ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/9630/26
У Х В А Л А
з питань зупинення провадження
28 липня 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у порядку письмового провадження клопотання Національного університету оборони України про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Національного університету оборони України та зобов`язання вчинити дії.
В с т а н о в и в :
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 року по 31.08.2023 року виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати Національний університет оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 31.08.2023 року виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати суми грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати Національний університет оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 15 травня 2026 року відкрито провадження у цій адміністративній справі. Суд ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами на підставі приписів статті 262 КАС України.
15 травня 2026 року копію ухвали про відкриття провадження було доставлено до електронного кабінету відповідача в системі «Електронний суд». На виконання вимог зазначеної ухвали, 27 травня 2026 року представник Національного університету оборони України подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.
Надалі, 11 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у цій адміністративній справі. Вказане клопотання мотивоване тим, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22 травня 2026 року адміністративну справу № 240/401/26 передано на розглядання об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідач зазначає, що метою передачі вказаної справи на розгляд об`єднаної палати є формування єдиного та уніфікованого правового висновку щодо порядку здійснення перерахунку грошового забезпечення військовослужбовців за період з 2023 по 2025 рік у зв`язку із різними підходами колегій суддів до застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України № 481 та норм статей 7, 26 КАС України щодо пріоритетності закону над підзаконними актами. Посилаючись на пункт 3 частини першої статті 236 КАС України, відповідач стверджує про наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення об`єднаною палатою Верховного Суду справи № 240/401/26, у зв`язку з чим просить зупинити провадження у справі № 380/9630/26 до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції в іншій справі.
Позивач проти зупинення провадження у справі заперечує, вважаючи матеріали справи достатніми для вирішення спору по суті на підставі чинних норм матеріального права та сталої практики вищих судових інстанцій.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження в адміністративній справі, всебічно дослідивши матеріали справи та надавши детальну правову оцінку нормам Кодексу адміністративного судочинства України, які регламентують підстави та порядок зупинення судового провадження суд зазначає
Дотримання процесуальних строків та швидке, але водночас повне і всебічне вирішення публічно-правового спору є одним із ключових завдань адміністративного судочинства. Інститут зупинення провадження у справі є тимчасовим призупиненням вчинення процесуальних дій, зумовленим обставинами, які перешкоджають подальшому руху справи та щодо яких закон встановлює чіткі критерії.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України, на яку посилається представник відповідача у своєму клопотанні, суд обов`язково зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Суд зазначає, що для застосування вказаної імперативної норми права та обов`язкового зупинення провадження необхідною умовою є існування прямого, безпосереднього та взаємопов`язаного юридичного зв`язку між фактами, які встановлюються в іншій справі, та предметом доказування у поточному спорі. Об`єктивна неможливість розгляду справи означає, що суттєві для даної справи обставини (фактичні обставини, юридичні факти, преюдиційні дані) не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно на підставі наявних у справі доказів, оскільки вони є безпосереднім предметом дослідження та остаточного вирішення іншим судом у межах іншого судового процесу.
Разом з тим, передача Верховним Судом певної справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду з метою уніфікації судової практики та усунення розбіжностей у тлумаченні правових норм колегіями суддів не є встановленням нових фактичних обставин чи преюдиційних юридичних фактів, які б унеможливлювали самостійний розгляд поточної справи. У цьому випадку йдеться виключно про процес формування правового висновку щодо застосування норм матеріального права.
Законодавець чітко розмежував випадки обов`язкового зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду (частина перша статті 236 КАС України) та випадки, коли зупинення провадження є виключним диспозитивним правом суду (частина друга статті 236 КАС України).
Так, відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України, суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою або Великої Палати Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Аналіз зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що перегляд судового рішення у подібних правовідносинах об`єднаною палатою Верховного Суду є підставою для зупинення провадження, яка належить до дискреційних повноважень суду першої інстанції. Тобто, закон наділяє суд правом, а не обов`язком зупинити провадження, виходячи з конкретних обставин справи, обсягу доказової бази та необхідності дотримання розумних строків розгляду спору.
При вирішенні питання про доцільність реалізації вказаного права на зупинення провадження у справі № 380/9630/26, суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Реалізація принципу розумного строку розгляду справи (стаття 119 КАС України) покладається на суд, який повинен запобігати безпідставному та необґрунтованому затягуванню судового процесу.
Суд зазначає, що невиправдане зупинення провадження в адміністративних справах, пов`язаних із соціальним захистом та матеріальним (грошовим) забезпеченням військовослужбовців або осіб, які проходили службу у Збройних Силах та військових установах, призводить до відтермінування відновлення порушених прав громадян, що не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства та принципом верховенства права.
Наявні в матеріалах справи № 380/9630/26 письмові докази є цілком достатніми, повними та репрезентативними для всебічного з`ясування фактичних обставин справи та правомірності дій Національного університету оборони України щодо нарахування складових грошового забезпечення ОСОБА_1 . Суд володіє повним обсягом повноважень для самостійного аналізу нормативно-правового регулювання, оцінки ієрархії юридичної сили законів України (зокрема, законів про Державний бюджет України на відповідні роки) та підзаконних актів Кабінету Міністрів України (зокрема Постанови № 704 та Постанови № 481), керуючись приписами статті 7 КАС України.
Зупинення провадження у справі на невизначений строк до моменту ухвалення рішення об`єднаною палатою Верховного Суду у справі № 240/401/26 та його офіційного оприлюднення призведе до штучного уповільнення руху справи, порушення права позивача на своєчасний судовий захист та суперечитиме принципу процесуальної економії.
З огляду на викладене, суд визнає клопотання відповідача про зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України безпідставним, а підстави для реалізації права суду на зупинення провадження відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України відсутніми. За таких обставин, у задоволенні клопотання Національного університету оборони України про зупинення провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 119, 121, 236, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в :
У задоволенні клопотання Національного університету оборони України про зупинення провадження в адміністративній справі № 380/9630/26 відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому апеляційному оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на остаточне судове рішення, ухвалене за результатами розгляду справи по суті.
Суддя Коморний О.І.