МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у забезпеченні позову
22 липня 2026 р. № 400/8959/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши у письмовому проваджені матеріали заяви про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправної та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
22 липня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 про:
визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у неприйнятті рішення за рапортом позивача від 16.06.2026 про переведення для подальшого проходження військової служби за місцем проживання відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» [3543-12];
зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути рапорт Позивача від 16.06.2026 (вх.6818 19.06.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та прийняти рішення (видати наказ) про переведення позивача на постійне місце проходження військової служби до Миколаївського гарнізону (зокрема, до установи ТЦК та СП) або військової частини, до якої Позивача було тимчасово прикомандировано на підставі ухвали апеляційного суду, у разi наявностi ухвали, запропонувавши позивачу наявні вакантні посади правового (юридичного) або адміністративного профілю штатно-посадової категорії «підполковник».
Одночасно з позовною заявою позивач подав до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 негайно прийняти тимчасове кадрове рішення щодо переміщення майора юстиції ОСОБА_1 до Миколаївського гарнізону за місцем його проживання та мобілізації, зокрема шляхом його тимчасового відкомандирування або виведення за штат та зарахування в розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 для виконання службових обов`язків на час розгляду справи судом.
Заявник умотивував необхідність вжиття заходу забезпечення позову тим, що він є майором юстиції (дефіцитна ВУС). Він висловлює стійке бажання продовжувати службу в лавах ЗСУ, розглядає весь Миколаївський гарнізон та згоден на призначення на будь-яку посаду ШПК «підполковник». Наявність інвалідності 3 групи не позбавляє позивача права на кар`єрне просування та ефективне виконання обов`язків військового юриста за місцем проживання. Наразі він перебуває в офіційній щорічній основній відпустці за межами держави (в Чеській Республіці), яка закінчується 31.07.2026. Проте, у разі невжиття заходів забезпечення позову до 31.07.2026, позивач після перетину державного кордону буде змушений одразу відбути до поточної військової частини за 320 км від свого дому, замість прибуття до місця законної служби у Миколаївський гарнізон. Це позбавить його як особу з інвалідністю 3 групи доступу до планового лікування та реабілітації за місцем проживання. Дії кадрових служб відповідачів мають ознаки прихованого примушування дефіцитного офіцера юстиції до звільнення з лав ЗСУ на підставі інвалідності. Позивач не просить суд призначати його на постійну посаду. Позивач наголосив на тому, що він не просить суд зобов`язати Відповідачів застосувати наявні тимчасові кадрові механізми (тимчасове відкомандирування або виведення в розпорядження) для збереження здоров`я офіцера з інвалідністю 3 групи на час судового процесу та забезпечення його законного повернення з відпустки безпосередньо до Миколаївського гарнізону.
Розглядаючи матеріали заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною другою статті 154 КАС України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Таким чином, зазначеними нормами визначено загальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову, а саме: без повідомлення учасників справи, тобто у письмовому провадженні. Лише у випадку необхідності подання пояснень або додаткових доказів суд на власний розсуд може призначити розгляд заяви про забезпечення адміністративного позову у судовому засіданні.
Перевіривши обґрунтованість мотивів заяви про забезпечення адміністративного позову, доказів, поданих із заявою, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову у письмовому провадженні.
Водночас суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частина перша статті 151 КАС України визначає, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета позову;
4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Натомість заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносини з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 14 «Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ» підкреслено, що забезпеченню адміністративний позов підлягає лише за умови, якщо захист прав та інтересів осіб буде ускладнено або унеможливлено до прийняття рішення по суті позовних вимог.
Така позиція цілком кореспондується з правовою позицією, викладеною в абзаці 5 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 № 4-рп/2011, відповідно до якої «з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову».
Проаналізувавши мотиви, якими позивач обґрунтував подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Зі змісту заяви про забезпечення позову слідує, що заявником обрано спосіб забезпечення позову у вигляді тимчасового переміщення його на вищу посаду старшого офіцерського складу з конкретного профілю (група 85 - юридичний профіль) до Миколаївського гарнізону.
Однак, суд вважає неприпустимим своє втручання у повноваження відповідачів щодо призначення військовослужбовця навіть тимчасово на іншу, а тим більше на вищу посаду. Зокрема та невиключно, суд не володіє відомостями про наявність відповідних вакантних посад у Миколаївському гарнізоні та про реальну відповідність позивача вимогам щодо зайняття ним вищої посади старшого офіцерського складу.
Крім цього, суд не встановив обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Оскільки позовна заява та додані до неї документи подані до суду в електронній формі через електронний кабінет, суд розглянув справу за матеріалами в електронній формі.
Керуючись статтями 18, 150-154, 156, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
1. Розглянути заяву про забезпечення доказів за матеріалами в електронній формі.
2. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) від 22.07.2026 про забезпечення позову.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, а саме: 22.07.26.
4. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на цю ухвалу подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Ярощук Василь Григорович