УХВАЛА
22 липня 2026 року
м. Київ
справа №160/500/25
адміністративне провадження № К/990/30550/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.06.2026 у справі №160/500/25 за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.06.2026, задоволено позов Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В1» №923/32-00-07-03-19 від 29.10.2024, яким ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунках платника у банку за листопад 2023 року у розмірі 44.402.703,00 грн, а також застосовано штрафні (фінансові санкції) у розмірі 22.201.351,50 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 30.06.2026 надійшла касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.06.2026 у справі №160/500/25.
Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору за подання касаційної скарги та надання оригіналу платіжного документа.
На виконання вимог вказаної ухвали контроллючим органом надіслано уточнену касваційну скаргу, платіжну інструкцію від 15.07.2026 №714, відповідно до якої сплачено 48448,00 грн судового збору, заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскраження, про зупинення виконання судових рішень.
Скаржником вказано підставою касаційного оскраження пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що наявні підстави для відступлення від висновків Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 804/4787/16, від 23.10.2018 по справі № 804/16486/15, від 13.11.2018 по справі № 805/528/17-а, від 18.12.2018 по справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 по справі № 809/2918/13-а, від 12.12.2019 по справі №814/1439/17, від 12.02.2020 по справі № 813/3577/13-а, від 20.03.2020 по справі № 560/3956/18, від 15.04.2020 по справі № 240/5420/18, від 02.07.2020 по справі № 560/711/19, від 20.10.2020 по справі № 806/705/18, від 21.10.2020 по справі № 620/846/19, від 19.01.2021 по справі № 808/1996/18, від 21.01.2021 по справі № 804/959/16, від 18.06.2021 по справі № 320/7061/19, від 06.10.2021 по справі № 120/847/20-а, від 11.11.2021 по справі № 813/1345/16, від 27.04.2022 по справі № 200/5932/19-а, від 07.06.2022 по справі № 826/11447/16, від 28.09.2022 по справі № 826/11514/17, від 26.01.2023 по справі № 280/5647/19, від 20.02.2023 по справі № 520/9667/19, від 03.03.2023 по справі № 804/644/16, від 23.05.2023 по справі № 360/1283/20, від 13.11.2024 по справі № 160/31872/23.
Також скаржником зауважено, що судами попредніх інстанцій не взято до уваги висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, які викладені у постановах від 12.02.2025 по справі № 240/8787/23, від 13.02.2025 по справі № 520/24195/21, від 12.02.2025 по справі № 810/3405/18, від 05.02.2025 по справі № 822/1856/17, від 05.02.2025 по справі № 826/13139/17, від 29.01.2025 по справі № 804/4134/18, від 15.01.2025 по справі №804/11314/15, від 16.01.2025 по справі № 120/15977/21-а, від 09.05.2023 по справі № 1.380.2019.005820 (адміністративне провадження № К/9901/34117/20), від 05.05.2023 по справі № 1340/5998/18, від 05.05.2023 по справі № 160/15514/20, від 21.01.2026 по справі №560/15494/24, від 10.02.2026 по справі № 320/28354/24, від 22.01.2026 № 480/11265/23, від 25.02.2026 по справі № 640/21358/21, від 25.02.2026 по справі № 440/3890/24, від 12.03.2026 № 160/5956/24, від 05.03.2026 по справі № 320/12537/23, від 22.01.2026 по справі №580/10660/24, чим не взято до уваги та порушено норми матеріального права, а саме: пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16, ст. 191, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, ст.ст. 71, 72, 73, 74, п. 86.7 ст. 86, пп. «а» п. 198.1, абз. 1-3 п. 198.2, абз. 1, 2 п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 1, 3, 8, 9, 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», від 16.07.1999 № 996-ХІV, зі змінами та доповненнями та норми процесуального права, а саме: ст. ст. 2, 6, 8, 9, 72, 73, 74, 75, 76, 77, ст. 90, ст. 242, 351 КАС України.
В касаційній скарзі скаржником викладено доводи:
щодо використання податкової інформації,
щдо принципу індивідуалізації відповідальності та принципу обачності при виборі контрагентів,
щодо посилання суду першої інстанції на факт реєстрації податкових накладних,
щодо відкритих кримінальних проваджень стосовно Позивача та контрагентів,
щодо необхідності визначення КВЕДу та його відповідності господарській діяльності підприємства,
щодо фактичних обставин справи,
щодо наявності дозволів та декларацій відповідності на певні види діяльності,
щодо пропускного режиму,
щодо сертифікатів якості,
щодо одночасного керування декількома підприємствами,
щодо відповідей на запити від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС),
щодо відображення у поданій звітності платниками податків трудових та матеріальних ресурсів,
щодо ненадання Позивачем до перевірки документів,
щодо дефектів в наданих Позивачем до суду документах,
щодо відповіді від Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА),
щодо мови наданих документів.
Щодо порушення норм процесуального права скаржником вчинено посилання на пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, вказано, що судами попередніх інстанцій порушено ч. 3 ст. 90 КАС України, відповідно до якої суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд взагалі не дослідив надані Відповідачем докази та не оцінив їх достатність, належність, допустимість й достовірність.
Верховний Суд зауважує, що положення пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України можливе у тому випадку, коли скаржник доведе, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов`язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.
Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм. Отже, має існувати необхідність відступу і така необхідність має виникати з певних визначених об`єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані, також відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Тому, лише загальні посилання на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Посилання скаржника на неврахування судами правових висновків Верховного Суду щодо застосуванян норми права у подібних правовідносинах передбачені пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, однак в уточненій касаційній скарзі податковим органом не вказано дану підставу касаційного оскарження.
Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Контролюючим органом не обґрунтовано, в чому висновки судів суперечать висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи касаційної скарги зводяться до цитування постанов Верховного Суду, викладення фактичних обставин справи та цитування акту перевірки, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано дану підставу касаційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України).
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені належним чином передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, уточнена касаційна скарга є подібною до первісної та не усуває встановлених недоліків.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Заявлене клопотання про поновлення строку касаційного оскарження є передчасним та безпідставним, оскільки касаційну скаргу подано в межах строку касаційного оскарження, визначеного приписами статті 329 КАС України, уточнену касаційну скаргу на виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху подано в межах встановленого судом строку.
Оскільки касаційна скарга підлягає поверненню, за таких обставин розгляд клопотання скаржника про зупинення виконання судових рішень у справі №160/500/25 є недоцільним.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.06.2026 у справі №160/500/25 повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
О.В. Білоус І.Л. Желтобрюх