Постанова № 138678416 у справі № 910/10009/25 від 18.06.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2026 р. Справа№ 910/10009/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаратова Ю.А.

суддів: Бестаченко О.Л.

Скрипки І.М.

При секретарі судового засідання Кафлановій А.С.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 18.06.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Лавринця Андрія Євгеновича

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 (повний текст складено 29.01.2026)

у справі № 910/10009/25 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Лавринця Андрія Євгеновича

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Алісіменка Сергія Олексійовича

за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

4. ОСОБА_4

про стягнення 1 648 254,07 грн

в с т а н о в и в :

Історія справи. Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

Фізична особа-підприємець Лавринець Андрій Євгенович (далі - позивач, ФОП Лавринець А.Є.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Алісіменка Сергія Олексійовича (далі - відповідач, ФОП Алісіменко С.О.) про стягнення 1 648 254,07 грн, з яких: 806 968,63 грн сума основного боргу, 667 237,93 грн - сума інфляційних втрат, 171 047,51 грн - 3 % річних (за період з червня 2019 року по липень 2025 року)

Позовні вимоги, із посиланням на пункт 4 частини першої статті 512, статтю 528, частину першу статті 1160 Цивільного кодексу України, обґрунтовані невиконанням відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, як новим кредитором за Договором про відступлення прав вимоги від 21.07.2025, за зобов`язанням, що виникло у зв`язку з виконанням первісними кредиторами ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) обов`язку боржника - ФОП Алісіменка С.О. за Кредитним договором від 17.02.2012 № 805/980-ЮО, укладеним з ПАТ «Міський комерційний банк».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Також залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Лавринця Андрія Євгеновича до Фізичної особи-підприємця Алісіменка Сергія Олексійовича про стягнення 1 648 254,07 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що:

- Зобов`язання боржника за його волею може бути ним покладено на іншу особу та у випадку виконання зобов`язання іншою (третьою) особою до цієї особи переходять права та обов`язки кредитора у зобов`язанні.

Отже, основним критерієм для застосування правового механізму, передбаченого вказаними частиною першою статті 528 ЦК України, є воля боржника. Однак позивачем не доведено обставини виявлення відповідачем волі до виконання третіми особами його зобов`язань перед банком за кредитним договором.

- Позивачем не доведено наявність будь-яких правовідносин, зокрема, з надання позики між відповідачем та третіми особами.

При цьому, судом враховано, що позивач сам заперечив існування цих правовідносин, зазначивши у відповіді на відзив про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 жодної фінансової допомоги від відповідача не отримувалось, а наведення у призначенні платежу «повернення безвідсоткової фінансової допомоги» є некоректним відображення банківського переказу з боку працівників банку.

- У наявних в матеріалах справи заявах свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вказали, що здійснення перерахування коштів на рахунок відповідача здійснювалось за порадою працівників ПАТ «Міський комерційний банк» у зв`язку із відсутністю у останнього фінансової можливості повернути кошти, які перебували на рахунках третіх осіб. У вказаних заявах третіми особами вказано, що відповідач про означені дії був обізнаний.

Тобто, зміст цих заяв підтверджує відсутність волевиявлення відповідача до доручення ним третім особам виконати його обов`язок перед Публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк».

- Суд першої інстанції погодився із твердженням позивача про те, що норми статей 204, 205, частини першої статті 206, статей 218, 511 ЦК України не забороняють вчиняти в усній формі правочин щодо надання згоди боржника за зобов`язанням на покладення виконання обов`язку на іншу особу.

Однак наголосив, що виходячи зі системного тлумачення норм частини першої статті 528, статей 512, 513 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні може бути здійснена лише у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, незалежно від того, що саме є підставою такою заміни.

А у матеріалах справи відсутні як докази волі відповідача на покладення виконання зобов`язань перед банком на третіх осіб, так і заміни кредитора (в частині зобов`язань) здійсненої у формі, що б відповідала приписам частини першої статті 513 Цивільного кодексу України.

При цьому, судом не прийнято до уваги посилання позивача на конклюдентність дій відповідача, яким фактично прийнято виконання, оскільки волевиявлення на покладення виконання зобов`язань перед банком на третіх осіб за своєю правовою природою повинно передувати відповіднім діям. А норма статті 528 ЦК України не містить жодного посилання на можливість наступного схвалення боржником дій третіх осіб по виконанню зобов`язання.

- Позивачем не доведено виникнення у третіх осіб права на відшкодування витрат, як понесених особою у зв`язку із вчиненням нею дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення у порядку статті 1160 ЦК України. А саме, те що вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені ці дії, зокрема, наявності загрози реальної небезпеці майновим інтересам іншої особи (відповідача), з метою запобігання, попередження, усунення або зменшення небезпеки настання невигідних майнових наслідків, за умови відсутності можливості отримати відповідну згоду на вчинення дій у її інтересах.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що дії (витрати) з перерахування коштів були вчинені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 саме у власних інтересах, з метою повернення грошових коштів, які перебували на рахунках банку поза межами процедури ліквідації ПАТ «Міський комерційний банк» у порядку та черговості, що визначена Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Тобто ці дії вчинялися не з метою упередження загрози саме майновим інтересам ФОП Алісіменка С.О.

- З огляду на те, що позивачем не доведено виникнення у третіх осіб права на відшкодування витрат на підставі статті 1160 ЦК України, у суд дійшов висновку про те, що таке право не було набуте Фізичною особою-підприємцем Лавринцем А.Є. на підставі Договору про відступлення прав вимоги від 21.07.2025. А тому, у задоволенні позову слід відмовити.

- Заява відповідача про застосування строків позовної давності залишена судом першої інстанції без задоволення, з огляду на наявність самостійних підстав для відмови в задоволенні позову.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Фізична особа-підприємець Лавринець Андрій Євгенович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У поданій апеляційній скарзі скаржник просить:

- скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 28.01.2026 у справі № 910/10009/25;

- ухвалити нове рішення у справі № 910/10009/25, яким позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Лавриця Андрія Євгеновича задовольнити в повному обсязі, стягнути з Фізичної особи-підприємця Алісіменка Сергія Олексійовича на користь Фізичної особи-підприємця Лавринця Андрія Євгеновича суму боргу в розмірі 1 648 254 грн. 07 коп. з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за користування коштами.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

1) За твердженням апелянта, суд першої інстанції всупереч положень частини четвертої статті 75 ГПК України, не взяв до уваги преюдиційні обставини, встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили.

А саме, суд першої інстанції не звернув увагу та, що рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі № 910/9811/19 встановлено не тільки преюдиційні обставини погашення боргу ФОП Алісіменка С.О. перед ПАТ «Міський комерційний банк» за Кредитним договором від 17.02.2012 № 805/980-ЮО, а й джерела такого погашення. Зокрема, що воно відбулось за рахунок коштів фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Обставини перерахування коштів на рахунок ФОП Алісіменка С.О. з поточних рахунків фізичних осіб, як безвідсоткової фінансової допомоги третіх осіб, також встановлені ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019 у справі № 826/7281/18.

З твердженням апелянта, під час розгляду цієї справи, № 910/10009/25, суд першої інстанції не звернув уваги на вищевказані преюдиційні обставини та не надав їм належної оцінки, як безумовного доказу виконання обов`язку відповідача перед банком за рахунок коштів фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

2) На думку апелянта суд першої інстанції помилився в оцінці обставин справи, дійшовши висновку про відсутність виявлення відповідачем волі до виконання третіми особами його зобов`язань перед банком за кредитним договором.

