УХВАЛА
30 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/354/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. (головуючого), Бенедисюка І. М., Булгакової І. В.,
за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,
представників учасників справи:
позивача - Кравченко І. В.,
відповідача - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву відповідача
про відвід суддів Бенедисюка І. М., Булгакової І. В.,
у справі № 904/354/24
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2025 року
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24 березня 2026 року
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика смаку"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт"
про стягнення 11 538 399, 82 грн,
ВСТАНОВИВ:
23 квітня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" (далі - ТОВ "Олімпіус Консалт", заявник) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2025 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24 березня 2026 року у справі №904/354/24.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2026 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т.М.
Ухвалою від 13 травня 2026 року Верховний Суд залишив касаційну скаргу без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надав строк для усунення допущених недоліків.
Заявник усунув недоліки у встановлений Верховним Судом строк.
Ухвалою від 11 червня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі, призначив розгляд касаційної скарги ТОВ "Олімпіус Консалт" у відкритому судовому засіданні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на 30 липня 2026 року.
Згідно з розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27 липня 2026 року № 32.2-01/1257 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/354/24 у зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т. М.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 липня 2026 року справу № 904/354/24 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у такому складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Бенедисюк І. М., Булгакова І. В.
29 липня 2026 року до Верховного Суду надійшла заява ТОВ "Олімпіус Консалт" про відвід суддів Бенедисюка І. М., Булгакової І. В. з посиланням на пункт 5 частини першої статті 35 ГПК України.
Заява про відвід суддів мотивована тим, що судді Бенедисюк І. М. та Булгакова І. В. вже брали участь у касаційному перегляді цієї ж справи та входили до складу колегії суддів, яка постановила рішення Верховного Суду від 19 червня 2025 року. На думку заявника, повторна участь зазначених суддів у розгляді цієї ж справи після її нового розгляду судами попередніх інстанцій може викликати об`єктивно обґрунтовані сумніви щодо їхньої неупередженості та безсторонності, оскільки зазначені судді вже висловили свою правову позицію щодо спірних правовідносин.
Вирішуючи питання заявленого відводу, колегія суддів вважає за необхідне зауважити таке.
Частиною другою статті 39 ГПК України встановлено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно з частиною третьою статті 39 ГПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно до статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно зі статтею 36 ГПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Водночас особиста безсторонність суду презюмується, поки не доведено протилежне. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими" (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).
ЄСПЛ зазначив, що "безсторонність" в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Булут проти Австрії" від 22 лютого 1996 року, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10 червня 1996 року). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.
При цьому особиста безсторонність суду як суб`єктивний критерій презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" від 09 листопада 2006 року).
При оцінці об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення ЄСПЛ "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 липня 2010 року).
ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про упередженість або необ`єктивність судді, однак в цьому Кодексі зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Згідно зі статтею 6 Кодексу суддівської етики суддя повинен здійснювати правосуддя незалежно, виходячи виключно з обставин, установлених під час розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись верховенством права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні втручання, впливи, стимули, загрози або публічну критику.
При цьому відповідно до частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Таким чином, за загальним правилом, висновки або позиції судді (суддів), висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді справ у подальшому.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує (пункт 14 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 761/16124/15-ц).
В обґрунтування своїх доводів про існування сумнівів у неупередженості та безсторонності суддів Бенедисюка І. М. та Булгакової І. В. заявник зазначає про те, що ці судді уже висловили свою правову позицію щодо спірних правовідносин у постанові Верховного Суду від 19 червня 2025 року у цій справі.
Зокрема, у постанові від 19 червня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів: Малашенкова Т. М., Бенедисюк І. М., Булгакова І. В., скасував рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06 травня 2024 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26 лютого 2025 року у справі № 904/354/24, направив справу до Господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд, зазначивши про те, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи/покликання/аргументи відповідача (ТОВ "Олімпіус Консалт") та належним чином не з`ясували обставин справи, зокрема, щодо (1) готовності / неготовності товару, (2) повідомлення / неповідомлення продавцем покупця про готовність товару.
Заявник не зазначає про свою незгоду із вказаною позицією колегії суддів Верховного Суду, а лише посилається на те, що судді Бенедисюк І. М. та Булгакова І. В. уже висловили свою правову позицію щодо спірних правовідносин у межах цієї справи; зауважує, що обізнаний із тим, що це не є безумовною підставою для відводу судді, однак вважає, що це може породжувати сумнів у безсторонності вказаних суддів під час повторного касаційного перегляду.
Верховний Суд зазначає, що участь суддів у попередньому касаційному перегляді справи відповідно до процесуального закону не є підставою для відводу цих суддів під час нового касаційного перегляду справи. Судді Бенедисюк І. М. та Булгакова І. В. визначені для розгляду цієї справи системою автоматизованого розподілу відповідно до вимог статті 32 ГПК України та приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року №39.
Факти, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів Бенедисюка І. М., Булгакової І. В., на переконання колегії суддів Верховного Суду, відсутні.
Отже, обґрунтованих обставин, які би свідчили про упередженість, необ`єктивність чи особисту заінтересованість суддів Верховного Суду Бенедисюка І. М., Булгакової І. В. Верховний Суд не установив.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ТОВ "Олімпіус Консалт" про відвід суддів Верховного Суду Бенедисюка І. М., Булгакової І. В. у справі № 904/354/24 слід відмовити.
Керуючись статтями 35, 36, 38, 39, 234, 235, 314 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" про відвід суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Бенедисюка І. М., Булгакової І. В. у справі № 904/354/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. Л. Власов
Суддя І. М. Бенедисюк
Суддя І. В. Булгакова