Справа № 367/5747/20
Провадження №2-з/367/148/2026
УХВАЛА
Іменем України
21 липня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі
судді Карабаза Н.Ф.,
за участю секретаря Зайцевої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
в с т а н о в и в:
В провадженні Ірпінського міського суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного нотаріуса Журавель Алли Миколаївни, приватного нотаріуса Стрельцової Ірини Михайлівни, треті особи без самостійних вимог: виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області, Ірпінський міський відділ державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання правочинів недійсними за якою просить суд скасувати реєстрацію «документу під назвою заповіт» від 19.09.2015р. за № 1041 на ім`я ОСОБА_2 , який був внесений 08.12.2016р. в спадковий реєстр після смерті заповідача ОСОБА_3 державним нотаріусом Журавель А.М. за №57958575; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.11.2019р. за реєстровим номером №2-2457, що було видане на спадкове майно за адресою: АДРЕСА_1 ) за нікчемним заповітом від 19.09.2015р. на гр. ОСОБА_2 ; скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 07.11.2019р. за реєстровим номером № 2-2457, що було видане на спадкове майно за адресою: АДРЕСА_1 ) за нікчемним заповітом від 19.09.2015р. на гр. ОСОБА_2 ; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності 63/200 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 ) на гр. ОСОБА_2 , що було внесене в реєстр на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.11.2019р., реєстровий номером № 2-2457; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності 21/200 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 ) на гр. ОСОБА_2 , що було внесене в реєстр на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.11.2019р., реєстровий номером № 2-2457.
Через канцелярію суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій вона просить забезпечити позов у цивільної справі № 367/5747/20 шляхом накладання арешту на земельні ділянки (включаючи право користування ними, формування, зміни меж та державну реєстрацію прав за адресами: АДРЕСА_1 та адресою АДРЕСА_2 та заборонити органам Держгеокадастру (в т. ч. Архіву ДЗК у м. Буча), державним реєстраторам, нотаріусам та інженерам-землевпорядникам вчиняти будь-які реєстраційні дії затверджувати землевпорядну документацію присвоювати кадастрові номери та реєструвати права власності чи оренди на земельні ділянки за вказаними адресами за ОСОБА_2 або іншими особами АДРЕСА_2 ). Заяву мотивує тим, що предметом спору є спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 до складу якого входять житлові будинки та право користування земельними ділянками під ними за адресою АДРЕСА_1 та адресою АДРЕСА_2 . Оскільки приватизація не була завершена, право користування доводиться старими архівними документами на самі будинки. Постановою Київського апеляційного суду від 08.07.2025р по справі №367/5747/20 було заборонено ОСОБА_2 знищувати, переплановувати або відчужувати спадкове майно за адресою АДРЕСА_1 , та за адресою АДРЕСА_2 . Проте відповідач ОСОБА_2 зухвало ігнорує судове рішення. Наразі відповідач ОСОБА_2 вчиняє активні дії щодо протиправного формування та приватизації цих земельних ділянок на своє ім`я або ім`я третіх осіб.
В судове засідання сторони не викликалися.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, оглянувши письмові матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно заповіту від 28.05.2014 року посвідченого приватним нотаріусом Ірпінськоого міського нотаріального округу Київської області Запісочною О.А. за № 875 ОСОБА_3 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 заповідав все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно заповіту від 19.09.2015 року посвідченого приватним нотаріусом Ірпінськоого міського нотаріального округу Київської області Стрельцовою І.М. за № 1041 ОСОБА_3 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 заповідав все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заявником не надано жодних належних доказів про те, що зазначені земельні ділянки входять до спадкової маси. Крім того, суд звертає увагу на те що земельні ділянки взагалі не є предметом спору, тому приходить до висновку про відсутність підстав обґрунтовання вимоги про накладання арешту на земельні ділянки (включаючи право користування ними, формування, зміни меж та державну реєстрацію прав за адресами: АДРЕСА_1 та адресою АДРЕСА_2 та заборони органам Держгеокадастру (в т. ч. Архіву ДЗК у м. Буча), державним реєстраторам, нотаріусам та інженерам-землевпорядникам вчиняти будь-які реєстраційні дії затверджувати землевпорядну документацію присвоювати кадастрові номери та реєструвати права власності чи оренди на земельні ділянки за вказаними адресами за ОСОБА_2 або іншими особами.
Зі змісту заяви про забезпечення позову не вбачається наявність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду, а також зазначена заява не містить належного мотивування необхідності накладення арешту на зазначені вище земельні ділянки, як цього вимагає Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року.
Заявником не надано актуальної інформації щодо спірних земельних ділянок. Крім того, заявник не вказує в своїй заяві про забезпечення позову кому належить спірне майно, чи у кого перебуває у користуванні на час подачі заяви про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149 - 153, ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд
у х в а л и в:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Н.Ф. Карабаза