А саме, суд не надав належної оцінки діям ФОП Алісіменка С.О., ФОП Хайнацького Л.А., ПАТ «Міський комерційний банк», зокрема конклюдентним, які, за твердженням апелянта, свідчать про визнання та схвалення правочину третіх осіб щодо часткового виконання зобов`язання ФОП Алісіменка С.О. за кредитним договором, а також про те, що вищевказані дії були вчинені за згодою як кредитора (ПАТ «Міський комерційний банк»), так і боржника (ФОП Алісіменко С.О.).

Зокрема, після надходження коштів від третіх осіб 01.09.2014 ФОП Алісіменко С.О.: припинив будь-які платежі за кредитним договором; отримав від ПАТ «Міський комерційний банк» довідку від 03.09.2014 № 17.1/6761 про відсутність заборгованості; припинив будь-яке листування та комунікацію з банком щодо виконання кредитного договору.

ФОП Алісіменко С.О., знаючи, що особисто він не сплачував кошти, отримав від банку довідку про відсутність заборгованості та використав її у справі № 910/9811/19 для підтвердження факту виконання зобов`язань за кредитним договором та припинення іпотеки.

Відповідач, ПАТ «Міський комерційний банк», ФОП Хайнацький Л.А. (іпотекодавець) не оспорювали в судовому порядку дії щодо виконання зобов`язання ФОП Алісіменка С.О. за кредитним договором фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4

ФОП Алісіменко С.О. було подано адміністративний позов до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Міський комерційний банк» Оберемко Р.А., в якому просив

- визнати повністю нечинним рішення про нікчемність правочину, викладеного у протоколі № 23 засідання комісії ФГВФО щодо виявлення нікчемних трансакцій, правочинів (договорів) ПАТ «Міський комерційний банк» від 12.09.2017;

- скасувати повідомлення Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації ПАТ «Міський комерційний банк» Оберемко Р.А. про нікчемність правочину, викладене у листі від 12.12.2017 № 1521, а саме, про нікчемність від 01.09.2014 з погашення заборгованості за кредитним договором № 805/980-ЮО за рахунок депозитних коштів фізичних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

Тобто ФОП Алісіменко С.О. юридично підтримував та захищав вказані правочини, подавши відповідний позов до суду адміністративної юрисдикції (справа № 826/7281/18).

Іпотекодавець Хайнацький Л.А. , розуміючи, що кредит ФОП Алісіменка С.О. погашено третіми особами ( ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ) та погоджуючись з цим, звернувся з позовом про припинення іпотеки. А ФОП Алісіменко С.О. приймав участь в розгляді справи № 910/9811/19 в якості 3-ї особи, підтверджував обставини погашення його кредиту вказаними фізичними особами та проти задоволення позову не заперечував.

ФОП Алісіменко С. О. жодного разу ані письмово, ані усно не звертався до фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та не повідомляв їм про те, що не визнає їх дій по оплаті 01.09.2014 із своїх рахунків його боргу по кредиту

Апелянт зазначає, що наведені обставини, зокрема конклюдентні дії відповідача, поза розумним сумнівом, підтверджують його згоду, обізнаність та волевиявлення на те, щоб його борг по кредиту погасили треті особи ( ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ).

3) Апелянт зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. А саме, положень статей 512, 513 ЦК України, які регулюють підстави заміни кредитора в зобов`язанні.

Однак, позивач наголошує, що жодної заміни кредитора у спірних правовідносинах не відбулось, а позов ним подано з підстав, передбачених частиною першою статті 528 ЦК України, норма якої не ставить можливість виконання обов`язку боржника іншою особою у залежність від волі кредитора. А за своєю правовою природою правовідносини визначені в частині першій статті 528 ЦК України відрізняються від відносин, врегульованих норами частини третьої статті 528, статтями 512, 513 цього кодексу.

4) Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що норми частини першої статті 528 ЦК України не містять жодного посилання на можливість наступного схвалення боржником дій третіх осіб по виконанню зобов`язання.

При цьому, зазначає, що вказані норми не містять й заборони на те, аби боржник постфактум схвалив дії третіх осіб по виконанню його зобов`язання перед кредитором.

А також вказує, що у випадку якщо домовленість про покладання боржником на третіх осіб обов`язку по виконанню зобов`язання перед кредитором була вчинена в усній формі, то, на думку апелянта, одним із способів встановити та витлумачити зміст такої домовленості, - є аналіз подальших дій сторін правочину із застосуванням способів визначених частиною четвертою статті 213 ЦК України.

Однак суд першої інстанції вказаних норм не застосував, та за твердженням апелянта, дійшовши передчасного та необґрунтованого висновку про недоведеність волевиявлення відповідача щодо покладання свого обов`язку за кредитним договором на третіх осіб, зокрема без урахування його подальшої поведінки.

5) Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування до спірних правовідносин норм статті 1160 ЦК України, з огляду на недоведеність позивачем обставин (передумов) для її застосування, зокрема, наявності загрози реальної небезпеці майновим інтересам іншої особи (відповідача).

При цьому наголошує, якби фізичні особи 01.09.2014 не здійснили погашення боргу ФОП Алісіменка С.О. перед банком, то відповідно виникав ризик втрати іпотечного майна ФОП Хайнацького В.Л., яке забезпечувало виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором.

Позивач зазначає про наявність такої передумови для виникнення в особи права на відшкодування фактично зроблених витрат при вчиненні дій в майнових інтересах іншої особи, як очевидну користь цих дій для заінтересованої особи.

У даному випадку, здійснивши погашення боргу відповідача, треті особи усунули небезпеку звернення стягнення на іпотечне майно ФОП Хайнацького В.Л. , яке забезпечувало кредит ФОП Алісіменка С.О. А відповідач отримав від дій третіх осіб очевидну користь - погашення боргу перед банком на суму понад 800 000 грн.

Позиція відповідача (ФОП Алісіменка С.О.) щодо апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП Алісіменко С.О., погоджуючись з мотивами оскаржуваного рішення суду, просив останнє залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи відповідача зводяться до того, що:

- Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , йому не відомі і він з ними не зустрічався та жодних угод чи домовленостей не укладав.

До суду не надано жодних доказів про те, що ФОП Алісіменку С.О. було відомо про те, що вище зазначені особи вчиняли такі дії, а також того, що відповідач давав на це згоду, та отримував такі кошти від них і ними розпоряджався.

- З огляду на норми статей 206, 208 ЦК України, для дій фізичних осіб щодо перерахунків своїх грошових коштів на рахунок ФОП Алісіменко С.О. необхідним було укладення договору в письмовій формі, який у даному випадку відсутній.

- На думку відповідача, фізичні особи повинні були укласти письмові договори з банком як з кредитором у зобов`язанні, що виникло на підставі кредитного договору, відповідно до норм статей 513, 521 ЦК України. Однак такі правочини щодо заміни кредитора у зобов`язанні як і згода банка на переведення боргу відсутні.

- Позивачем не доведено виникнення у третіх осіб права на відшкодування витрат, як понесених особою у зв`язку із вчиненням нею дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення у порядку статті 1160 ЦК України. Зокрема, відсутні докази того, що треті особи відповідно до норм частини другої цієї статті повідомили відповідача про те, що вони зі своїх рахунків надали йому безвідсоткову грошову допомогу.

- У матеріалах справи відсутні депозитні угоди та докази внесення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошових коштів на свої рахунки, а саме квитанції.

- Рішенням про нікчемність правочину, викладеним у протоколі № 23 засідання комісії ФГВФО щодо виявлення нікчемних трансакцій, правочинів (договорів) ПАТ «Міський комерційний банк» від 12.09.2017, рекомендовано уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів на ліквідацію банку, зокрема, відновити в балансі банку Кредитний договір № 805/980-ЮО від 17.02.2012 відповідно параметрів на дату визнання нікчемності операції з погашення заборгованості за кредитом з одночасним відображенням на балансі і депозитів, за рахунок яких відбулося погашення кредиту - 01.09.2014.

