ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
24 липня 2026 року справа № 380/14052/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Костецький Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс» до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-
в с т а н о в и в:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс» до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, у якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Львівській області щодо примусового списання грошових коштів з рахунків Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс» 10 листопада 2025 року та 11 листопада 2025 року в загальній сумі 410 645,81 грн (чотириста десять тисяч шістсот сорок п`ять гривень 81 коп.);
- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області прийняти рішення (підготувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок) про повернення з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс» (р/р НОМЕР_1 в AT «Ощадбанк») помилково та безпідставно стягнутих коштів у розмірі 410 645,81 грн.
Ухвалою суду від 10.07.2026 позовну заяву залишено без руху в порядку ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 169 КАС України та встановлено позивачу строк 10 днів з дня вручення даної ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду обґрунтованої заяви щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду з наведенням поважних причин його пропуску та наданням доказів щодо фактів і обставин, які об`єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду із позовом.
17.07.2026 до суду надійшла заява представника позивача про поновлення процесуального строку, яка обґрунтована тим, що з метою економії бюджетних коштів та оперативного вирішення питання, позивач не звертався одразу до суду, а намагався врегулювати спір у позасудовому порядку. 16 березня 2026 року КП «Сокальжитлокомунсервіс» звернулося до ГУ ДПС у Львівській області з офіційною пропозицією про добровільне врегулювання спору та повернення безпідставно стягнутих коштів № 109 (вх. № 29708/6 від 19.03.2026). Офіційну відмову відповідача за вих. № 13387/6/13-01-05-06 підприємство отримало лише 03 квітня 2026 року. Активні дії щодо досудового врегулювання свідчать про добросовісний намір позивача вирішити конфлікт без залучення судових органів, що об`єктивно змістило строки подання позову. Пропуск строку звернення до суду був спричинений не бездіяльністю чи зволіканням позивача, а його добросовісними діями, спрямованими на мирне врегулювання спору та економію бюджетних коштів. Лише після отримання офіційної відмови від контролюючого органу у квітні 2026 року у підприємства виникли правові підстави для звернення до суду.
Повідомляє, що станом на дату подання позову рішення у справі №380/8966/24 не набрало законної сили, а отже предмет оскарження у даній справі ще не настав у повному обсязі. Саме тому остаточне право на оскарження може бути реалізоване лише після набрання законної сили рішенням у зазначеній справі. Підприємство фактично випередило події, подавши позов, який у подальшому не може бути розглянутий по суті без остаточного вирішення зазначеної справи. Це обумовлено тим, що примусове зарахування коштів 10 та 11 листопада 2025 року було спрямоване саме на погашення зобов`язань за деклараціями, які є предметом дослідження у справі №380/8966/24.
Крім цього, примусове списання коштів 10- 11 листопада 2025 року було одночасно спрямоване на погашення зобов`язань за двома податковими деклараціями: податкова декларація з ПДВ №[номер приховано] від 16.04.2024 року (березень 2024 року) - предмет дослідження у справі №380/19487/24, рішення по якій вже набрало законної сили; податкова декларація з ПДВ №[номер приховано] від 18.03.2024 року (лютий 2024 року) - предмет дослідження у справі №380/8966/24, рішення по якій станом на дату подання позову ще не набрало законної сили. Тобто, одні й ті самі платежі від 10 листопада 2025 року були одночасно зараховані по двох деклараціях, що досліджуються у різних судових провадженнях. У такій ситуації навіть припустити, що підприємство було зобов`язане звернутися до суду одразу після набрання законної сили рішенням у справі №380/19487/24, є неправильно. Адже предмет спору охоплює комплекс правовідносин, які неможливо розділити, і остаточне право на оскарження може бути реалізоване лише після набрання законної сили рішенням у справі №380/8966/24.
Вважає, що лише після того, як суд остаточно встановить факт належної сплати сум за податковими деклараціями 2024 року, у підприємства виникнуть повні та беззаперечні правові підстави для розгляду даної справи по суті. Фінансовий стан КП «Сокальжитлокомунсервіс» підтверджує, що пропуск строку звернення до суду був зумовлений об`єктивними економічними причинами. Примусове вилучення з обороту підприємства 410?645,81 грн у листопаді 2025 року, поряд із виконанням поточних податкових зобов`язань, призвело до фактичної втрати ліквідності. Це знайшло своє відображення у фінансовому звіті за І квартал 2026 року, де зафіксовано збитки у розмірі 614 тис. грн. У таких умовах підприємство було позбавлене реальної можливості своєчасно сплатити судовий збір та оперативно звернутися до суду. Отже, відсутність обігових коштів у прямому сенсі є поважною причиною пропуску строку, яка підтверджує необхідність його поновлення.
Надаючи оцінку доводам представника позивача щодо строку звернення позивача до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Предметом оскарження у цій справі є дії Головного управління ДПС у Львівській області щодо примусового списання грошових коштів з рахунків позивача, які відбулися 10-11 листопада 2025 року.
Таким чином, обчислюваний згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду щодо дій, вчинених 10-11 листопада 2025 року, закінчився 10-11 травня 2026 року.
Водночас, із даним позовом позивач звернувся до суду лише 07.07.2026. Як свідчить відбиток штемпеля АТ «Укрпошта» на поштовому конверті, позовна заява була здана для відправлення 02.07.2026.
Суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Крім того, поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, то такими слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Наведені представником позивача у заяві доводи щодо оскарження в судовому порядку дій податкового органу щодо погашення податкових зобов`язань позивача жодним чином не спростовують того факту, що позивач дізнався про примусове списання грошових коштів з його рахунків саме 10 листопада 2025 року та 11 листопада 2025 року.
Доказів існування непереборних обставин, які перешкоджали позивачу скористатись правом на звернення з позовною заявою, представником позивача не наведено.
Відтак, позивач не навів переконливих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту.
Також не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку доводи щодо відсутності у підприємства коштів для сплати судового збору, оскільки такі обставини самі по собі не позбавляли позивача можливості звернутися до суду із заявою про відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, обмеження строку на звернення до адміністративного суду не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 123 КАС України, яка кореспондується з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, якими зокрема, передбачено, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на вищевказане та враховуючи, що позивачем пропущений строк звернення до суду, а заява представника позивача про поновлення процесуального строку не містить жодних обставин, якими обґрунтовано поважність причин такого пропуску, суд робить висновок про повернення позивачеві позовної заяви.
Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє його права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст. ст. 57, 59, 169, 171, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
позовну заяву Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс» до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права позивача повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дати підписання ухвали.
Повний текст ухвали складено 24.07.2026 року.
Суддя Костецький Назар Володимирович