ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у залишенні позовної заяви без розгляду
28 липня 2026 року Справа № 160/19022/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження клопотання представника військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України Різника Віталія Сергійовича про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
03.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 03.07.2026 року через систему "Електронний суд" позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за період з 20.05.2023 року по 17.01.2024 року грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024 роки за період з 20.05.2023 року по 17.01.2024 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на 01.01.2023 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", на 01.01.2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум та розміру премій.
Означені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України у період з 01.04.2022 року по 18.01.2024 року, а тому мав право на отримання грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірах, визначених відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Позивач зазначає, що відповідачем у період з 20.05.2023 року по 17.01.2024 року протиправно здійснювалося нарахування та виплата складових грошового забезпечення, виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року, замість застосування актуального розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України про Державний бюджет України на відповідні роки. На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що після скасування у судовому порядку положень пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року було відновлено дію пункту 4 постанови №704 у редакції, яка передбачала визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Крім того, позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах №440/6017/21, №120/8603/21-а, №500/1813/21, №400/6214/21 та інших, відповідно до яких при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями має застосовуватися прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня відповідного року. Також позивач вказує, що звертався до військової частини НОМЕР_1 із заявою про здійснення перерахунку та виплати належних сум грошового забезпечення, однак відповідач листом від 03.06.2026 року №101/12-О-47 відмовив у проведенні такого перерахунку, що, на думку позивача, свідчить про протиправність дій військової частини та порушення його права на належне грошове забезпечення. У зв`язку з викладеним позивач просить суд визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023- 2024 роки із застосуванням розрахункової величини станом на 01.01.2018 року, а також зобов`язати відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату з урахуванням актуальних розмірів прожиткового мінімуму на 01.01.2023 та 01.01.2024 років.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2026 року зазначена вище справа розподілена та 06.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.
08.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України: довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.05.2023 року по 17.01.2024 року із зазначенням усіх складових грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавки, доплати, премії, винагороди та інші виплати); розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.05.2023 року по 17.01.2024 року із зазначенням застосованої розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням; копії наказів про призначення, переміщення та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ОСОБА_1 ; довідку про займані посади, військове звання, тарифний розряд та тарифний коефіцієнт ОСОБА_1 у спірний період; копії розрахунково-платіжних відомостей (витягів із відомостей на виплату грошового забезпечення) щодо виплати грошового забезпечення позивачу за період з 20.05.2023 року по 17.01.2024 року; довідку щодо виплати або невиплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки, із зазначенням дати виплати, розміру та підстави нарахування; копії документів, на підставі яких здійснювалося нарахування грошового забезпечення позивачу у спірний період, у тому числі витяги з програмного розрахунку грошового забезпечення або інші бухгалтерські документи; інформацію щодо застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у період з 20.05.2023 року по 17.01.2024 року із зазначенням: розміру прожиткового мінімуму, який застосовувався; нормативно-правового акта, яким керувався відповідач; посадових осіб, відповідальних за здійснення відповідного нарахування; копію відповіді військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2026 року №101/12-О-47 на заяву позивача про проведення перерахунку грошового забезпечення разом із матеріалами її розгляду; інші документи, які підтверджують правильність визначення розміру грошового забезпечення та здійснення виплат ОСОБА_1 за спірний період. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 30.07.2026 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Судом також вказано, що в разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав).
23.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_2 про зупинення провадження відмовлено.
23.07.2026 року від представника військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у спірний період здійснювалися військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством. Представник відповідача вказав, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 01.04.2022 по 18.01.2024, що сторонами не заперечується. Також зазначив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі №160/32176/24 позовні вимоги позивача вже були частково задоволені, однак зазначене рішення стосувалося іншого періоду проходження військової служби, а саме з 01.04.2022 по 19.05.2023, тоді як предметом розгляду у даній справі є правовідносини, які виникли у період з 20.05.2023 по 17.01.2024. Представник відповідача звернув увагу суду, що з 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704», якою внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. За твердженням представника відповідача, після набрання чинності постановою №481 розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців визначалися виходячи із сталої розрахункової величини у розмірі 1762 грн шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови №704, а не виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. У зв`язку із цим представник відповідача вважає, що дії військової частини щодо нарахування позивачу грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 17.01.2024 із застосуванням розрахункової величини 1762 грн відповідали вимогам чинного законодавства. Крім того, представник відповідача зазначив, що наведені позивачем висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 4 постанови №704 у редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, стосуються правовідносин, які виникли до внесення змін постановою №481, а тому не можуть бути застосовані до спірного періоду. Також представник відповідача звернув увагу, що постанова Верховного Суду від 17.02.2026 у справі №520/5814/24, на яку посилається позивач, стосувалася правовідносин щодо оформлення довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії та не є релевантною до спірних правовідносин щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцю. Водночас представник відповідача послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.09.2025 у справі №200/4426/24 та від 16.07.2026 у справі №320/29450/24, відповідно до яких застосування відповідачем чинної на момент здійснення виплат редакції постанови №704 не може вважатися протиправним.