А в подальшому уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» листом від 12.12.2017 № 1521 повідомила ФОП Алісіменка О.С. про нікчемність від 01.09.2014 правочину з погашення заборгованості за Кредитним договором № 805/980-ЮО від 17.02.2012 за рахунок депозитних коштів фізичних осіб, а саме ОСОБА_1., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , які підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

За твердженням відповідача Фондом гарантування вкладів було відновлено в балансі банку Кредитний договір № 805/980-ЮО від 17.02.2012 та на підставі Договору про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги та майнових прав від 30.09.2019 було відступлене право вимоги за вказаним кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Рікард».

Отже, на думку відповідача, враховуючи факт відновлення на балансі банку кредитних та депозитних договорів, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали отримати відшкодування саме від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

- Враховуючи той факт що банківські виписки містять ідентифікацію клієнтів та підставу перерахування грошових коштів відповідач вважає доведеною обізнаність ОСОБА_1., ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та позивача про факт перерахування грошових коштів 01.09.2014. А отже наявні й підстави вважати пропущеною ними позовну давність для звернення до суду.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга ФОП Лавринеця А.Є. зареєстрована судом 05.02.2026 за вх. № 09.1-04.1/750/26.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Шаратова Ю.А., суддів: Бестаченко О.Л., Скрипки І.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10009/25.

Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Лавринця Андрія Євгеновича на рішення Господарського суду міста Києва матеріали справи від 28.01.2026 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/10009/25.

02.03.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/10009/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Лавринця Андрія Євгеновича на рішення Господарського суду міста Києва матеріали справи від 28.01.2026 у справі № 910/10009/25.

Встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань - протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали. Звернуто увагу учасників справи, що згідно з вимогами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Призначено до розгляду апеляційну скаргу ФОП Лавринця А.Є. на рішення Господарського суду міста Києва матеріали справи від 28.01.2026 у справі № 910/10009/25. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 09.04.2026.

25.03.2026 в системі «Електронний суд» ФОП Алісіменком С.О. сформовано Відзив на апеляційну скаргу (вхід. № 09.1-13/7199/26).

Ухвалою суду від 06.04.2026 задоволено заяву ФОП Алісіменка С.О. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Постановлено проведення засідання суду, яке призначене Північним апеляційним господарським судом на 09.04.2026 та всіх наступних судових засідань здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку.

06.04.2026 до суду надійшло клопотання ФОП Лавринця А.Є. про відкладення судового засідання (вхід. № 09.1-13/8246/26).

Протокольною ухвалою від 09.04.2026 задоволено вказане клопотання ФОП Лавринця А.Є. та відкладено розгляд справи на 07.05.2025.

У судовому засіданні 07.05.2026 представники позивача та відповідача надали усні пояснення.

Представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив суд скасувати рішення.

Представник відповідача просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою від 07.05.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 18.06.2026.

17.06.2026 в системі «Електронний суд» представником ФОП Алісіменка С.О. адвокатом Перетятько О.В. сформовано Клопотання про долучення документів про які було зазначено судом під час судового засідання 07.05.2026 (вхід. № 09.1-13/7199/26). До якого надано документи на підтвердження повноважень представника відповідача: ордер від 02.09.2025 серії АА № 1495612; Договір про ведення справи в суді та надання правової допомоги від 02.09.2025 № -2/09-С; Заяву ФОП Алісіменка С.О. про підтвердження укладення договору про надання правової допомоги від 25.05.2026. Вказані документи долучені до матеріалів справи.

17.06.2026 в системі «Електронний суд» представником ФОП Алісіменка С.О. адвокатом Перетятько О.В. сформовано Клопотання про проведення судового засідання без представника відповідача та надання пояснень у якості дебатної промови (вхід. № 09.1-13/14856).

17.06.2026 в системі «Електронний суд» представником ФОП Лавринця А.Є. адвокатом Коротюком М.Г. сформовано Заперечення проти клопотань від 17.06.2026 року представника Відповідача про долучення документів та розгляд справи без участі представника Відповідача (вхід. № 09.1-13/14871). В яких, зокрема, викладено клопотання про визнання обов`язкової особистої явки відповідача - ФОП Алісіменка С.О. та поставлення йому в судовому засіданні питань за переліком вказаним у запереченнях.

Протокольною ухвалою від 18.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання апелянта про визнання обов`язкової особистої явки відповідача - ФОП Алісіменка С.О. у зв`язку з його необґрунтованістю. Також відповідно до норм статті 118 ГПК України залишено без розгляду клопотання апелянта про поставлення питань відповідачу, яке суд апеляційної інстанції розцінив як письмове опитування учасників справи в порядку визначеному статтею 90 цього Кодексу, оскільки його подано з порушенням (пропуском) встановленого законом строку, а саме, не одночасно з першою заявою по суті справи.

Треті особи не забезпечили явку своїх повноважних представників до судового засідання, про причини неявку не повідомили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 18.06.2026 відповідно до статей 240, 283 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Обставини укладення кредитного договору, договору іпотеки, погашення кредиту, та ухвалення рішень уповноваженими особами у процедурі виведення з ринку ПАТ «Міський комерційний банк» Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.

При цьому, для преюдиціальності, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Судом першої інстанції під час розгляду цієї справи, № 910/10009/25, враховано преюдиційні обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020, у справі № 910/9811/19 за позовом ФОП Хайнацького Л.А. до ПАТ «Міський комерційний банк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ФОП Алісіменко С.О., Державної організації (установи, закладу) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», ТОВ «Фінансова компанія «Рікард», про визнання іпотеки припиненою та вчинення дій.

А саме, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі № 910/9811/19 встановлені наступні обставини.

15.10.2012 між ПАТ «Міський комерційний банк» (іпотекодержатель) та Фізичною особою-підприємцем Хайнацьким Леонідом Анатолійовичем (іпотекодавець) укладено Договір іпотеки № 805/980-ЮО/І (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маргарян Л.А., зареєстрований в реєстрі за №2134), відповідно до умов якого іпотекодавець виступає майновим поручителем по зобов`язанням Фізичної особи-підприємця Алісіменка Сергія Олексійовича (позичальник).

Відповідно до пункту 1 Договору іпотеки № 805/980-ЮО/І від 15.10.2012 ним забезпечується належне виконання позичальником вимог іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з Кредитного договору № 805/980-ЮО від 17.02.2012 (кредитний договір), укладеного між позичальником та іпотекодержателем, а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших умов, у тому числі щодо повернення позичальником коштів, отриманих в рахунок кредитної лінії у розмірі 3000000 грн., на строк з 17.02.2012 по 16.02.2013 включно; сплати позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 29,0% річних та комісій у розмірі, в порядку та строки, визначені кредитним договором; виконання позичальником інших зобов`язань, передбачених кредитним договором, у повному обсязі на умовах і в строки, визначені в кредитному договорі (у тому числі при зміні строків виконання зобов`язань), в тому числі зобов`язань щодо сплати неустойки (пені, штрафу) та відшкодування збитків.

Також іпотекою, встановленою цим договором, забезпечуються вимоги щодо відшкодування будь-яких витрат та збитків, пов`язаних з порушенням (неналежним виконанням) позичальником умов кредитного договору та/або іпотекодавцем умов цього договору, а також вимог іпотекодержателя щодо відшкодування витрат іпотекодержателя, пов`язаних з пред`явленням вимог за кредитним договором та зі зверненням стягнення на предмет іпотеки за цим договором, а також витрат на утримання і збереження предмета іпотеки.

