Справа № 643/15039/19
Провадження № 6/643/525/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.07.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засідання Балери Х.О., представника заявника - адвоката Шапошнікової Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню
ВСТАНОВИВ
В провадженні Московського районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа № 643/15039/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29.09.2021 позовну заяву ОСОБА_3 - задоволено. Відібрано дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батька ОСОБА_1 і повернуто дитину ОСОБА_4 матері ОСОБА_3 .
На виконання вказаного вище рішення 02.11.2021 виданий виконавчий лист № 643/15039/19.
Постановою Харківського апеляційного суду від 25.01.2022, винесеною у справі № 643/15039/19, вказане вище рішення Московського районного суду м. Харкова від 29.09.2021 - залишено без змін.
ОСОБА_1 (боржник) звернувся до суду з заявою, в якій просить суд визнати виконавчий лист № 643/15039/19 від 02.11.2021 таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування зазначив, що наразі виконавчий лист № 643/15039/19 знаходиться на виконанні в Оболонському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). При цьому з лютого 2026 року активізувалися дії в рамках цього виконавчого провадження. Так, 10.02.2026 стягувач подала скаргу на бездіяльність державного виконавця та, зокрема, вимагала виконати рішення про відібрання та повернення дитини матері. У свою чергу, 23.03.2026 заявник отримав вимогу державного виконавця № 67366012/5 надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа. Разом з тим державним виконавцем продовжують вчинятися інші активні дії в рамках виконавчого провадження, зокрема направляються запити до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за заявником транспортних засобів (10.03.2026), до Державної прикордонної служби України щодо перетину заявником державного кордону (26.03.2026) тощо. У серпні 2019 року стягувач звернулась до Фрунзенського районного суду міста Харкова з позовом до заявника про визначення місця проживання дитини ( ОСОБА_4 ) разом з матір`ю. Заявник звернувся до суду із зустрічним позовом до стягувача про визначення місця проживання дитини разом з батьком. Згідно акту передачі справ від 28 березня 2022 року справу було передано до Октябрського районного суду м. Полтави. Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 25 травня 2023 року по справі № 645/5180/19 позов стягувача було задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 разом із матір`ю. У задоволенні зустрічного позову заявника відмовлено. Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 березня 2025 року рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 25 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову стягувача відмовлено. Зустрічний позов заявника задоволено. Визначено місце проживання дитини разом із заявником. Як стало відомо заявнику, з весни 2022 року стягувач виїхала за межі території України. В подальшому це підтвердилось. Також з`ясувалось під час розгляду судом справи № 645/5180/19, що стягувач з 2022 року проживає як тимчасово переміщена особа у Німеччині. Водночас судами було встановлено, що весь час (7 років), зокрема, поки стягувач перебуває за кордоном, дитина проживає разом з батьком, батько зі свого боку створив усі належні умови для проживання сина, піклується про його здоров`я та гармонійний розвиток. З огляду на викладене, примусове виконання рішення суду від 2021 року про відібрання дитини є неможливим та безпідставним, оскільки у 2025 році набрало законної сили судове рішення, яким визначено місце проживання дитини разом із батьком. З урахуванням істотної зміни обставин, таке відібрання завдасть непоправної шкоди правам та законним інтересам дитини ОСОБА_4 . Зокрема, може призвести до переривання навчального процесу дитини, потрапляння дитини у несприятливі умови проживання, розриву стосунків сина з батьком, друзями та іншими людьми з соціального оточення, проти волі та бажання ОСОБА_4 і, як наслідок, до глибокої психологічної травматизації тощо. Така сума факторів безумовно матиме негативний вплив на подальше життя дитини. Отже, виконавчі дії за вказаним виконавчим листом суперечать обставинам, які за п`ять років значно змінились, суперечать бажанню дитини та її правам, а також рішенню суду про визначення місця проживання дитини разом із батьком.
Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 20.05.2026 заяву призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні, зупинене виконання за вказаним вище виконавчим листом.
У судовому засіданні 22.07.2026 представник ОСОБА_1 підтримала заяву та викладені в ній доводи.
Представник стягувача ОСОБА_5 - адвокат Кундіус Г.В. надіслала заяву, згідно з якою просила розглядати справу за відсутності стягувача та її представника.
