СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
про закриття апеляційного провадження
04 серпня 2026 року м. Харків Справа № 922/3034/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., при секретарі судового засідання Сіліній М.Г., розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський експериментальний завод» (вх.1221Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі № 922/3034/25
за позовом: Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах Харківської міської ради, м. Харків,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма «ДЕЛЬФ», м. Харків,
про визнання права власності та зобов`язання передати нерухоме майно,
Представники учасників провадження у справі
згідно з протоколом судового засідання
ВСТАНОВИВ:
Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ДЕЛЬФ», в якому просить усунути перешкоди територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради у здійсненні права користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою, по провулку Пластичному, 9 у м. Харкові, шляхом: визнання за Харківською міською радою права власності на самочинно збудовані на вказаній самовільно зайнятій земельній ділянці нежитлові будівлі літ. "АЗ-1", загальною площею 54,20 кв.м., літ. "АЖ-1", загальною площею 68,20 кв.м., літ."АГ-1", загальною площею 66,30 кв.м., літ. "АД-1", загальною площею 31,90 кв.м., літ. "АЕ-1", загальною площею 29,0 кв.м., літ."АВ-1", загальною площею 32,50 кв.м., літ. "АК-2", загальною площею 172,40 кв.м., літ. "АИ-2", загальною площею 219,40 кв.м., щодо яких в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "«ФІРМА «ДЕЛЬФ»" (код ЄДРПОУ: 31236973, номера відомостей про речове право - 27733810, 27733941) на об`єкти нерухомого майна з реєстраційним номером 1135309363101 - нежитлові будівлі по провулку Пластичному, 9 у м. Харкові; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА «ДЕЛЬФ» передати (шляхом складення акту прийому-передачі) Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради самочинно збудовані на самовільно зайнятій земельній ділянці вказані нежитлові будівлі.
Господарський суд Харківської області (суддя П.В. Хотенець) рішенням від 13.01.2026 (повне рішення складено 22.01.2026) позов задовольнив повністю; визнав за Харківською міською радою право власності на самочинно збудовані на вказаній самовільно зайнятій земельній ділянці нежитлові будівлі літ. "АЗ-1", загальною площею 54,20 кв.м., літ. "АЖ-1", загальною площею 68,20 кв.м., літ."АГ-1", загальною площею 66,30 кв.м., літ. "АД-1", загальною площею 31,90 кв.м., літ. "АЕ-1", загальною площею 29,0 кв.м., літ."АВ-1", загальною площею 32,50 кв.м., літ. "АК-2", загальною площею 172,40 кв.м., літ. "АИ-2", загальною площею 219,40 кв.м., щодо яких в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "«ФІРМА «ДЕЛЬФ»" (код ЄДРПОУ 31236973, номера відомостей про речове право - 27733810, 27733941) на об`єкти нерухомого майна з реєстраційним номером 1135309363101 - нежитлові будівлі по провулку Пластичному, 9 у м. Харкові; зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ДЕЛЬФ» передати (шляхом складення акту прийому-передачі) Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради самочинно збудовані на самовільно зайнятій земельній ділянці нежитлові будівлі літ."АЗ-1", загальною площею 54,20 кв.м., літ. "АЖ-1", загальною площею 68,20 кв.м., літ."АГ-1", загальною площею 66,30 кв.м., літ."АД-1", загальною площею 31,90 кв.м., літ."АЕ-1", загальною площею 29,0 кв.м., літ."АВ-1", загальною площею 32,50 кв.м., літ. "АК-2", загальною площею 172,40 кв.м., літ. "АИ-2", загальною площею 219,40 кв.м., щодо яких в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна з реєстраційним номером 1135309363101 - нежитлові будівлі по провулку Пластичному, 9 у м. Харкові; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ДЕЛЬФ» на користь Харківської обласної прокуратури 11607,44 грн судового збору.
