Постанова № 138786917 у справі № 719/159/26 від 31.07.2026

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року

м. Чернівці

справа № 719/159/26

провадження № 22-ц/822/1373/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.

суддів: Височанської Н. К., Кулянди М. І.

за участю секретаря судового засідання Тодоряка Г. Д.

позивач - Виконавчий комітет Новодністровської міської ради Чернівецької області як орган опіки та піклування

відповідач - ОСОБА_1

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Чернівецької обласної державної адміністрації, Комунальна установа «Центр надання соціальних послуг Новодністровської міської ради»

апеляційна скарга Виконавчого комітету Новодністровської міської ради Чернівецької області як органу опіки та піклування, в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 05 травня 2026 року

головуюча в суді першої інстанції суддя Цицак В. Л.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2026 року Виконавчий комітет Новодністровської міської ради Чернівецького району Чернівецької області, як орган опіки та піклування.

Просив суд позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 .

Позов обґрунтований тим, що на обліку Служби у справах дітей з 11 березня 2016 року перебувають малолітні діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , через неналежне виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків.

Питання неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків неодноразово розглядалося на комісії з питань захисту прав дитини (протокол № 1 від 27 січня 2021 року, № 2 від 02 лютого 2023 року, № 7 від 02 червня2025 року, № 2 від 17 лютого 2026 року), на яких мати отримувала попередження за неналежне виконання батьківських обов`язків та зловживання алкогольними напоями.

Стверджують, що свою поведінку ОСОБА_1 не змінила і правильних висновків не зробила, внаслідок чого діти продовжують жити в антисанітарії без належного догляду й виховання. При цьому, мати продовжує зловживати алкоголем, кричить на дітей, веде аморальний спосіб життя, ніде не працює, а державну допомогу на дітей часто використовує на задоволення власних потреб, а не в інтересах дітей.

Наголошували, що працівники Служби, фахівці соціальної роботи, психолог з КУ «Центр надання соціальних послуг Новодністровської міської ради» працювали з матір`ю для формування навиків батьківства та правил особистої і побутової гігієни; надавали допомогу в приведенні житла у належний стан, брали участь у проведені поточного ремонту квартири. Проте, вважають, що мати лише робить вигляд, що піклується про дітей, хоча насправді не вміє і не виявляє бажання навчатися, не дотримується вимог щодо підтримання житла в належному для проживання стані. Зазначають, що така безвідповідальна поведінка ОСОБА_1 негативно впливає на розвиток дітей та їх сприйняття оточуючими.

Також повідомляли, що діти часто пропускають заняття у навчальних закладах, що погано впливає на їхню успішність, рівень засвоєння освітнього матеріалу; через брак уваги матері, яка в тому числі не відвідує батьківські збори, діти часто запізнюються на уроки, приходять в неохайному вигляді без виконаних домашніх завдань та навчального приладдя (зошитів, підручників). Звертають увагу й на те, що у старших доньок ОСОБА_1 анемія залізодефіциту, а у старшого сина - нічний енурез. При цьому, ОСОБА_1 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 173, 175, 178, 184 КУпАП, однак, навіть після цього відповідних висновків для себе не зробила.

Вважали, що основними чинниками, що спричинили складні життєві обставини є безвідповідальність матері, зловживання алкоголем, антисанітарія в помешканні, бездоглядність дітей, присутність сторонніх осіб, які перебувають у стані алкогольного сп`яніння. Оскільки характер проблеми не змінюється, а з часом лише погіршується, що підтвердила й остання перевірка сім`ї 04 березня 2026 року, Комісією було проведено оцінку рівня безпеки дітей, оформлено акти та за рішенням органу опіки та піклування негайно відібрано дітей у матері у зв`язку із загрозою їхньому життю та здоров`ю.

З 09 березня 2026 року діти тимчасово поміщені до ЦСПРД ССД ЧОДА, а 11 березня 2026 року був затверджений висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до її малолітніх дітей.

Оскільки, відповідачка самоусунулася від виховання та утримання своїх малолітніх дітей, негативно впливає на їх фізичний та духовний розвиток, орган опіки та піклування просив суд позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 05 травня 2026 року у задоволенні позову органу опіки та піклування Новодністровської міської ради до ОСОБА_1 відмовлено.

Попереджено ОСОБА_1 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 , з покладенням на Службу у справах дітей Новодністровської міської ради контролю за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов`язків.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували свідоме та умисне ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Суд встановив, що поведінка відповідача не є свідомим нехтуванням батьківськими обов`язками, а зумовлена збігом життєвих обставин, необізнаністю, відсутністю достатніх навиків щодо виховання дітей, ведення домашнього господарства та планування сімейного бюджету.

Окрім того, суду не надано належних та достатніх доказів наявності у ОСОБА_1 хронічного алкоголізму, а епізодичне вживання алкоголю не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Суд зауважив, що між матір`ю та дітьми склались теплі сімейні відносини. Діти відчувають прив`язаність до матері і, незважаючи на розуміння недоліків її поведінки та непрості побутові умови, мають емоційну та психологічну потребу перебувати поруч із нею. Діти не відчувають небезпеки від матері, сприймають її як таку, що стає на їхній захист, та позитивно відгукуються про спільно проведене дозвілля і виконання домашніх справ (за умови, що остання не вживає алкогольні напої).

Водночас суд визнав висновок органу опіки та піклування недостатньо об`єктивним та обґрунтованим. Висновок не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача впродовж 10 років перебування на обліку, а зосереджений виключно на негативних результатах перевірок.

Суд відзначив, що документ жодним чином не висвітлює позитивних фактів стосовно відносин між матір`ю та дітьми, загалом позитивного сприйняття дітьми матері, а також спроб ОСОБА_1 навести лад у помешканні та змінити свою поведінку. Суд також звернув увагу, що після лютого 2026 року тональність складених органом опіки документів змінила вектор на суто критичний, що призвело до безпідставної різкої зміни оцінки ситуації на вкрай несприятливу перед відібранням дітей.

Відмовляючи у позові, суд врахував, що на час розгляду справи відповідач змінила власну поведінку та ведення домашнього господарства: закодувалася від алкоголю, уникає спілкування із особами з антисоціальною поведінкою, провела поточний ремонт у кухні, прибрала помешкання, придбала побутову техніку та постійно підтримувала контакт із дітьми. За таких обставин відсутні виключні умови для застосування крайньої міри впливу, що відповідає Конвенції про права дитини та принципу «якнайкращих інтересів дитини».

Однак, зважаючи на недоліки в організації щоденного життя та дотриманні правил побутової гігієни, а також мінливу поведінку матері впродовж тривалого часу, яка залежала від зовнішнього контролю соціальних служб, суд визнав за необхідне попередити ОСОБА_1 про обов`язковість зміни ставлення до виконання батьківських обов`язків.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник Виконавчого комітету Новодністровської міської ради Чернівецької області просив рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 05 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Виконавчий комітет Новодністровської міської ради, як орган опіки та піклування, посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тривалому та систематичному невиконанню відповідачкою батьківських обов`язків. Апелянт вказує, що родина перебуває на обліку з 2016 року, однак мати не змінила свого способу життя: зловживає алкоголем, не працює, не забезпечує належних умов проживання, а державну соціальну допомогу часто використовує на власні потреби.