Крім того, представник стягувача ОСОБА_2 - адвокат Кундіус Г.В. надіслала письмові заперечення, в яких просила відмовити повністю у задоволенні заяви ОСОБА_1 та розгляд справи проводити за відсутності стягувача та її представника. В обґрунтування заперечень зазначила, що процесуальні підстави визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (помилкова видача, видача за рішенням, що не набрало сили тощо) - повністю відсутні. Виконавчий лист видано правомірно на підставі чинного рішення Московського районного суду м. Харкова від 29.09.2021, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного суду від 25.01.2022. Матеріальні підстави (припинення обов`язку боржника) - також відсутні. Боржник зобов`язаний повернути малолітню дитину ОСОБА_4 матері. Цей обов`язок не припинився, не виконаний боржником добровільно, а навпаки - боржник понад 4 роки чинить злісний опір та ухиляється від примусового виконання рішення. Боржник маніпулює фактами, стверджуючи, що постанова Полтавського апеляційного суду від 19.03.2025 р. у справі № 645/5180/19 (про визначення місця проживання дитини) повністю нівелює рішення у справі №643/15039/19 (про відібрання дитини). Проте ці справи мають різний предмет спору та різні правові підстави: справа №643/15039/19 стосується правовідносин щодо захисту дитини від протиправного утримання одним із батьків (відібрання та повернення за попереднім місцем проживання). Рішення у цій справі захищає встановлений раніше порядок та права матері, які були грубо порушені боржником. Справа № 645/5180/19 (про визначення місця проживання дитини) за своєю суттю регулює перспективні правовідносини між батьками на майбутнє. Боржник у своїй заяві вказує на зміну обставин (перебування матері за кордоном, навчання дитини в Києві тощо) як на причину неможливості виконання рішення. Стягувач зазначає, що перебування у статусі тимчасово переміщеної особи в Німеччині зумовлене триваючою збройною агресією проти України та пошуком безпечного середовища для життя, що повністю відповідає найкращим інтересам дитини. Боржник умисно створив умови, за яких дитина тривалий час була позбавлена спілкування з матір`ю, та сформував у дитини відчуження (що підтверджується тим, що з лютого 2026 року виконавець вчиняє активні дії через повне ігнорування боржником законних вимог). Боржник намагається через ст. 432 ЦПК України переглянути суть самого рішення від 2021 року, посилаючись на нові обставини та рішення іншого суду від 2025 року. Поява нового рішення про визначення місця проживання малолітнього з батьком не анулює автоматично попереднє рішення про відібрання дитини та не припиняє його матеріальний обов`язок вчинити дію за виконавчим листом. Боржник не може використовувати час, що минув внаслідок його власної протиправної поведінки (невиконання рішення суду з 2021 року), як підставу для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. У своїй заяві ОСОБА_1 стверджує, що ухвалення Полтавським апеляційним судом постанови від 19.03.2025 у справі № 645/5180/19 (про визначення місця проживання дитини з батьком) є «іншою причиною» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до частини 2 статті 432 ЦПК України. Стягувач вважає таке тлумачення процесуального закону боржником навмисно викривленим, хибним та таким, що суперечить сталій правовій позиції Верховного Суду. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 29.09.2021 у справі № 643/15039/19 про відібрання дитини та повернення її матері не скасоване, не змінене в апеляційному чи касаційному порядку і є чинним. Воно набрало законної сили та є обов`язковим до виконання на всій території України відповідно до ст. 129-1 Конституції України.
Представник заінтересованої особи - Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, надав пояснення, згідно з якими просила розгляд справи проводити за її відсутності, ухвалити рішення на розсуд суду.
Вирішуючи заяву, суд керується таким.
Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Положеннями ч. 2 ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів. Результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з`ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 385/321/20, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 661/2532/17, від 11.08.2021 у справі № 723/826/19, від 13.08.2021 року в справі № 638/20102/16, від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19).
Згідно з ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 10.11.2021, старшим державним виконавцем Московського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 643/15039/19, виданого 02.11.2021 Московським районним судом м. Харкова, про відібрання дитини ОСОБА_4 у батька ОСОБА_1 і повернення дитини ОСОБА_4 матері ОСОБА_3 .
Постановою Полтавського апеляційного суду від 19.03.2025, винесеною у справі № 645/5180/19, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини задоволений; визначено місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 .
Постановою Верховного Суду від 05.11.2025, винесеною у справі № 645/5180/19, вищезазначену постанову Полтавського апеляційного суду від 19.03.2025 залишено без змін.
Таким чином, судом встановлено, що на виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 29.09.2021 у справі № 643/15039/19, Московським районним судом м. Харкова 02.11.2021 виданий виконавчий лист № 643/15039/19, відповідно до якого дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрано у батька ОСОБА_1 і повернуто матері ОСОБА_6 .
З метою примусового виконання вказаного виконавчого листа 10.11.2021 відкрито виконавче провадження № 673656012.
Разом з тим після ухвалення рішення суду у справі № 643/15039/19 та видачі виконавчого листа, в іншій цивільній справі № 645/5180/19 Полтавським апеляційним судом 19.03.2025 ухвалено судове рішення, згідно з яким визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 та відмовлено у визначенні місця проживання дитини з матір`ю ОСОБА_2 . Вказане судове рішення за наслідками його перегляду Верховним Судом 05.11.2025 залишено без змін.