Мотивуючи ухвалене рішення суд першої інстанції в частині підстав для представництва прокуратурою інтересів територіальної громади зазначив, що звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби в усуненні перешкод у здійсненні територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної форми власності, в умовах того, що Харківська міська рада, як уповноважений орган, самостійно не здійснює захист порушених інтересів, а відповідна земельна ділянка продовжує використовуватись відповідачами під об`єктам самочинного будівництва. Суд зауважив, що належними вимогами, які може заявити власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності за ним на самочинно побудоване майно. Стосовно суті спору, суд першої інстанції зазначив, що відповідна земельна ділянка комунальної форми власності не відводилась для будівництва спірних нежитлових будівель, право власності на які 16 грудня 2016 року зареєстровано за ТОВ "Харківський експериментальний завод" у складі об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1135309363101 та щодо вказаного об`єкту не вбачається наявності прийнятих Харківською міською радою рішень щодо надання в користування (оренду) або продаж земельної ділянки під згаданим об`єктом. Суд зауважив, що безпідставне проведення державної реєстрації права власності на відповідне новозбудоване нерухоме майно, за відсутності документів, які б посвідчували право власності або користування відповідною земельною ділянкою для цих цілей, а також документів, які б підтверджували присвоєння відповідної адреси в установленому законом порядку, не спростовує факту самовільного зайняття цієї земельної ділянки, у зв`язку з чим він дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський експериментальний завод» (як особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить: скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 року по справі № 922/3034/25 та залишити позовну заяву без розгляду; у випадку, якщо суд не дійде висновку щодо можливості залишення позовної заяви без розгляду - скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 року по справі № 922/3034/25 та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю; поновити пропущений процесуальний строк на подання заяви про застосування строків позовної давності та застосувати наслідки спливу строку позовної давності; поновити пропущений процесуальний строк на подання доказів та розглянути апеляційну скаргу з їх урахуванням.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу заявник зазначає, що суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що скаржником здійснено дії з самочинного будівництва нерухомого майна та вказаний факт може мати преюдиційне значення та бути підставою для звернення до нього як учасника відповідача із позовами про відшкодування можливих збитків внаслідок експлуатації земельної ділянки не за цільовим призначенням. Крім того, заявник наголошує, що нежитлові будівлі, які зобов`язано відповідача передати територіальній громаді в особі ради були передані ним відповідачу в якості внеску до статутного капіталу, що стало підставою для набуття корпоративних прав та витребування такого майна матиме наслідком позбавлення набутих прав, у зв`язку з чим, на його думку, суд вирішив питання про його права, інтереси та (або) обов`язки. Скаржник наголошує, що прокурором не доведено підстав для представництва інтересів позивача, оскільки спір у даній справі ані прямо, ані опосередковано не пов`язаний із виконанням органом місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади, а стосується виключно інтересів територіальної громади, у зв`язку із чим прокурор не був наділений правом звернутися із позовною заявою. Крім того, прокурором не доведено сплив у даній справі розумних строків для самостійного звернення Харківською міською радою до суду, оскільки відсутні докази надсилання відповідних листів, а із відповіді від 09 липня 2025 року за № 6322/0/225-25 неможливо встановити, чи дійсно органи прокуратури повідомляли орган місцевого самоврядування про наявність обставин для судового захисту, що на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду. Також, заявник зазначає, що будівництво на орендованій земельній ділянці нежитлової будівлі може розглядатися виключно як порушення умов договору оренди, оскільки як суд, так і прокурор посилалися на відповідні положення договору в обґрунтування факту протиправності дій ТОВ "Харківський експериментальний завод" з будівництва нерухомого майна та підтвердження факту його спорудження пізніше, ніж укладення договору, у зв`язку з чим наявність застосування зобов`язально-правових способів захисту виключало можливість пред`явлення негаторного позову, що на його думку свідчить про неналежність обраного способу захисту. Скаржник також просить застосувати до заявлених вимог строки позовної давності наголошуючи, що в умовах реєстрації права власності ТОВ "Харківський експериментальний завод" на спірне майно 16.12.2016 року, відповідний строк на звернення до суду сплинув 16.12.2019 року. Заявник також звертає увагу на те, що суд першої інстанції мав надати оцінку добросовісності відповідача та очевидній непропорційності такого втручання в права та інтереси кінцевого набувача, а отже й неможливості задоволення позовних вимог. Скаржник також в поданій апеляційній скарзі звернувся з клопотанням про поновлення процесуального строку на подання доказів в умовах неможливості їх подання до суду першої інстанції через незалучення до участі у справі.