Згідно з пунктом 1.1 Договору іпотеки № 805/980-ЮО/І від 15.10.2012 іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 10) в літ. А, загальною площею 66,9 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Волоська, буд. 44.

Відповідно до пункту 5.4 Договору іпотеки № 805/980-ЮО/І від 15.10.2012 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і нотаріального посвідчення і діє до повного виконання основного зобов`язання позичальником і іпотекодержателем за кредитним договором.

15.03.2013 між сторонами укладено Договір про внесення змін до Договору іпотеки №805/980-ЮО/І від 15.10.2012, яким сторони домовились викласти пункт 1 розділу 1 договору іпотеки у новій редакції, зазначивши, що цим договором забезпечується належне виконання позичальником вимог іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з Кредитного договору № 805/980-ЮО від 17.02.2012 (кредитний договір), укладеного між позичальником та іпотекодержателем, а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших умов, у тому числі щодо повернення позичальником коштів, отриманих в рахунок кредитної лінії у розмірі 3 000 000 грн, строком до 14.02.2014 включно; сплати позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 29,0% річних та комісій у розмірі, в порядку та строки, визначені кредитним договором; виконання позичальником інших зобов`язань, передбачених кредитним договором, у повному обсязі на умовах і в строки, визначені в кредитному договорі (у тому числі при зміні строків виконання зобов`язань), в тому числі зобов`язань щодо сплати неустойки (пені, штрафу) та відшкодування збитків. Також іпотекою, встановленою цим договором, забезпечуються вимоги щодо відшкодування будь-яких витрат та збитків, пов`язаних з порушенням (неналежним виконанням) позичальником умов кредитного договору та/або іпотекодавцем умов цього договору, а також вимог іпотекодержателя щодо відшкодування витрат іпотекодержателя, пов`язаних з пред`явленням вимог за кредитним договором та зі зверненням стягнення на предмет іпотеки за цим договором, а також витрат на утримання і збереження предмета іпотеки.

Судом встановлено, що 15.10.2012 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис про реєстрацію іпотеки №354930. А також, 15.10.2012 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис № 354993 про державну реєстрацію обтяжень; підстава виникнення - Договір іпотеки № 805/980-ЮО/І від 15.10.2012; вид обтяження - заборона на нерухоме майно; особа, права якої обтяжуються - Хайнацький Л.А. , обтяжувач - ПАТ «Міський комерційний банк».

Відповідно до Довідки вих. № 17.1/6761 від 03.09.2014, виданої Публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк» позичальнику за Кредитним договором № 805/980-ЮО від 17.02.2012 - Фізичній особі-підприємцю Алісіменку С.О., станом на 02.09.2014 Кредитний договір №805/980-ЮО від 17.02.2012 закрито у зв`язку з його повним погашенням 01.09.2014, заборгованість за кредитом та процентами за користування ним відсутня.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі № 910/9811/19 повністю задоволено позов ФОП Хайнацького Л.А. до ПАТ «Міський комерційний банк» про визнання іпотеки припиненою та вчинення дій.

Визнано припиненою іпотеку за Договором іпотеки №805/980-ЮО/І від 15.10.2012, який укладено між ПАТ «Міський комерційний банк» та ФОП Хайнацьким Л.А. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні записи про іпотеку та обтяження нерухомого майна, що належить фізичній особі - підприємцю Хайнацькому Л.А.

Судами під час розгляду справи № 910/9811/19, і судом першої інстанції при розгляді цієї справи, № 910/10009/25, враховано преюдиційні обставини встановлені ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019, у справі № 826/7281/18, за позовом ФОП Алісіменка С.О. до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Міський комерційний банк» Оберемко Р.А. про:

- визнання повністю нечинним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Міський комерційний банк» Оберемко Р.А. про нікчемність правочину, викладеного у протоколі № 23 засідання комісії щодо виявлення нікчемних трансакцій, правочинів (договорів) ПАТ «Міський комерційний банк» від 12.09.2017;

- скасування повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Міський комерційний банк» Оберемко Р.А. про нікчемність правочину, викладене у листі від 12.12.2017 вих. 1521, а саме про нікчемність від 01.09.2014 року з погашення заборгованості за Кредитним договором № 805/980-ЮО від 17.02.2012 за рахунок депозитних коштів фізичних осіб.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019 у справі № 826/7281/18 закрито провадження у справі з огляду на неналежність розгляду у порядку адміністративного судочинства заявлених позовних вимог. Позивачу було роз`яснено, що встановлена правова природа оскаржуваного рішення про визнання правочину нікчемним унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому вказані позовні вимоги не можуть бути розглянуті у судовому порядку (в тому числі в господарських судах).

Зокрема, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 у справі № 826/7281/18, встановлені наступні обставини.

Між ПАТ «КОНВЕРСБАНК» та Фізичною особою-підприємцем Алісіменком Сергієм Олексійовичем 17.02.2012 було укладено Кредитний договір № 805/980-ЮО з наступними змінами та доповненнями до нього, згідно якого Банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 1 200 000,00 грн. Згідно з п. 1.3 дата повернення кредиту - 16.02.2013. Відповідно до п. 1.5 процентна ставка 29 % річних.

Рішенням Банку № 33 від 05.07.2012 Публічне акціонерне товариство «КОНВЕРСБАНК» змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Міський комерційний банк». Отже, ПАТ «Міський комерційний банк» є правонаступником всіх майнових і немайнових прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «КОНВЕРСБАНК».

Постановою Правління НБУ № 187 від 19.03.2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Міський комерційний банк» було вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Міський комерційний банк».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 202 від 09.11.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Міський комерційний банк» призначено Оберемка Романа Анатолійовича, якому делеговано з 12.11.2015 всі повноваження ліквідатора, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до наказу «Про створення комісії щодо виявлення нікчемних правочинів (договорів) ПАТ «Міський комерційний банк» від 06.08.2017 № 30, з метою проведення додаткової перевірки щодо виявлення правочинів (в т.ч. договорів), що містять (можуть містити) ознаки нікчемності, створено Комісію з перевірки документів, правочинів (в т.ч. договорів), що укладені протягом одного року до запровадження в ПАТ «Міський комерційний банк» тимчасової адміністрації та містять (можуть містити) ознаки нікчемності.

Оскільки борг за Кредитним договором від 17.02.2012 № 805/980-ЮО був погашений за рахунок надання/повернення ФОП Алісіменку С.О. безвідсоткової фінансової допомоги третіми особами (джерело такої допомоги - депозити третіх осіб) було проведено додаткову перевірку даного правочину.

Рішенням про нікчемність правочину, викладеним у протоколі № 23 засідання комісії ФГВФО щодо виявлення нікчемних трансакцій, правочинів (договорів) ПАТ «Міський комерційний банк» від 12.09.2017, рекомендовано уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів на ліквідацію банку, зокрема, визнати нікчемним правочин ФОП Алісіменка С.О, відновити в балансі банку Кредитний договір № 805/980-ЮО від 17.02.2012 відповідно параметрів на дату визнання нікчемності операції з погашення заборгованості за кредитом з одночасним відображенням на балансі і депозитів, за рахунок яких відбулося погашення кредиту - 01.09.2014.

