КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
31 липня 2026 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/11100/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), Шкоріної О. І., Саліхова В. В.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Громадської організації Садове товариство «Руслан»
на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 17 лютого 2025 року
у цивільній справі № 362/2683/18 Васильківського міськрайонного суду Київської області
за заявою Громадської організації Садове товариство «Руслан»
про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню
у справі за позовом ОСОБА_1
до Садового товариства «Руслан»,
третя особа Приватне акціонерне товариство «Київобленерго»,
про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинення дій,
У С Т А Н О В И В:
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2025 року відмовлено в задоволенні заяви Громадської організації Садове товариство «Руслан» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, Громадська організація Садове товариство «Руслан», 22.04.2026 безпосередньо до Київського апеляційного суду через засоби поштового зв`язку подало апеляційну скаргу, одночасно порушуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтуванні клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження апелянт вказує, що засідання суду відбулося 17.02.2025. Проте судовий виклик (повідомлення від 13.02.2025) заявниця отримала поштою в м. Києві лише 24.02.2025, тобто через тиждень після того, як засідання вже відбулося. Це позбавило заявника можливості взяти участь у засіданні та надати свої заперечення.
Повний текст ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2025 заявник отримала 06.03.2025. Не погоджуючись з ухвалою суду звернулась з апеляційною скаргою, однак апеляційний суд залишив скаргу без руху через несплату судового збору та відсутність клопотання про поновлення строку. При цьому суд самостійно підтвердив, що заявник має право на поновлення строку, оскільки отримав текст ухвали лише 06.03.2025.
29.04.2025 заявник подала клопотання про поновлення строку та звільнення від сплати судового збору, але ухвалою від 15.05.2025 суд відмовив у звільненні від сплати збору. Суд роз`яснив, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо усунути обставини, які стали підставою для повернення.
Ухвалу від 15.05.2025 про відмову в звільнення від сплати судового збору заявниця отримала поштою 28.05.2025 (трекінг Укрпошти: 061025004258). Оплативши судовий збір (3 028 грн), вона подала повторну апеляційну скаргу 11.06.2025. Тобто скаргу було подано в межах 15-денного строку з моменту отримання попередньої ухвали. Однак апеляційний суд знову залишив скаргу без руху через відсутність відомостей про наявність електронного кабінету (п. 2 ч. 2 ст. 356 ЦПК України) та встановив 10-денний строк для усунення цього недоліку.
Просить визнати причини пропуску строків поважними, оскільки протягом тривалого часу голова правління не могла повноцінно виконувати свої обов`язки та брати участь у процесі через послідовні важкі захворювання спочатку хвороба Лайма, а потім коронавірусна інфекція із значним ускладненнями та подальше супутнє інфекційне захворювання.
Після усунення недоліків заявник не отримала жодних відомостей про процесуальне рішення суду. Вказує, що 16.02.2026 направила електронний запит із накладеним ЕЦП до суду, але відповіді не отримала. 14.04.2026 вона повторно подала заяву про видачу рішення і лише в цей же день особисто в канцелярії суду отримала завірену копію ухвали від 25.07.2025, якою апеляційну скаргу було повернуто.
Вважає, що не зловживала процесуальними правами, вона послідовно вчиняла всі дії для захисту та діяла в найкоротші строки після того, як дізнавалася про процесуальні документи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення пропущеного строку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. Виключенням із цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, або у разі виникнення обставин непереборної сили.
Установлений частиною другою статті 358 ЦПК України преклюзивний річний строк є процесуальним обмеженням, покликаним забезпечити дію принципу правової визначеності та остаточності судових рішень (Res judicata). Сплив цього строку позбавляє суд дискреційних повноважень щодо оцінки поважності причин його пропуску за загальними правилами, а передбачені законом винятки підлягають вузькому тлумаченню.
Аналізуючи доводи апелянта щодо наявності підстав для застосування винятку стосовно «особи, не повідомленої про розгляд справи», колегія суддів виходить із того, що за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.09.2024 у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24), особою, не повідомленою про розгляд справи у розумінні пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України, не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя та подала заяву чи скаргу, на підставі якої відкрито судове провадження.
Як убачається з матеріалів справи, ГО СТ «Руслан» є не лише ініціатором звернення із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а й безпосереднім ініціатором апеляційного перегляду, оскільки раніше вже зверталося з апеляційною скаргою у 2025 році. Заявник був достеменно обізнаний про наявність відповідного судового провадження та отримав повний текст оскаржуваної ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2025 ще 06.03.2025. Будучи ініціатором як процесуального провадження в суді першої інстанції, так і безпосередньо апеляційного оскарження, апелянт зобов`язаний був виявляти розумну обачність, процесуальну сумлінність і добросовісно цікавитися перебігом та долею власної апеляційної скарги. За таких обставин статус «неповідомленої особи» на апелянта не поширюється.
Оцінюючи посилання апелянта на тривалу хворобу голови правління громадської організації, колегія суддів зазначає, що такі обставини не підпадають під поняття непереборної сили (форс-мажору) надзвичайного та невідворотного характеру в розумінні пункту 2 частини другої статті 358 ЦПК України. Юридична особа ГО СТ «Руслан» як самостійний суб`єкт процесуальних правовідносин не була позбавлена можливості скористатися професійною правничою допомогою адвоката або призначити іншого уповноваженого представника для контролю за рухом ініційованого нею провадження.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Праву особи на судовий захист кореспондує обов`язок виявляти розумну обачність, проявляти зацікавленість у перебігу власної справи та вживати заходів для скорочення періоду судового провадження.
Як свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, який є відкритим та загальнодоступним джерелом, ухвала Київського апеляційного суду від 25.07.2025 про повернення повторно поданої апеляційної скарги була оприлюднена 31.07.2025. Протягом тривалого часу (з липня 2025 року по лютий 2026 року) апелянт виявляла процесуальну пасивність і не цікавилася станом розгляду справи, що свідчить про недотримання принципу процесуальної сумлінності. Незнання про стан розгляду справи за наявності вільних джерел інформації зумовлене суб`єктивною поведінкою самого заявника та не може розцінюватися як підстава для нехтування преклюзивним строком.
Зважаючи на те, що повний текст оскаржуваної ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області складено 17.02.2025, у ЄДРСР опридюднено - 18.02.2025, отримано апелянтом - 06.03.2025, встановлений частиною другою статті 358 ЦПК України присічний річний строк на її апеляційне оскарження сплив.
Оскільки дану апеляційну скаргу подано лише 22 квітня 2026 року, тобто поза межами річного строку з дня складення повного тексту судового рішення, а передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України виняткові підстави для його поновлення відсутні, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Громадської організації Садове товариство «Руслан» на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2025 року.
Керуючись ст. ст. 357, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 358 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Громадської організації Садове товариство «Руслан» на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2025 року.
Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді Є.П. Євграфова
О. І. Шкоріна
В. В. Саліхов