30.06.2026 від Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу ТОВ «Харківський експериментальний завод» у справі № 922/3034/25 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 без змін, посилаючись на те, що наявність на спірній земельній ділянці самочинної забудови нівелює її інвестиційну привабливість, унеможливлює подальше розпорядження Харківською міською радою нею шляхом її передачі іншим землекористувачам або передачі у власність відповідно до вимог чинного законодавства, чим порушує інтереси держави в особі Харківської міської ради. Крім того, прокуратура зазначає, що Харківська міська рада, за наявності виявлених порушень інтересів держави, заходів, запропонованих у листі окружної прокуратури з метою захисту цих інтересів, упродовж тривалого часу не здійснювала, у зв`язку з чим у прокурора виникло не тільки право, але й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду цього позову. Прокуратура зазначає, що у даному випадку позбавлення відповідача майна не порушує гарантії, передбачені ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки самочинне будівництво цього майна здійснено з порушенням вимог чинного законодавства за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, у зв`язку з чим, право власності на таке майно в силу чинного законодавства не виникло як у забудовників так і, відповідно, не перейшло до відповідача у справі. Прокуратура наголошує, що відповідач не може вважатись добросовісним набувачем майна, оскільки ТОВ «Харківський експериментальний завод» є одним із учасників ТОВ «ФІРМА «ДЕЛЬФ» та перереєстрація нерухомого майна здійснена до завершення перегляду наявної в суді справи щодо спірного об`єкту нерухомого майна в апеляційному порядку, що свідчить про обізнаність ТОВ «ФІРМА «ДЕЛЬФ» про наявність судових спорів. Прокуратура зазначає, що обраний спосіб захисту є належним та відновить права позивача, оскільки права, порушені внаслідок самочинного будівництва, підлягають захисту відповідно до положень частин четвертої або п`ятої статті 376 Цивільного кодексу України та відповідним судовим рішенням буде вирішено юридичну долю самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості). Щодо заяви про застосування строків позовної давності прокуратура зазначає, що поданий позов є позовом негаторного характеру, на який не розповсюджується позовна давність та такі позови можуть бути пред`явлені протягом часу, коли порушення триває.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 апеляційну скаргу (вх.1221Х) у справі №922/3034/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.
Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 08.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський експериментальний завод» залишив без руху, та на виконання вимог вказаної ухвали, заявником усунуто недоліки апеляційної скарги.
Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.06.2026 поновив Товариству з обмеженою відповідальністю «Харківський експериментальний завод» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі №922/3034/25; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський експериментальний завод» (вх.1221Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі № 922/3034/25; зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський експериментальний завод» надати докази сплати судового збору у розмірі 54,00 грн; призначив розгляд апеляційної скарги на 04 серпня 2026 у приміщенні суду; встановив учасникам справи термін до 01.07.2026 (включно) подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання та письмові пояснення з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; витребував у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3034/25.
Копія вказаної ухвали направлена до електронних кабінетів учасників провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.285 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.
Частиною 6 ст.242 ГПК України, передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з довідками, сформованими в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" копія ухвали суду від 17.06.2026 доставлена до електронних кабінетів учасників 17.06.2026 після 22:00, у зв`язку з чим, враховуючи положення ч.6 ст.242 ГПК України, копія ухвали вважається врученою 18.06.2026.
Отже, учасники провадження належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження, дату, час та місце розгляду апеляційної скарги заявника.
22.06.2026 від скаржника до суду надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 17.06.2026, з доказами сплати судового збору у розмірі 54,00 грн.
23.06.2026 матеріали справи №922/3034/25 у 1 томі та матеріали оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 01.09.2025 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
04.08.2026 від скаржника до суду надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
Прокурор в судове засідання з`явився, заперечував проти доводів апеляційної скарги та наполягав на залишенні рішення суду першої інстанції без змін, а також заперечував проти відкладання розгляду скарги.
Представники інших учасників провадження у справі не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Розглянувши клопотання скаржника про відкладення (перенесення) розгляду справи, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Скаржник звернувся до суду з клопотанням в якому просить відкласти судове засідання по справі № 922/3034/25, призначене на 04.08.2026 року з метою забезпечення належної реалізації процесуальних апелянтом, посилаючись на те, що напередодні проведення судового засідання (03.08.2026 року), його було повідомлено щодо неможливості адвоката, з яким було досягнуто попередню згоду щодо укладання договору, взяти участь у проведенні судового засідання та представництва підприємства у суді із розгляду апеляційної скарги, крім того самостійна участь директора підприємства в судовому засідання через побоювання за своє життя та перебування за кордоном є неможливою.