Вказане рішення ухвалене зважаючи на те, що грошові кошти на рахунок ФОП Алісіменка С.О. надійшли з поточних рахунків фізичних осіб, як безвідсоткова фінансова допомога третіх осіб, зокрема від ОСОБА_1. у розмірі 202 422,48 грн, від ОСОБА_3 у розмірі 200 000,00 грн, від ОСОБА_4 у розмірі 204 546,15 грн, від ОСОБА_2 у розмірі 200 000,00 грн та від ОСОБА_5 у розмірі 206 031,37 грн.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Міський комерційний банк» відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» листом від 12.12.2017 № 1521 повідомлено ФОП Алісіменка О.С. про нікчемність від 01.09.2014 правочину з погашення заборгованості за Кредитним договором № 805/980-ЮО від 17.02.2012 за рахунок депозитних коштів фізичних осіб, які підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З метою виконання всіх заходів, пов`язаних з ліквідацією ПАТ «Міський комерційний банк», передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону, виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 17 березня 2016 р. № 356 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Міський комерційний банк» на два роки до 19 березня 2018 року включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1137 від 19.04.2018 вирішено призначити Уповноваженою особою на ліквідацію та делегувати всі повноваження ліквідатора ПАТ «Міський комерційний банк» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Савельєвій Анні Миколаївні на строк з 20.04.2018 по 19.03.2019 включно.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи, № 910/10009/25, також встановлені наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме виписок по особовим рахункам третіх осіб:

- ОСОБА_1 01.09.2014 було перераховано на рахунок ФОП Алісіменка С.О. грошові кошти в сумі 204 546,15 грн із призначенням платежу «надання безвідсоткової фінансової допомоги»;

- ОСОБА_3 01.09.2014 було перераховано на рахунок ФОП Алісіменка С.О. грошові кошти в сумі 200 000 грн із призначенням платежу «повернення безвідсоткової фінансової допомоги»;

- ОСОБА_2 01.09.2014 було перераховано на рахунок ФОП Алісіменка С.О. грошові кошти в сумі 200 000 грн із призначенням платежу «повернення безвідсоткової фінансової допомоги»;

- ОСОБА_4 01.09.2014 було перераховано на рахунок ФОП Алісіменка С.О. грошові кошти в сумі 202 422,48 грн із призначенням платежу «надання безвідсоткової фінансової допомоги».

Листом від 20.02.2019 № 96 Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Міський комерційний банк» Савельєвою А.М повідомлено, що ОСОБА_4 не було включено до Переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів ФГВФО за депозитною Угодою № 2620/10/205431 від 01.07.2014 у зв`язку із відсутністю залишку коштів за депозитним рахунком станом на дату запровадження тимчасової адміністрації 21.11.2014.

Листом від 20.02.2019 № 97 Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Міський комерційний банк» Савельєвою А.М повідомлено, що ОСОБА_1 включено до Переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів ФГВФО за Угодою № 2620/10/205693 від 01.07.2014 у сумі залишку коштів за рахунком станом на дату запровадження тимчасової адміністрації 21.11.2014 у розмірі 2 039,37 грн.

Листом від 13.03.2019 № 148 Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Міський комерційний банк» Савельєвою А.М повідомлено, що ОСОБА_2 включено до Переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів ФГВФО за Угодою № 2620/10/205889 від 01.07.2014 у сумі залишку коштів за рахунком станом на дату запровадження тимчасової адміністрації 21.11.2014 у розмірі 4 462,30 грн

Листом від 13.03.2019 № 1498 Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Міський комерційний банк» Савельєвою А.М повідомлено, що ОСОБА_3 включено до Переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів ФГВФО за Угодою № 2620/10/2043765 від 01.07.2014 у сумі залишку коштів за рахунком станом на дату запровадження тимчасової адміністрації 21.11.2014 у розмірі 4 547,30 грн.

Тобто станом на лютий - березень 2019 року до Переліку рахунків банку, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО, не були внесені відомості про суми депозитів третіх осіб, коштами яких було погашено заборгованість відповідача за кредитним договором, які повинні були бути відновлені в балансі на підставі Рішення про нікчемність правочину, викладеного у протоколі № 23 засідання комісії ФГВФО щодо виявлення нікчемних трансакцій, правочинів (договорів) ПАТ «Міський комерційний банк» від 12.09.2017.

Відповідно до повідомлення ФГВФО 30.01.2020 процедура ліквідації ПАТ «Міський комерційний банк» була завершена, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений запис про припинення юридичної особи - ПАТ «Міський комерційний банк».

Отже процедура виведення ПАТ «Міський комерційний банк» Фондом гарантування вкладів фізичних осіб з ринку тривала з листопада 2014 року по січень 2020 року.

Обставини звернення третіх осіб до відповідача із вимогами про повернення коштів.

07.05.2019 та 03.07.2019 представником ОСОБА_4 - адвокатом Щербанем Д.М. направлено засобами поштового зв`язку на адресу ФОП Алісіменка С.О. Вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів.

В якій зазначено про перерахування 01.09.2014 з рахунку ОСОБА_4 відкритого у ПАТ «Міський комерційний банк» на рахунок ФОП Алісіменка С.О. у тому ж банку грошових коштів в сумі 204 546,15 грн. У призначені даного платежу вказано: «надання безвідсоткової фінансової допомоги». Однак ОСОБА_4 заявив, що з ФОП Алісіменком С.О. не укладав договір про надання безвідсоткової фінансової допомоги чи будь-який інший договір на підставі якого могли б бути перераховані дані кошти.

Як наслідок, вказані кошти є безпідставно набутими і підлягають поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України.

Виходячи з наведеного, представник ОСОБА_4 просив ФОП Алісіменко С.О. протягом семі днів з моменту отримання цієї вимоги добровільно повернути безпідставно отримані кошти у розмірі 204 546,15 грн.

07.05.2019 та 03.07.2019 представником ОСОБА_1 - адвокатом Щербанем Д.М. направлено засобами поштового зв`язку на адресу ФОП Алісіменка С.О. Вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів.

В якій зазначено про перерахування 01.09.2014 з рахунку ОСОБА_1 відкритого у ПАТ «Міський комерційний банк» на рахунок ФОП Алісіменка С.О. у тому ж банку грошових коштів в сумі 202 422,48 грн. У призначені даного платежу вказано: «надання безвідсоткової фінансової допомоги». Однак ОСОБА_1 заявила, що з ФОП Алісіменком С.О. не укладала договір про надання безвідсоткової фінансової допомоги чи будь-який інший договір на підставі якого могли б бути перераховані дані кошти.

Як наслідок, вказані кошти є безпідставно набутими і підлягають поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України.

Виходячи з наведеного, представник ОСОБА_1 просив ФОП Алісіменко С.О. протягом семі днів з моменту отримання цієї вимоги добровільно повернути безпідставно отримані кошти у розмірі 202 422,48 грн.

08.05.2019 та 02.07.2019 представником ОСОБА_3 - адвокатом Щербанем Д.М. направлено засобами поштового зв`язку на адресу ФОП Алісіменка С.О. Вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів.

В якій зазначено про перерахування 01.09.2014 з рахунку ОСОБА_3 відкритого у ПАТ «Міський комерційний банк» на рахунок ФОП Алісіменка С.О. у тому ж банку грошових коштів в сумі 200 000,00 грн. У призначені даного платежу вказано: «повернення безвідсоткової фінансової допомоги». Однак ОСОБА_3 заявив, що з ФОП Алісіменком С.О. не укладав договір про надання безвідсоткової фінансової допомоги чи будь-який інший договір на підставі якого могли б бути перераховані дані кошти.

Як наслідок, вказані кошти є безпідставно набутими і підлягають поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України.

Виходячи з наведеного, представник ОСОБА_3. просив ФОП Алісіменко С.О. протягом семі днів з моменту отримання цієї вимоги добровільно повернути безпідставно отримані кошти у розмірі 200 000,00 грн.

08.05.2019 та 02.07.2019 представником ОСОБА_2 - адвокатом Щербанем Д.М. направлено засобами поштового зв`язку на адресу ФОП Алісіменка С.О. Вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів.

