УХВАЛА
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 440/447/26
адміністративне провадження № К/990/42985/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2026 року
у справі № 440/447/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стасі Насіння»
до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стасі Насіння» звернулося до суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 січня 2026 року №1/3500070123 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 4 800 781,25 гривні, з яких 3 840 625 гривень - основний платіж, 960 156,25 гривні - штрафні санкції, та №2/3500070123 у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 49 412,50 гривні.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2026 року, позов задоволено.
Не погодившись із цими судовими рішеннями, Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків вчетверте звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Також скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
За викладеними у касаційній скарзі відомостями, попередні касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 31 серпня, 10 вересня та 17 вересня 2026 року у зв`язку з неналежним викладенням підстав касаційного оскарження.
У цій редакції касаційної скарги підставою касаційного оскарження визначено пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України у системному зв`язку з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Перевіривши зміст касаційної скарги, Суд дійшов таких висновків.
Пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України передбачає можливість касаційного оскарження у разі відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
За змістом пункту 4 частини другої статті 330 КАС України касаційна скарга має містити підставу її подання з визначенням передбаченої статтею 328 цього Кодексу підстави касаційного оскарження.
Обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, має розкривати конкретне питання застосування норми права, щодо якого відсутній висновок Верховного Суду, та пояснювати необхідність формування такого висновку для вирішення спору. Незгода з результатом застосування норми до встановлених у конкретній справі обставин сама по собі не становить цієї підстави.
Скаржник формулює питання про критерії визначення використання послуг у власній господарській діяльності платника податку, якщо послуги зі збирання врожаю та фізичної охорони посівів придбаваються щодо насіннєвої сировини, яка на момент надання цих послуг належить виробнику, а право власності на неї переходить до покупця після виконання передбачених договором умов.
На думку скаржника, для вирішення цього питання слід враховувати належність майна, договірний розподіл обов`язків і витрат, фактичного отримувача послуг та їх зв`язок з оподатковуваними операціями платника. Водночас скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій виходили лише із загальної економічної корисності витрат для майбутнього отримання насіннєвої сировини.
Проте наведене обґрунтування не враховує змісту мотивів оскаржуваних судових рішень.
Суди попередніх інстанцій дослідили договірну модель виробництва та придбання насіння, розподіл обов`язків між позивачем і виробниками, призначення придбаних послуг та їх зв`язок із діяльністю позивача. Зокрема, суди встановили, що саме позивач був зобов`язаний організувати збирання врожаю, контролювати та координувати відповідні роботи і мав право залучати для їх виконання третіх осіб. Обов`язку виробників забезпечувати збирання врожаю відповідною технікою суди не встановили.
Суд апеляційної інстанції також урахував погоджений сторонами момент переходу права власності на насіннєву сировину та зазначив, що ця обставина сама по собі не свідчить про покладення всіх витрат на вирощування і збирання врожаю виключно на виробників.
Щодо послуг охорони суди встановили їх спрямованість на збереження насіннєвої сировини під час збирання, навантаження та транспортування до виробничого комплексу позивача для подальшого використання у його господарській діяльності. При цьому досліджено договори охорони, звіти про надані послуги, акти здачі-приймання робіт та інші первинні документи.
Отже, висновки судів ґрунтуються на оцінці конкретних договірних обов`язків позивача та функціонального призначення придбаних послуг, а не лише на його зацікавленості у майбутньому придбанні продукції.
Запропоновані скаржником критерії стосуються обставин, які вже були предметом дослідження та оцінки судів попередніх інстанцій. Касаційна скарга не розкриває, яке саме невирішене питання змісту зазначених норм права, відмінне від оцінки договірних відносин і призначення послуг у цій справі, зумовлює необхідність формування нового правового висновку Верховного Суду.
Посилання на особливості виробництва насіннєвої сировини та відкладений момент переходу права власності на неї не супроводжується належним поясненням того, чому ці особливості утворюють окрему проблему застосування підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, а не є фактичними умовами, які слід оцінювати для встановлення зв`язку послуг із господарською діяльністю платника.
Наведені у скарзі постанови Верховного Суду від 24 січня 2023 року у справі №560/7669/21, від 23 травня 2023 року у справі №640/8449/20 та від 25 вересня 2025 року у справі №560/17705/24 скаржник характеризує як такі, що містять загальний підхід до встановлення господарського або негосподарського використання товарів і послуг. Однак посилання на відсутність у цих постановах висновку щодо тотожної договірної моделі саме по собі не обґрунтовує необхідності касаційного перегляду за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Твердження скаржника про відсутність вимоги щодо переоцінки доказів не змінює змісту наведених доводів, які спрямовані на інший висновок щодо отримувачів послуг, розподілу договірних обов`язків та зв`язку витрат із господарською діяльністю позивача без належного виокремлення невирішеного питання застосування норми права.
Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність доказів чи перевагу одних доказів над іншими.
Таким чином, зазначення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та викладення питання про критерії господарського використання послуг у цьому випадку не супроводжуються належним обґрунтуванням передбаченої цією нормою підстави касаційного оскарження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі № 440/447/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стасі Насіння» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- повернути заявнику.
Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.Ф. Ханова