РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
з питань забезпечення позову
28 липня 2026 року м. Рівне №460/13163/26
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Поліщук О.В. розглядаючи заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування відмови, зобов`язання вчинення певних дій,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому просить суд:
визнати протиправною та скасувати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену повідомленням № 1334/4731 від 30 червня 2026 року, у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ухвалою суду від 20.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
28.07.2026 представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого повідомленням № 1334/4731 від 30 червня 2026 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, - до набрання законної сили рішенням суду у справі;
заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , його посадовим та службовим особам, а також іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам військового управління, військовим частинам, навчальним центрам, збірним пунктам та будь-яким іншим органам чи посадовим особам, уповноваженим здійснювати заходи мобілізації, вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, вручення мобілізаційного розпорядження, направлення до навчального центру чи військової частини, переміщення, передачі або зарахування його до списків особового складу - до набрання законної сили рішенням суду у справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого повідомленням від 30 червня 2026 року № 1334/4731, відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На думку заявника, прийняття ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення про відмову у наданні відстрочки фактично позбавило заявника правового механізму захисту від призову під час мобілізації, внаслідок чого йому 20.07.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 було вручено повістку № 8351204 про виклик на 03.08.202. На думку заявника, він може бути направленим до навчального центру або військової частини та зарахованим до списків особового складу під час прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, стверджує що оскаржуване рішення комісії вже на момент звернення до суду містить очевидні ознаки протиправності, оскільки прийняте внаслідок неправильного застосування пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що стало безпосередньою підставою для незаконної відмови заявнику у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. З огляду на наведене просить суд вжити заходів забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову розглянута судом в порядку статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без повідомлення учасників справи.
За правилами частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість заяви про забезпечення позову, враховуючи наведені позивачем підстави для вжиття таких заходів, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
За приписами частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно частини 2 статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18 та від 13.07.2023 у справі № 640/16003/22.
Разом з тим, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
В контексті наведеного, оцінюючи доводи та аргументи заявника, суд зауважує, що вони не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд враховує Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок № 560).
Відповідно до п.6 Порядку № 560 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.
Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
За змістом п. 27 Порядку № 560 під час мобілізації громадяни викликаються з метою:
1) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів:
взяття на військовий облік;
проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);
призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби;
Згідно з п. 90 Порядку № 560 резервісти та військовозобов`язані, які отримали повістку щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби, прибувають у строк та місце, зазначені в повістці для відправлення до військової частини (установи).
Відповідно п. 91 Порядку № 560 відправлення резервістів та військовозобов`язаних до місць проходження військової служби здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки у складі військових команд або індивідуально.
До заяви про забезпечення позову додано повістку № 83512004 від 20.07.2026 у якій зазначено, що ОСОБА_1 належить з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 03.08.2026 для уточнення даних.
При цьому, доказів, що відповідачем вчиняються активні мобілізаційні заходи по відношенню до позивача, які полягають у врученні йому повістки щодо проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби чи то призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби позивачем суду надано.
Твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтується тільки на припущеннях. Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову. Ухвала суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем ймовірних ситуаціях.
Таким чином, доводи заявника не підтверджують вірогідність набуття ним статусу військовослужбовця у зв`язку з призовом на військову службу та відправленням з ІНФОРМАЦІЯ_5 у військову частину, а отже факту очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам такими діями наразі судом не встановлено.
Крім того суд зазначає, що предметом оскарження в поданому позивачем позові є відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену повідомленням № 1334/4731 від 30 червня 2026 року, у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, однак в заяві про забезпечення позову представник позивача просить також суд заборонити вчиняти будь які-дії щодо призову ІНФОРМАЦІЯ_1 , його посадовим та службовим особам, а також іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам військового управління, військовим частинам, навчальним центрам, збірним пунктам та будь-яким іншим органам чи посадовим особам, уповноваженим здійснювати заходи мобілізації, до набрання законної сили рішенням суду у справі.
При цьому відповідні територіальні чи структурні підрозділи, або відповідні посадові особи, яким позивач просить заборонити вчиняти зазначені у заяві про забезпечення позову дії, його представником не зазначено.
Суд зауважує, що використання засобу забезпечення позову, визначеного п. 4 ч. 1 ст. 151 КАС України не може застосовуватись в інтересах позивача до невизначеного кола осіб. Регулювання підстав та порядку забезпечення позову повинно здійснюватись в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв пропорційності.
Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 № 640/497/19 зазначив, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Заявник також стверджує, що відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену повідомленням № 1334/4731 від 30 червня 2026 року є очевидно протиправною.
Верховний Суд у постановах від 22.12.2020 у справі № 640/9593/20, від 21.01.2024 у справі № 420/11311/23 щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, вказав, що вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом.
Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень.
Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті, яке фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які можуть бути в даному випадку покладені в підстави позову, є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
На переконання суду, обставини, про які зазначено у заяві про забезпечення позову є предметом розгляду справи, а тому, дії відповідача, їх оцінка, доводи позивача про протиправність спірного відмови, повинні бути надані судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення та пояснень інших учасників справи при розгляді справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону, тож не можуть бути підставою для застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення.
Крім того, суд зауважує, що безумовно, рішення, дії або бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Однак, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18 від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19 та від 29.01.2020 у справі № 280/4367/19.
Враховуючи наведене, зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє суду дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень статті 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В :
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх. № 62899/26 від 28.07.2026), - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складений 28 липня 2026 року.
Суддя Ольга ПОЛІЩУК