Справа № 466/6816/26
Провадження № 2-з/466/68/26
У Х В А Л А
31 липня 2026 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді Ковальчука О.І.
за участю секретаря Пилипців О.-І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі №466/6816/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального концерну «Центр комунального сервісу» про визнання неправомірними дій щодо нарахування заборгованості, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди
в с т а н о в и в:
в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа №466/6816/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального концерну «Центр комунального сервісу» про визнання неправомірними дій щодо нарахування заборгованості, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
29.07.2026 року ОСОБА_1 разом з позовною заявою подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу нараховувати пеню та/або неустойку на спірну суму заборгованості у розмірі 19 954,30 грн за особовим рахунком № НОМЕР_1 ; передавати інформацію про спірну заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1 третім особам (факторинговим компаніям, колекторським компаніям, банківським установам тощо) для вчинення дій, спрямованих на її стягнення; вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове стягнення спірної заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 , до набрання рішенням суду у цій справі законної сили. Необхідність забезпечення позову обґрунтовується тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав, призвести до подальшого необґрунтованого зростання спірної суми та виникнення додаткових негативних наслідків для позивача до вирішення спору судом по суті.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України сторони у судове засідання не викликалися.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 151 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 2, 3 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 10 ст. ст.150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Як вбачається із роз`яснень, даних в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» , розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вказана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 викладена правова позиція, згідно якої заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.03.2024 у справі № 725/1512/23, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.
У постанові від 15.02.2023 у справі № 932/5035/22 Верховний Суд виклав правову позицію, згідної якої при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів заявника та інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; у імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження вимог заяви про забезпечення позову.
Крім того, всупереч постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», з позовної заяви неможливо встановити чи дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З огляду на викладене та враховуючи межі заявлених вимог, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову у даній справі шляхом заборони відповідачу нараховувати пеню та/або неустойку на спірну суму заборгованості у розмірі 19 954,30 грн за особовим рахунком № НОМЕР_1 ; передавати інформацію про спірну заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1 третім особам (факторинговим компаніям, колекторським компаніям, банківським установам тощо) для вчинення дій, спрямованих на її стягнення; вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове стягнення спірної заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 , до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 149, 150-153, ч. 2 ст. 247, 353 ЦПК України, суд
постановив:
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі №466/6816/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального концерну «Центр комунального сервісу» про визнання неправомірними дій щодо нарахування заборгованості, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: О. І. Ковальчук