Таким чином, станом на даний час одночасно існують два судових рішення, які набрали законної сили - про відібрання дитини у ОСОБА_1 та передачу дитини матері ОСОБА_2 , яке ухвалене раніше та набрало законної сили 25.01.2022, і про визначення місця проживання вказаної дитини з батьком ОСОБА_1 та відмову у визначенні місця проживання дитини з матір`ю ОСОБА_2 , яке ухвалене пізніше та набрало законної сили 19.03.2025.
Зміст цих рішень певним чином суперечить один одному - так, відібрання дитини від батька ОСОБА_1 та передача дитини матері ОСОБА_2 фактично нівелюватиме зміст рішення, згідно з яким місце проживання дитини визначене з батьком ОСОБА_1 , а матері ОСОБА_2 відмовлено у визначенні місця проживання дитини разом з нею.
Суд враховує, що судове рішення у справі № 645/5180/19, згідно з яким місце проживання дитини визначене з батьком ОСОБА_1 , ухвалене пізніше, ніж виданий виконавчий лист в даній справі № 643/15039/19.
Відтак, станом на даний час виконання виконавчого листа та відібрання дитини від батька ОСОБА_1 на користь матері ОСОБА_2 не тільки фактично суперечитиме змісту рішення суду у справі № 645/5180/19, яке залишено без змін Верховним Судом, а й може порушувати завдання якнайкращого забезпечення інтересів дитини - адже ухвалюючи судові рішення у справі № 645/5180/19 про визначення місця проживання дитини з батьком ОСОБА_1 , суди апеляційної та касаційної інстанції насамперед керувались завданням якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Так, Верховний Суд у постанові від 05.11.2025 у справі № 645/5180/19, мотивуючи необхідність визначення місця проживання дитини з батьком ОСОБА_1 , зазначив, що «колегія суддів погоджується з тим, що на момент розгляду справи, з огляду на встановлені апеляційним судом обставини, вік дитини, створення ОСОБА_1 усіх умов для повноцінного та гармонійного розвитку дитини відповідного віку, а також ураховуючи нездатність сторін знайти порозуміння у питаннях розподілу батьківського часу, визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком відповідатиме якнайкращим інтересам дитини».
У цій же постанові Верховний Суд окремо зауважив, що «аргументи заявника про те, що апеляційний суд не надав оцінки та не врахував рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2021 року у справі № 643/15039/19, яким ОСОБА_4 відібрано у ОСОБА_1 , колегія суддів відхиляє, оскільки за обставин цієї справи бажання ОСОБА_4 проживати разом з батьком превалює над рішенням суду про відібрання дитини у батька та повернення її матері, а у цій конкретній справі неврахування думки дитини не відповідатиме процесуальним вимогам, передбаченим статтею 8 Конвенції. Крім того, рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2021 року у справі № 643/15039/19 не впливає на вирішення цієї справи, оскільки обставини, якими обґрунтовано рішення у справі № 643/45039/19, на час розгляду цієї справи істотно змінилися».
Таким чином, Верховний Суд у останньому за часом судовому рішенні, яке стосується взаємовідносин боржника та стягувача щодо їх дитини, дійшов висновку, що найкращим інтересам дитини ОСОБА_4 відповідає його проживання з батьком ОСОБА_1 , а не матір`ю ОСОБА_2 .
Ба більше, Верховний Суд прямо вказав, що бажання ОСОБА_4 проживати разом з батьком превалює над рішенням суду у справі № 643/15039/19, виконавчий лист у якому ОСОБА_4 просить визнати таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, Верховний суд також зауважив, що обставини, якими обґрунтовано рішення у справі № 643/15039/19, на даний час істотно змінилися.
За таких обставин виконання виконавчого листа та відібрання дитини ОСОБА_4 у батька ОСОБА_1 і передача дитини матері ОСОБА_2 , на переконання суду, буде суперечити як висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 05.11.2025 у справі № 645/5180/19, так і найкращим інтересам дитини, які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Ба більше, виконання виконавчого листа у справі № 643/15039/19 фактично нівелюватиме законну силу судових рішень у справі № 645/5180/19, які ухвалені пізніше за часом та під час ухвалення яких суди, зокрема Верховний Суд, враховували наявність рішення у справі № 643/15039/19, проте дійшли висновку, що станом на час вирішення справи № 645/5180/19 бажання дитини проживати з батьком превалює над рішенням у справі № 643/15039/19.
Крім того, виконання виконавчого листа у справі № 643/15039/19 суперечитиме загальним засадам справедливості, добросовісності та розумності судочинства. Адже у разі виконання вказаного виконавчого документу дитину спочатку необхідно відібрати у батька та передати матері, а після цього невідкладно відібрати у матері та повернути батькові як особі, з яким визначено місце проживання дитини у справі № 645/5180/19. Такі дії вочевидь будуть суперечити не тільки інтересам дитини та засадам справедливості, добросовісності та розумності судочинства, а й здоровому глузду.
