ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 р. Справа № 440/447/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: П`янової Я.В. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2026, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 25.05.26 по справі № 440/447/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАСІ НАСІННЯ"
до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стасі Насіння", звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.01.2026:
- №1/3500070123 (форма "Р"), прийнятого на підставі висновків Акта документальної планової виїзної перевірки від 09.12.2025 № 517/35-00-07-01-05/33933736, в частині 4 800 781,25 грн (3 840 625 грн основного платежу та 960 156,25 грн штрафних санкцій);
- №2/3500070123 (форма "ПН"), прийнятого на підставі висновків Акта документальної планової виїзної перевірки від 09.12.2025 № 517/35-00-07-01-05/33933736, в частині 49 412,50 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 02.01.2026:
- №1/3500070123 (форма "Р") в частині збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) загалом у розмірі 4 800 781,25 грн (з них: 3 840 625,00 грн основного платежу та 960 156,25 грн штрафних (фінансових) санкцій);
- №2/3500070123 (форма "ПН") в частині застосування штрафу у розмірі 49 412,50 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стасі Насіння" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 26624,00 грн (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири гривні).
Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Стасі Насіння" з Державного бюджету України частину судового збору, сплаченого на підставі платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 15.01.2026 №160034199, у розмірі 6656,00 грн (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 р. та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог: Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Стасі Насіння" у визначеному законом порядку зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в органах державної податкової служби як платник податків, що не оспорюється сторонами.
Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Стасі Насіння" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 30.06.2025, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 30.06.2025.
За результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт від від 09.12.2025 №517/35-00-07-01-05/33933736 /т. 1, а.с. 47-164/, за висновками якого, окрім іншого, встановлено такі порушення:
- пп. б) п.185.1 ст.185, пп. г) пп.186.2.1 п.186.2 ст.186, п.187.1, п.187.8 ст.187, п.189.9 ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України, п.6 розділу ІІІ, п.3, п.7 розділу V Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» із змінами, що призвело до заниження сплати податку на додану вартість до бюджету на загальну суму 4 417 229,00 грн;
- п. 201.1, п. 201.7 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме: не виписані та не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на операції з надання послуг з збирання врожаю кукурудзи в качанах та послуг з фізичної охорони посівів на полях виробникам - власникам посівів на полях та врожаю кукурудзи на загальний обсяг операцій 19 203 125,03 грн (у тому числі ПДВ на суму 3 840 625,00 грн).
Позивач не погодився з наведеними вище висновками перевірки та 22.12.2025 надав податковому органу заперечення /т. 1, а.с. 166-181/.
Управління листом від 30.12.2025 за вих.№3932/6/35-00-07-02-10 повідомило ТОВ "Стасі Насіння" про залишення висновків акта перевірки без змін, а заперечення - без задоволення /т. 1, а.с. 183-192/.
На підставі висновків акта перевірки відповідач 02.01.2026 сформував податкові повідомлення-рішення:
- №1/3500070123 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 5 509 561,25 грн, з них: 4 407 649,00 грн - основний платіж, 1 101 912,25 грн - штрафна (фінансова) санкція /т. 1, а.с. 194-198/;
- №2/3500070123 про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до статті 120-1 ПК України у розмірі 62 283,92 грн /т. 1, а.с. 200-204/.
Позивач частково не погодився із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтовані, у зв`язку з чим не підлягають скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в подальшому - ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
За змістом підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Відповідно до абзацу першого пункту 189.9 статті 189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Відповідно до підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Так, за приписами абзацу першого пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Згідно з абзацами першим, четвертим пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування.
У разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зазначив, що ТОВ "Стасі Насіння" укладені однотипні договори про виробництво та купівлю-продаж насіння PIONEER з виробниками.
Судом встановлено, що за умовами договорів насіннєва сировина - гібридне насіння, яке вирощене з Батьківського насіння для Компанії відповідно до умов цього договору.
ТОВ "Стасі Насіння" (Компанія) передає у користування сільгоспвиробникам (Виробник) батьківське насіння, що не являється продажем. Право власності на батьківське насіння залишається за PIONEER, її материнськими компаніями, або афільованими особами.
Умовами договорів передбачені обов`язки сільськогосподарського виробника: визначити поля для посівів; надати безперешкодний доступ персоналу Компанії здійснювати вибірку, перевіряти поле, тощо; постачати Насіннєву сировину, призначену Компанією, і тільки Компанії; надавати безперешкодний доступ для можливості збирання насіннєвої сировини; слідувати всім інструкціям Компанії відповідно до договору та додатків.
Виробник зобов`язується вирощувати на своїх власних або орендованих полях Насіннєву сировину з наданого Компанією батьківського насіння відповідно до Договору та доручень Компанії, а також продавати насіннєву сировину у виключну власність Компанії.
Виробник не має права накласти обтяження на зерно, урожай чи права належні Виробнику відповідно до договору, так як всі результати взаємовідносин за договором цілком і повністю належать Компанії.
Компанія зобов`язана: надати Виробнику Батьківське насіння; надати технічні інструкції для виконання договору.
Виробник повинен нести всі ризики втрат стосовно фактичних витрат Батьківського насіння та Насіннєвої сировини, коли вони знаходяться у користуванні та під контролем Виробника. Ризик переходить до Компанії, коли вона заволодіває Насіннєвою сировиною у будь-якій формі.
Збирання врожаю організовується Компанією та виконується спеціальною збиральною технікою Компанії. Виробник забезпечує працівників для якісного навантаження початків кукурудзи.
Уся вирощена Виробником за цим договором Насіннєва сировина належить Виробнику як користувачу або власнику земельних ділянок, на яких вирощена Насіннєва сировина, згідно з положеннями Земельного кодексу України, однак з обмеженнями згідно цього договору. Виробник передає право власності на весь урожай виключно Компанії одразу після отримання лабораторних результатів обрушеного насіння стосовно його відповідності стандартам Договору.
Компанія доставить весь урожай Насіннєвої сировини з поля до заводу. Обрушене насіння виробляється з поставленої Виробником Насіннєвої сировини, з якої відбираються зразки для Лабораторії.
Усі витрати пов`язані з виробництвом Насіннєвої сировини, які прямо не зазначені в договорі, як такі що покриває Компанія, покриває Виробник (підготовка ґрунту, сівба, витрати на пестициди, добрива, культивація, зрошення, прополювання, видалення волоті, тощо).
Зобов`язання Компанії - надання Батьківського насіння та консультування його стосовно технологій сівби, вирощування, догляду, збирання врожаю та перевезення Насіннєвої сировини; технічна (технологічна) допомога, інструктаж, надання агрономічної підтримки.
Компанія повинна контролювати та координувати діяльність зі збору врожаю виробленої Насіннєвої сировини.
Сторони можуть погодити, що відповідальність за організацію та збір врожаю буде нести Виробник (через укладання додаткової угоди та оплати Виробнику послуг збору урожаю).
Остаточний розрахунок складається сторонами після первинної обробки та зважування фактично отриманої очищеної насіннєвої сировини.
Аналізуючи наведені умови договорів, відповідач зауважив, що ТОВ "Стасі Насіння" лише організовує, координує та контролює діяльність зі збору врожаю.
Як зазначає відповідач, ним на адресу виробників (ТОВ «А.Т.К» (код ЄДРПОУ 32826820), ТОВ «АГРАРНА КОМПАНІЯ ФОРВАРД» (код ЄДРПОУ 38739629), ТОВ «НВП «ІНТЕРАГРОСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 21075290), ТОВ «АР БОРИСПІЛЬ» (код ЄДРПОУ 37747547), ТОВ «АГРОТЕХ-ГАРАНТІЯ» (код ЄДРПОУ 31622816), СТОВ «ПРИДНІПРОВСЬКИЙ КРАЙ» (код ЄДРПОУ 25207363)) надіслані запити про надання інформації та документального підтвердження, зокрема, з таких питань: хто несе витрати, пов`язані з: посівом та зрощенням урожаю (підготовка земель до сівби, внесення добрив, охорона полів, польові роботи тощо); по збиранню врожаю з полів (чиєю технікою та працівниками); по доставці врожаю з полів до місць зберігання або виробництва; кому належить право власності на зібраний врожай (біологічний актив).
