УХВАЛА
30 липня 2026 року
м. Київ
справа № 502/1487/21
провадження № 61-9718ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 15 березня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Профспілкова організація Усть-Дунайського Морського торговельного порту, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліксир-Україна», про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом
до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Профспілкова організація Усть-Дунайського Морського торговельного порту, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліксир-Україна» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Кілійського районного судуОдеської областівід 15 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року, позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Профспілкова організація Усть-Дунайського Морського торговельного порту, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліксир-Україна» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу івідшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Визнано наказ № 315-к від 09 серпня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату незаконним.
Поновлено ОСОБА_1 , на посаді в.о. начальника відділу кадрів Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Усть - Дунайськ».
Стягнуто з Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Усть - Дунайськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення з 10серпня.2023 року по 15 березня 2024 року в розмірі 291 481, 12 гривень, з подальшим утриманням зі вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів; моральну шкоду в розмірі 2 000 гривень.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в сумі 9 444,16 грн за вирахуванням податків та зборів.
Стягнуто з Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Усть - Дунайськ» на користь держави судовий збір в сумі 2 910, 52 грн.
Стягнуто з Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Усть - Дунайськ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 816,00 грн.
У червні 2026 року Державне підприємство «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» вперше звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 15 березня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2026 року касаційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 15 березня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року повернуто заявнику на підставі частини другої статті 393 ЦПК України (провадження № 61-8595ск26).
У липні 2026 року до Касаційного цивільного суду вдруге надійшла касаційна скарга Державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 15 березня 2024року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року, де, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Предметом позову у цій справі є визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Малозначна справа є такою з огляду на свої властивості, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).
Верховним Судом враховано, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах: визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
При цьому згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України справа не відноситься до тієї категорії справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року).
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Ураховуючи наведене, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 15 березня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Профспілкова організація Усть-Дунайського Морського торговельного порту, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліксир-Україна», про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник