справа № 991/3733/24
провадження №2-зз/991/4/26
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
Іменем України
«21» липня 2026 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого: Шкодіна Я.В.,
суддів: Задорожної Л.І., Литвинко Т.В.,
за участю секретаря: Ахундової В.І.,
представника позивача: прокурора Стрільцова І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання адвоката Тішуніна Олександра Анатолійовича, який представляє інтереси заявника - ОСОБА_1 , про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06 травня 2024 року у справі №991/3733/24 стосовно накладеного арешту на майно ОСОБА_1 ,
ВСТАНОВИВ:
01 липня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене вище клопотання.
Обставини, якими обґрунтоване клопотання
У своєму клопотанні представник заявника зазначає, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06 травня 2024 року у справі №991/3733/24, в якості забезпечення позову Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, накладено арешт на активи, які належать ОСОБА_1 , а саме: житловий будинок з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами, загальною площею 175,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 35342627; земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1557784112203, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0048, площа 0,1142 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1557785412203, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0045, площа 0,0945 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Вищого антикорупційного суду від 20 вересня 2024 року позовну заяву Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави було задоволено та визнано необґрунтованими активи, а саме грошові кошти у розмірі 4 540 500,77 грн, що належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Ухвалою від 19 березня 2025 року судом було роз`яснено, що під час виконання рішення суду від 20 вересня 2024 року в частині стягнення в дохід держави грошових коштів, визнаних судом необґрунтованими, стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таких грошових коштів повинно здійснюватися в рівних частках. Із ОСОБА_2 має бути стягнуто транспортний засіб. Адвокат зазначає, що ОСОБА_1 добровільно виконав рішення Вищого антикорупційного суду від 20 вересня 2024 року в частині стягнення в дохід держави грошових коштів, а саме сплатив 2 270 250,39 грн боргу та 227 025,04 грн виконавчого збору. Станом на 30 червня 2025 року заборгованість за виконавчим провадженням НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 20 вересня 2024 року Вищим антикорупційним судом, відсутня, а саме виконавче провадження закрито постановою від 30 червня 2025 року. Оскільки, фактично рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у даній справі є виконаним, то підстави для подальшого застосування заходів забезпечення позову стосовно майна ОСОБА_1 відсутні, в зв`язку з чим заявник просить скасувати арешт з зазначених вище житлового будинку та двох земельних ділянок, що належать ОСОБА_1 .
Позиція учасників.
В судовому засіданні 15 липня 2026 року адвокат Тішунін О.А. свою заяву підтримав та просив її задовольнити. Зазначив, що рішення суду в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 виконано в повному обсязі, виконавче провадження щодо нього закрито, а тому і заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на майно ОСОБА_1 підлягають скасуванню. В судове засідання 21 липня адвокат Тішунін О.А. не з`явився, направив до суду клопотання про розгляд його заяви щодо скасування арешту майна без його участі та відповідача ОСОБА_1 .
Прокурор САП Стрільцова І.С. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви про скасування арешту майна відповідача ОСОБА_1 . Зазначив, що з позовною заявою прокуратура зверталася саме до ОСОБА_1 , як суб`єкта декларування. Те, що транспортний засіб, який визнаний необґрунтованим активом, зареєстрований за сином ОСОБА_1 , а віднайдені грошові кошти, у зв`язку з укладеним шлюбом, також належать і дружині ОСОБА_1 , на переконання позивача, не свідчить про те, що саме кожний з них (дружина і син) мають відповідати за рішенням суду у свої частці. В рішенні суд констатував, що автомобіль набутий саме ОСОБА_1 , однак, за дорученням останнього, зареєстрований на праві власності за сином. Тому, оскільки на даний час рішення суду в повному обсязі не виконано, зокрема, в частині конфіскації автомобіля, який визнаний необґрунтованим активом, то, на переконання позивача, скасування арешту з майна ОСОБА_1 може унеможливити подальше виконання цього рішення.
Встановлені обставини, мотиви і оцінка суду.
Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, додатки до клопотання, суд приходить до наступного.
Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається до пред`явлення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України).
Забезпечення позову - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі (аналогічний висновок викладений у постанові КЦС ВС від 25 грудня 2024 року у справі за № 522/3061/24, провадження № 61-14568св24).
У відповідності до ч.1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини).