Апелянт зазначає, що суд проігнорував факт надання неодноразової допомоги з боку комунальних та соціальних служб громади (зокрема, проведення косметичного ремонту, виведення плісняви, забезпечення меблями). Такі заходи мали лише тимчасовий ефект, оскільки відповідачка нехтувала елементарними правилами гігієни і швидко доводила житло до вкрай занедбаного стану. Поза увагою суду залишився і той факт, що через заборгованість за комунальні послуги (понад 45 тисяч гривень за водопостачання) у квартирі було частково відключено воду, що фактично унеможливлювало дотримання належних санітарних умов для дітей.

Крім того, орган опіки та піклування підкреслює, що суд недооцінив відсутність контролю за навчанням і здоров`ям дітей. Систематичні пропуски занять і часті хвороби є прямим наслідком антисанітарії, брудного житлового простору та недостатнього догляду, а не незалежною поважною причиною, як це розцінив суд. Мати не відвідувала батьківські збори, а діти часто приходили до школи непідготовленими та в неохайному зовнішньому вигляді.

Апелянт акцентує увагу на тому, що суд першої інстанції формально підійшов до оцінки алкогольної залежності відповідачки та безпеки дітей. Зокрема, суд проігнорував медичну довідку про сильне сп`яніння (2,30 проміле) у день відібрання дітей, відеодокази з нагрудних камер поліції, визнаний матір`ю факт попереднього проходження курсу кодування від алкоголізму, а також неодноразове притягнення її до адміністративної відповідальності (за статтями 175-1, 178, 184 КУпАП). Покази самих дітей щодо проявів агресії та застосування фізичних покарань з боку матері у стані сп`яніння суд також залишив без належної правової оцінки.

Виконавчий комітет вважає безпідставним відхилення судом свого висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав. Апелянт наголошує, що цей висновок ґрунтується на конкретних актах обстежень та відображає реальний стан речей, а не є процесуальним документом для надання «позитивних характеристик». Тимчасові позитивні дії матері (тверезість та прибирання) безпосередньо перед судовим розглядом не можуть нівелювати десятирічну історію систематичного ухилення від обов`язків. Покладення ж на соціальні служби повторного обов`язку здійснювати контроль за сім`єю є суперечливим рішенням, оскільки такий контроль здійснювався роками, довів свою неефективність і не гарантує дотримання найкращих інтересів дітей.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу Виконавчого комітету Новодністровської міської ради залишити без задоволення, а рішення Новодністровського міського суду від 05 травня 2026 року - без змін.

Відповідачка посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи та докази, включаючи акти обстежень, а також безпосередньо заслухавши показання соціальних працівників, поліції та самих дітей у режимі відеоконференції.

ОСОБА_1 наголошує, що апелянт не довів факту її свідомого та умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків, оскільки недоліки у вихованні та побуті були наслідком збігу складних життєвих обставин, власної необізнаності та відсутності достатніх навичок, а не свідомим нехтуванням інтересами дітей. Вона вказує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, а епізодичне вживання алкоголю без належних медичних висновків про наявність стійкої залежності (хронічного алкоголізму) не може слугувати достатньою підставою для розлучення матері з дітьми.

Зазначає, що суд обґрунтовано звернув увагу на наявність теплих сімейних відносин, емоційну прив`язаність дітей до неї та їхнє позитивне сприйняття спільного дозвілля, що прямо спростовує твердження про небезпеку для дітей поруч із матір`ю. Відповідачка повністю підтримує висновок суду про те, що позиція органу опіки та піклування була упередженою, недостатньо об`єктивною, ґрунтувалася виключно на негативних результатах перевірок і проігнорувала позитивні факти та її реальні кроки щодо зміни поведінки і наведення ладу в помешканні.

Звертає увагу на те, що твердження апелянта про неефективність здійснення соціального контролю за сім`єю є суперечливим та необґрунтованим. ОСОБА_1 особисто запевняє суд у готовності та намірі повною мірою виконувати покладені на неї батьківські обов`язки щодо виховання, утримання та навчання своїх неповнолітніх дітей задля збереження їхнього природного сімейного середовища.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_1 є матір`ю п`яти дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 , виданим 04 вересня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новодністровського міського управління юстиції у Чернівецькій області; серії НОМЕР_2 і серії НОМЕР_3 , виданими повторно 02 липня 2020 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Сокирянському району та місту Новодністровську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ); серії НОМЕР_4 , виданим 17 листопада 2020 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Сокирянському району та місту Новодністровську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ); серії НОМЕР_5 , виданим 04 серпня 2022 року Сокирянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (а. с. 81-85).

Відомості про батьків дітей записані за вказівкою матері згідно з частиною першою статті 135 СК України, що підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження згідно з частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України № 0[телефон приховано] від 04 вересня 2013 року, №0[телефон приховано] від 15 жовтня 2015 року, №0[телефон приховано] від 06 грудня 2016 року, №0[телефон приховано] від 17 листопада 2020 року, №0[телефон приховано] від 04 серпня 2022 року (том 1, а. с. 86-92).з 18 жовтня 2016 року ОСОБА_1 перебуває на обліку Служби у справах дітей, що підтверджується карткою обліку роботи з сім`єю (том 1, а. с. 231-234).

Окрім того, з 06 травня 2021 року сім`я ОСОБА_1 перебуває на обліку у Відділенні соціальної роботи у громаді КУ «Центр надання соціальних послуг Новодністровської міської ради» з причин неналежного виконання батьківських обов`язків та періодичного зловживання алкогольними напоями. До 2021 року перебувала на обліку у Новодністровському міському центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді з 2016 року. Із матір`ю проводяться бесіди про відповідальне батьківство, дотримання правил особистої та побутової гігієни, необхідність приведення квартири у належний для проживання стан; надається психологічна та емоційна підтримка, сприяння у розвитку навичок самообслуговування та організації побуту. Від пропозицій пройти реабілітацію для позбавлення від алкогольної залежності ОСОБА_1 відмовлялася, оскільки не визнає, що така залежність впливає на виконання нею батьківських обов`язків. Протягом року сім`я отримує гуманітарну допомогу; за участю працівників Відділення було проведено поточний ремонт у квартирі. При цьому, рекомендації та вказівки фахівців Відділення ОСОБА_1 часто ігнорує, не реагує на зауваження та пропозиції (том 1, а. с. 79-80, 229-230).

У Соціальній картці сім`ї ОСОБА_1 , яка розпочата з 06 травня 2021 року, зазначено, що необхідними заходами (сприяння, забезпечення, спонукання) є організація ремонту житла; створення безпечних і комфортних умов для дітей; планування бюджету та ведення домашнього господарства; проходження тренінгів з набуття батьківських навичок; відновлення сімейних стосунків; формування навичок відповідального батьківства; налагодження емоційного контакту між членами сім`ї; представництво інтересів (том 1, а. с. 242-248).

Згідно з Актами оцінки потреб сім`ї/особи за 22-24 лютого 2023 року та за 06-07 серпня 2025 року (том 1, а. с. 235-241, 253-259) надано висновок, що основними ознаками та чинниками, що спричинюють складні життєві обставини є періодичне вживання алкоголю матір`ю, безлад у квартирі, занедбаний вигляд дітей. Вказана проблема існує декілька років, стан дітей визнано незадовільним або пограничним, а матір такою, яка потребує підтримки та надання соціальних послуг.

