ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
У Х В А Л А
23.07.2026 м.Дніпро Справа № 908/250/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Чус О.В. (доповідач)
перевіривши матеріали апеляційної скарги Nilstech OU на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.06.2026 року (повний текст рішення складений та підписаний 18.06.2026, суддя Педорич С.І.) у справі № 908/250/26
за позовом Nilstech OU (реєстраційний код 10506433, Нарвамнт, 7, м. Таллінн, 10117, Естонія (Narvamnt, 7, Tallinn, 10117, Estonia; ел. пошта [пошта прихована]).
до відповідача: АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВО "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС "ІСКРА" (вул. Магістральна, будинок 84, м. Запоріжжя, 69071; ідентифікаційний код юридичної особи 14313866)
про визнання недійсним пункту контракту,
ВСТАНОВИВ:
04.02.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача - АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВО «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС «ІСКРА» (скорочене найменування - АТ «НВК «ІСКРА»), про визнання недійсним п. 4.7. контракту №233UA-12/19 від 10.12.2019. Судові витрати зі сплати судового збору просить покласти на відповідача.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.06.2026 року у задоволенні позовних вимог Nilstech OU (реєстраційний код 10506433, Нарвамнт, 7, м. Таллінн, 10117, Естонія (Narvamnt, 7, Tallinn, 10117, Estonia; ел. пошта [пошта прихована]) до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВО «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС «ІСКРА» (вул. Магістральна, будинок 84, м. Запоріжжя, 69071; ідентифікаційний код юридичної особи 14313866) про визнання недійсним пункту 4.7. контракту №233UA-12/19 від 10.12.2019 відмовлено. Витрати зі сплати судового збору покладено на позивача.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, представник Nilstech OU (адвокат Савенко Є.В.), звернувся через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 10.06.2026; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; стягнути з відповідача судовий збір.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Андрейчук Л.В., Вінніков Л.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2026 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/250/26. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/250/26.
20.07.2026 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на наступне.
Згідно п. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень; 2) докази сплати судового збору; 3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі; 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником не додано до скарги доказів сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі.
В апеляційній скарзі представник позивача зазначає, що 30.06.2026 о 14:17 через сервіс UAPAY GOVERNMENT (м. Київ) на вебсайті «Судова влада» було здійснено оплату судового збору на користь ДП «Інформаційні судові системи» у сумі 3 266,76 грн з урахуванням сервісного збору. Разом з тим, з невідомих причин квитанція про сплату судового збору у встановленій формі платнику не була надана. У зв`язку з цим до апеляційної скарги додано квитанцію з сервісу «Приват24», яка, на думку скаржника, підтверджує факт сплати судового збору. Представник позивача також зазначає, що після отримання належним чином оформленої квитанції вона буде невідкладно подана до суду.
14.07.2026 на електронну пошту ЦАГС від Михайла Кумейко надійшов лист щодо оплати судового збору по справі № 908/250/26, яким долучено відповідь Державної судової адміністрації України ДП "Інформаційні судові системи" та виписку про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України у розмірі 3209,00 грн.
Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, чинній на дату звернення з цією апеляційною скаргою, при зверненні до господарського суду встановлені ставки судового збору в таких розмірах:
- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги;
- за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026" встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня у розмірі 3328.00 грн.
Згідно ч.4 ст.6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
За положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Ставка судового збору при розрахунку його сплати за подання до суду апеляційної скарги є незмінною та повинна відповідати вимогам Закону України «Про судовий збір», не залежить від розміру сплаченого судового збору з понижуючим коефіцієнтом при поданні позовної або іншої заяви в електронній формі.
Відповідна правова позиція також викладена Верховним Судом у постанові від 02.07.2024 у справі 160/19149/23 щодо порядку застосування коефіцієнту пониження розміру ставки судового збору.
З огляду на те, що скаржником у даній справі апеляційна скарга подана в електронній формі з використанням системи "Електронний суд" - позовна заява містить вимоги немайнового характеру - розмір судового збору за подання апеляційної скарги у даному випадку становить 3993,60 грн (3328,00х150%=4992,00х0.8=3993,60).
Відповідно до виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 02.07.2026 судовий збір сплачено у розмірі 3209,00 грн.
Отже, скаржником не додано до скарги доказів сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі. Недоплата складає 784,60 грн (3993,60 - 3209,00=784,60)
Таким чином, скаржником подано апеляційну скаргу в порушення пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог п. 1. ч. 3 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додається, зокрема, довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.
Статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно положень ст. 56 ГПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:
1) довіреністю;
2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Згідно зі ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Частиною 8 статі 91 ГПК України установлено, що іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
В контексті викладеного колегія враховує, що підтвердження правоздатності та дієздатності іноземної юридичної особи відбувається за допомогою витягу з торговельного, банківського або судового реєстру країни її походження, який підтверджує реєстрацію та правовий статус особи. Ці документи мають бути оформлені відповідно до правил легалізації для використання за кордоном і, за потреби, супроводжуватися установчими документами - статуту, протоколу про створення (їх нотаріально засвідченими копіями).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 ГПК України вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб`єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, її подано від імені позивача/Nilstech OU представником/адвокатом Савенко Євгеном Вікторовичем.
