ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 524/11071/21 Номер провадження 22-ц/814/1164/26 Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Бутенко С.Б., Дряниці Ю.В.,
за участю секретаря: Дороженка Р.Г.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гонтара Валерія Миколайовича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 жовтня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича, Департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора, витребування майна із чужого незаконного володіння,-
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив рішення приватного нотаріуса Ганночки О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43099740 від 20.09.2018 визнати неправомірним та скасувати державну реєстрацію права власності№28005374 від 14.09.2018, вчинену приватним нотаріусом Ганночкою О.В. на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Уточнивши в подальшому свої вимоги та доповнивши їх проханням визнати неправомірним та скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень №67575871 від 12.05.2023 державного реєстратора Скакун В.І., зобов`язати ОСОБА_3 негайно повернути ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог вказував, що 08.10.2007 між ним та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит») було укладено кредитний договір № 1/KVN7-10-07, відповідно до умов якого ним отримано 29025 дол. США.
З метою забезпечення виконання кредитного договору 08.10.2007 між ним та банком було укладено іпотечний договір, реєстровий напис 10920, предметом якого стала належна йому квартира АДРЕСА_1 .
19 квітня 2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2 укладено договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого банк передав останньому права вимоги по кредитному договору укладеному з ОСОБА_1 .
На підставі договору про відступлення прав вимоги, 14.09.2018 ОСОБА_2 як новий власник зареєстрував у приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В. своє право власності на іпотечну квартиру за Іпотечним договором (номер запису про право власності: 28005374, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43099740 від 20.09.2018 року.
Разом з тим вказане рішення є незаконним, оскільки відповідач ОСОБА_2 жодної оцінки спірної квартири не проводив, що свідчить про порушення ним приписів ЗУ «Про іпотеку».
Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» він не отримував письмову вимогу від ОСОБА_4 про усунення порушення основного зобов`язання.
Також рішення про реєстрацію права власності на квартиру відбувалося в період дії мораторію на звернення стягнення на нерухоме майно.
Пред`явлені до державного реєстратора Скакун В.І. вимоги про визнання неправомірним та скасування рішення та зобов`язання ОСОБА_3 негайно повернути квартиру АДРЕСА_1 вмотивовані тим, що під час судового розгляду його позову про визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним, скасування запису про іпотеку, рішення про реєстрації прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності, в задоволенні якого постановою Верховного Суду від 20.10.2021 було відмовлено, ним було відновлено право власності на квартиру, між тим, державним реєстратором Скакун В.В. право власності на квартиру знову було зареєстроване за ОСОБА_2 .
Вважає вказане рішення незаконним, оскільки воно було здійснено повторно в період воєнного стану, коли діяли обмеження до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», оскільки дія вказаної статті була зупинена.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 жовтня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та невідповідності правовим висновкам Верховного Cуду при розгляді спірних правовідносин в межах справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", приватного нотаріуса Ганночки О.В. про визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним, скасування запису про іпотеку, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності.
Не погодившись з рішення суду, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гонтар В.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставам справим, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Зазначав, що судом першої інстанції не взято до уваги, що рішення державного реєстратора є незаконним, оскільки, згідно п. 5 прим 2 розділу ЗУ «Про іпотеку» зупинено дію статті 37 вказаного Закону в частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки.
Незаконність вказаного рішення держреєстратора полягає в тому, що після набрання чинності рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 листопада 2019 року по справі № 524/4661/19 ОСОБА_2 втратив статус іпотекодержателя та власника спірної квартири і повторно набув вказані статус і права вже в період воєнного стану, коли діяли встановлені обмеження до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» щодо права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів спарив та встановлено судом,08 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1/KVN7-10-07, за умовами якого останній отримав кредитні кошти в сумі 29025 дол. США.
У забезпечення виконання кредитного договору 08 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк "Фінанси та Кредит» був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Комсомольського нотаріального округу Куц С.М. за реєстровим номером № 10920, предметом якого стала належна позивачу квартира АДРЕСА_1 .
Пунктом 8.4.3. іпотечного договору сторони встановили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання зобов`язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані.
Відповідно до п. 10 іпотечного договору звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на розсуд іпотекодержателя: за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору.
Пунктом 11.3. іпотечного договору визначено, що одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя є звернення стягнення згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в пп. 11.3.1. та 11.3.2. пункту цього договору.
Згідно п. 11.3.1. іпотечного договору, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону Україну «Про іпотеку».
