УХВАЛА
04 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 915/1711/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Кондратової І. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025
(суддя Мавродієва М. В.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026
(головуюча - Принцевська Н. М., судді: Діброва Г. І., Ярош А. І.)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз"
до ОСОБА_1
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) ОСОБА_2 ;
2) ОСОБА_3 ;
3) ОСОБА_4 ;
4) ОСОБА_5 ;
5) ОСОБА_6 ;
про стягнення 11 180 200,00 грн збитків,
ВСТАНОВИВ:
1. У листопаді 2023 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, скаржник) про стягнення 11 180 200,00 грн збитків.
2. Позов обґрунтовано тим, що відповідач, виконуючи обов`язки голови правління Товариства, прийняв Наказ № 653-ос від 17.05.2023 "Про нарахування та виплату премії" на підставі рішення, оформленого Протоколом наглядової ради Товариства № 12/05-2023 від 12.05.2023, яке прийняте неправомочним складом наглядової ради, чим спричинив Товариству збитки у загальному розмірі 11 180 200,00 грн.
3. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026, позов задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства 11 180 200,00 грн збитків та 167 703,00 грн судового збору.
4. 14.07.2026 ОСОБА_1 подав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати й передати справу на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.
5. Скаржник також разом з касаційною скаргою подав до Верховного Суду клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі та зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
6. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та установив, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, викладених статтею 290 ГПК України, тому наявні підстави для залишення її без руху з огляду на таке.
7. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
8. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
9. Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
10. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
11. Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
12. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставами касаційного оскарження є випадки, передбачені пунктами 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
13. Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, у який саме спосіб суду необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм.
14. При цьому, Суд звертає увагу, що під час касаційного оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права, касаційна скарга має містити зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).
15. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що не дослідження доказів відповідача, неврахування показань свідка, також унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи і є порушенням принципу "вірогідності доказів" та приписів частини другої статті 87 ГПК України у взаємозв`язку з положеннями частини першої та другої статті 79, частини першої статті 86 та статті 269 ГПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо даного питання, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України також є підставою касаційного оскарження.
16. Наведені скаржником доводи не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки скаржник не обґрунтував, які саме норми матеріального права неправильно застосували суди першої та апеляційної інстанцій, і як, на думку скаржника, відповідні норми повинні застосовуватися у спірних правовідносинах та яку єдину практику застосування правових норм необхідно сформувати Верховному Суду за результатом розгляду його касаційної скарги.
17. Суд зауважує, що формування правового висновку не може ставитися в пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
18. У такому разі, скаржнику необхідно уточнити, який/які саме відсутні висновок/висновки Верховного Суду, навести обґрунтування як на його думку, відповідні норми повинні застосовуватися у спірних правовідносинах і у який спосіб необхідно сформувати єдину практику застосування стосовно зазначеної кожної норми права.
19. При цьому, у касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (статей 13, 14, 73-74, 76-79, 86, 236-238 ГПК України), і як підставу касаційного оскарження визначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням підстав, передбачених пунктами 1, 3 та 4 частини третьої статті 310 ГПК України, що є наслідком для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.
20. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що у разі, якщо скаржник посилається на не дослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України) та встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України), то у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено, які саме зібрані у справі докази не досліджені судом, а також, які саме докази є недопустимими, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
21. У касаційній скарзі скаржник чітко не зазначає, які саме докази не досліджені судами першої та апеляційної інстанції, а також, які докази, на його думку, є недопустимими, що, враховуючи положення статті 310 ГПК України, не дає підстави для висновку про те, що касаційна скарга в цій частині відповідає вимогам статей 287, 290 ГПК України.
22. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
23. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
24. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
25. Клопотання про відстрочку сплати судового збору та зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у цій справі буде розглянуто після усунення недоліків цієї касаційної скарги вразі відкриття касаційного провадження.
Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пункту 5 частини другої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 у справі № 915/1711/23 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 12-22 цієї ухвали;
- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази такого надіслання з урахуванням положень статті 42 ГПК України.
3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова