УХВАЛА
17 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 440/447/26
адміністративне провадження № К/990/42624/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2026 року
у справі № 440/447/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАСІ НАСІННЯ»
до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАСІ НАСІННЯ» звернулося до суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 січня 2026 року:
- № 1/3500070123 (форма «Р») у частині збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 4 800 781,25 гривень, з яких 3 840 625 гривень - основний платіж та 960 156,25 гривень - штрафні санкції;
- № 2/3500070123 (форма «ПН») у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 49 412,50 гривень.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02 січня 2026 року № 1/3500070123 у частині збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 4 800 781,25 гривень, а також податкове повідомлення-рішення від 02 січня 2026 року № 2/3500070123 у частині застосування штрафу в розмірі 49 412,50 гривень.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2026 року апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
16 вересня 2026 року Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків утретє звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначені судові рішення.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, визначених цією нормою.
За змістом пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) вона подається, з визначенням передбаченої статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Скаржник підставами касаційного оскарження визначає пункти 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24 січня 2023 року у справі № 560/7669/21, від 23 травня 2023 року у справі № 640/8449/20 та від 25 вересня 2025 року у справі № 560/17705/24.
На переконання скаржника, відповідно до висновків Верховного Суду для застосування підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України необхідно встановити фактичне використання придбаних товарів або послуг у господарській чи негосподарській діяльності платника податків на підставі належних доказів.
Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій обмежилися загальним висновком про те, що послуги зі збирання врожаю та фізичної охорони посівів є складовою виробничого процесу позивача, однак не встановили фактичного використання кожної спірної категорії послуг у господарській діяльності ТОВ «СТАСІ НАСІННЯ».
Водночас наведені доводи не свідчать про наявність визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підстави касаційного оскарження.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій встановили обставини фактичного використання придбаних позивачем послуг у його господарській діяльності та надали оцінку доказам, якими такі обставини підтверджувалися.
Зокрема, суди дослідили умови укладених ТОВ «СТАСІ НАСІННЯ» із сільськогосподарськими виробниками договорів про виробництво та купівлю-продаж насіння PIONEER і додатків до них, якими визначено права та обов`язки сторін щодо вирощування, охорони, збирання та передання насіннєвої сировини.
Судами встановлено, що відповідно до пункту 2.8 додатку «А» до договорів Компанія повинна контролювати та координувати діяльність зі збору врожаю виробленої Виробником насіннєвої сировини, а згідно з пунктом 1.10.1 цього додатку збирання врожаю організовується Компанією та виконується спеціальною збиральною технікою Компанії.
Суди також урахували, що відповідальність за організацію та збір урожаю могла бути покладена на виробника лише за окремим погодженням сторін та укладенням відповідної додаткової угоди. Водночас контролюючий орган не встановив наявності таких додаткових угод або інших обставин, які б свідчили про покладення обов`язку зі збирання врожаю на виробників.
Крім того, суди дослідили відповіді сільськогосподарських виробників, відповідно до яких збирання врожаю з полів здійснювало ТОВ «СТАСІ НАСІННЯ» спеціальною збиральною технікою із залученням техніки виробників для транспортування зібраного врожаю, його навантаження та розвантаження.
Факт придбання позивачем послуг зі збирання врожаю підтверджувався договорами про надання послуг, актами надання послуг та актами звірки взаємних розрахунків. При цьому контролюючий орган не заперечував фактичної можливості надання таких послуг контрагентами позивача.
Щодо послуг з охорони посівів суди встановили, що їх придбання було спрямоване на забезпечення отримання позивачем активу - насіннєвої сировини, подальше використання якого в господарській діяльності сприяло отриманню прибутку.
Суди також зазначили, що контролюючий орган не встановив фактів придбання виробниками аналогічних послуг з охорони посівів, за наслідком чого можливо було б стверджувати про подвійне врахування господарських операцій одного виду у процесі вирощування врожаю.
Отже, висновок судів попередніх інстанцій про використання спірних послуг у господарській діяльності позивача ґрунтується не на припущенні чи загальному зв`язку відповідних витрат із виробничим процесом, а на дослідженні умов договорів, первинних документів, відповідей сільськогосподарських виробників та фактичного порядку виконання господарських операцій.
Наведені скаржником висновки Верховного Суду щодо необхідності встановлення фактичного використання придбаних товарів або послуг у господарській чи негосподарській діяльності платника податків за своїм змістом не суперечать правовому підходу, застосованому судами попередніх інстанцій у цій справі.
Скаржник не наводить висновку суду апеляційної інстанції щодо застосування підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, який суперечив би висновкам Верховного Суду, викладеним у зазначених ним постановах.
Натомість доводи скаржника фактично спрямовані на необхідність повторного дослідження змісту договорів, відповідей сільськогосподарських виробників та інших доказів і надання їм іншої оцінки, ніж та, що була надана судами попередніх інстанцій.
Саме по собі посилання на постанови Верховного Суду із цитуванням викладених у них правових висновків не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, якщо застосування відповідної норми права судами попередніх інстанцій не суперечить таким висновкам.
Щодо посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України Суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на яке посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Отже, застосування пункту 1 частини другої статті 353 КАС України як підстави для скасування судових рішень залежить від обґрунтованості однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Оскільки скаржником не обґрунтовано належним чином підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилання на пункт 4 частини четвертої цієї статті у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України також не є належним.
Крім того, твердження скаржника про недослідження судами умов договорів про виробництво та купівлю-продаж насіння PIONEER, відповідей сільськогосподарських виробників, обставин розподілу між сторонами договірних обов`язків і витрат, моменту переходу права власності на насіннєву сировину та можливого дублювання витрат спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень.
Суди попередніх інстанцій безпосередньо досліджували зазначені докази та обставини і надали їм відповідну правову оцінку.
Незгода скаржника з результатами оцінки доказів не може бути ототожнена з їх недослідженням та не утворює підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 цього Кодексу.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі № 440/447/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАСІ НАСІННЯ» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- повернути заявнику.
Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.Ф. Ханова