Як вбачається з наявних матеріалів рішенням Вищого антикорупційного суду від 20 вересня 2024 року позов держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави задоволено частково. Визнано необґрунтованими та стягнуто в дохід держави грошові кошти у розмірі 4 540 500,77 грн (з урахуванням ухвали Вищого антикорупційного суду від 27 лютого 2025 року про виправлення описки (арифметичної помилки)), що належать ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та транспортний засіб марки та моделі Skoda Kodiaq, 2023 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_3 (т.1 а.с. 24-26). Вказане рішення постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23 квітня 2025 року залишено без змін.
Вищий антикорупційний суд за результатом розгляду цього позову виготовив 08 листопада 2024 року виконавчий лист від 20 вересня 2024 року, відповідно до якого рішення суду у цій справі набрало законної сили 25 жовтня 2024 року, боржником є ОСОБА_1 , стягувачем - Держава України в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (т.1 а.с. 51 зворот - 52).
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 19 березня 2025 року було задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Альошина В.С. про роз`яснення судового рішення. Цією ухвалою роз`яснено, що під час виконання рішення Вищого антикорупційного суду від 20 вересня 2024 року у справі №991/4001/24, в частині стягнення в дохід держави грошових коштів, визнаних судом необґрунтованими, стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таких грошових коштів повинно здійснюватися в рівних частках. Із ОСОБА_3 має бути стягнено транспортний засіб Skoda Kodiaq, 2023 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 .
Обґрунтовуючи рішення про роз`яснення від 19 березня 2025 року суд зазначив, що оскільки у рішенні Вищого антикорупційного суду від 20 вересня 2024 року не зазначено розміру грошових коштів, який підлягає стягненню окремо з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , то за загальним правилом обидва відповідачі повинні виконати обов`язок щодо сплати коштів, визнаних судом необґрунтованими та які було з них стягнуто, в рівних частках. Також враховуючи, що право власності на автомобіль Skoda Kodiaq, який було визнано необгрунтованим активом, зареєстровано за ОСОБА_3 , боржником у виконавчому проваджені щодо його стягнення має виступати ОСОБА_3 (т.1, а.с. 33-34).
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 30 червня 2025 року (ВП НОМЕР_4) виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Вищого антикорупційного суду № ЄУ №991/4001/24 від 20 вересня 2024 року було закінчено та припинено чинність арештів майна боржника ОСОБА_1 у зв`язку зі сплатою суми боргу у повному обсязі. В цей же день головним державним виконавцем Ус В.О. постановою ВП № НОМЕР_5 прийнято рішення про зняття арештів з усіх рахунків, що належать боржнику: ОСОБА_1 (т.1 а.с. 55).
Тобто, рішення Вищого антикорупційного суду від 20 вересня 2024 року (з урахуванням ухвали Вищого антикорупційного суду від 27 лютого 2025 року про виправлення описки (арифметичної помилки)), в частині зобов`язань боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було повністю виконано 30 червня 2025 року, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження та поясненнями учасників справи (т.1, а.с.49, 59-61).
Водночас, як було встановлено в судовому засіданні, станом на час звернення представника заявника (відповідача) ОСОБА_1 - адвоката Тішуніна О.А. з заявою про скасування заходів забезпечення позову до суду, заходи забезпечення, застосовані ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06 травня 2024 року у справі № 991/3733/24, провадження № 2-з/991/2/24, зокрема, стосовно майна ОСОБА_1 , не скасовані та продовжують існувати, що підтверджується інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.
Як вже було зазначено, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Суд не погоджується з твердженням прокурора про те, що у разі неможливості стягнення за рішенням суду від 20 вересня 2024 року з відповідача ОСОБА_3 автомобіля Skoda Kodiaq, який було визнано необґрунтованим активом, відшкодування його вартості необхідно здійснювати за рахунок майна відповідача ОСОБА_1 , який фактично набув цей автомобіль, оскільки такі твердження суперечать прийнятим судом рішенню та ухвалі про його роз`яснення, якими, в межах цього цивільного позову, визначений обов`язок кожного з відповідачів перед Державою. Судове рішення виконується виключно стосовно тієї особи та в межах тих обов`язків, які чітко визначені в його резолютивній частині, а вчинення дій, які прямо не передбачені в рішенні суду суперечать положенням ч.1, 5 ст. 431 ЦПК України, ст. ст. 3, 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» боржником є визначена виконавчим документом особа, на яку рішенням суду покладено обов`язок його виконання. Межі примусового виконання щодо кожного боржника обмежуються змістом виконавчого документа, виданого саме щодо нього, і не поширюються на майно інших осіб, які є боржниками за іншими самостійними вимогами в тій самій справі.
