УХВАЛА
28 липня 2026 року
м. Київ
справа № 761/167/25
провадження № 61-9159ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Горяна Тетяна Миколаївна на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович, про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності, за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович, про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
1. ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила:
- встановити факт її проживання з ОСОБА_4 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 20 червня 2009 року по 24 лютого 2012 року;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 житлового будинку
АДРЕСА_1 загальною площею 241,3 кв.м. та 1/2 земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:88:029:0031 за адресою: АДРЕСА_1 .
2. 11 червня 2025 року ОСОБА_1 подано позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності.
3. Шевченківський районний суд міста Києва рішенням від 10 лютого
2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задовольнив частково. Встановив факт проживання ОСОБА_2 із ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 20 червня
2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_2 та 1/2 земельної ділянки площею 0,0489 га, кадастровий номер [номер приховано]:88:029:0031 за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнув з
ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 16 351,20 грн судового збору. В решті позову відмовив.
4. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовив.
5. Київський апеляційний суд ухвалою від 09 червня 2026 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Горяною Т. М. на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2026 року. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними, оскільки представник останньої - адвокат Горяна Т. М. отримала копію повного тексту в електронному кабінеті в системі «Електронний суд», доказів припинення повноважень суду надано не було.
6. 08 липня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє
представник - адвокат Горяна Т. М. через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду
від 09 червня 2026 року.
7. У касаційній скарзі заявник зазначає, що копію повного тексту рішення суду першої інстанції вона отримала лише 03 квітня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копією конверта рекомендованого листа та даними трекінгу «Укрпошта». Вказує, що не зареєстрована в системі «Електронний суд», не має власного електронного кабінету та не отримувала копію судового рішення через зазначену систему. Звертає увагу, що відповідно до пункту 1.1. Договору про надання правничої допомоги від 14 травня 2025 року адвокат Горяна Т. М. надавала ОСОБА_1 правову допомогу виключно в суді першої інстанції, зокрема, здійснювала підготовку позовної заяви, заяв по суті справи та представництво у формі участі в судових засіданнях. Вказане підтверджується Додатком №1 до Договору «Протокол узгодження гонорару» від 14 травня 2025 року. Враховуючи вищевикладене, вважає, що не уповноважувала адвоката бути її представником понад обсяг правничої допомоги, а тому очікувала власними силами отримати копію рішення суду.
8. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
9. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
10. Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
11. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
12. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
13. У частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
14. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦПК України).
15. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
16. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
17. Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
18. Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
19. Частиною першою статті 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
20. Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
21. Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
22. Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву (про поновлення строку) не буде подано особою в зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
23. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
24. Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва ухвалено 10 лютого 2026 року. Повний текст постанови був складений 23 лютого 2026 року.
25. Відповідно до довідки про доставку електронного документу, копію повного тексту оскаржуваного рішення було отримано представником ОСОБА_1 - Горяною Т.М. 26 лютого 2026 року о 05:24:37 год.
26. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 отримала копію оскаржуваного рішення 03 квітня
2026 року засобами поштового зв`язку.
27. Матеріали справи містять ордер серії СА № 1114448, який було долучено до позовної заяви ОСОБА_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 уповноважила адвоката Горяну Т.М. представляти її інтереси у Шевченківському районному суді міста Києва та Київському апеляційному суді.
28. Матеріали справи не містять доказів припинення повноважень адвоката Горяної Т.М. на представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інстанцій.
29. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 272 ЦПК України).
30. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
31. Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
32. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
33. Верховний Суд наголошує, що участь у суді через представника є правом особи, але водночас передбачає настання для неї відповідних юридичних наслідків. Взаємовідносини між довірителем та адвокатом (зокрема закінчення договору про надання правничої допомоги чи відсутність нового ордера) не заважають дієздатності самої сторони у справі.
34. Звертаючись із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, заявник не навів причин, які від нього не залежали й не могли бути усунені, та були обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції упродовж 30 днів із дня отримання судового рішення представником, тобто у строк до 30 березня 2026 року.
35. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга подана 14 квітня 2026 року.
36. Інші доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником норм процесуального та матеріального права.
37. Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права»,
що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
38. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
39. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
40. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня
1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
41. Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається,
що скарга є необґрунтованою, правильне застосування судом апеляційної інстанції пункт 3 частини першої статті 186 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування чи тлумачення, тому у відкритті касаційного провадження суд відмовляє.
42. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Горяна Тетяна Миколаївна на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 червня 2026 року.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А. А. Калараш
А. І. Грушицький
Є. В. Петров