Також, у відзиві на позовну заяву представником військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_2 було заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Аргументи даного клопотання зводяться до того, що позивач пропустив встановлений законом строк звернення до адміністративного суду, оскільки про можливе порушення своїх прав щодо неправильного визначення розміру грошового забезпечення він був обізнаний ще у липні 2024 року. Представник відповідача зазначив, що 06.07.2024 позивач уже звертався до військової частини НОМЕР_1 із заявою про проведення перерахунку та виплати грошового забезпечення за період проходження військової служби, у якій фактично посилався на ті ж самі обставини та правові підстави, що й у позовній заяві у даній справі. Крім того, представник відповідача вказав, що у межах іншої адміністративної справи позивач також заявляв вимоги щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на відповідний календарний рік, що свідчить про те, що позивачу було відомо про порядок нарахування йому виплат та про обставини, які він вважає порушенням своїх прав, задовго до звернення до суду з даним позовом. Посилаючись на положення статей 122 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 233 Кодексу законів про працю України, представник відповідача зазначив, що звернення позивача до відповідача із повторною заявою у 2026 році та отримання відповіді на неї не може поновлювати строк звернення до суду, оскільки момент початку перебігу такого строку пов`язується з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. У зв`язку з наведеним представник відповідача просив суд залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду, а у разі відмови у задоволенні вказаного клопотання - відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглядаючи клопотання представника військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходить із наступного.
Судом встановлено, що предметом даного спору є правомірність дій військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період проходження військової служби з 20.05.2023 року по 17.01.2024 року, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Відповідач, обґрунтовуючи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, посилається на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, передбаченого статтею 233 Кодексу законів про працю України.
Разом з тим, суд зазначає, що питання дотримання строку звернення до суду у справах щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям має вирішуватися з урахуванням особливостей проходження військової служби, характеру спірних правовідносин та фактичного моменту, коли особа могла об`єктивно встановити факт порушення свого права.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
При цьому, положення статті 233 КЗпП України у справах щодо виплати належних особі сум, пов`язаних із проходженням публічної служби, застосовуються з урахуванням правових висновків Верховного Суду.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 року у справі №990/156/23, якщо правовідносини виникли до внесення змін до статті 233 КЗпП України Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ та продовжували існувати після 19.07.2022 року, застосуванню підлягає відповідне правове регулювання залежно від періоду виникнення таких правовідносин.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 року у справі №460/21394/23 сформував правовий висновок, відповідно до якого початок перебігу строку звернення до суду у спорах щодо виплати грошового забезпечення слід пов`язувати не лише із самим фактом здійснення виплати, а із моментом, коли особа отримала можливість достовірно встановити складові та розмір отриманих виплат.
Аналогічний правовий підхід викладено Верховним Судом у постановах від 29.01.2026 року у справі №380/14780/24 та від 04.02.2026 року у справі №240/16103/24, у яких суд касаційної інстанції зазначив, що моментом, з якого особа могла об`єктивно дізнатися про порушення свого права, є дата отримання нею документів, які містять інформацію про складові грошового забезпечення, їх розмір та проведені нарахування (розрахункові листи, довідки про нараховані та виплачені суми, відомості тощо).
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів того, що позивач був ознайомлений із документами, які містили б повну інформацію про порядок визначення розміру його грошового забезпечення за спірний період, зокрема щодо застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року.
Сам по собі факт отримання позивачем щомісячного грошового забезпечення не може свідчити про те, що він достовірно знав про порушення своїх прав, оскільки військовослужбовець не має спеціальних повноважень чи обов`язку самостійно перевіряти правильність застосування відповідачем норм постанови Кабінету Міністрів України №704 при здійсненні розрахунку грошового забезпечення.
Судом встановлено, що 14.05.2026 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою про проведення перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 17.01.2024 року, а також перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.
Листом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №101/12-О-47 від 03.06.2026 року позивачу було відмовлено у проведенні такого перерахунку. Саме з моменту отримання зазначеної відповіді позивач отримав підтвердження позиції відповідача щодо застосування при розрахунку грошового забезпечення фіксованої величини 1762 грн., а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний календарний рік.
Враховуючи, що позовну заяву сформовано позивачем у системі «Електронний суд» 03.07.2026 року, тобто протягом місяця з моменту отримання відповіді військової частини від 03.06.2026 року, суд приходить до висновку, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.
При цьому, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 як на підставу для обчислення грошового забезпечення виходячи із розміру 1762 грн., не є підставою для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки питання правильності застосування положень постанови №704 та правомірності дій відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення є предметом розгляду справи по суті, а не питанням дотримання процесуального строку.
Таким чином, відповідачем не доведено наявності обставин, які б свідчили про те, що позивач пропустив встановлений законом строк звернення до адміністративного суду без поважних причин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Відтак, у задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України Різника Віталія Сергійовича про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України Різника Віталія Сергійовича про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити повністю.
Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Суддя С. В. Прудник