Складено план соціального супроводу сім`ї ОСОБА_1 (том 1, а. с. 249-252, 260-261), що передбачає соціальний супровід, консультування, представництво, соціальну профілактику та натуральну допомогу.

З травня 2018 року по лютий 2026 року (том 1, а. с. 98-133) комісією у складі представника Служби у справах дітей, соціальної служби та інспектора ювенальної превенції/поліцейського громади проводилися періодичні обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 , результати яких є неоднозначними.

Так, стабільно фіксувалась потреба у проведені в квартирі ремонту. При цьому, якщо у квартирі було зафіксовано безлад, були зауваження щодо приготування їжі та зовнішнього вигляду дітей, то, як правило, від матері було чути запах алкоголю, остання поводилася із представниками комісії агресивно, на зауваження та критику реагувала негативно. Водночас в інших актах зазначалося про покращення умов проживання в порівнянні із попередніми обстеженнями, розпочато/проведено поточний ремонт у 2021 та 2024 роках, відсутність безладу, наявність приготованої їжі. У серпні 2025 року здійснено генеральне прибирання помешкання силами соціальних працівників. У всіх актах охарактеризовано стосунки сім`ї як хороші, наявна стійка прив`язаність дітей до матері.

Стан помешкання ОСОБА_1 у 2025 році до проведення генерального прибирання та після нього, а також у березні 2026 року відображено на фотоілюстраціях доданих до позовної заяви та на USB флешці (том 1, а. с. 140, 142-146).

Питання неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків неодноразово розглядалося на Комісії з питань захисту прав дитини, в яких брала участь ОСОБА_1 , що підтверджується витягами з протоколів №1 від 27 січня 2021 року та №2 від 02 лютого 2023 року, протоколами №7 від 02 червня 2025 року та №2 від 17 лютого 2026 року (том 1, а. с. 76-77). За результатами згаданих засідань Комісії прийнято рішення про взяття на облік дітей ОСОБА_1 , необхідність розроблення індивідуальних планів соціального захисту дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах; надавався термін для виправлення матір`ю своєї поведінки та наведення ладу у квартирі, забезпечення належних матеріально-побутових умов для зростання й виховання дітей; попереджено про можливість позбавлення батьківських прав.

Відповідно до висновків про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини від 25 серпня 2025 року (том 1, а. с. 50-54) загальний стан дітей ОСОБА_1 зазначено - здорові. Водночас у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено імпетиго та анемію залізодефіциту; у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ВСД змішаного типу; у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , нічний енурез та імпетиго.

Згідно з характеристиками навчальних закладів на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (том 1, а. с. 55-58) фізичний розвиток дітей відповідає їх віку; діти доброзичливі, привітні та товариські. Водночас при наявності помірного інтересу до навчання відмічено низький рівень засвоєння матеріалу, часті пропуски занять, що зумовлено як хворобами дітей, так і відсутністю належного інтересу зі сторони матері, відсутністю постійного контролю успішності та виконання домашніх завдань.

Одночасно згідно інформації про відвідування дітьми навчальних закладів (том 1, а. с. 225-228) старші діти пропускають школу, як правило, з поважних причин (по хворобі).

За результати останнього засідання 17 лютого 2026 року Комісія з питань захисту прав дитини вирішила зібрати необхідні документи, які підтверджують неналежне виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків та підготувати проект рішення про доцільність позбавлення матері батьківських прав для подальшого розгляду, що підтверджується протоколом №2 від 17 лютого 2026 року (том 1, а. с. 76-77).

Надалі, згідно з Актом оцінки потреб сім`ї/особи за 02-03 березня 2023 року (том 1, а. с. 43-49) надано висновок, що основними ознаками та чинниками, що спричинюють складні життєві обставини є зловживання алкоголем матір`ю, бездоглядні діти, антисанітарія в помешканні, часті сторонні особи поруч із дітьми, безвідповідальність матері, внаслідок чого діти перебувають у незадовільному стані, у середовищі, що загрожує їх життя і здоров`ю. При цьому, ця проблема існує декілька років та погіршується, а сім`я потребує кризового та екстреного втручання.

04 березня 2026 року під час обстеження умов проживання житла ОСОБА_1 комісією у складі працівників Служби у справах дітей, соціальної служби та поліцейського громади встановлено, що у квартирі повна антисанітарія, відчутні неприємні запахи, не приготовлена їжа, діти непомиті, одягнені в брудних одяг, а мати перебуває в стані сильного алкогольного сп`яніння. З огляду на стан дітей та умови проживання діти тимчасово влаштовані до соматичного відділення КНП «Сокирянська лікарня» (том 1, а. с. 134).

Згідно з довідкою №11 КНП «Сокирянська лікарня» ОСОБА_1 04 березня 2026 року о 11 год. 20 хв. проведено медичний огляд для встановлення стану сп`яніння, відповідно до якого у неї ступінь алкогольного сп`яніння 2,30‰ (том 1, а. с. 97).

Відповідно до Актів проведення оцінки рівня безпеки дитини від 04 березня 2026 року (том 1, а. с. 17-42) зафіксовано, що діти ОСОБА_1 неохайно одягнені, не нагодовані, в квартирі безлад та бруд, а мати перебуває в стані алкогольного сп`яніння (2, 30‰), а тому Комісією зроблено висновок про рівень безпеки дітей - дуже небезпечно, внаслідок чого необхідно провести засідання органу опіки і піклування для вирішення питання про негайне відібрання малолітніх дітей у матері; подальше їх поміщення у медичний заклад.

На підставі вищезгаданих документів за рішенням Виконавчого комітету Новодністровської міської ради №24/4 від 04 березня 2026 року вирішено негайно відібрати малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв`язку із загрозою їх життю та здоров`ю; визнано виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по відношенню до своїх малолітніх дітей неналежними (том 1, а. с. 16).

Дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , направлено до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернівецької облдержадміністрації, як таких, що опинились у складних життєвих ситуаціях, що підтверджується направленням на влаштування дитини до Центру соціальної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернівецької обласної державної адміністрації №23-№27 від 09 березня 2026 року (том 1, а. с. 59-63).

Відповідно до інформації про прийняття рішення щодо влаштування/зарахування дитини на цілодобове перебування до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернівецької облдержадміністрації від № 01-07/66 10 березня 2026 року(том 1, а. с. 64-65) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , влаштовані на цілодобове перебування до вищезазначеного Центру.

Рішенням Виконавчого комітету Новодністровської міської ради №34/5 від 11 березня 2026 року (том 1, а. с. 12) вирішено затвердити висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по відношенню до її малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно із затвердженим висновком (том 1, а. с. 13-15) питання щодо неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків неодноразово розглядалося, однак остання не зробила правильних висновків і діти продовжують проживати в антисанітарії, без належного догляду і виховання; мати систематично зловживає алкоголем, кричить на дітей, веде аморальний спосіб життя, ніде не працює. При цьому, вжиті заходи для формування навиків батьківства та правил особистої і побутової гігієни, проведений у квартирі в серпні 2025 року ремонт довгострокового результату не мали. Також є зауваження щодо відвідування дітьми навчальних закладів, їх успішності та готовності до занять, зовнішнього вигляду і стану здоров`я. Незважаючи на складені протоколи щодо ОСОБА_1 про вчинення адміністративних правопорушень, в тому числі за статтею 184 КУпАП, попередження працівників служби у справах дітей й поліції, остання надалі умисно ухиляється від батьківських обов`язків. За результатами обстеження умов проживання ОСОБА_1 04 березня 2026 року Комісією проведено оцінку рівня безпеки дітей та за рішенням органу опіки та піклування негайно відібрано малолітніх дітей у зв`язку з загрозою їх життю та здоров`ю; діти влаштовані до ЦСПРД ССД ЧОДА. Зважаючи на вищезазначене, виконавчий комітет Новодністровської міської ради Чернівецької області, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо її малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Фактично в основу висновку органу опіки і піклування покладено документи, які є додатками до позовної заяви та досліджені під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Щодо ОСОБА_1 суду надано характеристику №3 від 05 березня 2026 року згідно з якою, за період проживання останньої у місті Новодністровськ скарг і заяв на неї на адміністративну комісію при міській раді не надходило; компрометуючими даними щодо її поведінки виконавчий комітет не володіє (том 1, а. с. 95).

