Справа № 758/6682/26
Категорія 69
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 липня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Крупина Ю. А.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2026 року позивачка звернулася до суду із вищезазначеним позовом, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 426 383,32 грн.
В обґрунтування зазначає, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року №758/7449/22 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 з усіх видів його доходу щомісячно та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 01.09.2022 року до досягнення старшою дитиною, ОСОБА_4 повноліття, а потім у розмірі з усіх видів доходу відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до повноліття ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказує, що на виконанні у Подільському відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження НОМЕР_3.
Відповідно до наданої 30.03.2026 року Подільським відділом ДВС у м. Києві довідки про розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, боржник ОСОБА_2 ухиляється від виконання рішення суду, внаслідок чого за період з вересня 2022 року по лютий 2026 року включно, утворилась заборгованість по аліментам у розмірі - 360 632,63 грн.
Позивач зазначає, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача.
Посилаючись на ч. 1 ст. 196 СК України, відповідно до якої при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, розмір якої позивач за період з вересня 2022 р. по лютий 2026 р. нарахувала у сумі 360 632,63 грн., позивачка звернулася до суду з даним позовом, у якому враховуючи обмеження пені розміром заборгованості, просила суд стягнути на її користь 426 383, 32 грн. пені.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 04 травня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
28 травня 2026 року від відповідача надійшов Відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти стягнення пені, відповідач посилався на те, що основна частина заборгованості виникла під час розгляду судом справи про стягнення аліментів, тобто ще до ухвалення відповідного рішення. Матеріальний стан відповідача погіршився після розірвання шлюбу: квартира, яка належить йому на праві власності, залишилась у користуванні колишньої дружини та дітей, у зв`язку з чим відповідач змушений був орендувати житло для власного проживання, нести витрати на орендну плату та комунальні послуги, а також частково оплачувати комунальні витрати в квартирі, де проживала колишня дружина з дітьми. Одночасно відповідач був зобов`язаний сплачувати аліменти та погашати заборгованість, що суттєво перевищувало його реальні фінансові можливості. Вказує, що розмір пені значно перевищує розмір заборгованості з аліментів. Станом на 01.05.2026 року розмір заборгованості відповідача вже складає 272 881, 48 грн. Крім того, позивачем не враховані часткові платежі в період з 2023 - 2024року.
Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. заперечував, зважаючи на те, що справа не потребує великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність процесуальних документів є незначними, а розмір витрат на правничу допомогу є значно завищеним.
09 червня 2026 року від представника позивача надійшла Відповідь на відзив, в якій представник вказує, що в період з 01.09.2022 року по червень 2025 року відповідач або не платив взагалі, або платив значно менше, ніж йому нараховувались аліменти. Перший платіж здійснено відповідачем лише у липні 2023 року у сумі 5 114, 90 грн. Максимальний розмір заборгованості по сплаті аліментів складає 453 908,39 грн. Таким чином відповідач є злісним не платником аліментів.
Щодо розрахунку пені представник позивача зазначив, що детальний розрахунок пені наведено в додатку № 1 до позовної заяви, зі змісту якого вбачається, що пеня нараховувалась за кожен окремий місячний платіж з урахуванням кількості днів прострочення. Підстави для зменшення пені відсутні, оскільки відзив не містить будь яких доказів, які підтверджують скрутне становище відповідача. Крім того, відповідач не зазначив у своєму відзиві, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва було відкрито провадження у справі №753/26784/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності та стягнення грошової компенсації у сумі 1 332 100 грн.
У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив її задовольнити. Звертав увагу суду на те, що у несплаті аліментів є умисел відповідача, з вини якого не сплачувались аліменти впродовж тривалого періоду. Зокрема, за 9 місяців з листопада 2024р. по липень 2025р. відповідач сплатив усього 447,43 грн. аліментів, тоді як йому було нараховано понад 109 000 грн. аліментів.
