УХВАЛА
03 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 724/3775/25
провадження № 61-10153ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу адвоката Савлівої Любові Олександрівни, подану в інтересах ОСОБА_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 березня 2026 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 20 липня 2026 року,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2025 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про розірвання шлюбу.
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 березня 2026 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 20 липня 2026 року, позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 17 червня 2000 року виконавчим комітетом Долинянської сільської ради Хотинського району Чернівецької області з актовим записом № 06, розірвано.
20 липня 2026 року адвокат Савліва Л. О. через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 березня 2026 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 20 липня 2026 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про розірвання шлюбу.
Предметом спору у даній справі є розірвання шлюбу.
Враховуючи викладене, справа № 724/3775/25, у якій касаційна скарга подана на судові рішення, є малозначною в силу закону.
Касаційна скарга заявника та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
У відкритті провадження за касаційною скаргою адвоката Савлівої Любові Олександрівни, подану в інтересах ОСОБА_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 березня 2026 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 20 липня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. А. Воробйова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко