УХВАЛА
27 липня 2026 року
м. Київ
справа № 539/4338/21
провадження № 61-9350ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2026 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-АГРО-ГРУП», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - засновник Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Агро-Груп» ОСОБА_5 , про виділ частки в спадковому майні,
ВСТАНОВИВ:
1. У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, у якому просив суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу серія та номер: НМТ735398-735399 р. № 2662, виданий 08 грудня 2017 року приватним нотаріусом Носовою Ж. Б. Полтавського міського нотаріального округу, з продажу 1/2 частини земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розміром 0,2544 га, кадастровий № [номер приховано]:04:046:0007, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр-Агро-Груп» (далі - ТОВ «Укр-Агро-Груп)» та ОСОБА_3 , та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 38610646 від 08 грудня 2017 року;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу серія та номер: НМТ735394-735395 р. № 2660, виданий 08 грудня 2017 року приватним нотаріусом Носовою Ж. Б. Полтавського міського нотаріального округу, з продажу 1/2 частини земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розміром 0,2544 га, кадастровий № [номер приховано]:04:046:0007, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «Укр-Агро-Груп» та ОСОБА_4 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 38608269 від 08 грудня 2017 року;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу серія та номер: НМТ735396-735397 р. № 2661, виданий 08 грудня 2017 року приватним нотаріусом Носовою Ж. Б. Полтавського міського нотаріального округу, з продажу 1/2 частини нежитлової будівлі адміністративно-торгового комплексу та цеху соління риби, загальною площею 1 495,9 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «Укр-Агро-Груп» та ОСОБА_3 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 38609530 від 08 грудня 2017 року;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу серія та номер: НМТ735392-735393 р. № 2659, виданий 08 грудня 2017 року приватним нотаріусом Носовою Ж. Б. Полтавського міського нотаріального округу, з продажу 1/2 частини нежитлової будівлі адміністративно-торгового комплексу та цеху соління риби, загальною площею 1 495,9 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ТОВ «Укр-Агро-Груп» та ОСОБА_4 , та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 38607814 від 08 грудня 2017 року;
- визнати недійсним право власності на 1/2 частину частки з 60 відсотків майна - земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розміром 0,2544 га кадастровий № [номер приховано]:04:046:0007, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлової будівлі адміністративно-торгового комплексу та цеху соління риби, загальною площею 1 495,9 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , договору іпотеки № 890/2021/ПОД-МСБ-11 серія та номер: р. № 1599, виданий 20 травня 2021 року, видавник Дяченко В. А., приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58242043 від 20 травня 2021 року;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину частки з 60 відсотків майна - земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розміром 0,2544 га, кадастровий № [номер приховано]:04:046:0007, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлової будівлі адміністративно-торгового комплексу та цеху соління риби, загальною площею 1 495,9 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та виділити її в натурі.
2. Лубенський міськрайонний суд Полтавської області рішенням від 01 грудня 2022 року під головуванням судді Алтухової О. С. у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовив.
3. Полтавський апеляційний суд постановою від 17 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 грудня 2022 року скасував та ухвалив у справі нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 задовольнив частково. Визнав недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,2544 га, кадастровий номер [номер приховано]:04:046:0007, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «Укр-Агро-Груп» та ОСОБА_3 08 грудня 2017 року та посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Носовою Ж. Б. за реєстровим № 2662. Визнав недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,2544 га, кадастровий номер [номер приховано]:04:046:0007, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «Укр-Агро-Груп» та ОСОБА_4 08 грудня 2017 року та посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Носовою Ж. Б. за реєстровим № 2660. Визнав недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлової будівлі адміністративно-торгового комплексу та цеху соління риби загальною площею 1 495,9 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «Укр-Агро-Груп» та ОСОБА_3 08 грудня 2017 року та посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Носовою Ж. Б. за реєстровим № 2661. Визнав недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлової будівлі адміністративно-торгового комплексу та цеху соління риби загальною площею 1 495,9 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «Укр-Агро-Груп» та ОСОБА_4 08 грудня 2017 року та посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Носовою Ж. Б. за реєстровим № 2659.
4. Верховний Суд постановою від 29 листопада 2023 року залишив без змін постанову Полтавського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року.
5. Не погодившись з судовими рішеннями, ОСОБА_1 оскаржила їх в апеляційному порядку.
6. Ухвалою від 28 травня 2026 року Полтавський апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження на постанову Полтавського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року.
7. Ухвалою від 30 червня 2026 року Полтавський апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 грудня 2022 року.
8. 10 липня 2026 року ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2026 року.
9. 15 липня 2026 року ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2026 року.
10. Вивчивши касаційні скарги та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Щодо касаційного оскарження ухвали Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2026 року колегія суддів керується таким міркуваннями.
11. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції керувався тим, що апеляційна скарга подана з порушенням визначеного цивільним процесуальним законодавством порядку апеляційного оскарження ухвал та рішень суду першої інстанції.
12. Згідно з вимогами частин першої та другої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
13. Отже, суд апеляційної інстанції уповноважений розглядати апеляційні скарги на рішення та ухвали суду першої інстанції. Правом на перегляд у апеляційному порядку постанови Полтавського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року суд апеляційної інстанції не наділений.
14. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
15. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що постанова суду апеляційної інстанції не підлягає апеляційному оскарженню в силу імперативних вимог статті 352 ЦПК України.
16. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують та зводяться до суб`єктивного тлумачення норм процесуального права, відмінного від чинного правозастосування. Доводи заявника про наявність повноважень у суду апеляційної інстанції скасувати свою постанову за умови подання апеляційної скарги після закінчення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції колегія суддів відхиляє, оскільки такі повноваження реалізуються у межах процедури, визначеної статтею 370 ЦПК України, тобто під час розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, поданої після закінчення апеляційного перегляду справи. Водночас, вирішення питання щодо відкриття або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції вирішується в порядку, визначеному статтею 352 ЦПК України.
17. За таких обставин колегія суддів визнає касаційну скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2026 року необґрунтованою.
18. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
19. Оскільки касаційна скарга на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2026 року визнана необґрунтованою, то у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Щодо касаційного оскарження ухвали Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2026 року колегія суддів керується такими міркуваннями.
20. Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
21. Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
22. Згідно із частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
23. Застосування передбачених цією нормою правил залежить від виду процесуального строку. У разі, коли процесуальна дія не вчинена у межах строку, встановленого законом, суд може поновити його, якщо строк пропущено з причин, визнаних судом поважними.
24. Як слідує із статті 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
25. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
26. Підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження визначає у стаття 358 ЦПК України.
27. З огляду на пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України, якщо заяву не подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому цією статтею.
28. Отже, законодавець передбачив процедуру, яка має передувати відкриттю апеляційного провадження у разі перевищення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду - особа має подати заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважності причин його пропуску.
29. Норми, які регулюють строки подання скарг спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.
30. Частиною третьою статті 358 ЦПК України встановлено преклюзивний річний строк на апеляційне оскарження, який може бути поновлений виключно за умови доведення наявності зазначених у цій нормі обставин, а саме якщо подання апеляційної скарги вчинено особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; або якщо пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
31. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить із того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
32. Разом із тим, судові процедури мають бути справедливими (стаття 6 Конвенції), оскільки особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на апеляційне оскарження рішення суду.
33. Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, проте такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі.
34. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України», заява № 50966/99).
35. У справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справа «Рябих проти Росії» від 03 грудня 2003 року).
36. Суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним, та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. У разі пропуску річного строку на апеляційне оскарження суду апеляційної інстанції належить перевірити доводи учасника справи на предмет обґрунтованості виняткових обставин, визначених частиною третьою статті 358 ЦПК України.
37. Відповідно до вимог частини третьої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
38. Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
39. Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці ЄСПЛ.
40. Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду, ухвалою від 28 травня 2026 року залишив апеляційну скаргу без руху з підстав пропуску річного строку на апеляційне оскарження та надав строк для усунення недоліків. Роз`яснив, що для усунення недоліків заявнику слід надати до суду заяву, у якій зазначити інші поважні причини пропуску строку та підтвердити їх належним чином доказами.
41. 22 червня 2026 року ОСОБА_1 надіслала заяву про усунення недоліків, в якій як на підставу пропуску строку на апеляційне оскарження зазначила, що строк було нею пропущено внаслідок тривалого перебування касаційної скарги на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у Верховному Суді, який у подальшому закрив касаційне провадження. Крім того, заявник посилалася на те, що не була залучена до участі у справі.
42. Перевіряючи наявність виняткових обставин, визначених частиною третьою статті 358 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд взяв до уваги те, що ОСОБА_1 була обізнана з суттю та змістом рішення суду першої інстанції у січні 2024 року, тобто з моменту подання касаційної скарги на рішення суду та постанову суду апеляційної інстанції. Також суд апеляційної інстанції не залишив поза увагою наявність у справі протоколу допиту свідка ОСОБА_1 , у якому ставилися питання щодо розгляду спору у справі № 539/4338/21, на підставі чого дійшов правильного висновку про обізнаність ОСОБА_1 про існування спору, пов`язаного зі спірним майном та юридичними особами, власником яких є її чоловік.
43. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску ОСОБА_1 річного строку на апеляційне оскарження за умови, що заявник не довела наявність виняткових обставин, за яких може бути оскаржене апеляційному порядку судове рішення поза межами річного строку.
44. ЄСПЛ у рішенні від 16 лютого 2017 року в справі «Каракуця проти України» зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (параграф 53).
45. У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (параграф 41).
46. Отже, враховавши те, що ОСОБА_1 не була учасником справи, однак, зі змістом та суттю оскаржуваного рішення суду обізнана з січня 2024 року, тобто з моменту подання касаційної скарги на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 грудня 2022 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що подання апеляційної скарги у березні 2026 року відбулося поза межами річного строку на апеляційне оскарження, а наявність виняткових обставин, визначених частиною другою статті 394 ЦПК України, заявник не довела.
47. Суд апеляційної інстанції правильно вказав на те, що пропуск річного строку на апеляційне оскарження внаслідок тривалого перебування скарги на судові рішення у Верховному Суді є неповажною причиною, оскільки неврахування заявником вимог частини четвертої статті 389 ЦПК України, якою визначено порядок оскарження судових рішень особою, незалученою до участі у справі, не є підставою для поновлення річного строку на апеляційне оскарження судового рішення.
48. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують та зводяться до помилкового тлумачення застосування норм процесуального закону. Заявник наполягає на тому, що апеляційну скаргу було подано протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення суду першої інстанції 06 березня 2026 року, однак такі доводи не спростовують факт обізнаності заявника про зміст судового рішення на час подання касаційної скарги на судові рішення - січень 2024 року.
49. За таких обставин колегія суддів визнає касаційну скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2026 року необґрунтованою.
50. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
51. Оскільки касаційна скарга на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2026 року визнана необґрунтованою, то у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2026 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-АГРО-ГРУП», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Публічного Акціонерного Товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - засновник Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Агро-Груп» ОСОБА_5 , про виділ частки в спадковому майні.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А. А. Калараш
А. І. Грушицький
Є. В. Петров