З 06 серпня 2025 року ОСОБА_1 зареєстрована в Дністровській філії Чернівецького обласного центру зайнятості як безробітна, виплат не отримує, що підтверджується довідкою №202603050048146 від 05 березня 2026 року (том 1, а. с. 96).

За даними Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області (Кельменецьке відділення, відділення № 1 м. Сокиряни) ОСОБА_1 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 175-1, 178, 184 КУпАП; до кримінальної відповідальності не притягувалася (том 1, а. с. 135-139).

При цьому, відповідно до постанов суду щодо ОСОБА_1 за статті 184 КУпАП за даними Єдиного реєстру судових рішень остання ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя своїм дітям ОСОБА_2 , 2013 року народження, ОСОБА_5 , 2020 року народження, ОСОБА_4 , 2016 року народження, ОСОБА_5 , 2022 року народження, ОСОБА_3 , 2015 року народження, а саме у квартирі брудно, розкидані речі, брудний посуд.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону з огляду на наступне.

Щодо загальних положень про позбавлення батьківських прав

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Водночас, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. 3 метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у цій Конвенції, Держави-учасниці надають батькам і законним опікунам належну допомогу у виконанні ними своїх обов`язків по вихованню дітей та забезпечують розвиток мережі дитячих установ. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб діти, батьки яких працюють, мали право користуватися призначеними для них службами й установами по догляду за дітьми (стаття 18 Конвенції).

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21)).

Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: припинення правовідношення, а також його анулювання (частина друга статті 18 СК України).

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено, що:

«тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 посилався на те, що позивач не надала доказів того, що він умисно ухилявся від своїх батьківських обов`язків щодо виховання доньки. Його колишня дружина не зверталася ні до суду, ні до нього щодо способів виконання ним обов`язку утримувати дитину. Після розлучення вони усно погодили з позивачем, що він буде проживати разом батьками, а вона разом з донькою. Крім того, ОСОБА_1 просила його не втручатися у духовний і емоційний стан розвитку доньки, оскільки вона проживає з іншим чоловіком, з яким домовилися створити сім`ю. Зазначав, що позивач отримувала аліменти на дитину від держави і він не вчиняв винних дій щодо неучасті у вихованні дитини. Ухвалюючи рішення про позбавлення відповідача батьківських прав, суди попередніх інстанцій не врахували, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої доньки, позивачем не надано.

За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також наявності конфлікту між колишнім подружжям, які створивши нові сім`ї не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільної дитини, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав.

Висновок органу опіки та піклування в особі Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 05 лютого 2016 року, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України). З урахуванням наведеного, висновки судів попередніх інстанцій про те, що зазначені позивачем обставини свідчать про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та є підставою для позбавлення його батьківських обов`язків відносно доньки є помилковими».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року в справі № 331/5427/17 (провадження № 61-12023св18) вказано, що:

«відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Хант проти України» вказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.

Небажання дитини спілкуватися з одним із батьків, що призводить до зменшення чи повного припинення їх побачень, саме по собі не свідчить про ухилення матір`ю (батьком) від виконання батьківських обов`язків, так як ці обставини зумовлені не її (його) волею».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року в справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) вказано, що:

«тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

Ухвалюючи рішення про позбавлення відповідача батьківських прав, суди попередніх інстанцій не врахували, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, які б могли бути законною підставою для позбавлення його батьківських прав відносно доньки, позивачем не надано. За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також враховуючи те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2020 року в справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20) зазначено, що:

«ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Апеляційний суд, установивши відсутність винної поведінки та свідомого нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками, беручи до уваги той факт, що батько дитини бажає продовжувати спілкуватися із сином, а також відсутність інших передбачених частиною першою статті 164 СК України підстав для позбавлення батьківських прав, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову в даній справі.

Незацікавленість батька, який сплачує аліменти, в підготовці дитини до школи чи непідтримання ним захоплення дитиною співом та грою на фортепіано, необізнаність про стан здоров`я дитини не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв`язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів.

Доводи касаційної скарги про те, що спілкування з батьком завдає психологічний дискомфорт дитині, відхиляються, оскільки матеріали справи свідчать, що емоційний стан дитини обумовлений не присутністю батька в її житті, а напруженими конфліктними стосунками між батьками, які використовують дитину для образ один одного, зневажають право сина на спокійне щасливе дитинство та гармонійний розвиток особистості. Особисті конфлікти між батьками не повинні порушувати інтереси дитини».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 (провадження № 61-18535св20) зазначено, що:

«позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей…»

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що:

«тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».

Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв`язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов`язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов`язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24)).

З огляду на наведене слід виснувати, що позбавлення батьківських прав є винятковою мірою відповідальності, яка застосовується до батьків як крайній захід впливу. Застосування цього заходу можливе лише за умови доведеності умисного, систематичного та злісного невиконання батьківських обов`язків, жорстокого поводження або іншої деструктивної поведінки, вичерпний перелік видів якої закріплений у статті 164 СК України.

Суд може вдатися до розірвання сімейних зв`язків лише тоді, коли встановлено та підтверджено належними й допустимими доказами, що батько (або мати) свідомо нехтує потребами дитини, не виявляє інтересу до її життя, здоров`я та розвитку, і при цьому вичерпано всі інші (превентивні) засоби впливу на його (її) поведінку. Тобто, позбавлення прав допускається, коли виправлення ситуації без ізоляції дитини від впливу таких батьків є неможливим.

Визначальним та наскрізним критерієм під час вирішення питання про позбавлення батьківських прав є принцип забезпечення найкращих інтересів дитини (відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини). Позбавлення батьківських прав не повинно розглядатися суто як каральна санкція для винної особи, насамперед, це інструмент захисту прав та інтересів дитини.

Щодо підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно її малолітніх дітей

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, повагу до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, повагу до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені у статті 150 СК України.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (частини друга та третя статті 150 СК України).

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частини перша, друга та четверта статті 155 СК України).

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (частина друга статті 157 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (частина перша статті 165 СК України).

