ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
27 липня 2026 року Справа 160/21289/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказу, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
20.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- витребувати у Військової частини НОМЕР_1 завірену копію Наказу командира № 80 від 16.03.2025 року, повні матеріали службового розслідування, а також оригінал Наказу № 3437 від 17.04.2026 р. та відповіді за вих. № 1075р від 26.04.2026;
- визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині № 80 від 16.03.2025 року в частині призупинення військової служби та припинення виплати всіх видів грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії Відповідача щодо свідомої підміни норм матеріального права, невиконання вимог статті 58 Конституції України, ігнорування норм Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 р. та штучного створення перешкод у звільненні з військової служби за сімейними обставинами шляхом видання відповіді вих. № 1075р від 26.04.2026;
- визнати протиправною бездіяльність фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 щодо нараховування та виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 з червня 2025 року по теперішній час;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати солдату ОСОБА_1 все утримане та заборговане грошове забезпечення за період з червня 2025 року по день ухвалення рішення суду у даній справі, з обов`язковим відрахуванням щомісячних аліментів у межах виконавчих проваджень на утримання сина ОСОБА_2 ;
Відповідно до пунктів 3, 5, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
З позовної заяви випливає, що позивач пов`язує порушення своїх прав, зокрема, із виданням наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 80 від 16.03.2025 про призупинення військової служби та припинення виплати грошового забезпечення, а також із припиненням виплати грошового забезпечення з червня 2025 та іншими діями відповідача, про які, як зазначає сам позивач, йому було відомо у 2025.
Перевіривши матеріали позову, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Спірні правовідносини виникли у зв`язку оскарженням наказу командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині № 80 від 16.03.2025 в частині призупинення військової служби та припинення виплати всіх видів грошового забезпечення
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження та звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Водночас нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушеного права.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися до суду з заявою про вирішення трудового спору у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Водночас, позивач звернувся до суду через систему «Електронний суд» лише 20.07.2026, , тобто після спливу тримісячного строку.
Також, суд звертає увагу, що Рішенням Великої Палати Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат; частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з огляду на Рішення Великої Палати Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025, частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних виплат втратила чинність з дня ухвалення цього Рішення.
Відтак, починаючи з 11.12.2025, обмеження права працівника на судовий захист зазначеним строком не підлягає застосуванню.
Втім, спірні правовідносини стосуються оскарження наказу від 16.03.2025 №80, коли вказане рішення ще не було прийнято та була чинною редакція частини 1 статті 233 КЗПпП України про можливість звернення працівника із заявою про вирішення трудового спору у тримісячний строк з дня, коли така особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.
Позивачем не надано заяви про поновлення строку звернення до суду та не надано жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказу, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз`яснити позивачеві, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя М.В. Бондар