ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5816/26 Справа № 179/396/24 Суддя у 1-й інстанції - Чорна А.О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2026 року про зупинення провадження
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Щока Валентина Олександрівна, про визнання права засновника селянського (фермерського) господарства та визнання права власності на спадкове майно , -
В С Т А Н О В И Л А:
У провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Щока Валентина Олександрівна, про визнання права засновника селянського (фермерського) господарства та визнання права власності на спадкове майно.
23.02.2026 року до суду першої інстанції від представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 надійшло клопотання про зупинення провадження розгляду справи до вирішення питання та прийняття рішення по справі № 179/1160/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Щока В.О. про усунення від права на спадкування за законом на підставі ст. 251 п. 6 ч. 1 ЦПК України, оскільки 27.11.2025 Верховний суд відкрив касаційне провадження на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області по справі № 179/1160/24.
В обґрунтування клопотання представник відповідача посилався на те, що 27.11.2025 Верховний суд відкрив касаційне провадження на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області по справі №179/1160/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Щока В.О., про усунення від права на спадкування за законом. У своїй позовній заяві ОСОБА_4 зазначав, що спадкоємці ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , діти померлого ОСОБА_6 , який протягом останніх років тяжко хворів та перебував у безпорадному стані, не надавали останньому будь-якої допомоги, у зв`язку з чим є підстави для усунення спадкоємців від права на спадкування за законом.
З огляду на наведене вказав, що розгляд справи №179/398/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Щока В.О. про визнання права засновника селянського (фермерського) господарства Соснове по праву спадкування за законом є неможливим до вирішення питання та прийняття рішення у справі №179/1160/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Щока В.О., про усунення від права на спадкування за законом.
Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2026 року провадження у справі № 179/396/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Щока В.О., про визнання права засновника селянського (фермерського) господарства та визнання права власності на спадкове майно - зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Третьою судовою палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року у справі 179/1160/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Щока В.О. про усунення від права на спадкування за законом.
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на її незаконність, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Учасники справи не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа та отримання документів в Електронному суді.
Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки у справі, яка розглядається ставиться питання про визнання за ОСОБА_1 права засновника селянського (фермерського) господарства «Соснове» після смерті батька ОСОБА_6 , по праву спадкування за законом, та даний спір залежить від вирішення справи про усунення від права на спадкування за законом, а в касаційному порядку оскаржується і відкрито касаційне провадження по справі ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог - Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Щока В.О. про усунення від спадкування за законом.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAI№E, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLE№DER v. FRA№CE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до цієї ж норми суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За таких обставин, для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.
Пов`язаність справ полягає в тому, що рішенням суду в іншій справі встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі. Обставини повинні бути такими, що мають значення для цієї справи, тобто зупинення провадження у цивільній справі, виходячи з мотивів наявності іншої справи, може мати місце лише у випадку, коли у цій справі можуть бути вирішенні питання, що стосуються підстав заявлених позовних вимог або умов, від яких залежить її розгляд.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16, та у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі № 308/5006/16-ц, від 07 листопада 2018 року в справі № 1522/27468/12, визнаючи наявність підстав, передбачених ст. 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої ст. 251 цього Кодексу, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року в справі № 761/33089/20 виснувано, що тлумачення пункту 6 частини першої ст. 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов`язаність справ: пов`язаною зі справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть уплинути на подання й оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року в справі № 357/10397/19 міститься висновок, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у цій справі має значення для цивільної справи, яка розглядається, а неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
Судом встановлено, що у справі №179/1160/24 рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Щока В.О. про усунення від спадкування за законом - відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.09.2025 рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 27.11.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року.
На теперішній час цивільна справа №179/1160/24 не розглянута.
Між тим, суд першої інстанції не зазначив в оскаржуваній ухвалі обґрунтування того чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи № 179/396/24.
Сама по собі наявність іншої судової справи № 179/1160/24 не свідчить про неможливість розгляду цієї справи, оскільки таке зупинення допускається лише тоді, коли відповідні обставини не можуть бути встановлені судом самостійно в межах його юрисдикції.
Натомість у цій справі суд першої інстанції мав усі процесуальні можливості для самостійного встановлення та оцінки відповідних обставин.
Суд першої інстанції в порушення вимог п. 6 частини першої ст. 251 ЦПК України, зупиняючи провадження в справі, не проаналізував предмет та підстави позову і не вказав обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про те, що відсутність рішення в справі № 179/1160/24 виключає можливість суду на підставі наявних в матеріалах справи доказів самостійно встановити при розгляді справи наявність чи відсутність підстав для вирішення спору в цій справі №179/396/24 .
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про зупинення провадження у справі.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд не виконав завдань підготовчого провадження, визначених статтею 189 ЦПК України, зокрема не визначив предмет доказування, не з`ясував заперечення сторін, не вирішив питання щодо подання та дослідження доказів, а також не встановив, які саме обставини не можуть бути з`ясовані у межах цієї справи без вирішення іншого судового провадження.
За таких обставин висновок суду про існування об`єктивної неможливості розгляду справи є необґрунтованим і передчасним, а ухвала про зупинення провадження постановлена без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про її зупинення.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд, зупинивши провадження у справі, порушив право позивача на розумні строки розгляду справи.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, відповідно до вимог ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 259,268,374,379,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2026 року про зупинення провадження - скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 30 липня 2026 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: М.М. Пищида
І.Ю. Ткаченко