Суд зазначає, що законодавство про виконавче провадження не наділяє виконавця повноваженнями звертати стягнення на майно одного відповідача з метою задоволення вимог, пред`явлених до іншого, оскільки останній не є боржником за виконавчим документом, виданим не щодо нього. Звернути стягнення на майно, формально не належне боржнику за конкретним виконавчим документом, виконавець може лише у прямо передбачених законом випадках (частка у спільній власності - за наявності визначеної частки боржника; солідарна чи субсидіарна відповідальність, встановлена рішенням суду чи законом). Жодного з цих винятків рішенням суду в цій справі не встановлено.
За таких обставин арешт, накладений на майно відповідача, який добровільно виконав покладений на нього обов`язок, об`єктивно не може виконувати забезпечувальну функцію щодо виконання рішення іншими відповідачами - виконавець не наділений законними повноваженнями реалізувати таке майно в рахунок їхніх зобов`язань. Подальше утримання арешту за відсутності можливості його практичної реалізації для заявленої мети перетворює цей захід на самоціль, відірвану від його функціонального призначення, визначеного ст. 149 ЦПК України та ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», і суперечить принципу пропорційності втручання у право власності.
Щодо змісту ч. 8 ст. 158 ЦПК України, за якою у разі відкриття виконавчого провадження заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення, то колегія суддів зазначає таке.
Вказана норма визначає строк дії заходу забезпечення позову щодо того обов`язку, для гарантування виконання якого його було застосовано, і не розширює його мету на забезпечення виконання рішення в частині обов`язків інших відповідачів. Оскільки резолютивна частина рішення визначила обов`язок одного відповідача окремо від обов`язку іншого, а виконавче провадження здатне забезпечити примусове виконання обов`язку того боржника, щодо якого воно відкрито, - "повне виконання судового рішення" у розумінні ч. 8 ст. 158 ЦПК України стосовно цього заходу забезпечення настало з моменту добровільного виконання покладеного на боржника обов`язку. Подальше ж збереження арешту з посиланням на невиконання рішення іншим відповідачем виходить за межі мети та строку дії, визначених ч. 7-8 ст. 158 ЦПК України.
Крім цього, чинне законодавство не передбачає автоматичного звернення стягнення на майно співвідповідача за обов`язками іншого відповідача (зокрема у справах про цивільну конфіскацію), оскільки реалізація положень ч. 3 ст. 292 ЦПК України є виключною прерогативою суду, яка знаходить своє кінцеве відображення у резолютивній частині рішення, а отже, підлягає вирішенню судом залежно від обставин справи та жодним чином не стосується виконавчого провадження.
Підсумовуючи, у зв`язку з тим, що застосований захід забезпечення втратив свою процесуальну мету після закриття виконавчого провадження 30 червня 2025 року, а продовження арешту на майно ОСОБА_1 поза межами виконавчого провадження та прийнятого судом рішення від 20 вересня 2024 року, з урахуванням роз`яснень суду від 19 березня 2025 року є непропорційним втручанням у його права, суд приходить до переконання, що підстав для продовження вжитих ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06 травня 2024 року у справі № 991/3733/24, провадження № 2-з/991/2/24 заходів забезпечення позову стововно майна ОСОБА_1 немає, а отже, клопотання адвоката Тішуніна О.А. підлягає задоволенню.
Розгляд цього клопотання відбувся не у визначений ч. 2 ст. 158 ЦПК України строк, у зв`язку з зміною складу суду (задоволення самовідводу) та відповідними клопотаннями учасників.
Керуючись ст. ст. 158, 258-261, 268 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання адвоката Тішуніна Олександра Анатолійовича, який представляє інтереси заявника - ОСОБА_1 , про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06 травня 2024 року у справі №991/3733/24 стосовно накладеного арешту на майно ОСОБА_1 - задовольнити.
Частково скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06 травня 2024 року у справі №991/3733/24 (провадження №2-з/991/2/24), а саме скасувати арешт, накладений на активи, які на праві власності належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ):
-житловий будинок, з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами, загальна площа 175,6 кв.м. (житлова площа - 41,4 кв.м.), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 35342627, номер запису 78 в книзі:21, (частка власності 1/1);
-земельна ділянка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1557784112203, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0048, площа 0,1142 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (частка власності 1/1);
-земельна ділянка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1557785412203, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0045, площа 0,0945 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (частка власності 1/1).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.
Повний текст ухвали складено 27 липня 2026 року.
Головуючий Я. ШКОДІН
Судді Л. ЗАДОРОЖНА
Т. ЛИТВИНКО