ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/14986/26
У Х В А Л А
з питань забезпечення позову
31 липня 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, дій, зобов`язання до вчиненя дій
встановив:
на розгляді Львівського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі за текстом позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі за текстом відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 26 травня 2026 року;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" стосовно Голда ОСОБА_2 статусу "В розшуку" з причини "неоновлення даних у зв`язку зі зміною місця проживання";
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" статус "В розшуку" щодо ОСОБА_1 ;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту "в" частини шостої статті 37 Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" у редакції, чинній у 2003 році, та внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Ухвалою від 22.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 22.07.2026 суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвалою від 29.07.2026 суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
30.07.2026 позивач втретє подав до суду заяву про забезпечення позову, якою просить суд вжити заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 , його посадовим та службовим особам, а також іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки України, їх посадовим та службовим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на призов (мобілізацію) ОСОБА_1 на військову службу до набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/14986/26.
Обґрунтовуючи заяву зазначає, що з`явилися нові обставини, які не були предметом оцінки суду під час вирішення попередньої заяви та підтверджують існування реальної небезпеки порушення прав до ухвалення рішення у справі. Вказує, що у відповідях №7145/1 від 01.06.2026 та №8944/1 від 14.06.2026 відповідач повідомив, що позивача автоматично взято на військовий облік, зняття відмітки про порушення правил військового обліку можливе лише після особистої явки до ТЦК та СП.
Відтак вважає, що відповідач уже здійснив щодо позивача низку послідовних юридично значимих дій: автоматично поставив на військовий облік; визначив як військовозобов`язаного; звернувся до Національної поліції щодо мого примусового доставлення; повідомив, що усунення статусу можливе виключно після особистої явки до ТЦК та СП; у ЄДР «Оберіг» позивач обліковуюся як військовозобов`язаний без зареєстрованої відстрочки.
Таким чином, вважає, що на момент подання цієї заяви існує не припущення про можливість вчинення відповідних дій, а документально підтверджена сукупність послідовних дій відповідача, які безпосередньо стосуються реалізації щодо позивача статусу військовозобов`язаного.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи подані заявником матеріали, суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходив з такого.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені вказаною статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Зазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям вказаної статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
У зв`язку з цим необхідно, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
У заяві про забезпечення позову позивач просить суд заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 , його посадовим та службовим особам, а також іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки України, їх посадовим та службовим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на призов (мобілізацію) Голда ОСОБА_2 на військову службу до набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/14986/26.
На думку позивача, отримані ним відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 від 20.07.2026 №1159/9/9445 та ІНФОРМАЦІЯ_2 : №7145/1 від 01.06.2026 та №8944/1 від 14.06.2026 є новими доказами, які вказують на існування реальної небезпеки його правам до ухвалення у справі рішення.
З цього приводу суд зазначає, що однією із позовних вимог позивача є: "визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.05.2026 року".
Долучені до матеріалів справи відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 : №7145/1 від 01.06.2026 та №8944/1 від 14.06.2026 вказують на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 надавши відповіді: №7145/1 від 01.06.2026 та №8944/1 від 14.06.2026, розглянув заяву позивача від 26.05.2026.
Щодо відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 від 20.07.2026 №1159/9/9445, суд звертає увагу, що зміст такої зводиться лише до оцінки доводам позивача щодо ненадання ІНФОРМАЦІЯ_3 відповіді на його заяву.
Відтак, долучені позивачем відповіді територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки не є доказами того, що відповідач вчиняє дії щодо призову позивача на військовоу службу, а є відповіддями на заяву позивача від 26.05.2026.
Суд звертає увагу, що вирішуючи спір по суті, надаватиметься правова оцінка обставинам справи з урахуванням долучених доказів.
Суд зауважує, що спірні правовідносини у цій справі стосуються правомірності дій відповідача щодо внесення відомостей стосовно позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг", а не щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Суд повторно звертає увагу позивача на те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема, документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби, зокрема, прийняття наказу про призов військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Набуття статусу військовослужбовця передує низка юридично значимих дій/рішень, таких як: виклик до ТЦК та СП; проходження ВЛК та визнання особи придатною до проходження військової служби; прийняття керівником ТЦК та СП рішення про призов особи на військову службу з огляду на доцільність прийняття саме такого рішення та скерування до військової частини; прийняття командиром військової частини рішення про зарахування особи до списків особового складу.
Отже, заборона призову особи на військову службу можлива шляхом зупинення дії рішення про призов особи за мобілізацією за умови, якщо таке буде прийняте.
Безперечно, рішення, бездіяльність чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів взаємовідносин. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Водночас, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18.
Відтак, позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову у справі №380/14986/26 може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Враховуючи викладене вище, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-152, 154, 248, 256, 294 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 30.07.2026 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.
Ухвала набуває чинності з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Мричко Н.І.