В якій зазначено про перерахування 01.09.2014 з рахунку ОСОБА_2 відкритого у ПАТ «Міський комерційний банк» на рахунок ФОП Алісіменка С.О. у тому ж банку грошових коштів в сумі 200 000,00 грн. У призначені даного платежу вказано: «повернення безвідсоткової фінансової допомоги». Однак ОСОБА_2 заявила, що з ФОП Алісіменком С.О. не укладала договір про надання безвідсоткової фінансової допомоги чи будь-який інший договір на підставі якого могли б бути перераховані дані кошти.

Як наслідок, вказані кошти є безпідставно набутими і підлягають поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України.

Виходячи з наведеного, представник ОСОБА_2 просив ФОП Алісіменко С.О. протягом семі днів з моменту отримання цієї вимоги добровільно повернути безпідставно отримані кошти у розмірі 200 000,00 грн.

Вказані вимоги третіх осіб відповідачем задоволені не були, грошові кошти не повернуті.

Обставини звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 із позовами до ФОП Алісіменка С.О. про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

06.08.2019 ОСОБА_4 звернувся до Подільського районного суду міста Києва із позовом до ФОП Алісіменка С.О., в якому просив стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 204 546,15 грн.

Позовні вимоги, із посиланнями на статтю 1212 ЦК України, обґрунтовані отриманням ФОП Алісіменком С.О. грошових коштів ОСОБА_4 за відсутності будь-яких договорів між ними.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 12.08.2021 у справі № 758/10150/19 задоволено заяву представника позивача про закриття провадження у справі. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи - підприємця Алісіменка С.О. про витребування безпідставно набутих коштів. Роз`яснено позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

12.08.2019 ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду міста Києва із позовом до ФОП Алісіменка С.О., в якому з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви від 19.11.2019, просила стягнути з відповідача на її користь безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 202 422,48 грн.

Позовні вимоги, із посиланнями на статтю 1212 ЦК України, обґрунтовані отриманням ФОП Алісіменком С.О. грошових коштів ОСОБА_1 за відсутності будь-яких договорів між ними.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26.04.2021 у справі № 758/10363/19 відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до ФОП Алісіменка С.О. про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів).

Постановою Київського апеляційного суду від 23.11.2021 у справі № 758/10363/19 частково задоволено апеляційну скаргу апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Щербаня Д.М. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 26.04.2021 скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до ФОП Алісіменка С.О. про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) відмовлено.

У вказаній постанові суд апеляційної інстанції врахував преюдиційні обставини, встановлені ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 у справі № 826/7281/18 щодо визнання уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Міський комерційний банк» нікчемним правочину від 01.09.2014 про погашення заборгованості за кредитним договором ФОП Алісіменка С.О. за рахунок депозитних коштів третіх осіб.

Судом зазначено, що грошові кошти, які були перераховані 1 вересня 2014 року з рахунку на ім`я позивача ( ОСОБА_1 ). на рахунок відповідача (ФОП Алісіменка С.О.) як надання безвідсоткової фінансової допомоги, після 12 грудня 2017 року підлягали поверненню на рахунок позивача та підлягали виплаті Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Колегією суддів зазначено, що правові підстави для висновку, що відповідач (ФОП Алісіменко С.О.) отримав та утримує на час розгляду даної справи (№ 758/10363/19) грошові кошти, які належали ОСОБА_1 та перебували на рахунку у банку, відсутні, а відтак відсутні і підстави для їх повернення відповідно до статті 1212 ЦК України.

10.07.2019 ОСОБА_3 звернувся до Подільського районного суду міста Києва із позовом до ФОП Алісіменка С.О., в якому просив стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн.

Позовні вимоги, із посиланнями на статтю 1212 ЦК України, обґрунтовані отриманням ФОП Алісіменком С.О. грошових коштів ОСОБА_3 за відсутності будь-яких договорів між ними.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 01.07.2024 у справі № 758/9094/19 відмовлено у задоволені позову ОСОБА_3 до ФОП Алісіменка С.О. про стягнення безпідставно отриманих активів (грошових коштів).

У цьому рішенні суд врахував протокол № 23 засідання комісії ФГВФО щодо виявлення нікчемних трансакцій, правочинів (договорів) ПАТ «Міський комерційний банк» від 12.09.2017, та зазначив, що позивачем ( ОСОБА_3 ) не надано доказів того, що ФОП Алісіменко С.О. набув (зберіг) майно у вигляді грошових коштів у розмірі 200 000 грн. за його рахунок.

Також судом враховано лист від 12.12.2017 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Міський комерційний банк» Обеременко Р.А., у якому вказано на те, що зазначена позивачем ( ОСОБА_3 ) сума коштів підлягає відшкодуванню за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

08.11.2019 ОСОБА_2 звернулась до Подільського районного суду міста Києва із позовом до ФОП Алісіменка С.О., в якому просила стягнути з відповідача на її користь безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн.

Позовні вимоги, із посиланнями на статтю 1212 ЦК України, обґрунтовані отриманням ФОП Алісіменком С.О. грошових коштів ОСОБА_2 за відсутності будь-яких договорів між ними.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 12.06.2023 у справі № 758/14326/19 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця Алісіменка С.О. про стягнення безпідставно набутих коштів.

Обставини укладення договору про відступлення права вимоги.

21.07.2025 між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (первісні кредитори) з одного боку та ФОП Лавринцем А.Є. (новий кредитор) з іншого боку було укладено Договір про відступлення права вимоги, яке виникло внаслідок виконання третіми особами: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 зобов`язання ФОП Алісіменка С.О. за кредитним договором перед ПАТ «Міський комерційний банк», що підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2019 року у справі № 910/9811/19, що залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 року у справі № 910/9811/19.

Відповідно до пункту 5.2 Договору від 21.07.2025, з моменту його підписання, новий кредитор набуває всіх прав та обов`язків кредитора за зобов`язанням, що виникло внаслідок погашення боргу боржника по Кредитному договору № 805/980-ЮО від 17.02.2012 перед ПАТ «Міський комерційний банк» за рахунок грошових коштів, що надійшли з рахунків Первісних кредиторів, зокрема від ОСОБА_1 у розмірі 202 422,48 грн, від ОСОБА_3 у розмірі 200 000,00 грн, від ОСОБА_4 у розмірі 204 546,15 грн, від ОСОБА_2 у розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі № 910/9811/19, що залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі № 910/9811/19.

04.08.2025 представником ФОП Лавринця А.Є. - адвокатом Коротюком М.Г. на адресу ФОП Алісіменка С.О. було направлено Повідомлення про відступлення права вимоги.

У якому ФОП Лавринець А.Є., керуючись статтями 516, 525, 526, 530 ЦК України, вимагав протягом семі днів з дня отримання даного повідомлення сплатити заборгованість в сумі 806 968,63 грн, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми за зобов`язанням, що виникло внаслідок часткового погашення боргу ФОП Алісіменка С.О. по Кредитному договору № 805/980-ЮО від 17.02.2012 перед ПАТ «Міський комерційний банк» за рахунок третіх осіб.

Джерела права. Позиція суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою, другою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором банківського вкладу ( депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами пункту 4 частини першої статті 512, статтю 528, частину першу статті 1160 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом (частина друга статті 512 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 528 ЦК України, виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам (частина друга статті 528 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 528 ЦК України, інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положення статей 512 - 519 цього Кодексу.

За змістом норм пункту 4 частини першої статті 512, частини першої статті 528 ЦК України зобов`язання боржника за його волею може бути покладено ним на іншу особу та у випадку виконання зобов`язання іншою (третьою) особою до цієї особи переходять права та обов`язки кредитора у зобов`язанні.