Апеляційний суд в оцінці обставин справи керується тим, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 361/2014/22 (провадження № 61-9249св24)).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження свідомого та умисного ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків, як і доказів наявності у неї хронічного алкоголізму. Щодо вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , суд, врахувавши її активну участь у розгляді справи, підтримання постійного контакту з дітьми, а також зміну поведінки, яка об`єктивно свідчить про її виправлення, дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Із такими висновками апеляційний суд погодитися не може з огляду на таке.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що якщо відповідач не визнав позов та висловив бажання брати участь у вихованні дитини, ще не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

Так, у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі № 398/4299/17 (провадження № 61-2861св20) зроблено висновок, що лише зазначення відповідачем в апеляційній скарзі про його бажання піклуватися про дитину не спростовує факту його ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Позбавлення відповідача батьківських прав, здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

У справі № 459/3411/18 (постанова Верховного Суду від 29 вересня 2021 року (провадження № 61-10531св21)) суди вирішили позбавити відповідача батьківських прав щодо малолітньої дочки, керуючись тим, що відповідач нехтує потребами своєї дочки, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов`язків. Він не довів зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею, не спростував, що свідомо нехтував обов`язками батька щодо дочки. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

З урахуванням наведених висновків Верховного Суду та встановлених у цій справі обставин, саме лише заперечення відповідача проти позбавлення його батьківських прав не може розцінюватися як достатня підстава для відмови у задоволенні позову.

У судовому засіданні в суді першої інстанції відповідачка позовні вимоги не визнала та заперечила наявність у неї алкогольної залежності, стверджуючи, що не доводить себе до безконтрольного стану, а після вилучення дітей у березні 2026 року закодувалася та припинила вживати спиртне. Водночас вона підтвердила факт регулярного розпивання алкогольних напоїв із друзями за місцем проживання, виправдовуючи це тяжким емоційним станом. Суд критично оцінює такі твердження, оскільки матеріалами справи доведено, що сім`я перебуває на обліку Служби у справах дітей ще з 18 жовтня 2016 року, а згодом - і на обліку соціальних служб через періодичне зловживання матір`ю алкоголем та неналежне виконання батьківських обов`язків.

Разом із тим, колегія суддів зауважує, що відповідачка не надала жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, а самі вони виникле вже після звернення до суду.

Наявні у матеріалах справи письмові докази беззаперечно свідчать про те, що питання безвідповідального ставлення відповідачки до виховання дітей неодноразово ставало предметом розгляду Комісії з питань захисту прав дитини. Згідно з витягами з протоколів від 27 січня 2021 року, 02 лютого 2023 року, 02 червня 2025 року та 17 лютого 2026 року, матір систематично отримувала попередження щодо необхідності зміни своєї поведінки, забезпечення належних матеріально-побутових умов та подолання алкогольної залежності. Комісія надавала їй строки для виправлення та прямо попереджала про можливість позбавлення батьківських прав, однак правильних висновків відповідачка так і не зробила.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, спеціалісти служби у справах дітей неодноразово проводили профілактичну роботу з матір`ю дітей щодо належного виконання нею своїх обов`язків, відповідачці неодноразово надавалися випробувальні терміни та рекомендації щодо усунення складних життєвих обставин, проте жодних дій вони не вчиняли.

Систематичне ухилення від виконання обов`язків також підтверджується численними актами обстеження матеріально-побутових умов, складеними у період з травня 2018 року по лютий 2026 року. У цих документах регулярно фіксувалися безлад у квартирі, неохайний вигляд дітей, відсутність приготованої їжі, а також агресивна поведінка матері, від якої було чути запах алкоголю. Критичний стан речей був зафіксований під час перевірки 04 березня 2026 року: комісія виявила у квартирі повну антисанітарію, бруд, голодних і непомитих дітей, тоді як сама ОСОБА_1 перебувала у стані сильного алкогольного сп`яніння із показником 2,30 проміле, що зумовило необхідність негайного відібрання дітей через загрозу їхньому життю та здоров`ю.

Зазначені обставини повністю узгоджуються із показаннями малолітніх дітей. Під час їх допиту в режимі відеоконференції діти підтвердили, що матір вживає алкоголь по декілька днів на тиждень, не виконує своїх обіцянок припинити пити, а в стані сп`яніння стає дратівливою, кричить, застосовує нецензурну лексику та фізичні покарання, зокрема тягає за волосся. Крім того, діти самі вказали, що безлад та бруд у квартирі виникають саме в ті періоди, коли матір перебуває у нетверезому стані.

Зазначені вище обставини також визнавались відповідачкою у суді першої інстанції.

Винна поведінка матері додатково обґрунтовується даними органів Національної поліції. Як слідує з матеріалів справи та показань поліцейського громади, ОСОБА_1 більше 10 разів притягувалася до адміністративної відповідальності, зокрема за статтями 175-1, 178 та 184 КУпАП.

Суд першої інстанції належним чином не дослідив вказані вище обставини, у зв`язку із чим дійшов помилкових висновків щодо відсутності у поведінці відповідачки ознак винності та систематичності.

У статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З наведеного убачається, що суд апеляційної інстанції не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23).

Як встановлено судом апеляційної інстанції 25 липня 2018 року постановою Новодністровського міського суду Чернівецької області у справі № 719/294/18 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 178 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу. Вказаним судовим рішенням встановлено, що 23 травня 2018 року вона перебувала в громадському місці у п`яному вигляді, чим ображала людську гідність та громадську мораль. При цьому дане правопорушення було вчинено нею систематично, оскільки протягом року вона вже двічі притягувалася до адміністративної відповідальності за аналогічні дії.

19 травня 2020 року постановою Новодністровського міського суду Чернівецької області у справі № 719/191/20 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 173, частиною першою статті 173-2, частиною першою статті 184 КУпАП, однак провадження закрито у зв`язку із закінченням строків накладення стягнення. Вказаним судовим рішенням встановлено, що 20 та 21 серпня 2019 року ОСОБА_1 , перебуваючи у п`яному вигляді, вчинила психологічне насильство щодо своєї матері (виражалася образливими словами), порушила громадський порядок нецензурною лайкою біля будинку, а також ухилялася від батьківських обов`язків, залишивши своїх трьох малолітніх дітей без нагляду та повернувшись додому в п`яному вигляді.

19 травня 2020 року постановою Новодністровського міського суду Чернівецької області у справі № 719/196/20 провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП та частиною першою статті 184 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень. Вказаним судовим рішенням встановлено, що викладені працівниками поліції обставини щодо вчинення нею на початку квітня 2020 року психологічного насильства стосовно своєї матері та ухилення від обов`язків щодо виховання малолітніх дітей (зокрема зловживання алкоголем та залишення дітей без нагляду) не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

12 листопада 2020 року постановою Новодністровського міського суду Чернівецької області у справі № 719/523/20 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, та накладено стягнення у виді попередження. Вказаним судовим рішенням встановлено, що 15 вересня 2020 року вона ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання своїх малолітніх дітей, в результаті чого останні проживали вдома в неналежних санітарних умовах.

18 квітня 2023 року постановою Новодністровського міського суду Чернівецької області у справі № 719/231/23 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 184 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді попередження. Вказаним судовим рішенням встановлено, що 17 та 29 січня 2023 року вона ухилялася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя своїх дітей, а саме під час перевірок за місцем її проживання було виявлено неналежний санітарний стан (у квартирі було брудно, речі розкидані, була відсутня готова їжа та чиста постільна білизна).

14 листопада 2023 року постановою Новодністровського міського суду Чернівецької області у справі № 719/497/23 дії ОСОБА_1 було перекваліфіковано з частини другої на частину першу статті 184 КУпАП, визнано її винною у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень. Вказаним судовим рішенням встановлено, що 23 жовтня 2023 року вона ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов навчання, виховання та життя своїх п`ятьох дітей, оскільки на момент перевірки за місцем її проживання були виявлені антисанітарні умови.