19 квітня 2018 року між ПАТ «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 , за результатами відкритих електронних торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-02-01-000024-а від 29.03.2018, укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, зокрема прав вимоги до боржників за наступними договорами: Кредитний договір № 1/KVN7-10-07, укладений між ВАТ «Банк Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 ; Іпотечний договір від 08 жовтня 2007 року укладений між ВАТ «Банк Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 , посвідчений 08.10.2007 приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу Веселовським А.Г. за реєстровим №10920; Договір поруки № 1KVN7-P від 15.10.2007, укладений між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", ОСОБА_1 та ОСОБА_5
19 квітня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю. було здійснено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1 зазначено ОСОБА_2 .
В зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором, ОСОБА_2 , як новим кредитором було направлено 29 травня 2018 року ОСОБА_1 письмову заяву-вимогу про порушення основного зобов`язання, яка містила відомості про прострочену заборгованість по поверненню кредиту, вимогу про усунення порушення зобов`язань в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги, а також попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимог.
Вказана вимога не була отримана, в зв`язку з чим 03 серпня 2018 року ОСОБА_2 було повторно надіслано ОСОБА_1 аналогічну письмову заяву-вимогу.
Незважаючи на отримання повторної вимоги, остання залишилася без належного реагування.
На підставі заяви ОСОБА_2 про державну реєстрацію права власності приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. було прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (номер запису про право власності: 28005374, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з відкриттям розділу, індексний номер: 43099740 від 20 вересня 2018 року).
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", приватного нотаріуса Ганночки О.В. про визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним, скасування запису про іпотеку, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 листопада 2019 року залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 27 липня 2020 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 19.04.2018, укладений між ПАТ "Банк " Фінанси та Кредит" і ОСОБА_2 , засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю., реєстраційний напис № 529.
Скасовано запис про іпотеку № 25802150 (спеціальний розділ) внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 40721085 від 19.04.2018 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ Ярощук В.Ю.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 40721085 від 19.04.2018 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ Ярощук В.Ю.
Визнано неправомірним та скасовано рішення приватного нотаріуса Ганночки О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43099740 від 03.08.2018 та скасовано запис про право власності № 28005374 від 14.09.2018 приватного нотаріуса Ганночки О.В. щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Постановою Верховного Суду від 20.10.2021 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 липня 2020 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
В своїй постанові касаційна інстанція зазначила, що оскільки за своєю правовою природою оспорюваний договір про набуття ОСОБА_2 права вимоги до ОСОБА_1 , є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, на виконання якого здійснена цесія, а її сторонами можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, вказаний договір є законним та правомірним.
Однак, в цей час, з огляду на залишення апеляційним судом рішення суду першої інстанції без змін, ОСОБА_1 звернувся до органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та зареєстрував за собою право власності на спірну квартиру.
В зв`язку зі скасуванням Верховним Судом попередніх рішень як суду першої, так і апеляційної інстанції,з метою приведення у відповідність відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 відновлений у своїх правах як власник, звернуся до Департаменту державної реєстрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в зв`язку з чим, державним реєстратором Скакун В.І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 67575871 від 12.05.2023.
Відмовляючи в задоволенні об`єднаних позовних вимог, суд дійшов висновку, що приватний нотаріус Ганночка О.В. та державний реєстратор є неналежними відповідачами, оскільки належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису про державну реєстрацію є особа право чи обтяження якої зареєстровано. Також суд зазначив, що оскільки власником спірної квартири є інша особа, а не ОСОБА_2 вимоги до нього є неефективним способом захисту, оскільки не сприяють відновленню прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, враховуючи рішення Верховного Суду, яким було відмолено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , який в свою чергу після набрання постановою апеляційного суду законної сили, зареєстрував за собою право власності на спірну квартиру, ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора про реєстрацію права власності тобто відновлення становища, яке існувало ще з 2018 року, що і було правомірно здійснено державним реєстратором у відповідності до ч. 3 ст. 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Окрім того суд дійшов висновку про добросовісність ОСОБА_3 як набувача права власності на спірну квартиру та безпідставності вимог до нього щодо негайного звільнення квартири.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.
Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній станом на дату укладення іпотечного договору) визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
За приписами ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній станом на дату укладення іпотечного договору) звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній станом на дату укладення іпотечного договору) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній станом на дату укладення іпотечного договору) визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Враховуючи наявність в іпотечному договорі від 08.10.2007 застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю за цим договором звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» у випадку порушення іпотекодавцем основного зобов`язання, невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, правомірність набуття права вимоги ОСОБА_2 , що було встановлено постановою Верховного Суду, останній зареєстрував в приватного нотаріуса Ганночки О.В. - як державного реєстратора, право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Вважаючи незаконним перехід права вимоги від банку до ОСОБА_2 та відповідно незаконною реєстрацію права власності за останнім, ОСОБА_1 подав відповідний позов, який було задоволено місцевим судом та залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду.