При цьому підставою для виконання третьою особою зобов`язань за боржника є покладення на цю особу такого зобов`язання боржником як за власною ініціативою, так і за попередньою домовленістю цієї особи з боржником.

Таке покладення виконання зобов`язань відповідно до частини першої статті 528 ЦК України є обов`язковим для прийняття кредитором як належного виконання зобов`язань (аналогічні висновки викладені у постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 6-15цс15 і постанові Верховного Суду від 01.10.2021 у справі № 523/18422/14-ц).

Норма частини першої статті 528 ЦК України регулює відносини між кредитором і боржником, а не між кредитором та іншою особою, на яку боржником покладене виконання обов`язку останнього. Виконання обов`язку іншою особою розглядається як виконання обов`язку боржником. Відповідно до частини другої статті 528 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам. Тому як у разі виконання, так і в разі невиконання чи неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою правовідносини між кредитором й іншою особою не виникають, зокрема кредитор не вправі вимагати від іншої особи належного виконання обов`язку боржника (пункт 10.70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

Колегія суддів враховує висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.10.2024 у справі № 522/9760/22, згідно із яким, залежно від правових наслідків виконання іншою особою обов`язку боржника воно поділяється на те, яке відбувається:

по-перше, без набуття іншою особою прав кредитора (частина перша статті 528 ЦК). У такому випадку має місце передоручення, тобто покладення боржником виконання свого обов`язку на іншу особу. Зрозуміло, що покладення виконання зобов`язання на іншу особу не робить її стороною в зобов`язанні та не створює для неї жодних прав і обов`язків. Тому боржник при цьому залишається стороною зобов`язання, і у випадку його невиконання або неналежного виконання іншою особою, такий обов`язок має виконати боржником самостійно;

по-друге, з переходом прав кредитора до іншої особи (частина третя статті 528 ЦК). За наявності підстав, передбачених у частині третій статті 528 ЦК, інша особа без згоди боржника може виконати його обов`язок. Правовим засобом, який забезпечує охорону прав такої цієї особи, є перехід до неї прав кредитора.

Зобов`язання боржника може бути ним покладено на іншу особу, однак передоручення виконання не тягне за собою заміну боржника в зобов`язанні. При цьому боржник зберігає свій правовий статус, покладаючи на третю особу тільки обов`язок виконати фактичні дії (див. пункт 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року в справі № 761/36873/18 (провадження № 14-121цс21)).

З огляду на наведені правові позиції для застосування до спірних правовідносин норм пункту 4 частини першої статті 512, частини першої статті 528 ЦК України необхідною є наявність обставини виявлення боржником (відповідачем) волі (передоручення) до покладення виконання його обов`язку на іншу особу.

Однак позивачем не доведено обставини виявлення відповідачем волі до виконання третіми особами його зобов`язань перед банком за кредитним договором. Зокрема, не доведено наявність будь-яких правовідносин, в тому числі, з надання позики між відповідачем та третіми особами. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції зробленим на підставі норм пункту 4 частини першої статті 512, частини першої статті 528 ЦК України. При цьому, не вплинули на правильність цього висновку суду посилання в тексті рішення на норми статей 512, 513 ЦК України, у зв`язку із описанням можливості заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином укладеним у певній формі.

Про відсутність будь-яких договорів на підставі якого могли б бути перераховані дані кошти ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 самі зазначили у Вимогах про повернення безпідставно отриманих коштів надісланих на адресу ФОП Алісіменка С.О. А в подальшому й у позовних заявах, поданих ними до Подільського районного суду міста Києва. Вказані обставини не заперечуються й позивачем.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги та не дав належної оцінки преюдиційним обставинам щодо джерела погашення боргу ФОП Алісіменка С.О. перед ПАТ «Міський комерційний банк» за Кредитним договором від 17.02.2012 № 805/980-ЮО.

Адже ці доводи фактично спростовуються змістом рішення суду першої інстанції, в якому враховано та надано оцінку преюдиційним обставинам встановленим рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020, у справі № 910/9811/19, а також ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019, у справі № 826/7281/18.

Зокрема, обставини наявності Рішення про нікчемність правочину, викладеним у протоколі № 23 засідання комісії ФГВФО щодо виявлення нікчемних трансакцій, правочинів (договорів) ПАТ «Міський комерційний банк» від 12.09.2017, ухваленого зважаючи на те, що грошові кошти на рахунок ФОП Алісіменка С.О. надійшли з поточних рахунків фізичних осіб, як безвідсоткова фінансова допомога третіх осіб, зокрема від ОСОБА_1 у розмірі 202 422,48 грн, від ОСОБА_3 у розмірі 200 000,00 грн, від ОСОБА_4 у розмірі 204 546,15 грн, від ОСОБА_2 у розмірі 200 000,00 грн та від ОСОБА_5 у розмірі 206 031,37 грн.

Окрім того, судом першої інстанції надано оцінку й додатковим доказам (банківським випискам) перерахування коштів відповідачу третіми особами.

Колегія суддів відхиляє довід апелянта щодо ненадання судом першої інстанції належної оцінки конклюдентним діям відповідача, що свідчать, на думку позивача, про визнання та схвалення правочину третіх осіб щодо часткового виконання зобов`язання ФОП Алісіменка С.О. за кредитним договором.

Перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок не є правочинами в розумінні статей 202, 204, 626 ЦК України та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а є банківськими операціями, про що також було зазначено у наведеній вище постанові Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі № 910/9811/19.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.10.2017 у справі № 755/7957/16-ц.

Отже, для таких дій (банківських операцій) третіх осіб не є застосовними положення законодавства щодо наступного схвалення правочину (стаття 241 ЦК України) та його тлумачення (статті 213, 637 ЦК України).

Судом першої інстанції правомірно не взято до уваги посилання позивача на конклюдентність дій відповідача, яким фактично прийнято виконання, оскільки волевиявлення на покладення виконання зобов`язань перед банком на третіх осіб за своєю правовою природою повинно передувати відповіднім діям. А норма статті 528 ЦК України не містить жодного посилання на можливість наступного схвалення боржником дій третіх осіб по виконанню зобов`язання.

Цей висновок також узгоджується із наведеною вище позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 18.10.2024 у справі № 522/9760/22, згідно із якою, у випадку передбаченому частиною першою статті 528 ЦК України має місце передоручення, тобто покладення боржником виконання свого обов`язку на іншу особу, внаслідок якого не відбувається набуття іншою особою прав кредитора.

Отже, у даному випадку, таке передоручення (покладення) боржником виконання свого обов`язку на іншу особу можливе лише перед таким виконанням.

А головне, сам факт такого виконання не наділяє таких інших осіб (третіх осіб у цій справі) правами кредитора стосовно боржника (відповідача).

Дії ФОП Алісіменка С.О. після надходження коштів від третіх осіб 01.09.2014, а саме: припинення платежів за кредитним договором; отримання в банку довідки про відсутність заборгованості; не заперечення проти задоволення позову іпотекодавця у справі № 910/9811/19, в якій брав участь в якості третьої особи, де вказану довідку банку було використано для підтвердження факту виконання зобов`язань за кредитним договором та припинення іпотеки; припинення комунікації з банком щодо виконання кредитного договору; юридична підтримка та захист цих транзакцій шляхом подання адміністративного позову в рамках справи № 826/7281/18, свідчать про його обізнаність зі згаданими банківськими операціями.

Однак, з огляду на заявлення позову із зазначенням такої правової підстави як норми частини першої статті 528 ЦК України, наведені обставини обізнаності відповідача зі здійсненням третіми особами платежів на його користь за рахунок яких був погашений борг за кредитним договором, не мають юридичного значення для вирішення спору. Адже, у випадку передбаченому частиною першою статті 528 ЦК України, виконання іншою особою обов`язку боржника не має своїм правовим наслідком набуття цією особою прав кредитора. А покладення виконання зобов`язання на іншу особу не робить її стороною в зобов`язанні та не створює для неї жодних прав і обов`язків.