Разом з тим, скаржником не надано жодного доказу в підтвердження наявності попередньої згоди з адвокатом або самого договору про правничу допомогу на представництво його інтересів, не наведено причин та доказів, яки б підтверджували неможливість адвоката прийняти участь в судовому засіданні, крім того в умовах наявності доступу директора підприємства до Електронного суду, що підтверджується поданим клопотанням, директор, як представник скаржника не був позбавлений права взяти участь у судовому засідання в режимі відеоконференції самостійно, проте вказане право скаржником не реалізовано, у зв`язку з чим викладені скаржником причини неявки в судове засідання не є поважними, внаслідок чого відсутні підстави для відкладення розгляду справи.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський експериментальний завод» про відкладення (перенесення) розгляду справи.
Заслухавши присутнього у судовому засіданні прокурора, дослідивши матеріали справи на підставі приписів чинного законодавства колегія суддів встановила наступне.
З апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі № 922/3034/25 звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський експериментальний завод», в якості особи яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, у зв`язку з чим, в-першу чергу, дослідженню підлягає питання щодо статусу заявника апеляційної скарги та, відповідно, наявності у нього права на апеляційне оскарження судового рішення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм.
Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.
Відповідно до ч.1 ст.17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Тобто частиною першою статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема, розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи із предмета та підстав позову. Також, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Верховний Суд неодноразово висновував про те, що на відміну від законодавства, яке діє erga omnes (щодо всіх, тобто з дією на невизначене коло суб`єктів), судове рішення у приватноправовому спорі, як правило, діє inter partes (тобто з правовими наслідками тільки для сторін у справі). Судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб.
Схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (підпункт 10.28) та від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункт 70), у постановах Верховного Суду від 07.02.2024 у cправі № 5023/3214/11 (підпункт 5.24), від 07.11.2024 у cправі № 910/5925/15-г (підпункт 6.28), від 08.10.2025 у справі № 2-1478/11.
Висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи можуть міститись в мотивувальній та резолютивній частині рішення та зазначені висновки мають різне значення.
Так, мотивувальна частина містить мотиви рішення суду - відповіді на питання факту (висновки про встановлені обставини, які мають значення для вирішення справи) і питання права (юридична кваліфікація цих обставин, висновки про наслідки, з якими право пов`язує встановлені обставини), в свою чергу резолютивна частина рішення містить присуд, який в силу обов`язковості судового рішення як конституційної засади судочинства (пункт 9 частини другої статті 129, стаття 129-1 Конституції України) є обов`язковим до виконання.
Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (пункт 32) дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (підпункт 9.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).
Правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (підпункт 9.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).
Тобто за положеннями статті 75 ГПК України висновки суду про встановлені обставини не мають зобов`язуючого (преюдиціального) значення для особи, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини встановлені, а правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, взагалі не є обов`язковою для господарського суду.
Отже, будь-які висновки про права, інтереси та (або) обов`язки особи у рішенні суду, які зроблені в мотивувальній частині рішення, яким вирішується приватноправовий спір, з огляду на норми статті 75 ГПК України не мають для особи, яка не брала участь у розгляді справи, зобов`язуючого значення, тобто не є рішенням про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи. Неприпустимим є втручання особи в остаточне рішення суду з тих лише підстав, що вона вважає помилковими викладені у мотивувальній частині цього рішення судження, які не мають стосовно неї обов`язкової сили виходячи з вимог ст. 75 ГПК України.
Вказане також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 04.03.2026 у справі №922/5241/21. Велика Палата підкреслила, що процесуальний закон визнає бажаним залучення до участі у справі осіб, на права або обов`язки яких може вплинути рішення суду (частини перша та друга статті 50, частина перша статті 51 ГПК), і визначає наслідки незалучення таких осіб (частина друга статті 51 ГПК): у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони. Натомість ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, процесуальний закон вважає неприпустимим, у зв`язку з чим це є обов`язковою підставою для скасування ухваленого рішення (пункт 4 частини третьої статті 277, пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України).
В поданій апеляційній скарзі заявник наголошує, що встановлені обставини у оскаржуваному рішенні мають преюдиційне для нього значення, оскільки суд першої інстанції у вказаному рішенні дійшов висновку щодо здійснення скаржником дій із самочинного будівництва нерухомого майна та вказане може бути підставою для звернення із позовами до скаржника. Також, заявник наголошує, що спірні нежитлові будівлі були передані в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «ФІРМА «ДЕЛЬФ», що стало підставою для набуття ним корпоративних прав учасника товариства-відповідача та у випадку можливого витребування в майбутньому у нього вкладу має наслідком позбавлення скаржника права власності на частку у статутному капіталі, а отже й корпоративних прав у відповідному підприємстві, у зв`язку з чим, на його думку, рішення має безпосередні наслідки щодо його прав та інтересів.