Представник позивача стверджував, що відповідач є злісним неплатником аліментів, незважаючи на те що постійно працював та мав офіційні доходи. Звертав увагу суду на те, що не вираховував за кожен період розмір пені, яка б мала бути вирахована з розрахунку 1 % суми за кожен день прострочки, адже в будь-якому випадку починаючи з вересня 2022р. існує заборгованість та за роки розмір пені перевищував в розмір аліментів, нарахованих у кожному з місяців, відтак, застосував принцип, за яким пеня за невнесені щомісячні платежі у період 2022-2024 рр. підлягає стягненню у розмірі самих аліментів, нарахованих у кожному місяці.
Представник позивача звертав увагу суду на те, що періодом для нарахування пені взяв період від дати стягнення аліментів судовим рішенням до липня 2025р. включно, коли розмір заборгованості по сплаті аліментів становив 453 908,39 грн.
Представник позивача повідомив, що на даний час заборгованість по сплаті аліментів становить понад 230 000 грн.
Представник позивача також звертав увагу на те, що в лютому 2026р. старша дитина досягла повноліття, розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача зменшився. Незважаючи на це, відповідач продовжує мати заборгованість по сплаті аліментів. Щодо доводів відповідача про те, що бухгалтеру не нараховували аліменти з його заробітної плати вважав такими, що не спростовують позовні вимоги адже відповідач був обізнаний про стягнення з нього аліментів та самостійно не здійснював дії щодо сплати аліментів та погашення утвореної заборгованості. Також представник позивача звертав увагу на те, що між сторонами продовжувати існувати спори, зокрема в Дарницькому районному суді міста Києва існує позов про стягнення з ОСОБА_3 компенсації вартості частки у нерухомому майні, в результаті задоволення позову відповідач отримає значну суму коштів, за рахунок якої зможе погасити як заборгованість по сплаті аліментів, так і сплатити пеню, в разі задоволення даного позову.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, посилаючись на відсутність його вини у несплаті аліментів. Звертаю увагу суду на те, що на момент постановлення судового рішення вже була наявна заборгованість орієнтовно 180 тис.грн. Після припинення відносин з ОСОБА_3 він змушений був знімати житло, нести додаткові витрати на облаштування свого життя, а тому не мав можливості сплачувати аліменти. Стверджував, що його вини у несвоєчасні сплаті аліментів немає, адже виконавчий лист не надходив на роботу. Стверджував, що сплачував по 10 000 грн із заробітної плати, розмір якої на той момент становив 20 000 грн.. Відповідач повідомляв у судовому засіданні, що дійсно був період, коли він не сплачував аліменти. Однак пояснював, що це викликано тим, що він повинен був знову орендувати нове житло, вносити плату за 1-й та останній місяць оренди, у зв`язку з чим не мав достатніх коштів на погашення заборгованості по сплаті аліментів та внесенню чергових платежів. Відповідач повідомляв, що на даний час сплачує 75 % твоїх доходів на погашення аліментів та заборгованості по сплаті аліментів. На даний час розмір його заробітної плати становить орієнтовно 58 000 грн, з яких 40000 грн він сплачує на погашення заборгованості по сплаті аліментів. Станом на 1 липня 2026р. розмір заборгованості зі сплати аліментів становить орієнтовно 230 000 грн.
Звертав увагу суду на те, що після розірвання шлюбу з матір`ю дітей була домовленість про те, що позивач відмовиться від своєї частки в нерухомому мені в обмін на відмову від сплати аліментів. Втім практично домовленість не спрацювала, у зв`язку з чим він змушений був подати позов до Дарницького району суду міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 компенсації вартості його частки. Стверджував, що якби домовленості не порушувалися, то позивачка не мала б до нього претензій щодо стягнення та виплати аліментів.
Щодо розрахунку заборгованості повідомляв, що позивач невірно у своїх розрахунках у вигляді таблиці зазначає розмір нарахованої пені, адже рахує цю пеню не на кількість днів, а вираховує у відсотках, які фактично прирівнює до 100 днів, а за місяці у липні , червні , травні 2025р. враховує меншу кількість днів як період пені.
