ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/20159/26
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій позивачка просить суд:
- визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документа стягувачу від 20 травня 2026 року за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі № 240/11065/22;
- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документа стягувачу від 20 травня 2026 pоку за рішенням Житомирського окружного від адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі № 240/11065/22;
- зобов`язати відповідача відновити виконавче провадження за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі № 240/11065/22 для продовження виконання вимог виконавчого документу про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 нараховану та не виплачену заборгованість з пенсійних виплат за період з 01 січня 2022 року по 31 січня 2024 року;
- зобов`язати відповідача подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, виконавчі документи та відомості, необхідні для перерахування коштів позивачці згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у виконавчому провадженні за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі № 240/11065/22;
- зобов`язати відповідача повідомити в установленому порядку позивачку про подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, виконавчі документи та відомості, необхідні для перерахування коштів у виконавчому провадженні за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі № 240/11065/22.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що рішенням суду у справі № 240/11065/22 їй присуджено доплату за проживання на радіоактивно забрудненій території й з 2022 року на виконанні відповідача перебуває виконавчий лист, виданий судом у цій справі. Ухвалою суду від 16 березня 2026 року змінено спосіб і порядок виконання судового рішення стягненням на користь позивачки заборгованості з пенсійних виплат за період з 01 січня 2022 року по 31 січня 2024 року у сумі 136499,15 грн, після постановлення якої, як стверджує позивачка, відповідачем винесену оскаржувану постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 20 травня 2026 року. Цю постанову позивачка вважає винесеною передчасно, позаяк ухвала від 16 березня 2026 року перебуває на стадії апеляційного перегляду й натепер судове рішення апеляційною інстанцією не ухвалено. При цьому обов`язок державного виконавця полягав, на переконання позивачки, у переданні виконавчого листа до органів казначейської служби для виконання, а не повернення їй, що зумовило залишення судового рішення без виконання, у зв`язку з чим позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 22 червня 2026 року позовна заява залишалась без руху й, оскільки позивачкою усунуто недоліки позовної заяви у строк і спосіб, встановлений судом, відповідно до частини чотирнадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд ухвалою від 06 липня 2026 року продовжив судовий розгляд.
Ухвалою від 06 липня 2026 року суд відмовив у задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про залишення без розгляду позовної заяви; та ухвалою суду від 06 липня 2026 року клопотання позивачки про призначення судово-економічної експертизи залишено без задоволення.
Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву зазначає про те, що оскільки ухвалою суду від 16 березня 2026 року задоволено заяву державного виконавця та змінено спосіб і порядок виконання рішення суду у справі № 240//11065/22 стягненням з пенсійного органу заборгованих сум, в силу норми частини другої статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон № 1404-VIII) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Тому державним виконавцем обґрунтовано на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачці, якій, як доводить відповідач, відповідно до частини другої статті З Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (надалі - Закон № 4901-VI) слід звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом № 1404-VIII, із заявою, документами та відомостями, необхідними для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Оскільки відповідач в силу закону не наділений повноваженням виконання рішення суду про стягнення коштів з рахунків державного органу, позовні вимоги у пред`явленому позові вважає безпідставними, у задоволенні яких просить суд відмовити.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає таке.
Суд встановив, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі № 240/11065/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01 січня 2022 року нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Рішення суду набрало законної сили 13 жовтня 2022 pоку.
29 листопада 2022 року виконавчий лист у цій справі передано на примусове виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (правонаступник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)), й 19 грудня 2022 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП № 70573569.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі № 240/11065/22 змінено спосіб і порядок виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі № 240/11065/22 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та не виплаченої заборгованості з пенсійних виплат за період з 01 січня 2022 року по 31 січня 2024 року у сумі 136499,15 грн.
20 травня 2026 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Корнєєвим М. М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Водночас за правилами статті 6 Закону № 1404-VIII у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.
Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.
Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.
Отже, за загальним правилом судові рішення виконуються органами примусового виконання за виключенням випадків, зокрема, коли такими рішеннями стягуються кошти, зокрема, з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, які виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
За змістом указаної норми виконавчий документ повертається стягувачу якщо законом встановлено заборону щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Як вже йшлося, виконання рішення суду про стягнення коштів з державного органу виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Закон № 4901-VI встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом № 1404-VIII (надалі - рішення суду), та особливості їх виконання.
Згідно із частинами першою, другою статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом № 1404-VIII, із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (надалі - Порядок № 845) передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:
заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);
оригінал виконавчого документа;
судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);
оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).
До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).
У разі коли боржник або стягувач змінив найменування без процедури реорганізації (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (для фізичної особи), за наявності підтвердних документів (змін до установчих документів, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, довідки органу державної реєстрації актів цивільного стану, копії паспорта громадянина України чи іншого документа, що посвідчує особу) орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів з рахунків такого боржника або перерахування їх на рахунок стягувача з урахуванням зміни його найменування (для юридичної особи) або прізвища, імені, по батькові (для фізичної особи).
Виконавчі документи пред`являються до виконання у строки, встановлені Законом № 1404-VIII.
Строки пред`явлення виконавчих документів перериваються в разі пред`явлення їх до виконання, надання органом (посадовою особою), який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішень про стягнення коштів.
Пропущені строки пред`явлення виконавчих документів суду до виконання поновлюються судом в установленому законом порядку, а рішень про стягнення коштів, прийнятих органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, - не поновлюються.
Системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що саме стягувач, за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом № 1404-VIII, із заявою про виконання рішення суду, адже повноваженнями щодо виконання таких судових рішень є саме органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Компетенцію щодо направлення такого документа замість стягувача законодавець органу державної виконавчої служби у спірних правовідносинах не надав.
