ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року м.Суми
Справа №587/3305/24
Номер провадження 22-ц/816/144/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Сізова Д. В. , Нестеренка М. В.
з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.
у присутності:
представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Грицика Геннадія Олексійовича,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Грициком Геннадієм Олексійовичем,
на рішення Сумського районного суду Сумської області від 10 лютого 2025 року,
на додаткове рішення Сумського районного суду Сумської області від 24 лютого 2025 року у складі судді Степаненка О.А., ухвалені у м. Суми,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , про виділення частки нежитлового приміщення в натурі, визнання права власності на приміщення та припинення права спільної часткової власності,
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, який мотивував тим, що у АДРЕСА_1 знаходиться нежитлове приміщення, санаторій профілакторій «Росинка» зі спорудами та будівлями. Зазначений об`єкт нерухомого майна складається з наступних складових частин: база відпочинку загальною площею 1747м2, А-ІІІ; будинок охорони, площею 70,1 м2, Б-І; навіс, З; навіс, К; трансформаторна.
ОСОБА_3 належить частка у розмірі 6/100 цього об`єкту нерухомого майна, що підтверджується договором дарування № 2214 від 09 квітня 2020 року, яка складається з наступних приміщень на третьому поверсі: кімната 1 площею 28,2 м2, кімната 7 площею 21,7 м2, коридор 8 площею 5,5 м2, санвузол 9 площею 13,3 м2, кімната 10 площею 30,0 м2, всього 98,7 м2.
Іншими власниками часток у даному об`єкті нерухомого майна є: 7/100 - ОСОБА_7 , 6/100 - ОСОБА_8 , 6/100 - ОСОБА_9 , 5/100 - ОСОБА_10 , 13/100 - ОСОБА_12 , 5/100 - ОСОБА_14 , 5/100 - ОСОБА_13 , 5/100 - ОСОБА_4 , 41/100 (7/100, 29/100, 5/100) - ОСОБА_1 , 1/100 - ОСОБА_5 .
Відповідно до висновку спеціаліста існує технічна можливість поділу та виділення ОСОБА_3 приміщень, які входять до складу зазначених 6/100 частин нежитлового приміщення. За технічними показниками вказані приміщення є відокремленими від інших, мають окремий вхід та вихід та можуть бути виділені в натурі, а тому технічний виділ зазначеного розміру частки в натурі є можливим, а розмір частки, яку ОСОБА_3 має бажання виділити, відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Протягом останніх трьох років неодноразово проводилися збори співвласників вказаного майна, на яких обговорювалося питання щодо виділу кожному зі співвласників у натурі його частки зі спільного нерухомого майна та усі співвласники, окрім відповідачів, погодилися укласти письмовий договір та посвідчити його нотаріально. Позивач звертався до відповідачів з листом-пропозицією укласти договір про виділ у натурі частки зі спільного нерухомого майна або поділ нерухомого майна, для чого просив з`явитися для посвідчення правочину до приватного нотаріуса Канівець Л.О., проте у запропонований час відповідачі до нотаріуса не з`явилися. Відтак у позасудовому порядку неможливо виділити в натурі частку позивача у спільному майні.
Посилаючись на зазначені обставини позивач просив суд виділити у приватну власність ОСОБА_3 у натурі нежитлові приміщення санаторія профілакторія « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зі спорудами та будівлями, база відпочинку літера А-ІІІ, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 (номер запису про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 36222855) на 3 поверсі кімната 1 площею 28,2 м2, кімната 7 площею 21,7 м2, коридор 8 площею 5,5 м2, санвузол 9 площею 13,3 м2, кімната 10 площею 30,0 м2, всього 98,7 м2 з визнанням за ним права приватної власності на ці нежитлові приміщення; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 на 6/100 частки нежитлового приміщення, санаторій профілакторій «Росинка» зі спорудами та будівлями та вирішити питання розподілу судових витрат.
Сумський районний суд Сумської області рішенням від 10 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнив.
Виділив у приватну власність ОСОБА_3 у натурі нежитлові приміщення санаторію профілакторію «Росинка» зі спорудами та будівлями, база відпочинку літера А-ІІІ, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 (номер запису про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 36222855) на 3 поверсі: кімнату 1 площею 28,2 м2, кімнату 7 площею 21,7 м2, коридор 8 площею 5,5 м2, санвузол 9 площею 13,3 м2, кімнату 10 площею 30,0 м2, а всього загальною площею 98,7 м2, визнавши за ОСОБА_3 право приватної власності на ці нежитлові приміщення.
