ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/38528/25
Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Тарновецького І.І.,
при секретарі - Жигайлової О.Е.,
за участю представника апелянта - Кузьменка І.М.,
представника позивача - Ткачова А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у справі за позовною заявою ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР УЗПВР у Херсонській області Кузьменка І.М. від 05.02.2025 року по ВП №77094142 про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_2 виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ВПВР УЗПВР у Херсонській області судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що державним виконавцем неправильно визначено розмір виконавчого збору, оскільки спірні відносини, які розглядались у справі №420/9991/24, мають всі ознаки майнового спору. Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кузьменка І.М. від 05.02.2025 року по ВП №77094142 про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_3 виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням, Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять повністю скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця та прямою нормою Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено суму виконавчого збору, яка зазначається у постанові про стягнення з боржника виконавчого збору. Саме тому, на думку апелянта, на час відкриття виконавчого провадження у державного виконавця відсутні законні підстави для того, щоб не вирішувати питання про винесення постанови про стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відзиву на апеляційну скаргу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 до суду не надано.
17 липня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 - адвоката Коломойцева М.М. надійшло клопотання, в якому представник просить провести судове засідання по справі без третьої особи та представника третьої особи.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2026 року було задоволено клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та забезпечено участь представника ІНФОРМАЦІЯ_1 - Ткачова Андрія Віталійовича, у судовому засіданні, призначеному на 28 липня 2026 року о 11:00 год. в режимі відеоконференції.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року у справі №420/9991/24, адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання противною бездіяльності, та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди з 29.03.2022 року по 20.05.2023 року та з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та на 01.01.2023, та шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 704 від 30.08.2017.
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.03.2022 року по 20.05.2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у справі №420/9991/24 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду 28.08.2024 у справі № 420/9991/24 - змінено, викладено другий, третій та четвертий абзац резолютивної частини рішення у новій редакції:
"Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 з ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.03.2022 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.03.2022 по 31.12.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704 із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 20.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704 із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше виплачених сум.".
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі № 420/9991/24 - залишено без змін.
15 січня 2025 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи у справі №420/9991/24, якими зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.03.2022 по 31.12.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704 із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше виплачених сум.;
зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 20.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704 із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше виплачених сум.
05.02.2025 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кузьменком І.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77094142 на підставі виконавчого листа №420/9991/24, виданого 15.01.2025 року Одеським окружним адміністративним судом, яким зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум (т.1 а.с. 33-34).
Крім того, 05.02.2025 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кузьменком І.М. винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №77094142, якою стягнуто з боржника: ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчий збір у розмірі 32000,00 грн. (т.1 а.с. 35-36).
Не погоджуючись із вказаною постановою про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою вирішено стягнути виконавчий збір у розмірі як за виконання рішення немайнового характеру, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки виконується рішення суду, яке передбачає виплату ОСОБА_1 грошових сум, розмір яких буде встановлено в ході виконавчого провадження. Отже, держвиконавець у постанові від 05.02.2025 року невірно визначив суму виконавчого збору.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Згідно з ч.4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Отже, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
Натомість, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі №907/9/17 (провадження №12-76гс18) та від 25 серпня 2020 року у справі №910/13737/19 (провадження №12-36гс200).
З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору в межах ВП №77094142 став виконавчий лист №420/9991/24, виданий Одеським окружним адміністративним судом, яким зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум
В аспекті питання, яке порушив позивач, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розмір виконавчого збору згідно з положеннями ч.ч.2 та 3 ст.27 Закону №1404-VIII визначається виходячи з характеру вимог, за якими ухвалено судове рішення та яке підлягає виконанню за виконавчим документом.
Тобто, якщо це рішення "майнового характеру", то розмір виконавчого збору становить 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. А якщо ж виконується рішення немайнового характеру, виконавчий збір з боржника - юридичної особи стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати.
Колегія суддів зазначає, що метою звернення ОСОБА_1 (стягувача в межах ВП №77094142) до суду з відповідним позовом було відновлення його майнових прав шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату йому грошове забезпечення, що, в свою чергу, є благом, яке після його перерахунку та виплати піддається грошовій оцінці.
У спірному випадку, судом у справі №420/9991/24 вирішена позовна вимога ОСОБА_1 про захист права, що підлягає грошовій оцінці, а отже спір беззаперечно мав майновий характер.
Втім, оскаржуваною у даній справі постановою державного виконавця вирішено стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчий збір у розмірі 32000,00 грн., тобто в розмірі 4 мінімальних розмірів заробітної плати, виходячи з того, що рішення, яке підлягає примусовому виконанню, має немайновий характер.
Вимоги щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення, на переконання суду апеляційної інстанції, незалежно від зазначення у судовому рішення конкретних сум таких виплат, є майновими позовними вимогами, оскільки їх об`єктом беззаперечно виступає "благо, яке підлягає грошовій оцінці", а відповідно й розмір виконавчого збору, у даному випадку, мав обраховуватися з урахуванням суми грошового забезпечення, яке рішенням суду зобов`язано перерахувати та виплатити, тобто як зі спору майнового характеру.
Отже, вказаним рішенням вирішена вимога про захист права, що підлягає грошовій оцінці.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 14.09.2022р. у справі №280/9443/21 у схожих спірних правовідносинах.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що поновленням прав позивача у справі 420/9991/24 є виплата ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.03.2022 року по 20.05.2023 року. Наявність передбачуваного вартісного грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер.
Таким чином, в межах спірних правовідносин розмір виконавчого збору мав обраховуватися державним виконавцем з урахуванням перерахованої та виплаченої стягувачу суми грошового забезпечення.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 06.02.2026 року у справі №420/11248/24, оскільки обставини в цій справі не є повністю подібними до розглядуваної справи.
Висновків щодо застосування норм ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження» постанова Касаційного суду не містить, наявна правова позиція стосовно тлумачення поняття «майновий» та «немайновий» спір в контексті застосування ЗУ «Про виконавче провадження».
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 271, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: І.І. Тарновецький