Повноваження представника посвідчено довіреністю від 19 лютого 2026 згідно з якою Nilstech OU Narvamnt, 7, Tallinn, 10117, Estonia, в особі члена правління Лачьової Наталії, діючого на підставі Статуту, цією довіреністю уповноважує Савенко Євгена Вікторовича представляти інтереси в підприємствах; судах загальної юрисдикції, в тому числі районних, адміністративних та господарських судах всіх інстанцій. Для цього Савенко Є.В. вправі подавати від імені Nilstech OU: подавати різного роду заяви та інші документи; одержувати різного роду заяви та інші документи; одержувати будь-які довідки чи інші документи від усіх осіб, підприємств, організацій, установ. В тому числі банків, пошти по всім підставам; виконувати всі інші дії в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України для такого роду повноважень.
Зазначена довіреність видана іноземною юридичною особою на території Естонської Республіки, а відтак є офіційним документом іноземної держави.
Відповідно до статей 56, 60 ГПК України повноваження представника мають бути підтверджені належними доказами, а документи, посвідчені в іншій державі, підлягають легалізації, якщо інше не передбачено міжнародним договором. Попри дію Конвенції 1961 року та Договору між Україною та Естонською Республікою про правову допомогу, суд не має можливості встановити, що довіреність видана компетентним органом або уповноваженою особою у розумінні статті 13 зазначеного Договору.
Скаржником не подано будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність правоздатності та дієздатності Nilstech OU (скаржник у справі), від імені якої подано апеляційну скаргу.
До апеляційної скарги, відповідно до вимог процесуального закону, також не подано докази того, що Nilstech OU зареєстровано за законодавством іноземної держави.
Як вбачається з матеріалів справи, подані позивачем документи, а саме статут Nilstech OU, рішення єдиного учасника від 24.05.2019 року про зміну найменування товариства з Proart OU на Nilstech OU (а.с. 53-56 т 1) та довіреність від 19.02.2026 року, яка долучена до апеляційної скарги, не є належними та достатніми доказами правоздатності іноземної юридичної особи, її процесуальної дієздатності, а також повноважень особи, яка видала довіреність представнику.
Відповідно до ст 74 Закону України «Про міжнародне приватне право» процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.
На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням статті 13 цього Закону документ, що є доказом правосуб`єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Натомість наявні у справі документи підтверджують лише те, що 24.05.2019 року єдиним учасником було прийнято рішення про зміну найменування товариства та затверджено нову редакцію статуту. Статут визначає організаційну структуру товариства та передбачає, що його виконавчим і представницьким органом є правління, яке може складатися від одного до трьох членів (п. 3.2.2. Статуту). Разом із тим статут не містить жодних відомостей щодо персонального складу правління, порядку його формування, осіб, які входять до його складу, а також способу представництва товариства.
Подана довіреність від 19.02.2026 містить посилання на те, що її видано Наталією Лачьовою як членом правління Nilstech OU, яка діє на підставі статуту. Однак саме по собі зазначення такого статусу у тексті довіреності не є доказом того, що на дату її видачі Наталія Лачьова дійсно була членом правління товариства та мала право одноособово представляти юридичну особу.
Крім того, рішення єдиного учасника від 24.05.2019 року підписане Наталією Лачьовою саме як єдиним учасником товариства, тоді як довіреність від 19.02.2026 року підписана нею вже як членом правління. При цьому до матеріалів справи не подано жодного документа, який би підтверджував призначення Наталії Лачьової членом правління Nilstech OU, строк її повноважень, їх чинність на дату видачі довіреності або право діяти від імені товариства одноособово.
Особливе значення має і те, що статут та рішення учасника датовані 24.05.2019 року, тоді як довіреність видана лише 19.02.2026 року, тобто майже через сім років. Жодних актуальних документів компетентного органу Естонської Республіки, які б підтверджували стан юридичної особи на дату видачі довіреності чи на момент звернення до суду з апеляційною скаргою, позивачем не подано.
Таким чином, сукупність наданих документів не підтверджує належними та допустимими доказами актуальну правоздатність Nilstech OU, її процесуальну дієздатність, повноваження Наталії Лачьової як члена правління товариства та її право видавати довіреність від імені юридичної особи.
Отже, суд позбавлений можливості встановити, що на дату видачі довіреності Наталія Лачьова була належним чином уповноважена діяти від імені Nilstech OU, а відтак і повноваження представника, який звернувся до суду від імені позивача, не можуть вважатися належним чином підтвердженими. З огляду на викладене, зазначені обставини слід вважати недоведеними, а подані документи - неналежними та недостатніми доказами процесуальної правосуб`єктності позивача і повноважень його представника.
Отже, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга подана від імені особи, правоздатність та дієздатність якої не підтверджена скаржником.
Таким чином, скаржником подано апеляційну скаргу в порушення пункту 1 частини 3 статті 258 ГПК України.
За приписами статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Статтею 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 258, 260, 365 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Nilstech OU на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.06.2026 року у справі № 908/250/26 - залишити без руху.
Надати Nilstech OU строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надати:
належні докази сплати судового збору на належні реквізити;
належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність правоздатності та дієздатності Nilstech OU (скаржник у справі), від імені якої адвокатом Савенко Є.В. подано апеляційну скаргу.
Попередити Nilstech OU, що у випадку не усунення у встановлений термін недоліків, дана апеляційна скарга буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Суддя О.В. Чус