За таких обставин суд дійшов висновку, що станом на даний час, ураховуючи ухвалення судових рішень у справі 645/5180/19, у боржника ОСОБА_1 припинився обов`язок повернути дитину стягувачу ОСОБА_2 , оскільки після видачі виконавчого листа місце проживання дитини було визначено з боржником ОСОБА_1 .
Доводи представника стягувача щодо відсутності підстав під час вирішення заяви ОСОБА_1 враховувати судові рішення у справі № 645/5180/19 суд відхиляє, оскільки вказані судові рішення безпосередньо стосуються питання щодо особи, з якою має проживати (перебувати) дитина. Відібрання дитини від батька ОСОБА_1 та передача дитини матері ОСОБА_2 призведе до зміни місця проживання дитини, яке визначено з батьком ОСОБА_1 згідно з судовими рішеннями у справі № 645/5180/19. Як вже зазначалось судом, судові рішення у справі № 645/5180/19 ухвалені пізніше за часом та під час ухвалення вказаних рішень суди, у тому числі Верховний Суд, керувались останніми за часом інтересами та побажаннями дитини.
Доводи представника стягувача щодо тривалої протиправної поведінки боржника, які полягала у невиконанні виконавчого листа у справі № 643/15039/19, суд не приймає до уваги, оскільки в межах даної справи суд вирішує питання щодо наявності підстав для виконання виконавчого листа станом на даний час. Ураховуючи наведене, попередня поведінка ОСОБА_1 не має правового значення для вирішення даної справи.
Крім того, суд враховує, що у рішенні від 29.09.2021 у справі № 643/15039/19 суд зазначив, що «у даній цивільній справі не вирішується питання щодо визначення місця проживання Дитини, а вирішується питання щодо повернення Дитини до того з батьків, з яким її місце проживання визначено на підставі рішення компетентного органу. Відповідно, остаточна оцінка доводам сторін з приводу того, проживання з ким із батьків відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів Дитини, має надаватись в ході розгляду справи про визначення місця проживання Дитини, яка перебуває в провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова».
Таким чином, під час ухвалення рішення у справі № 643/15039/19, на підставі якого виданий виконавчий лист, суд враховував, що остаточне вирішення питання щодо того, з ким із батьків має перебувати дитина, повинно відбутись у межах розгляду справи № 645/5180/19.
На даний час питання щодо місця проживання дитини вирішене та визначено, що дитина проживатиме з батьком, у зв`язку з чим відсутні підстави фактично змінювати місце проживання дитини та повертати його матері на підставі виконавчого листа.
Ураховуючи вищенаведене, суд відхиляє аргументи представника стягувача, викладені у письмових запереченнях.
Інші надані боржником докази, зокрема заключення спеціаліста у галузі психології від 04.04.2024, від 06.08.2020, стенограму аудіозапису судових засідань, характеристики ОСОБА_4 , фотографії, висновок фахівця від 07.09.2021, висновок за результатами психологічного дослідження, бухгалтерську довідку, листи та інші документи, суд не оцінює по суті з огляду на таке.
Насамперед суд звертає увагу, що частина цих доказів сформована до ухвалення вказаних вище судових рішень. Ураховуючи наведене, боржник не був позбавлений надати вказані докази під час вирішення відповідних позовних вимог.
У суду в межах розгляду даної справи відсутні підстави надавати повторну оцінку доказам, які вже досліджувались судами під час вирішення справ по суті, або оцінювати нові докази, які стосуються взаємовідносин дитини, стягувача і боржника - адже оцінка таким доказам по суті повинна надаватись під час розгляду відповідних позовних вимог (про визначення місця проживання дитини, про зміну раніше визначеного місця проживання дитини тощо).
У цій справі суд оцінює наявність підстав для продовження виконання рішення суду у справі № 643/15039/19, а не розглядає по суті спір між стягувачом і боржником, який виник із сімейних правовідносин.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо відсутності підстав надавати оцінку вказаним вище доказам, які надані боржником на підтвердження доцільності проживання дитини разом з ним, оскільки у даній справі не вирішується спір щодо місця проживання дитини.
Ураховуючи вищенаведене та завдання справедливого вирішення даної справи на засадах якнайкращого забезпечення інтересів дитини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись ст. 183, 258-261, 432 ЦПК України
УХВАЛИВ
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий лист, виданий 02.11.2021 Московським районним судом міста Харкова у цивільній справі № 643/15039/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання -таким, що не підлягає виконанню повністю.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.
Суддя Д.А. Крівцо