Під час перегляду касаційної скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на підставі вказаних судових рішень здійснив реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Натомість, після скасування рішень попередніх інстанцій та ухвалення Верховним Судом постанови від 20.10.2021 про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , вже ОСОБА_2 на підставі ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» звернувся до державного реєстратора із заявою про відновлення свого права на квартиру, де останнім було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 67575871 від 12.05.2023.
В даному випадку, заперечуючи законність дій ресторатора в частині державної реєстрації прав та їх обтяжень за ОСОБА_4 , позивач посилався на те, що останні були здійснені в період воєнного стану, коли діяли обмеження щодо набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, що напряму заборонено п.5 прим.2 розділу V1 Закону України «Про іпотеку».
Відмовляючи в задоволенні вказаної вимоги, суд першої інстанцій вірно обґрунтував свої висновки помилковим ототожненням позивачем поняття звернення стягнення на предмет іпотеки, із здійсненими державним реєстратором діями відповідності до п.1 ч.7 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Так, згідно до вказаної нормиу разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про:
1) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про залишення заяви без руху або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України.
Підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є:
а) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;
б) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав за наявності підстав для залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;
в) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України "Про санкції". У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну санкцію (з посиланням на відповідне положення Закону України "Про санкції"), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.
Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав визнається прийнятим з порушенням цього Закону та анулюється виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 цієї частини.
Не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Одночасно із визнанням прийнятим з порушенням цього Закону та анулюванням рішення державного реєстратора, анулюванням рішення територіального органу Міністерства юстиції України, а також у разі відсутності підстав для їх анулювання Міністерство юстиції України може прийняти одне із рішень, передбачених пунктами 4-6 цієї частини.
Таким чином. вірно встановивши обставини по справі та визначившись з характерам спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення пред`явлених ОСОБА_1 позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду та не містять посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов`язує скасування чи зміну судового рішення.
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції в частині правової оцінки дій державного реєстратора, який на думку апелянта, не мав законних підстав в період воєнного стану, коли діяли обмеження щодо набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, здійснювати дії по реєстрації спірної квартири за іншим власником всупереч законним правам та інтересам власника квартири ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку вказаним доводам колегія суддів зауважує, що на підставі постанови Верховного Суду, ОСОБА_2 було повернуто речове право, яке останній набув на підставі рішення приватного нотаріуса Ганночки О.В. щодо реєстрації права власності на квартиру від 14.09.2018 і в даному випадку державний реєстратор відновив його попереднє становище, не здійснюючи при цьому дій, які б суперечили ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» та підпадали б під дію мораторію, при цьому дата набуття права власності зазначена 14.09.2018, тобто початкова дата набуття відповідачем права власності на квартиру.
Також апелянтом висловлена незгода з незастосуванням місцевим судом висновку Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи №206/4841/20 щодо неможливості набуття фізичною особою права вимоги за кредитним та іпотечним договорами.
Вказані посилання відхиляються колегією суддів, оскільки набуття ОСОБА_2 права вимоги від банку не було предметом даного позову, наведені правові висновки не є релевантними, а відтак застосуванню при вирішенні даного спору не підлягають.
В даному випадку ОСОБА_2 були викуплені права в банку, який перебував в процесі ліквідації, на електронних торгах, на відміну від обставин справи №206/4841/20, де фінансова компанія відчужила права фізичній особі.
Тоді як ОСОБА_1 фактично оспорюється законність дій державного реєстратора при здійсненні реєстраційної дії по відновленню у правах попереднього власника квартири, яка вибула з його власності на підставі судових рішень, які в подальшому були скасовані, а відтак права та інтереси останнього підлягали поновленню на підставі п.1ч.7 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Безпідставними колегія суддів також вважає вимоги в частині витребування спірного нерухомого майна у ОСОБА_3 , оскільки останній є добросовісним набувачем, який став власником квартири на підставі договору купівлі-продажу укладеному з ОСОБА_2 від 23.05.2025, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Ганночкою О.В., і в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про набуття права власності за ОСОБА_3 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67702256 від 23.05.2023).
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гонтара Валерія Миколайовича залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.
Повний текст постанови суду виготовлено 31 липня 2026 року.
Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Ю.В. Дряниця