12 червня 2024 року постановою Новодністровського міського суду Чернівецької області у справі № 719/431/24 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 184 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень. Вказаним судовим рішенням встановлено, що 27 травня 2024 року вона ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя своїх п`ятьох дітей, оскільки у квартирі було брудно, розкидані речі, був відсутній запас продуктів харчування та зафіксовано антисанітарні умови.

23 жовтня 2024 року постановою Новодністровського міського суду Чернівецької області у справі № 719/707/24 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 184 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень. Вказаним судовим рішенням встановлено, що 1 серпня 2024 року вона повторно протягом року ухилялася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя своїх п`ятьох дітей, оскільки у квартирі було брудно, розкидані речі та зафіксовано антисанітарні умови.

01 квітня 2025 року постановою Новодністровського міського суду Чернівецької області у справі № 719/232/25 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 184 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 4250 гривень. Вказаним судовим рішенням встановлено, що 11 лютого 2025 року вона повторно протягом року ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя своїх п`ятьох дітей, оскільки у квартирі було брудно, стояв неприємний запах, були розкидані брудні речі та зафіксовано антисанітарні умови.

24 жовтня 2025 року постановою Новодністровського міського суду Чернівецької області у справі № 719/962/25 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 184 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 гривень. Вказаним судовим рішенням встановлено, що 30 липня 2025 року вона повторно протягом року ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя своїх п`ятьох дітей, оскільки у квартирі було брудно, розкидані речі, залишався брудний посуд та зафіксовано антисанітарні умови.

10 березня 2026 року постановою Новодністровського міського суду Чернівецької області у справі № 719/113/26 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 184 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 гривень. Вказаним судовим рішенням встановлено, що 12 січня 2026 року вона повторно протягом року ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя своїх п`ятьох дітей, оскільки у квартирі було брудно, розкидані речі та залишався брудний посуд.

30 квітня 2026 року постановою Новодністровського міського суду Чернівецької області у справі № 719/231/26 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 184 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 гривень. Вказаним судовим рішенням встановлено, що 6 лютого 2026 року вона повторно протягом року ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя своїх п`ятьох дітей, оскільки у квартирі було брудно, розкидані речі та залишався брудний посуд.

30 квітня 2026 року постановою Новодністровського міського суду Чернівецької області у справі № 719/253/26 встановлено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, однак провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Вказаним судовим рішенням встановлено, що 23 липня 2025 року вона, перебуваючи в стані сп`яніння, висловлювалася нецензурною лайкою та шарпала одяг іншої громадянки, внаслідок чого порушила громадський порядок.

Зазначені вище постанови відповідачкою не оскаржувались.

Встановлені Новодністровським міським судом Чернівецької області обставини, під час ухвалення зазначених вище постанов, підтверджується наявними у матеріалах справи актами огляду житлово-побутових умов відповідачки, які також досліджувались судом під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також підтверджується показами допитаних у суді першої інстанції свідків, поясненнями дітей та визнавались відповідачкою.

Зазначені вище докази у своїй сукупності дають підстави для висновку про ухилення відповідачки від забезпечення необхідних умов життя своїм п`ятьом дітям, фіксуючи бруд, розкидані речі та антисанітарію у квартирі.

Наведене свідчить про недотримання відповідачкою вимог закону, зокрема статті 155 СК України, якою передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності і що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Проте суд першої інстанції на зазначені обставини належної уваги не звернув та не врахував, що неналежне виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків носить не тимчасовий характер, зумовлений відсутністю життєвих навичок чи збігом важких обставин, а є тривалим, систематичним та свідомим нехтуванням базовими потребами дітей.

Суд першої інстанції безпідставно надав перевагу короткочасним спробам матері навести лад у побуті та її заявам про кодування від алкогольної залежності, які мали місце виключно під загрозою вилучення дітей та безпосередньо напередодні судового розгляду, повністю проігнорувавши багаторічну історію неефективності соціального супроводу, ігнорування попереджень комісій та регулярне притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, суд помилково розцінив природну емоційну прив`язаність малолітніх дітей до матері як ключову і достатню підставу для відмови у позові, залишивши поза об`єктивною правовою оцінкою той факт, що подальше перебування дітей у такому деструктивному середовищі, де вони постійно стають свідками алкогольного сп`яніння, антисанітарії та зазнають психологічного й фізичного насильства, становить реальну і доведену загрозу їхньому життю, здоров`ю та нормальному розвитку, що у своїй сукупності свідчить про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та неправильне застосування ним норм матеріального права.

Висновок апеляційного суду узгоджується із правовими позиціями верховного суду наведеними у постановах від 26 лютого 2025 року у справі № 487/3019/24, від 27 травня 2026 року у справі № 466/5784/23, від 08 липня 2026 року у справі № 569/14213/16-ц, від 22 липня 2026 року у справі № 688/2611/25.

Щодо висновку органу опіки та піклування

Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (згідно із частиною четвертою статті 19 СК України). Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Так, відповідно до затвердженого рішенням виконавчого комітету Новодністровської міської ради від 11 березня 2026 року № 34/5 висновку органу опіки та піклування, останній вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 стосовно її малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 .

Підставою для прийняття цього висновку є той факт, що сім`я тривалий час перебуває на обліку через неналежне виконання матір`ю батьківських обов`язків, однак попри неодноразові попередження, надані комісією терміни на виправлення та постійну профілактичну роботу спеціалістів соціальних служб, ОСОБА_1 жодних правильних висновків не зробила і не змінила свого ставлення до дітей. Орган опіки та піклування констатував, що мати продовжує вести аморальний спосіб життя, систематично зловживає алкогольними напоями та нераціонально використовує державну соціальну допомогу, витрачаючи її на власні потреби. Позитивного результату не дало навіть масштабне залучення комунальних та соціальних служб у серпні 2025 року, під час якого у квартирі було проведено косметичний ремонт, виведено плісняву, замінено сантехніку та облаштовано нові спальні місця для дітей.

Крім того, висновок обґрунтовується фактом нехтування освітніми та медичними потребами малолітніх. Діти систематично та без поважних причин пропускають навчальні заклади (сотні пропущених уроків за семестр), не мають необхідного шкільного приладдя, приходять на заняття непідготовленими та не мають елементарних навичок особистої гігієни, що призвело до погіршення їхнього здоров`я та діагностування відповідних захворювань, тоді як матір успішністю дітей не цікавиться і батьківські збори ігнорує.

Вирішальним фактором для визнання доцільності позбавлення батьківських прав стали результати обстеження від 04 березня 2026 року, коли дітей було виявлено голодними, у брудному одязі та з подряпинами на обличчях посеред занедбаної квартири, в той час як ОСОБА_1 перебувала у стані сильного алкогольного сп`яніння в компанії стороннього чоловіка.

Зазначені вище обставини підтверджуються також численними фактами притягненням матері до адміністративної відповідальності за 184 КУпАП.

Суд першої інстанції із зазначеним висновком не погодився та зазначив, що є недостатньо об`єктивним та обґрунтованим, оскільки не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача впродовж 10 років перебування на обліку, зосереджений виключно на негативних результатах перевірок умов проживання сім`ї ОСОБА_1 та негативних елементах характеристик останньої. Натомість ніяк не висвітлює позитивних фактів, які стосуються відносин між матір`ю та дітьми, загалом позитивного сприйняття дітьми матері, спроб ОСОБА_1 навести лад у помешканні, змінити свою поведінку як у ставленні до дітей, так і у веденні домашнього господарства.

