Справа № 167/455/26
Номер провадження 2/167/520/26
У Х В А Л А
22 липня 2026 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Шептицької Н.В.,
з участю:
секретаря судового засіданні Ващук О.А.,
представника позивача - адвоката Штець О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
в с т а н о в и в:
На розгляді Рожищенського районного суду Волинської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі, мотивуючи свої вимоги тим, що 04.12.2022 року був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України і на даний час проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 (номер частини), що є підставою для зупинення провадження у справі, згідно п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України.
Представник позивача подала заперечення на клопотання відповідача, в якому просить відмовити у задоволенні даного клопотання.
В судовому засіданні, заслухавши думку представника позивача, яка просила відмовити у задоволенні клопотання відповідача, дослідивши надані відповідачем документи до клопотання, суд зазначає наступне.
Згідно військового квитка Серії НОМЕР_2 (ас 68-76), посвідчення УБД (ас 77), довідки за підписом командира військової частини НОМЕР_1 (номер частини) (ас 78), відповідач 04.12.2022 року був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України і на даний час проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 (номер частини).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно п.2 ч.1 ст.253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Судом встановлено, що відповідач перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України, що підтверджується долученими до клопотання довідками документами.
Отже, формально відповідач належить до кола осіб, щодо яких може застосовуватись процесуальна гарантія, передбачена п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України.
Водночас положення п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України не можуть застосовуватися ізольовано від завдань цивільного судочинства, принципу верховенства права, розумності строків розгляду справи, а також від характеру спірних правовідносин.
Завданням цивільного судочинства відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першою статті 10 ЦПК України суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права.
Пунктом 10 частини третьої статті 2 ЦПК України до основних засад цивільного судочинства віднесено розумність строків розгляду справи судом.
Предметом цієї справи є зміна способу стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, тобто спір безпосередньо стосується реалізації права дітей на належне, своєчасне і стабільне утримання одним із батьків.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною другою статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку; батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22, провадження № 14-74цс25, сформулювала правовий висновок про те, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування слід вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України. Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу, що упродовж дії воєнного стану належними для застосування цієї норми є докази, які містять інформацію про перебування військовослужбовця на військовій службі, а ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження є воля військовослужбовця як сторони у справі.
Разом із тим Велика Палата Верховного Суду у цій же постанові зазначила, що розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати обов`язкове зупинення провадження, однак виняток складає ситуація, коли дотримання приписів статті 251 ЦПК України вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, зокрема верховенством права, елементом якого є право на доступ до суду, а також принципами диспозитивності та пропорційності.
Верховний Суд у постанові від 27 травня 2026 року у справі № 344/432/24, провадження № 61-1382св25, переглядаючи ухвалу про зупинення провадження у справі про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, роз`яснив особливості застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України саме у справах, що стосуються інтересів дитини.
У цій постанові Верховний Суд зазначив, що матеріально-правові відносини у справі № 754/947/22, в якій Велика Палата Верховного Суду сформулювала наведений вище висновок, та у справі про аліменти відрізняються, оскільки остання стосується насамперед сімейних правовідносин та захисту інтересів дитини.
Верховний Суд прямо вказав, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 754/947/22 не можна розуміти як безальтернативний обов`язок суду зупинити провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у справі, що стосується інтересів дитини, без з`ясування судом, чи таке зупинення є сумісним із завданнями цивільного судочинства та міжнародними стандартами.
Також Верховний Суд у постанові від 27 травня 2026 року у справі № 344/432/24 наголосив, що у справах про аліменти суд має забезпечити справедливий баланс між процесуальною гарантією військовослужбовця та найкращими інтересами дитини, а тривале зупинення провадження на невизначений строк може не відповідати правам та інтересам дитини щодо належного утримання.
Суд не ставить під сумнів факт проходження відповідачем військової служби та його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Проте сам по собі факт військової служби у справі про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи створює ця обставина об`єктивну неможливість подальшого розгляду справи та чи не призведе зупинення провадження до непропорційного обмеження прав дитини.
На переконання суду, у цій справі відповідач не довів, що проходження ним військової служби об`єктивно унеможливлює подальший розгляд справи або позбавляє його можливості реалізовувати свої процесуальні права через представника чи шляхом подання письмових заяв по суті спору.
Суд звертає увагу, що відповідач своєчасно скористався правом на звернення до суду із мотивованим клопотанням про зупинення провадження у справі, до якого долучив документи на підтвердження проходження військової служби та участі у заходах оборони України. Це свідчить про те, що відповідач має фактичну можливість комунікувати із судом, готувати процесуальні документи та подавати їх у встановленому порядку. Водночас відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, у якому міг викласти заперечення проти позову, власну позицію щодо позовних вимог - зміни способу стягнення аліментів, надати докази свого матеріального та сімейного стану, а також інші доводи, які вважав би необхідними для захисту своїх прав та інтересів.
За таких обставин саме по собі подання відповідачем клопотання про зупинення провадження не доводить об`єктивної неможливості подальшого розгляду цієї справи. Навпаки, поведінка відповідача свідчить про вибіркову реалізацію ним процесуальних прав. Натомість зупинення провадження у справі про зміну способу стягнення аліментів до закінчення воєнного стану або до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України матиме невизначені часові межі, оскільки воєнний стан в Україні триває з 24 лютого 2022 року, неодноразово продовжувався та станом на день розгляду клопотання не припинений.
Таке зупинення може призвести до відкладення на невизначений строк вирішення питання про належне утримання двох неповнолітніх дітей, які не є стороною справи, однак саме їх майнові права та інтереси є предметом судового захисту.
Суд також враховує, що аліменти є періодичними платежами, які мають забезпечувати поточні, щоденні потреби дитини, а тому несвоєчасний розгляд справи про зміну способу їх стягнення може безпосередньо вплинути на рівень матеріального забезпечення дітей.
За таких обставин зупинення провадження у цій справі не відповідатиме завданню цивільного судочинства щодо своєчасного та ефективного захисту порушених прав, суперечитиме принципу розумності строків розгляду справи та не забезпечить справедливого балансу між процесуальними інтересами відповідача-військовослужбовця і найкращими інтересами його двох неповнолітніх дітей.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 251, 253, 258, 261, 353 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 261 ЦПК України.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного тексту ухвали суду: 22.07.2026 року.
Головуючий суддя Шептицька Н.В.