходам та способам.
Щодо заходу забезпечення позову в частині заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти будь-які дії, безпосередньо пов`язані з реалізацією зазначеного статусу "В розшуку", до набрання законної сили рішенням суду, суд зазначає таке.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять жодного документального підтвердження щодо здійснення відповідачем подальших дій щодо реалізації статуса позивача "В розшуку", такими як звернення до Національної поліції.
Крім цього, обґрунтування вказаної заяви фактично тотожне обґрунтуванню позовних вимог, а застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з`ясування фактичних обставин справи матиме наслідком надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову й ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
Вказане узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17, відповідно до якого позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
У постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 Верховний Суд звернув увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Отже, без ретельного і повного дослідження відповідних письмових доказів, що стосуються предмету спору неможливо очевидно встановити ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а заборона відповідачу вчиняти певні дії без наявності конкретних фактів існування реальної загрози щодо неможливості у подальшому виконати рішення суду є безпідставним застосуванням заходів забезпечення позову.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав, що вказували б на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам такого до ухвалення рішення суду в цій справі, тому, заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 150-152, 154, 248, 256, 294 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.
Ухвала набуває чинності з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Мричко Н.І.