При цьому суд відзначає, що зміна способу виконання судового рішення, яке зумовлює зміну алгоритму його виконання та повноважний щодо виконання орган, відповідно, унеможливлює подальше продовження виконання рішення суду органами державної виконавчої служби, що має своїм наслідком повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.
Такі ж висновки зроблено Верховним Судом за схожих обставин у постанові від 08 листопада 2018 року у справі № 310/2157/17(2-а/310/80/17).
Варто врахувати, що приписами пункту 7 Порядку № 845 закріплено, що у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону № 4901-VI Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.
Однак указана норма поширюється лише на випадки, передбачені частиною другою статті 37 Закону № 1404-VIII, якою передбачено, що про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт. Натомість стаття 37 Закону № 1404-VIII не містить приписів про складання виконавцем акта у разі повернення виконавчого документа на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.
Крім того, не регулює спірні правовідносини й стаття 4 Закону № 4901-VI з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом № 1404-VIII, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 4901-VI протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.
Проте, й суд звертає увагу, частиною першою статті 2 Закону № 4901-VI передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Натомість порядок виконання рішень суду, встановлений статтею 4 Закону № 4901-VI, визначено саме щодо стягнення коштів з державних підприємств та юридичних осіб, примусова реалізація майна яких забороняється відповідно до законодавства.
Водночас, в межах спірних правовідносин боржником є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке є державним органом, тож, положення статті 4 Закону № 4901-VI не поширюються на спірні правовідносини, що доводить помилковість доводів позивачки. З цих підстав вимоги позивачки про зобов`язання відповідача подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, виконавчі документи та відомості, необхідні для перерахування коштів позивачці згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, суд визнає необґрунтованими.
Разом з тим, позивачка небезпідставно наполягає на тому, що на час винесення спірної постанови про повернення виконавчого документа ухвала від 16 березня 2026 року про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі № 240/11065/22 чинності не набула та перебувала на стадії апеляційного перегляду.
Загальними процесуальними нормами установлено, що звертаючись до суду позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. При цьому суд виходить з того, що зміст заявлених позивачем вимог визначає й характер спірних правовідносин у цій справі, що покладає на суд обов`язок з дотриманням встановленого процесуальним законом порядку ухвалити одне з рішень, продиктованих їхнім змістом.
Верховний Суду у постанові від 01 червня 2022 року у справі № 640/25836/20 указав, що визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Тут слід враховувати, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Враховуючи, що лише 04 червня 2026 року постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року залишено без змін, тож ця судова ухвала набрала законної сили з 04 червня 2026 року, відповідно, у відповідача на час винесення спірної постанови 20 травня 2026 року були відсутні передбачені пунктом 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII підстави для повернення виконавчого документа стягувачці. Тому з цих підстав оскаржувана постанова є передчасною, що, відповідно, утворює достатню самостійну підставу для визнання її протиправною та скасування з цих підстав.
Що ж до заявлених позовних вимог про зобов`язання відновити виконавче провадження, то така вимога заявлена передчасно, позаяк частина перша статті 41 Закону № 1404-VIII обумовлює відновлення виконавчого провадження, зокрема, у разі визнання судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною чи скасування постанови у встановленому законом порядку, тож відсутні підстави стверджувати про недотримання відповідачем на час виникнення цього спору положень цієї норми Закону № 1404-VIII, як і після ухвалення цього судового рішення.
Визначаючись щодо пред`явленого позову, суд вважає доцільним врахувати, що вирішуючи спори адміністративно-правового характеру, суд не підміняє собою інші державні органи, не здійснює належні останнім адміністративні функції, а лише захищає порушене чи оспорене право через реалізацію власних правомочностей. Суд лише визначає, чи порушує конкретне рішення чи дія (бездіяльність) суб`єкта права правові норми, і яка санкція за це передбачена нормою, що підлягає застосуванню. Водночас, суб`єкти владних повноважень мають можливість самостійного вирішення завдань, які стоять перед ними, коли вони створюють при реалізації своїх правомочностей нові норми права чи нові управлінські дії або ж рішення. Суд лише може впливати на поведінку суб`єктів вже існуючого спірного правовідношення, припиняючи своїм рішенням спір і відновлюючи порушене право (перетворювати поведінку суб`єктів із протиправної на правомірну). При цьому, встановлюючи порушення у реалізації власної компетенції суб`єктом владних повноважень, суд оцінює чи достатньо буде обмежитися констатацією такого порушення. У тому випадку, коли визнання протиправної поведінки суб`єкта владних повноважень не є достатнім для належного захисту порушених прав особи, суд може вказати яким саме способом слід керуватися відповідачу задля відновлення таких прав.
За наведеного правового регулювання спірних правовідносин у цьому судовому рішенні та виходячи із встановлених обставин цього спору, суд доходить висновку, що належним та відповідним порушеному праву у цій справі кореспондує визнання протиправною та скасування оспорюваної постанови. Обраний судом спосіб захисту є достатнім та відповідає висновкам суду по суті спору виходячи зі встановлених обставин цієї справи, та повною мірою, на переконання суду, вичерпає цей спір.
Отже позовні вимоги належить задовольнити частково.
За відсутності понесених позивачкою судових витрат у цій справі, суд не вирішує питання їх розподілу.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 КАС України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (пл. Соборна, буд. 1, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ 43316784) задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документа стягувачу від 20 травня 2026 pоку у ВП № 70573569 за рішенням Житомирського окружного від адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі № 240/11065/22.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 КАС України.
Суддя О.Г. Приходько
27.07.26