Сумніви суду першої інстанції в обґрунтованості такого висновку органу опіки та піклування колегія суддів вважає належним чином необґрунтованими, оскільки самі собою такі сумніви не можуть бути підставою для встановлення фактичної відсутності будь-яких підстав для позбавлення батьківських прав. Відповідачка не була позбавлена права надати необхідні докази, які б спростовували висновки уповноваженого органу, зокрема обставини, які передбачають застосування пункту 2 частини першої статті 164 СК України (постанови Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 661/2532/17 (провадження № 61-46449св18), від 11 грудня 2024 року в справі № 199/5456/23 (провадження № 61-12046св24)).

Отже, висновки суду першої інстанції про те, що доказів на підтвердження вчинення дій, які б свідчили про небажання відповідачів брати участь у вихованні та розвитку дітей, позивач не надав, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Не можна вважати, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи та надав належну оцінку доказам у справі, зокрема поведінці матері.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду наведеними у постанові від 26 лютого 2025 року по справі № 487/3019/24.

Щодо врахування думки малолітніх дітей

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (частини друга та третя статті 171 СК України).

Зважаючи на вікову категорію малолітньої дитини, бесіду з останньою має проводити психолог, головним завданням якого є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання її думки. Коли суд бажає вислухати думку дитини та при цьому не травмувати психіку дитини і уникнути тиску на неї, суд доручає органам опіки та піклування провести невимушену бесіду з дитиною в домашніх або інших комфортних для неї умовах, та повідомити суд про результати цієї бесіди. Проте суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 липня 2019 року в справі № 185/6994/15-ц (провадження № 61-5606св19)).

Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв`язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов`язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов`язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24)).

У судовому засіданні 29 квітня 2026 року в режимі відеоконференції за участю законного представника ОСОБА_7 та представника служби у справах дітей Дудки І. І. були допитані малолітні діти відповідачки: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Так, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , показала, що з 09 березня 2026 року перебуває у ЦСПРД ССД ЧОДА, м. Чернівці; відвідує гімназію № 18. До переїзду в місті Чернівці проживала у місті Новодністровську із матір`ю, сестрами ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , братами ОСОБА_10 і Максимом, а також у них є собачка Джеса. Розповіла, що вона, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 навчаються у школі, а молодші ОСОБА_9 та ОСОБА_13 ходять у садок. Умови у ЦСПРД ССД ЧОДА назвала нормальними, проте хоче повернутися додому. Підтвердила, що мати вживає алкогольні напої, коли до неї приходять друзі, коли друзів немає і мати із дітьми вдома - тоді не п`є. Вважає, що матір п`є нечасто, проте більше, ніж один раз в місяць, по кілька днів на тиждень, а обіцянок не вживати алкоголь взагалі не дотримується. Під час застілля ОСОБА_14 із сестрами та братами знаходяться в окремій кімнаті, де вони роблять уроки, їдять, граються; сторонні особи до них у кімнату не заходять, ночувати у квартирі не залишаються. Пояснила, що зазвичай їжу готує мати, самостійно дівчинка готувала лише раз, вміє взяти поїсти собі та меншим дітям без нагляду матері, особливо коли в останньої гості. Після застілля, поки мати п`яна, часто із сестрою ОСОБА_8 прибирає в кімнаті. Сприймає матір в більшій мірі позитивно, розповідаючи, що остання, коли твереза, проводить час із дітьми, допомагає робити домашні завдання, вони разом готують їсти, прибирають, гуляють. Натомість коли мати випиває, тоді у неї погіршується настрій, остання проявляє більше невдоволення, може кричати, ображати та тягнути за волосся, застосовувати фізичне покарання у разі непослуху. Вважає, що матері слід більше спілкуватися із дітьми, в разі непослуху проводити роз`яснювальні бесіди, а не кричати і застосовувати фізичне покарання. Підтвердила, що через скарги сусідів та в порядку нагляду із перевірками до них приходять працівники соціальної служби та поліції, які роблять зауваження матері щодо зловживання алкогольними напоями, чистоти в домі та зовнішнього вигляду дітей.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , показала, що з 09 березня 2026 року перебуває у ЦСПРД ССД ЧОДА, м. Чернівці; відвідує гімназію № 18, де знайшла нових друзів. До переїзду в місті Чернівці проживала у місті Новодністровську із матір`ю, відвідувала школу № 3, де навчалася у 4 класі. Умови у ЦСПРД ССД ЧОДА назвала нормальними, проте хоче повернутися додому, оскільки там їй все знайомо, проживають друзі, вдома має собачку. Зазначила, що мати проводить час із нею та іншими дітьми: вони разом готують їсти, прибирають у квартирі, ходять гуляти, у магазин, відвідували зоопарк; може допомагати матері із молодшими дітьми, в тому числі залишається з ними в квартирі, коли мати йде по справах або до лікаря. Повідомила, що навчається в школі посередньо, інколи пропускала уроки по хворобі або по сімейних обставинах. Водночас підтвердила, що коли мати вживає алкоголь, тоді ситуація погіршується. Однак, на думку дівчинки, мати ОСОБА_15 нечасто, орієнтовно два рази в тиждень і тільки тоді, коли приходять подруги. При цьому, деякі друзі матері ОСОБА_16 не подобаються, вона уникає з ними спілкування або умисно поводиться щодо них зухвало; в разі необхідності стала разом із матір`ю на захист брата ОСОБА_17 , коли знайомий матері на ім`я ОСОБА_18 підняв на дитину руку. Зазначила, що після згаданого випадку мати вигнала ОСОБА_19 , щоб захистити своїх дітей. В основному під час застілля ОСОБА_11 разом із братами і сестрами проводить час в окремій кімнаті, де вони граються. Вважає, що поведінка матері ідеальна, коли остання не п`є, проте обіцянок, які давала ОСОБА_14 щодо алкоголю, на жаль, мати не дотримується. Була ситуація, коли мати тягнула ОСОБА_20 за волосся та сильно кричала через вилиту у раковину горілку. Розповіла, що, як правило, мати карає її за непослух, забираючи телефон або обмежуючи час прогулянок. Підтвердила, що із перевірками до них додому приходять соціальні працівники ОСОБА_21 і ОСОБА_22 та працівники поліції, які роблять зауваження щодо безладу у хаті. При цьому, зазначила, що безлад у квартирі: розкидані речі та іграшки, немитий посуд, має місце лише коли мати п`яна.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , показав, що має одного брата та трьох сестер, із якими зараз знаходиться в м. Чернівці. Повідомив, що йому недуже подобається у ЦСПРД ССД ЧОДА, оскільки з ним свариться вихователь, коли хлопчик не хоче лягати спати о 22 год. Вважає, що у м. Новодністровську, вдома із мамою йому було краще. Розповів, що його улюблена їжа - манна каша, а разом із мамою ліпив вареники, допомагав на кухні; сам їсти не варить, може готувати їжу старша сестра. Також пригадав, що зранку перед школою мама завжди готувала йому одяг, в який він вдягався самостійно, після чого із старшою сестрою ОСОБА_8 , з якою навчається в одній школі, вони йшли на уроки. Вважає, що інколи буває неслухняним, зокрема, скинув куртки із вішалки в коридорі на підлогу, за що потім його насварила мама. Підтвердив, що мати часто вживає алкогольні напої, після чого стає дратівливою, може сваритися із дітьми, як правило із Танею. Водночас, пригадав, що коли із ним сварився ОСОБА_18 , то мама і ОСОБА_11 стали на його захист, вигнали чоловіка із квартири. Також згадав про соціальних працівниць Лілю і ОСОБА_22 , які часто приходять до них із перевірками.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , показала, що їй 5 років, її прізвище ОСОБА_23 , проте не змогла сказати як називається мама та місто, в якому вони разом проживали. Розповіла, що ходила в садочок, де їй дуже подобається малювати, якщо пропускала заняття у садку - то через хворобу, тоді проводила час із матір`ю. Підтвердила, що мама п`є і тоді може кричати або вдарити, вживати погані слова, ображати. Коли мати твереза, то вони разом гуляють, ходять у магазин, де мати купувала їй сік, сухарики, цукерки; вдома мати готувала молочну кашу. Загалом дитина бачить себе біля мами та хоче повернутися додому.