Від ТОВ «А.Т.К» (№26/11-27 від 26.11.2025), ТОВ «АГРАРНА КОМПАНІЯ ФОРВАРД» (№273 від 26.11.2025), ТОВ «НВП «ІНТЕРАГРОСЕРВІС» (№01-023 від 25.11.2025), ТОВ «АР БОРИСПІЛЬ» (№25/11-2025 від 25.11.2025), отримано відповіді, в яких зазначено, що: витрати, пов`язані з підготовкою до сівби, внесення і закупівля добрив, охорона полів, зрошення посівів, видова прополка/знищення нетипових рослин, видалення волоті, прополювання, пов`язане зі знищенням батьківських рядків, навчання персоналу несе виробник; збирання врожаю з полів здійснює ТОВ "Стасі Насіння" спеціальною збиральною технікою, з залученням техніки виробника для транспортування зібраного врожаю, навантаження та розвантаження; доставку врожаю з полів здійснює ТОВ "Стасі Насіння"; уся вирощена насіннєва сировина належить виробнику, який передає право власності на весь урожай виключно ТОВ "Стасі Насіння" одразу після отримання лабораторних результатів.
Зосередившись на моменті переходу права власності на врожай (отримання лабораторних результатів обрушеного насіння стосовно його відповідності стандартам Договору), відповідач вважав, що придбані позивачем послуги зі збирання врожаю кукурудзи в качанах та послуги з фізичної охорони посівів на полях безпосередньо не пов`язані з господарською діяльністю позивача, оскільки стосуються вирощування сільськогосподарської продукції, що за умовами договорів є обов`язком сільськогосподарських виробників.
Так, відповідач вказав, що інформація, надана виробниками підтверджує перехід права власності на врожай до ТОВ "Стасі Насіння" одразу після отримання лабораторних результатів такого насіння. При цьому, лабораторному дослідженню підлягає обрушене насіння, після його первинної обробки.
А тому, відповідач вважав, що до моменту отримання лабораторних результатів насіння право власності на таке насіння у позивача відсутнє, а тому ТОВ "Стасі Насіння" не може нести витрати зі збору врожаю, оскільки згідно з умовами Договорів з виробниками, біологічні активи на полях не належать ТОВ "Стасі Насіння".
Колегія суддів зазначає, що перевіркою встановлено врахування ТОВ "Стасі Насіння" у складі податкового кредиту податкових накладних з номенклатурою: "Збирання урожаю кукурудзи в качанах" від постачальників: Іноземне підприємство "Агросистем Інвест Україна" (код ЄДРПОУ 33497497) та Дочірнє підприємство "Агрофірма "Іскра" (код ЄДРПОУ 31214624) на загальну суму 20 870 903,72 грн, зокрема ПДВ - 3 478 483,95 грн.
Також, у ході перевірки встановлено врахування ТОВ "Стасі Насіння" у складі податкового кредиту податкових накладних з номенклатурою: "Послуги фізичної охорони (забезпечення збереження посівів сільгосп. культур (соняшника, кукурудзи торгової марки "Піонер"), на полях замовника)" від постачальника ТОВ "СБ Шквал" (код ЄДРПОУ 37135643) загалом у розмірі 2 172 846,31 грн, зокрема ПДВ - 362 141,05 грн.
Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що ТОВ "Стасі Насіння" відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України та в порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України занижено податкові зобов`язання з ПДВ на вартість послуг зі збирання врожаю кукурудзи в качанах та послуг з фізичної охорони посівів на полях, наданих виробникам - власникам посівів на полях та врожаю кукурудзи на загальну суму 3 840 625,00 грн.
Крім іншого, відповідач вважав, що ТОВ "Стасі Насіння" порушено п. 201.1, п. 201.7 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що тягне за собою застосування штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних відповідно до п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України.
В свою чергу позивач зазначає, що послуги з охорони полів та зі збору урожаю придбавались для використання та у межах його господарської діяльності, аргументуючи це тим, що господарська діяльність включає в себе не лише безпосередньо реалізацію товарів, робіт, послуг, але й інші дії, спрямовані у подальшому на таку реалізацію.
Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст.14 ПК України економічний ефект може передбачати не лише приріст активів платника податків та/або їх вартості (збереження активів платника, створення умов для приросту активів, створення умов для збереження активів платника податків та/ або їх вартості в майбутньому).
Так, що під терміном "господарська діяльність" з метою застосування норм ПК України розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.231 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
З визначеного ПК України поняття ділової мети слідує, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.
З аналізу вищенаведеного вбачається, що не є господарською діяльністю операція, яка позбавлена розумної економічної причини, та сформована лише з метою отримання податкових вигод. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.
З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.
Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.06.2020 у справі №160/1446/19, від 24.08.2023 у справі №440/2552/20, що враховані судом на підставі приписів частини п`ятої статті 242 КАС України.
Крім того, норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкової вигоди, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.
Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "Стасі Насіння" здійснює господарську діяльність за кодами КВЕД 01.11 "Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур" (основний), 01.64 "Оброблення насіння для відтворення", 46.21 "Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин", 47.76 "Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах", 52.10 "Складське господарство", 70.22 "Консультування з питань комерційної діяльності й керування", 72.19 "Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук".
У процесі господарської діяльності позивач залучає сільськогосподарських виробників з метою вирощування насіннєвої сировини.
Так, за умовами договорів з Виробниками про виробництво та купівлю-продаж насіння, Позивач передає Виробникам у користування батьківське насіння - власні сорти насіння батьківської та материнської форми, які використовуються для виробництва насіннєвої сировини. Виробник використовує отримане у користування батьківське насіння для вирощування насіннєвої сировини на власних або орендованих полях з дотриманням технології, передбаченої Договором та Додатком "А" до Договору.
Після вирощування насіннєвої сировини Позивач здійснює збір урожаю з полів Виробника.
При цьому, положеннями Договорів з Виробниками передбачається можливість залучення до збору техніки Виробника для завантаження та транспортування насіннєвої сировини до виробничого комплексу позивача.
На виробничому комплексі позивача здійснюється первинна обробка насіннєвої сировини, яка включає у себе, зокрема, прийомку, обмолот та сушку.
Після первинної обробки насіннєвої сировини здійснюється забір зразків для лабораторних аналізів. Після отримання результатів лабораторних аналізів право власності на насіннєву сировину переходить до позивача і в подальшому перероблюється на потужностях виробничого комплексу Позивача для виробництва високоякісного насіння торгової марки Pioneer.
Представники ТОВ "Стасі Насіння" пояснили, що позивач у межах своєї господарської діяльності залучає послуги ТОВ "СБ Шквал" з фізичної охорони посівів під час збору урожаю та його транспортування до виробничого комплексу. Відповідно до умов договорів охорони /т. 2, а.с. 22-123, охорона здійснюється шляхом цілодобового контролю за полями, на яких вирощується насіннєва сировина, під час збору урожаю та забезпечення візуального контролю завантаження сільськогосподарських культур у транспорт перевізника. Зазначені заходи спрямовані на забезпечення схоронності та недопущення втрати насіннєвої сировини під час збору урожаю та його транспортування до виробничого комплексу.
За твердженням представник позивача, ТОВ "Стасі Насіння", як суб`єкт господарювання, має право самостійно визначати вид та обсяг діяльності, яку він бажає здійснювати, а також придбавати послуги, які необхідні для її належного здійснення. Будь-яка підготовча діяльність позивача є складовою господарської діяльності, оскільки вона у цілому направлена на створення умов для подальшої реалізації товарів/послуг та отримання доходу, зокрема, охорона насіннєвої сировини, яка у подальшому буде передана у власність позивача, і з якої позивач виготовлює продукцію для продажу.
Як зазначає позивач, ТОВ "Стасі Насіння" включає вартість послуг із охорони посівів до собівартості продукції, виробленої із насіннєвої сировини, що також доводить зв`язок таких послуг із господарською діяльністю Товариства, тоді як відповідач належним чином не дослідив зазначене питання під час перевірки.