Колегія суддів відхиляє довід апелянта щодо необхідності застосування до спірних правовідносин норм статті 1160 ЦК України, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 1158 ЦК України, якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення. Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Якщо особа, яка розпочала дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, вона зобов`язана вжити усіх залежних від неї заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана взяти на себе всі обов`язки, пов`язані із вчиненням цих дій, зокрема обов`язки щодо вчинених правочинів (частина третя статті 1158 ЦК України).

Суб`єктами вказаних у даній нормі зобов`язань є особа, чиїм інтересам загрожує небезпека (домінус) і особа, яка вчиняє дії в інтересах іншої особи без доручення (гестор).

Згідно зі статтею 1159 ЦК України особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.

Частиною першою статті 1160 ЦК України визначено, що особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії.

Якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не повідомила цю особу про свої дії, вона не має права вимагати відшкодування зроблених витрат (частиною друга статті 1160 ЦК України).

Аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє зробити висновок, що основною визначальною ознакою унормованих главою 79 Цивільного кодексу України зобов`язань є те, що дії однієї особи (гестора) здійснюються на користь іншої особи (домінуса) за власною ініціативою гестора, а не у зв`язку з укладанням договору доручення чи іншого цивільно-правового договору, а також взагалі без будь-якої попередньої вказівки домінуса.

Якщо гестор, діючи в інтересах домінуса, поніс у зв`язку з цим певні витрати, він має право на відшкодування фактично зроблених витрат. При цьому необхідно мати на увазі, що дії повинні бути виправдані обставинами справи. Положення статті 1160 ЦК України передбачають, що захист інтересів домінуса здійснюється за його ж рахунок.

Під фактично зробленими витратами, які виправдані обставинами справи, розуміються такі витрати, без яких майнові інтереси домінуса зазнали б шкоди. Ці витрати повинні бути необхідними, доцільними та здійснюватися навмисно на користь іншої особи. За наявності таких обставин та за відсутності вини гестора право на відшкодування витрат зберігається і в тому випадку, якщо зберегти майно та інші майнові інтереси домінуса не вдалося.

Для виникнення у гестора права на відшкодування фактично зроблених витрат при вчиненні ним дій в майнових інтересах іншої особи (домінуса), необхідною є наявність певних умов: небезпека має загрожувати саме майновим інтересам господаря; небезпека настання невигідних для господаря майнових наслідків має бути реальною, а не уявною; дії гестора щодо запобігання попередженню, усунення або зменшення небезпеки настання невигідних майнових наслідків здійснюються ним за власною ініціативою, а не у зв`язку з укладенням договору доручення чи іншого цивільно-правового договору; відповідні дії не мають бути пов`язаними з виконанням службових чи інших, покладених відповідно до вимог закону, обов`язків; дії, вчинені гестором в інтересах іншої особи без її доручення, мають містити очевидну користь для заінтересованої особи.

Гестор, приступаючи до виконання дій без доручення іншої особи, має враховувати конкретні обставини, які дають можливість припустити існування або відсутність бажання домінуса щодо захисту своїх інтересів.

З огляду на положення статей 1158, 1160 Цивільного кодексу України в їх системному взаємозв`язку колегія суддів наголошує, що для виникнення у особи права на відшкодування фактично зроблених витрат при вчиненні дій в майнових інтересах іншої особи, необхідною є наявність ряду умов, а саме:

- небезпека має загрожувати саме майновим інтересам іншої особи;

- небезпека настання невигідних майнових наслідків має бути реальною, а не уявною;

- дії щодо запобігання попередженню, усуненню або зменшенню небезпеки настання невигідних майнових наслідків здійснюються нею за власною ініціативою, а не у зв`язку з укладенням договору доручення чи іншого цивільно-правового договору, відповідні дії не мають бути пов`язаними з виконанням службових чи інших, покладених відповідно до вимог закону, обов`язків;

- дії, вчинені в інтересах іншої особи без її доручення, мають містити очевидну користь для заінтересованої особи;

- зобов`язання з відшкодування витрат, понесених особою у зв`язку з вчиненням нею дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення виникає за умови відсутності можливості отримати відповідну згоду на вчинення дій у її інтересах.

Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.07.2019 у справі № 915/720/18.

З наведених вище передумов (критеріїв) для застосування норм статей 1158, 1160 Цивільного кодексу України, у даному випадку наявний лише один - очевидна користь для відповідача у вигляді погашення його боргу перед банком.

Ризик втрати іпотечного майна його власником ФОП Хайнацьким В.Л., про який зазначає позивач, не є безпосередньою небезпекою для майнових інтересів самого відповідача - ФОП Алісіменка С.О.

Окрім того, звернення стягнення на предмет іпотеки не є раптовою невідворотною загрозою, тобто небезпека настання невигідних майнових наслідків є уявною (має характер припущення), а не реальною.

Позивачем не надано суду жодних доказів відсутності у третіх осіб можливості отримати відповідну згоду відповідача на вчинення дій у його інтересах, що є обов`язковою передумовою для виникнення зобов`язання з відшкодування витрат, понесених особою у зв`язку з вчиненням нею дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення.

Також у матеріалах справи відсутні й докази негайного надання третіми особами після закінчення дій в інтересах відповідача без його доручення звіту про ці дії, а також повідомлення при першій нагоді про свої дії (частина перша статті 1159, частина друга статті 1160 ЦК України).

Невиконання вказаного обов`язку з повідомлення має своїм правовим наслідком для особи, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, втрату права вимагати відшкодування зроблених витрат. Адже не виконавши свій обовґязок, особа фактично втрутилася в справи іншої особи. При цьому вона позбавила зацікавлену особу самостійно вжити заходи для захисту своїх прав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що позивачем не доведено виникнення у третіх осіб права на відшкодування витрат, як понесених особою у зв`язку із вчиненням нею дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення у порядку статті 1160 ЦК України. А саме, те що вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені ці дії, зокрема, наявності загрози реальної небезпеці майновим інтересам іншої особи (відповідача), з метою запобігання, попередження, усунення або зменшення небезпеки настання невигідних майнових наслідків, за умови відсутності можливості отримати відповідну згоду на вчинення дій у її інтересах.

А дії (витрати) з перерахування коштів були вчинені ОСОБА_1, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 саме у власних інтересах, з метою повернення грошових коштів, які перебували на рахунках банку поза межами процедури ліквідації ПАТ «Міський комерційний банк» у порядку та черговості, що визначена Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Тобто ці дії вчинялися не з метою упередження загрози саме майновим інтересам ФОП Алісіменка С.О.

З огляду на недоведення позивачем виникнення у третіх осіб права вимоги до відповідача на підставі норм пункту 4 частини першої статті 512, частини першої статті 528, частини першої статті 1160 ЦК України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, таке право не було набуте й Фізичною особою-підприємцем Лавринцем А.Є. на підставі Договору про відступлення прав вимоги від 21.07.2025. А тому, у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 256, частини першої статті 257, частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на відмову в позові з підстав його необґрунтованості, тобто на наявність самостійних підстав для такої відмови, судом першої інстанції правомірно залишено без задоволення заяву відповідача про застосування строків позовної давності

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як зазначено у пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене вище, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі № 910/10009/25 відповідає нормам матеріального, процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. А тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Лавринця Андрія Євгеновича на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі № 910/10009/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі № 910/10009/25 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.08.2026.

Головуючий суддя Ю.А. Шаратов

Судді О.Л. Бестаченко

І.М. Скрипка