Оцінюючи показання малолітніх дітей у їх сукупності та взаємозв`язку з іншими зібраними у справі доказами, апеляційний суд приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права з огляду на таке.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, безпідставно надав визначальної ваги бажанню дітей повернутися додому та їхній емоційній прив`язаності до матері, залишивши поза належною правовою оцінкою зміст їхніх показань у частині, що стосується безпосередньої поведінки відповідачки.

Природна емоційна прив`язаність малолітніх дітей до матері, незалежно від умов проживання, є психологічною особливістю дитячого віку. Бажання дітей проживати разом із матір`ю є зрозумілим, однак воно не може превалювати над міркуваннями їхньої безпеки, життя, здоров`я та гармонійного розвитку. Як неодноразово наголошував Верховний Суд (зокрема див. постанову від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20), право дитини на висловлення своєї думки не є абсолютним правом вето, і суд повинен приймати рішення, виходячи насамперед із якнайкращих інтересів дитини, навіть якщо це рішення суперечить її висловленій позиції.

Пояснення дітей, надані в судовому засіданні, не спростовують, а навпаки - прямо підтверджують та деталізують факти систематичного ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків та її винну поведінку.

Так, усі опитані діти підтвердили наступні обставини: систематичність зловживання алкоголем, агресія та насильство у стані сп`яніння, прямий причинно-наслідковий зв`язок між пияцтвом та антисанітарією.

Ці пояснення дітей повністю узгоджуються з письмовими матеріалами справи: актами оцінки потреб сім`ї, актами обстеження житлово-побутових умов, а також із чисельними постановами Новодністровського міського суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Як встановлено апеляційним судом на підставі даних ЄДРСР, лише за статтею 184 КУпАП (невиконання батьківських обов`язків) відповідачка притягувалася до відповідальності щонайменше 11 разів протягом 2020 - 2026 років, а також притягувалася за статтями 173 та 178 КУпАП.

Зазначені докази у їх сукупності свідчать про те, що поведінка відповідачки не є наслідком складнощів із плануванням бюджету, відсутністю навичок ведення господарства чи збігом важких життєвих обставин, як помилково вважав суд першої інстанції. Навпаки, ОСОБА_1 демонструє стійку, винну та свідому поведінку, що полягає у систематичному наданні переваги власному асоціальному способу життя та вживанню алкоголю над інтересами, потребами та безпекою своїх п`ятьох малолітніх дітей.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню їхніх інтересів. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, розірвання сімейних зв`язків є виправданим, коли сім`я виявляється особливо непридатною, а залишення дитини в такій сім`ї становить загрозу її фізичному або психологічному здоров`ю.

Апеляційний суд бере до уваги, що державні органи (служба у справах дітей, поліція, соціальні служби) здійснювали супровід цієї сім`ї понад 10 років (з 2016 року). До матері було застосовано різні превентивні та стимулюючі заходи: від попереджень та бесід до проведення ремонтів за кошти громади та накладення адміністративних штрафів. Однак жоден із цих заходів не призвів до стійкого позитивного результату.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що факт умисного, систематичного ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків (пункт 2 частини першої статті 164 СК України) знайшов своє повне підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Подальше перебування дітей під опікою матері становить реальну загрозу їхньому фізичному, психологічному та моральному розвитку.

Близькі за змістом висновки наведені Верховним Судом у постанові від 04 лютого 2026 року по справі № 552/8514/24.

Апеляційний суд зауважує, що у спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Апеляційний суд відхиляє доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що відповідачка змінила ставлення до виховання дитини, доказами цього є те, що вона змінила свою поведінку, перестала вживати спиртне та навела лад у помешканні.

Зазначені обставини мали місце вже після пред`явлення позову у справі, що переглядається, та не спростовують той факт, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, що свідчить про наявність в її діях винної поведінки у формі бездіяльності.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (частини перша, четверта статті 169 СК України).

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду наведеними у постанові від 04 лютого 2026 року по справі № 552/8514/24.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що сукупність наявних у справі доказів, багаторічні безрезультатні заходи реагування й попередження органу опіки та піклування, а також безпосередня поведінка відповідачки дають обґрунтовані підстави для висновку про її свідому, систематичну та винну поведінку щодо виконання своїх батьківських обов`язків. Тривале ігнорування життєво важливих потреб дітей та злісне невиконання батьківських обов`язків завдають безпосередньої шкоди їхньому фізичному, психологічному й духовному розвитку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів констатує існування у даній справі виняткових обставин, які свідчать, що змінити поведінку відповідачки в кращу сторону виявилося неможливим. Зважаючи на систематичні зауваження органу опіки та піклування й ігнорування відповідачкою попереджень про можливі негативні наслідки, повторне попередження матері про необхідність зміни своєї поведінки не забезпечить належного захисту прав та законних інтересів малолітніх дітей. За таких умов, застосування крайнього заходу впливу у виді позбавлення батьківських прав є пропорційним та повністю відповідає якнайкращим інтересам дітей, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи наведене вище, рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 05 травня 2026 року ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Із позовом у цій справі звернувся Виконавчий комітет Новодністровської міської ради звернувся у 2026 році.

Предметом позову у справі є одна вимоги немайнового характеру, зокрема, про позбавлення батьківських прав.

Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року, № 3674-VI (далі - Закону) встановлено, що судовий збір, який справляється за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у 2026 році установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року в розмірі 3 328 гривень.

Відтак, за подання позову у цій справі підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3 328 гривень.

За подання апеляційної скарги, з урахуванням її подачі в електронній формі, Виконавчим комітетом Новодністровської міської ради Чернівецької області як органом опіки та піклування підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3 993 гривень 60 копійок (3 328 х 150% х 0,8).

З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позову.

З урахуванням вищевикладеного, за наслідками перегляду справи у суді апеляційної інстанції з ОСОБА_1 в дохід держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у сумі 7 321 гривня 60 копійок (3 993,6 + 3328).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Новодністровської міської ради Чернівецької області як органу опіки та піклування задовольнити.

Рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 05 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Виконавчого комітету Новодністровської міської ради Чернівецької області як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати у виді судового збору у сумі 7 321 (сім тисяч триста двадцять одну) гривню 60 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 06 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді : Наталія ВИСОЧАНСЬКА

Мирослава КУЛЯНДА