В ухваленому судом першої інстанції рішенні зазначено наступне: «Встановлено, що в Реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на офіційному веб-сайті Портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (www.econstruction. gov.ua), який містить інформацію про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об`єктів до експлуатації, з травня 2011 року, відсутня інформація щодо вищезазначеного об`єкта будівництва.
У складених Товариством з обмеженою відповідальністю "Актуаль" технічних паспортах на спірні нежитлові будівлі, скан-копії яких долучено до матеріалів електронної реєстраційної справи, безпідставно зазначено, що ці нежитлові будівлі споруджені в 1991 році.
При цьому, як свідчать матеріали справи, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про наявність зареєстрованих речових прав на земельну ділянку під спірним нерухомим майном, а зі змісту пункту 15 договору оренди земельної ділянки від 09 жовтня 2007 року, скан-копію якого державним реєстратором долучено до матеріалів електронної реєстраційної справи, вбачається, що земельна ділянка, площею 1,1243 га, по пров. Пластичному, 9 у м. Харкові передана в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та споруд. Перелік об`єктів нерухомого майна, які знаходились на земельній ділянці на момент її передачі в оренду, наведено в пункті 3 договору оренди, при цьому, спірні нежитлові будівлі не входять до вказаного переліку, що вказує на їх спорудження після укладення договору оренди та спростовує наведені в згаданих вище технічних паспортах відомості про спорудження будівель в 1991 році. Пунктом 17 згаданого договору передбачено заборону самовільної забудови відповідної земельної ділянки.
Отже, відповідна земельна ділянка не відводилась для будівництва спірних нежитлових будівель, право власності на які 16 грудня 2016 року зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський експериментальний завод" у складі об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1135309363101.».
Тобто, судом надана правова оцінка обставинам справи щодо відсутності в матеріалах справи доказів в підтвердження відведення земельної ділянки, на якій знаходяться спірні нежитлові будівлі зареєстровані у 2016 році за заявником. Вказане викладено в мотивувальній частині рішення, при цьому питання щодо прав, інтересів та обов`язків ТОВ «Харківський експериментальний завод» судом не вирішувалось ані в мотивувальній частині, ані в резолютивній частині рішення. Оскаржуване рішення не містить навіть окремої правової кваліфікації дій заявника в межах даного спору.
Судова колегія наголошує, що в межах даної справи вирішувався приватно-правовий спір щодо визнання за позивачем права власності на самочинно збудовані на самовільно зайнятій земельній ділянці нежитлові будівлі та їх передачу відповідачем, як власником, за актом приймання-передачі. При цьому, судження, викладені у мотивувальній частині цього рішення, на які посилається скаржник, не мають стосовно нього обов`язкової сили виходячи з вимог ст. 75 ГПК України та відповідно не є рішенням про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи.
Посилання заявника на те, що витребування спірного майна має наслідком позбавлення скаржника права власності на частку у статутному капіталі, не свідчать про те, що судовим рішенням вирішено питання саме про його права чи обов`язки у розумінні статей 17, 254 ГПК України, оскільки йдеться лише про можливий опосередкований вплив результату спору.
Процесуальний механізм участі третіх осіб спрямований на забезпечення захисту тих осіб, на права чи обов`язки яких рішення може безпосередньо вплинути, однак не може використовуватися як підстава для повторного перегляду судового рішення за відсутності встановленого законом права на таке оскарження. Інший підхід суперечив би принципу правової визначеності та створював би можливість необмеженого перегляду остаточних судових рішень з мотивів лише опосередкованої заінтересованості певних осіб у результаті спору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Виходячи із зазначеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський експериментальний завод» (вх.1221Х) на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК, у зв`язку з відсутністю суб`єкта апеляційного оскарження.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до положень п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, у зв`язку з чим ТОВ «Харківський експериментальний завод» не позбавлений права на звернення до суду з відповідним клопотанням.
Керуючись ст. 234, 235, 254, 264, 270, 281 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1.Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський експериментальний завод» (вх.1221Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі № 922/3034/25.
2.Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її оголошення. Порядок та строки оскарження ухвали в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена та підписана 05.08.2026.
Головуючий суддя П.В. Демідова
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Н.О. Мартюхіна