Відтак, відповідач просив відмовити у стягненні пені, а у випадку, якщо суд дійде висновку про винуватість платника аліментів у несвоєчасній сплаті аліментів, просив зменшити її розмір.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття ВП НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа №758/7449/22, виданого 25 квітня 2023 року Подільським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 частини доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 вересня 2022 року до досягнення старшою дитиною ОСОБА_4 повноліття, а потім у розмірі з усіх видів доходу відповідача, щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до повноліття ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до копії розрахунку Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 30.03.2026 року заборгованості зі сплати аліментів, станом на 01 березня 2026 року наявна заборгованість у розмірі 360 632,63 грн.
Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Системне тлумачення вказаних норм дає підстави дійти висновку, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то у платника аліментів відсутня вина у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19.
Згідно з частинами першою-третьою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Пленум Верховного Суду України в п.22 Постанови №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст.197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Згідно із частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
За правовою природою аліментні зобов`язання це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені). Оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов`язання окремо.
Отже, з урахуванням правої природи пені як дієвого стимулу належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
Так, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182, частина перша статті 200 СК України).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Встановлене частиною першою статті 196 СК України правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто, формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Зазначені висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18), у зв`язку із чим відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі №6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі №6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі №6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі №6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі №569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц (провадження №14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18).
Так, у відповідача наявна заборгованість по сплаті аліментів, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) у розмірі 360 632,63 грн. станом на 01.03.2026 р.
Представник позивачки додав розрахунок пені на заборгованість зі сплати аліментів у період з вересня 2022 р. по липень 2025 р. на суму 426383,32 грн. Позивачкою взято для розрахунку суму нарахованих аліментів щомісячно та пораховано пеню, яка підлягає стягненню, у розмірі самої суми аліментів за кожен місяць періоду (окрім місяців травень, червень, липень 2025р.).
На неправильність розрахунків звертав увагу відповідач. Спростовуючи дане твердження, суд звертає увагу на те, що в розрахунку пені представник позивача дійсно не наводив суму пені з розрахунку кількості днів прострочки по кожному платежу за кожен місяць періоду. Втім, незазначення загальної кількості днів прострочки по кожному місяцю і незазначення загального розміру пені не призводить до неправильності розрахунку пені, яка підлягає стягненню у розмірі, який не перевищує суму заборгованості. Очевидно, що пені за місяці, які передували серпню 2025р. (окрім місяців травень, червень, липень 2025р.), коли відповідач почав погашати заборгованість, сягали великих значень та їх не обов`язково обраховувати, щоб розуміти, що стягнення пені за кожен місяць прострочки в будь-якому випадку не може перевищувати розмір самої заборгованості.
Відомостей про те, що платник аліментів вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, відповідач не надав.
Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
Позивачка пред`явила позов про стягнення пені за несплату аліментів у період з вересня 2022 року по липень 2025 року, відтак розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
Максимальний розмір заборгованості по сплаті аліментів у липні 2025 року становив 453 908, 39 грн.
Відтак, пеня за прострочення сплати аліментів у розмірі 426 383,32 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_2 за період з вересня 2022 року по липень 2025р.
Висновків суду про необхідність стягнення пені не спростовують доводи відповідача про те, що він не сплачував аліменти, адже перебував у тяжкому матеріальному становищі.
Так, у постанові від 25 квітня 2018 року по справі №572/1762/15-ц (провадження №14-37цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19 (провадження №61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
З довідки-розрахунку заборгованості від 30.03.2026 року вбачається, що ОСОБА_2 сплачував аліменти лише частково. Сама по собі та обставина, що відповідач перебував у складному матеріальному становищі, не свідчить про наявність поважних причин для того, щоб не сплачувати аліменти на дітей.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Оскільки позивач за даною категорією справ звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 263,83 грн.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 пеню за прострочення сплати аліментів (в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3) за період з вересня 2022 року по липень 2025 року у сумі 426 383,32 грн. (чотириста двадцять шість тисяч триста вісімдесят три гривні 32 коп.)
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 4263,83 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя Т.В.Войтенко