Так, позивач під час перевірки пояснював необхідність придбання послуг з охорони посівів. Так, у відповідь на запит відповідача ТОВ "Стасі Насіння" листом від 01.12.2025 №480-25 повідомило, що "витрати з охорони не пов`язані з виробництвом насіннєвої сировини; це витрати, пов`язані з безпекою вантажу, контролем та збереженням цілісності насіннєвої сировини, її оригінальності. На жаль, були випадки на ринку сільськогосподарської продукції, коли під час навантаження та транспортування вантажу, було зроблено підміну товару".
За твердженням позивача, придбання послуг з охорони посівів та врожаю пов`язане з наявність у нього обґрунтованих побоювань, що насіннєва сировина може бути підмінена, пошкоджена або втрачена під час її навантаження та транспортування. А тому, залучення охорони було необхідне для забезпечення збереження активу, який позивач планував отримати і використати у власній господарській діяльності.
Крім того, позивач звертав увагу на те, що на момент залучення охорони посівів насіннєва сировина уже вирощена, і відбувається збір урожаю та його подальше транспортування. Відповідно до п. 1.10.4 додатку "А" до Договору "Компанія доставить весь урожай Насіннєвої сировини з поля до насіннєвого заводу (вул. Яблунева, буд. 3, село Стасі, Полтавський район, Полтавська область) або за іншою адресою, яку вкаже Компанія". Тобто, послуги охорони надавалися, зокрема, під час транспортування насіннєвої сировини, що є обов`язком позивача.
Колегія суддів зазначає, що придбання позивачем послуг з охорони посівів та врожаю, супроводу вантажу підтверджено залученими до матеріалів справи копіями договорів охорони з додатковими угодами, звітів про результати наданих послуг, актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), актів звіряння розрахунків /т. 2, а.с. 22-134/.
Судом встановлено, що зазначені документи були надані податковому органу під час перевірки, досліджені ревізорами-інспекторами, а в Акті перевірки відсутні висновки про їх невідповідність вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів звертає увагу, щовідповідач у ході проведення перевірки позивача не вчиняв дій щодо проведення зустрічних звірок виробників, за результатами яких можливо було б встановити факт придбання аналогічних послуг виробниками і, як наслідок, штучного збільшення собівартості виробленої продукції чи безпідставного заниження податкових зобов`язань.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає недоречними посилання відповідача на відповіді виробників (ТОВ "А.Т.К" (№ 26/11-27 від 26.11.2025), ТОВ "АГРАРНА КОМПАНІЯ ФОРВАРД" (№ 273 від 26.11.2025), ТОВ "НВП "ІНТЕРАГРОСЕРВІС" (№ 01-023 від 25.11.2025), ТОВ "АР БОРИСПІЛЬ" (№ 25/11-2025 від 25.11.2025)) щодо наявності у них обов`язку з охорони полів, оскільки у ході перевірки не встановлено, які саме послуги з охорони полів були фактично виконані виробниками.
Так, позиція податкового органу у спірних відносинах фактично зведена до піддання сумніву економічної доцільності придбання позивачем послуг та твердження про непов`язаність таких послуг з господарською діяльністю позивача, тоді як реальність їх придбання, що підтверджено належним чином складеними первинними документами, податковий орган сумніву не піддавав.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що придбання ним послуг з охорони посівів та врожаю, а також супроводу вантажу спрямоване на забезпечення отримання активу - насіннєвої сировини, використання якого у господарській діяльності у подальшому сприяло отриманню прибутку.
Стосовно придбання позивачем послуг зі збирання врожаю, колегія суддів зазначає наступне.
Судом встановлено, що позиція відповідача у відповідній частині фактично зводиться до того, що відповідні послуги надані безпосередньо виробникам, внаслідок чого не пов`язані з господарською діяльністю позивача, однак такі доводи відповідача є хибними, оскільки відповідно до умов договорів та додатку "A" саме позивач є відповідальним за збір урожаю. Так, положення п. 2.8 додатку "A" до договору передбачають, що "Компанія повинна контролювати та координувати діяльність зі збору врожаю виробленої Виробником за цим Договором Насіннєвої сировини".
Отже, обов`язок забезпечення збору врожаю покладається саме на позивача.
Крім того, зазначеному обов`язку позивача кореспондує обов`язок Виробників надавати безперешкодний доступ для можливості збирання насіннєвої сировини, передбачений п. 8 Договору.
Суд зауважує, що п. 2.9 додатку "A" до договору передбачає, що "Сторони можуть погодити, що відповідальність за організацію та збір врожаю буде нести виробник. У такому випадку Сторони мають укласти додаткову угоду та Компанія додатково сплачує Виробнику 965 гривень без ПДВ/ за гектар за організацію та збір врожаю".
Так, положеннями п. 1.10.1 додатку "A" до договору передбачено, що "збирання врожаю організовується Компанією та виконується спеціальною збиральною технікою Компанії".
При цьому, у договорі та додатку "A" відсутня заборона використовувати техніку, що не належить позивачу на праві власності, а залучена від третіх осіб. Тобто, цитоване положення додатку "A" до договору допускає використання техніки третіх осіб.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що первинно обов`язок організації збору врожаю лежить на позивачу, і лише за окремим погодженням (та укладенням відповідної додаткової угоди) такий обов`язок може бути покладено на виробника.
Колегія суддів зазначає, що відповідач у ході проведення перевірки не встановив наявності таких додаткових угод чи інших обставин, які б свідчили про те, що обов`язок збору урожаю лежить на виробнику.
Суд звертає увагу, що самого лише факту узгодження договірними сторонами моменту переходу права власності на вирощену продукцію (після збирання врожаю та проведення лабораторних досліджень) недостатньо для безумовного твердження, що всі витрати на вирощування та збирання врожаю несуть виключно виробники.
Судом встановлено, що умовами договорів вирощування сільськогосподарської продукції не передбачено обов`язку виробників зі збирання врожаю (зокрема, комбайнування кукурудзи в качанах).
Так, умовами відповідних договорів передбачено лише обов`язок виробників надати техніку для транспортування зібраного врожаю, навантаження та розвантаження, в свою чергу збирання врожаю з полів здійснює ТОВ "Стасі Насіння" спеціальною збиральною технікою.
Як вбачається з матеріалів справи, факт придбання позивачем послуг зі збирання врожаю у ТОВ "Агросистем Інвест Україна" та ДП "Агрофірма "Іскра" підтверджено залученими до матеріалів справи копіями договорів про надання послуг, актів надання послуг, актів звірки взаємних розрахунків /т. 2, а.с. 156-193, 218-238/.
Крім того, відповідач не заперечує фактичну можливість надання відповідних послуг обраними позивачем контрагентами, зокрема з огляду на наявні у них виробничі потужності, трудові ресурси, власну чи орендовану техніку тощо.
З приводу доводів відповідача про обов`язок виробників нести витрати зі збору врожаю, оскільки згідно з п. 6.8 додатку "А" до Договору позивач під час розрахунку винагороди Виробника може вираховувати з остаточного розрахунку, зокрема, вартість оренди техніки та використання техніки Компанії для видалення батьківських ліній, суд зазначає, що наведеним положенням, як й іншими пунктами договорів не передбачено надання виробниками саме техніки для збирання врожаю.
Колегія суддів звертає увагу, що відсутність у договорах узгодженого сторонами обов`язку із забезпечення виробниками збирання врожаю власною чи орендованою технікою, призначеною саме для збирання врожаю, не дає підстав для висновку, що витрати зі збирання врожаю безпосередньо пов`язані з його вирощуванням та покладаються на виробників.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що саме ТОВ "Стасі Насіння" було зобов`язане організувати збір урожаю і не було обмежене у можливості залучення третіх осіб та їх техніки до робіт зі збору, а виробники, в свою чергу, не були зобов`язані надавати відповідну техніку для збору врожаю, а відтак відсутні підстави вважати, що послуги зі збирання урожаю були надані на користь виробників.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача в оскаржуваній позивачем частині необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 по справі № 440/447/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Я.В. П`янова О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 04.08.2026 року