Справа № 466/6816/26 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.
Провадження № 22-ц/811/3098/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
У Х В А Л А
про повернення апеляційної скарги
24 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий-суддя Цяцяк Р.П.,
судді: Ванівський О.М. та Савуляк Р.В.,
перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 31 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального концерну «Центр комунального сервісу» (м. Київ, вул. Всеволода Петріва, 10/8) про визнання неправомірними дій щодо нарахування заборгованості, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 07 серпня 2026 рокуу задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 31 липня 2026 року було залишено без руху та надано апелянту строк для сплати судового збору в розмірі 532 грн. 48 коп. - десять днів з дня отримання апелянтом копії вищезгаданої ухвали апеляційного суду.
ОСОБА_1 вимог ухвали судді Львівського апеляційного суду від 07 серпня 2026 року не виконала, однак подала до суду 10 серпня 2026 року «Заяву про усунення недоліків», в якій просить звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 31 липня 2026 року.
Водночас подана ОСОБА_1 10 серпня 2026 року заява про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій вона повторно просить звільнити її від сплати судового збору, не дає підстав для іншого висновку.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням, зокрема, звільнити від сплати судового збору, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає відповідну заяву чи скаргу, а також за наявності інших визначених законом умов.
Як убачається з матеріалів апеляційної скарги, розмір судового збору, який підлягає сплаті ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги, становить 532 грн 48 коп. При цьому відповідно до поданих апелянткою відомостей її основним регулярним доходом є пенсія у розмірі близько 3 400 грн на місяць. Таким чином, навіть виходячи із зазначеного нею розміру щомісячної пенсії, її орієнтовний річний дохід становить 40 800 грн, а п`ять відсотків від такого доходу - 2 040 грн. Отже, розмір судового збору у сумі 532 грн 48 коп. не перевищує п`яти відсотків її річного доходу, у зв`язку з чим передбачена пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» умова для застосування відповідного заходу відсутня.
При цьому суд враховує й інші наведені апелянткою обставини щодо її майнового стану.
Так, ОСОБА_1 посилається на те, що сплачує 7 500 грн щомісячної орендної плати за житлове приміщення у м. Львові, а також зазначає про наявність у неї коштів, отриманих у спадщину після смерті батьків, які, за її твердженням, поступово витрачаються на оплату житла, лікування та інші необхідні витрати. Водночас сама обставина несення витрат на оренду житла не свідчить про відсутність у неї можливості сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі, а наведені нею відомості про спадкові кошти, їх розмір та залишок не дають можливості встановити, що на момент звернення з апеляційною скаргою такі кошти були відсутні або що їх використання для сплати 532 грн 48 коп. судового збору призвело б до істотного погіршення її майнового стану.
Суд також бере до уваги посилання апелянтки на належну їй квартиру у м. Києві загальною площею 38 кв.м, яка, за її твердженням, не здається в оренду та не приносить доходу. Разом з тим наявність зазначеного нерухомого майна характеризує майновий стан апелянтки та підлягає оцінці у сукупності з її доходами, витратами та іншими майновими обставинами. За таких обставин, з огляду на незначний розмір судового збору, наведена обставина не дає підстав для висновку про неможливість його сплати.
Також, не залишає суд поза увагою і посилання ОСОБА_1 на стан її здоров`я, зокрема на захворювання опорно-рухового апарату та венозні захворювання, які, за її твердженням, потребують постійного лікування та обмежують можливість отримувати додатковий дохід. Разом з тим зазначені обставини не свідчать про відсутність у неї доходу чи майна та самі по собі не підтверджують об`єктивної неможливості сплатити судовий збір у встановленому розмірі.
Вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд виходить із необхідності оцінки майнового стану особи в його сукупності, з урахуванням її доходів, наявного рухомого та нерухомого майна, майнових прав та інших обставин, які можуть впливати на її спроможність виконати встановлений законом обов`язок щодо сплати судового збору.
З огляду на зазначене, враховуючи розмір судового збору - 532 грн 48 коп., його співвідношення з розміром доходу апелянтки, наявність у неї нерухомого майна, коштів, отриманих у спадщину, а також відсутність належних і достатніх доказів того, що сплата зазначеної суми створить для неї істотний фінансовий тягар або призведе до позбавлення її можливості забезпечувати основні життєві потреби, колегія суддів не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.
При цьому сам по собі факт отримання пенсії у невеликому розмірі, несення витрат на оренду житла та на лікування не означає автоматичної відсутності можливості сплатити судовий збір, оскільки при оцінці майнового стану має враховуватися сукупність усіх наявних у особи доходів, майнових прав та активів.
Крім того, відповідно до ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
У даному випадку необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, яке визначено ЦПК України, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оскільки у встановлений ухвалою Львівського апеляційного суду від 07 серпня 2026 року апелянтка судовий збір не сплатила, відповідно до ст.ст. 185, 357 ЦПК України, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі, яка її подала.
Відповідно до змісту ч.2 ст. 357 та ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги. Однак, у випадку повторного подання апеляційної скарги апелянту слід звернути увагу на питання строку на апеляційне оскарження, який на даний час завершився, зважаючи на інформованість апелянта про винесення оскаржуваного судового рішення. Тому у випадку подання апеляційної скарги, таку слід подавати з обґрунтованим клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Враховуючи вище наведене та керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 31 липня 2026 рокувважати неподаною та повернути апелянту.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали.
Головуючий: Цяцяк Р. П.
Судді: Ванівський О.М.
Савуляк Р.В.