Припинив право спільної часткової власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на 6/100 частин нежитлового приміщення санаторій профілакторій « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зі спорудами та будівлями, база відпочинку літера А-ІІІ, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 (номер запису про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 36222855).
Додатковим рішенням Сумського районного суду Сумської області від 24 лютого 2025 року стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 у дольовому порядку на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору по 5046 грн 67 коп. з кожного.
ОСОБА_1 з рішеннями суду не погодилася, через свого представника подала апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить рішення суду від 10 лютого 2025 року та додаткове рішення від 24 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не перевірив позовну заяву на відповідність вимогам статей 175, 177, 187 ЦПК України, зокрема щодо ціни позову, зареєстрованого місця проживання відповідачки, наявності у неї електронного кабінету, виконання позивачем обов`язку щодо долучення до позовної заяви її копій та копій усіх додатків відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб. Стверджує, що суд не мав правових підстав приймати квитанцію про сплату судового збору адвокатом Ломакою Ю.М., який не є стороною у справі.
Заявник переконаний, що суд розглянув справу за відсутності належних відповідачів. Зазначає, що об`єкт спільної власності має одинадцять співвласників, проте відповідачами зазначені троє з них, інші співвласники є третіми особами, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22 вересня 2022 року по справі № 125/2157/19, вказує, якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної власності, суд відповідно до вимог ЦПК України залучає до участі у справі усіх співвласників.
Відтак встановивши, що позивач не залучив усіх відповідачів, суд мав відмовити у задоволенні позову.
Апелянт також звертає увагу суду на ту обставину, що сам об`єкт нерухомого майна -база відпочинку є об`єктом самочинного будівництва, що перешкоджає можливості здійснити виділ.
Переконаний, що вирішуючи питання про виділ позивачеві частки лише з основного приміщення бази без виділення відповідної частки з допоміжних будівель і споруд, суд першої інстанції не врахував, що внаслідок такого виділу відбувається збільшення частки позивача, що не відповідає правовстановлюючим документам та призводить до порушення права інших співвласників. Наголошує, що відхилення від ідеальних часток співвласників має відбуватися з присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася, що відповідає правовим позиціям Верховного Суду.
Звертає увагу на те, що при ухваленні додаткового рішення місцевий суд також припустився порушень процесуального закону.
Письмових відзивів на апеляційну скаргу учасники справи в установлений строк до апеляційного суду не подали.
Ухвалою суду від 2 червня 2026 року за клопотанням адвоката Грицика Г.О. до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_5 було залучено ОСОБА_2 та його законного представника ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суд встановив та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 09 квітня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В. та зареєстрованого за № 2214, належить 6/100 часток нежитлового приміщення, санаторій профілакторій «Росинка» зі спорудами та будівлями, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: в літері «А-ІІІ» - база відпочинку на 3 поверсі: кімната 1 площею 28,2 м2, кімната 7 площею 21,7 м2, коридор 8 площею 5,5 м2, санвузол 9 площею 13,3 м2, кімната 10 площею 30,0 м2, всього 98,7 м2.
Іншими власниками часток у даному об`єкті нерухомого майна є: ОСОБА_7 - 7/100, ОСОБА_8 - 6/100, ОСОБА_9 - 6/100, ОСОБА_10 - 5/100, ОСОБА_12 - 13/100, ОСОБА_11 - 5/100, ОСОБА_13 - 5/100, ОСОБА_4 - 5/100, ОСОБА_1 - 41/100 (7/100, 29/100, 5/100), ОСОБА_5 - 1/100 (а.с. 8-14, 59-63).
На підставі договору дарування від 24 березня 2025 року ОСОБА_5 подарувала своєму брату ОСОБА_6 1/100 часток нежитлового приміщення, санаторія профілакторія «Росинка» ( т.2 а.с.2-3).
25 березня 2025 року ОСОБА_6 подарував своєму синові ОСОБА_2 вищезазначену частку нежитлового приміщення ( т.2 а.с.4 зв.-5).
29 серпня 2020 року фізична особа - підприємець ОСОБА_15 видав ОСОБА_3 висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна - 6/100 часток нежитлового приміщення санаторій профілакторій « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зі спорудами та будівлями, яка складається з: в літері «А-ІІІ» - база відпочинку приміщення на 3 поверсі: кімната 1 площею 28,2 м2, кімната 7 площею 21,7 м2, коридор 8 площею 5,5 м2, санвузол 9 площею 13,3 м2, кімната 10 площею 30,0 м2, всього 98,7 м2, є відокремленими, мають окремий вихід та можуть бути виділені в натурі (а.с. 35).
Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував технічну можливість виділу частки нерухомого майна в натурі, а також право ОСОБА_3 , як співвласника, на виділ частки у відокремлений об`єкт нерухомості.
Такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам закону.
За змістом статті 355 ЦК України право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина 1 статті 356 ЦК України).
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (ст. 358 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (ч. 3 ст. 364 ЦК України).
Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється . Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Частиною першою статті 183 ЦК України визначено, що річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною.
Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.
Після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто становити окремий об`єкт нерухомого майна.
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29 листопада 2023 року в справі № 761/28358/15-ц (провадження № 61-6663св23), від 10 травня 2023 року в справі № 154/3029/14-ц (провадження № 61-5044св21), від 09 серпня 2024 року в справі № 442/8542/19 (провадження № 61-6570св24).
Позивач ОСОБА_3 є власником 6/100 частин нежитлових приміщень в санаторії профілакторії «Росинка», які складаються з конкретних відокремлених приміщень, мають окремий вихід, наявна технічна можливість виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, проте в позасудовому порядку вирішити питання виділу та визнання за позивачем права приватної власності на ці нежитлові приміщення не вдалося.
Висновком від 29 серпня 2020 року № 1 фізична особа-підприємець ОСОБА_15 засвідчив технічну можливість виділу в натурі та відповідність усталеному порядку користування 6/100 частин нежитлового приміщення, санаторія профілакторія « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зі спорудами та будівлями, яка складається з: в літері «А-ІІІ» - база відпочинку приміщення на 3 поверсі: кімната 1 площею 28,2 м2, кімната 7 площею 21,7 м2, коридор 8 площею 5,5 м2, санвузол 9 площею 13,3 м2, кімната 10 площею 30,0 м2, загальною площею 98,7 м2, є відокремленими, мають окремий вихід та можуть бути виділені в натурі.
Доводи апеляційної скарги про неможливість поділу майна, що є об`єктом самочинного будівництва, а також посилання на відсутність належних доказів можливості виділу частки санаторію профілакторію є безпідставними. Позивач просив виділити йому у приватну власність лише те майно, яким він володіє на підставі правочину - договору дарування від 09 квітня 2020 року і яке не є самочинним.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що при виділі позивачу в натурі його частки права інших співвласників, зокрема ОСОБА_1 , не будуть порушені, її частка у праві власності не буде зменшена.
Жодних доказів на підтвердження зворотного стороною апелянта до суду не надано. Доводи апеляційної скарги не містять належних аргументів , яким чином виділення позивачеві його частки в натурі порушує або обмежує права та інтереси ОСОБА_1 , яка не позбавлена права на виділ своєї частки у спірному нежитловому приміщенні.
Крім того, відповідачкою не запропоновано іншого варіанту виділу частки нежитлового приміщення санаторію профілакторію «Росинка».
Отже суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального права при відкритті судом провадження, визначенні суб`єктного складу спору, а саме: відповідачів та третіх осіб.
Як вбачається з матеріалів справи співвласниками нежитлового приміщення санаторій профілакторій « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зі спорудами та будівлями окрім позивача є також ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ( правонаступник ОСОБА_2 )
Зазначаючи відповідачами лише трьох співвласників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (правонаступник ОСОБА_2 ) та ОСОБА_1 позивач виходив з наявності спору саме з цими співвласниками щодо виділу його частки. Інші співвласники не заперечували проти виділу частки позивач, тому залучені до справи як треті особи. Між ними і позивачем спір відсутній.
Порушень процесуального права при ухваленні додаткового рішення про розподіл судового збору апеляційний суд також не встановив.
Відповідно до положень частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Задовольнивши позов ОСОБА_3 суд стягнув з відповідачів відшкодування сплаченого позивачем судового збору у дольовому порядку.
Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині свого підтвердження не знайшли, а тому відхиляються апеляційним судом.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін по суті спору та їх відображення в оскарженому рішенні суду першої інстанції, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, суд надав сторонам спору мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків місцевого суду.
Колегія суддів, надаючи оцінку судовому рішенню на предмет його законності у межах доводів апеляційної скарги, погоджується з висновками місцевого суду по суті вирішення спору. За встановлених у цій справі обставин суд, розглянувши справу у порядку загального позовного провадження, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної висновків суду по суті спору не спростовують та не належать до тих підстав з якими процесуальний закон пов`язує можливість зміни або скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Грициком Геннадієм Олексійовичем, залишити без задоволення.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 10 лютого 2025 року та додаткове рішення Сумського районного суду Сумської області від 24 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31 липня 2026 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Д. В. Сізов
М. В. Нестеренко