Справа № 367/5747/20
Провадження №2-ві/367/32/26
УХВАЛА
Іменем України
06 жовтня 2026 року м. Ірпінь
Суддя Ірпінського міського суду Київської області Орлова М.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Карабаза Н.Ф. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного нотаріуса Журавель Алли Миколаївни, приватного нотаріуса Стрельцової Ірини Михайлівни, треті особи без самостійних вимог: виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області, Ірпінський міський відділ державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про визнання правочинів недійсними,
В С Т А Н О В И В:
25.09.2026 до Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява позивача ОСОБА_1 про відвід судді Карабаза Н.Ф. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного нотаріуса Журавель Алли Миколаївни, приватного нотаріуса Стрельцової Ірини Михайлівни, треті особи без самостійних вимог: виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області, Ірпінський міський відділ державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про визнання правочинів недійсними.
Ухвалою суду від 28.09.2026 суддя Карабаза Н.Ф., вважаючи заявлений відвід необґрунтованим, передала заяву про її відвід на розгляд іншому судді в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.
05.10.2026 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі за заявою ОСОБА_1 про відвід судді Карабаза Н.Ф. визначено суддю Орлову М.О.
В обґрунтування заявленого відводу ОСОБА_1 зазначає, що суддя Карабаза Н.Ф. є упередженою під час розгляду її справи, оскільки суддею не було прийнято до розгляду уточнений позов, у задоволенні клопотань про витребування доказів безпідставно відмовлено та закрито підготовче провадження у справі за відсутності згоди на це позивача, що свідчить про процесуальний конфлікт між суддею та позивачем. Крім того, позивач зазначила, що внаслідок цього нею було подано дисциплінарну скаргу до Вищої ради правосуддя. Оскільки щодо дій головуючого судді за ініціативою заявниці розпочато перевірку ВРП, вважає, що суддя Карабаза Н.Ф. має особисту упередженість до позивача.
Відповідно до положень статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розглянути заяву про відвід судді Карабаза Н.Ф. без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Статтею 36 ЦПК України передбачені підстави для відводу (самовідводу) судді.
Зокрема, п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України передбачено відвід (самовідвід) судді, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.
Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Газета Україна-центр» проти України», заява №16695/04, п.28).
У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», заява №33958/96, п. 43). Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Щодо суб`єктивного критерію, то немає підстав стверджувати, що суддя Карабаза Н.Ф. виявляє упередженість у вказаній справі.
У контексті об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», заява №33958/96, п. 44; рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії», заява №44759/98, п. 58).
Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного.
Таким чином, вирішуючи питання щодо відводу, слід виходити із поняття упередженості або необ`єктивності судді в процесі розгляду справи. Для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони мають бути доведені.
Частиною 4 статті 36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Аналізуючи підстави, які зазначені заявницею для відводу судді, суд вважає, що вони не свідчать про упередженість та необ`єктивність судді, оскільки нею не доведено конкретних фактів та наслідків цих фактів (обставин), які можуть вплинути на об`єктивність розгляду даної справи, а вони є фактично надуманими, а непогодження заявника із процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Щодо подання до Вищої ради правосуддя дисциплінарної скарги як підстави для відводу судді, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в рішенні від 2 грудня 2020 року №3337/1дп/15-20 зауважила, що подання дисциплінарної скарги щодо судді не є підставою для його самовідводу. Зокрема, дисциплінарна палата наголошувала, що подання учасником провадження до Вищої ради правосуддя скарги на дії судді, а також відкриття дисциплінарної справи стосовно судді в розумінні пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України не є «іншими обставинами, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді».
Крім того, в рішенні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 9 вересня 2020 року №2587/1дп/15-20 зазначено, що не є підставою для самовідводу судді подання дисциплінарної скарги стосовно нього навіть і тоді, коли дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя приймає рішення про відкриття дисциплінарної справи за нею.
В рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26.11.2025 №2544/3дп/15-25 зазначено, що задоволення суддею заяви про відвід (самовідвід) з таких підстав також і загалом сприяє практикам зловживання процесуальними правами через подання до Вищої ради правосуддя дисциплінарних скарг, у тому числі і завідомо безпідставних, з подальшим поданням заяв про відвід суддів. Адже задовольняючи заяву про (само)відвід такого роду, суддя, крім того, що сам безпідставно усувається від розгляду судової справи, наражає також і інших суддів на тиск з боку учасників справи: суддя утверджує сприйняття того, що в разі бажання учасника справи з тих чи інших міркувань «усунути» суддю від розгляду справи, «обрати» іншого суддю, він може подати дисциплінарну скаргу до Вищої ради правосуддя з подальшим заявленням відводу судді.
Проте можливість відводу (самовідводу) судді від розгляду справи не може і не повинна перебувати в межах розсуду учасника справи, тобто він не повинен мати в своєму розпорядженні інструментів волюнтаристського «усунення» судді від розгляду справи. Наявність в учасника справи таких можливостей і інструментів створювала б для нього можливість впливу на суддю, «обрання» судді для розгляду справи і це компрометувало б сприйняття суду як неупередженого, незалежного і безстороннього.
Тому задоволення суддею заяви про відвід чи самовідвід з підстав подання щодо нього дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя має негативні наслідки і може утверджувати в очах стороннього спостерігача і в сприйнятті недобросовісних скаржників думку про те, що суддя у справі може бути замінений у разі подання щодо нього дисциплінарних скарг до Вищої ради правосуддя (безвідносно до їх обґрунтованості).
Отже викладені у заяві ОСОБА_1 обставини, що на її думку викликають сумнів у неупередженості судді Карабаза Н.Ф. не є об`єктивно обґрунтованими.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, а тому заява не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 11 ст. 40 ЦПК України, за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 2, 36, 40, 260, 261, 353 ЦПК України, Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Карабаза Н.Ф. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного нотаріуса Журавель Алли Миколаївни, приватного нотаріуса Стрельцової Ірини Михайлівни, треті особи без самостійних вимог: виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області, Ірпінський міський відділ державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання правочинів недійсними - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя М.О. Орлова